Постанова № 57203329, 13.04.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"13" квітня 2016 р. № 820/406/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Сайко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕЙЧ" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕЙЧ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000012212 від 13.11.2015 року винесене Головним управлінням ДФС у Харківській області.

В обґрунтування позову зазначено, що з 15.10.2015 року по 23.10.2015 року працівниками відповідача проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «НЕЙЧ» з питання правомірності, повноти та правильності донарахувань податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 року. За результатами перевірки складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питання правомірності, повноти та правильності донарахувань податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0000012212 від 13.11.2015 р.

Позивач з зазначеним податковим повідомленням-рішенням №0000012212 від 13.11.2015 р. не погоджується, вважає його незаконним та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача в судове засідання з'явилися, щодо задоволення позовних вимог заперечували зазначивши, що податкове повідомлення-рішення №0000012212 від 13.11.2015 р. є законним та таким, що винесено в межах чинного законодавства України, а тому не підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Позивач пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, основним видом діяльності за КВЕД є неспеціалізована оптова торгівля (49.60), діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (46.19), інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (47.99), тощо -а.с.139, т.1

У період з 15.10.2015 року по 23.10.2015 року фахівцями відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності, повноти та правильності донарахувань податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, про що складено акт № 24/20-40-22-07/35971218 від 30.10.2015 року (а.с.10-88, т.1), яким встановлено порушення в т.ч. пп.135.5.4 п.135.4 ст.135 ПК України, п.п. 14.1.27,14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, ст.134, п.135.1 ст.135, п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 ст.139 ПК України

Порушення, встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 13.11.2015 року № 00000122212, яким підприємству збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1918214.00 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 479553.50 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням позивач скористався правом адміністративного оскарження в порядку, визначеному ст.56 ПК України, за результатами якого скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін-а.с.108-113, т.1.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

За змістом п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так відповідно до п.138.4,138.6 ст.138, п.14.1.228 ст. 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою, але не беззаперечною передумовою для визначення правильності формування податкового кредиту. Формування податкового кредиту відбувається не лише на підставі підписання договорів та виписування податкових накладних, воно має бути обумовлено фактичною поставкою товару, в іншому випадку право на податковий кредит у особи не виникає, оскільки не дотримується обов'язкова передумова його виникнення - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що 01.06.2012 року між ТОВ «НЕЙЧ» та МПП «Бекар Імпекс» укладено договір на поставку товарів №0106/ПТ-1. Відповідно до умов договору поставка та прийом товару виконується сторонами за заявками покупця. Умови поставки самовивіз покупцем. Транспортування товару здійснюється транспортом покупця або із залученням третіх осіб за рахунок покупця.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах договору №0106/ПТ-1 від 01.06.2012 року (а.с.140-248, т.1, а.с.1-249, т.2), позивачем подані до суду виписані МПП «Бекар Імпекс» податкові накладні. Дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимогам ст..201 ПК України, наказу Мінфіну від 01.11.2011 року № 1379, а отже, у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Із наявних у матеріалах справи платіжних (а.с.90-250, т.3, а.с.1-23, т.4) встановлено факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Факт отримання товару та взяття його на облік підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними та виписками по рахунку 281"Товари на складі" Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій № 291 від 30.11.1999 року (а.с.24-139, т.4).

Перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними до матеріалів справи товарно-транспортними накладними.

Подальша реалізація придбаних товарів підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ, виписками по лицевим рахункам, товарно-транспортними накладними, випискою по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій № 291 від 30.11.1999 року, квитанціями по прийманню вантажу (а.с. 164-245, т.4, а.с.2-237, т.5, а.с.1-123, т.6)

Суд зазначає, що вище вказані обставини відповідачем в судовому засіданні не заперечувались.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що отриманий від контрагента товар відповідає основному виду господарської діяльності позивача (здійснення торгівельної діяльності) , а отже висновки податкового органу, викладені в акті перевірки позивача про відсутність реальності господарських операцій з МПП «БекарІмпЕкс» та відповідно неправомірність формування валових витрат по взаємовідносинам із вказаним контрагентом необґрунтованими.

Щодо посилань податкового органу на наслідки перевірки контрагента позивача, якою встановлено, що останній не відобразив у своїй бухгалтерскій документації взаємовідносини з позивачем та не встановлення відповідачем факту ввезення на територію України товарів реалізованих контрагентами позивача, які в подальшому були реалізовані позивачу , суд зазначає наступне.

Обмеження права сумлінного платника податку на формування показників податкової звітності у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Щодо посилання відповідача на факт неналежного оформлення первинних бухгалтерських документів, то вказане посилання суд вважає необґрунтованим оскільки позивач до суду надав належні документи, які підтверджують фактичне використання придбаних товарів(послуг) у власній господарській діяльності, жодних зауважень щодо відсутності у позивача належним чином оформлених первинних та облікових документів по господарським операціям в акті перевірки не наведено.

Щодо посилань податкового органу на неврахування у складі інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування суми безповоротної фінансової допомоги, суд зауважує наступне.

Відповідно до положень п.п.135.5.5 ст.135 ПК України до складу інших доходів включаються суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Судовим розглядом встановлено, що вище зазначене твердження відповідача ґрунтуються на його твердженні про не підтвердження отримання позивачем товару від МПП «Бекар Імпекс» у 2011-2013 році.

Вище зазначене твердження суд вважає необґрунтованим з підстави викладених судом вище та підтвердження судом взаємовідносин позивача з МПП «Бекар Імпекс» у 2011-2013 році.

Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 13.11.2015 року № 0000012212 позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕЙЧ" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0000012212 від 13.11.2015 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У повному обсязі постанова викладена 18.04.2016 року.

Суддя Спірідонов М.О.