Постанова № 57203238, 15.04.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5978/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2016 року

09год.20хв.

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

Суддів Іванова Е.А.

Кравченко М.М.

Розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Одеський національний медичний університет, до Міністерства освіти і науки України, заступника міністра освіти і науки України Гевко Андрія Євгеновича, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Інститут молекулярної біології і генетики, про визнання протиправними дій, визнання протиправним пункту наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява (з урахуванням уточнення позовних вимог від 12.11.2015 року) ОСОБА_3, в якій позивач просить суд визнати протиправними дії заступника Міністра освіти і науки України з надання перекрученої інформації стосовно висновків Харківського спеціалізованого медико-генетичного центру на адресу атестаційної колегії МОН України від 23 вересня 2014 року; визнати протиправними дії заступника Міністра освіти і науки України - Гевко Андрія Євгеновича з надсилання на додатковий розгляд дисертаційної роботи ОСОБА_3 Інституту молекулярної біології і генетики НАН України листом №1\11-15795 від 06 жовтня 2014 року; визнати протиправним і скасувати пункт 3 Наказу Міністерства освіти і науки України від 28 квітня 2015 року, № 483, яким встановлено: "Скасувати рішення спеціалізованих вчених рад, - Д 41.600.02 Одеського національного медичного університету МОЗ України від 23 травня 2014 року, протокол 44, про присудження наукового ступеню кандидата медичних наук зі спеціальності 03.00.15 "Генетика" та відмовити у видачі диплома кандидата медичних наук ОСОБА_3 на підставі висновку"; зобов'язати Міністерство освіти і науки України затвердити висновки Спеціалізованої ради Одеського НМУ та видати ОСОБА_3 диплом встановленого законодавством України зразку про присвоєння вченого ступеню кандидата медичних наук.

Ухвалою суду від 15.04.2016 року провадження у справі закрито в частині позовних вимог про визнання протиправними дій заступника Міністра освіти і науки України з надання перекрученої інформації стосовно висновків Харківського спеціалізованого медико-генетичного центру на адресу атестаційної колегії МОН України від 23 вересня 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 вказує, що 23 травня 2014 року вона захистила дисертаційну роботу за спеціальністю «генетика» (03.00.15) на здобуття наукового ступеню кандидата медичних наук за темою: «ІНФОРМАЦІЯ_1». 19 червня 2014 року вченою радою Державної атестаційної комісії МОН України дисертація позивача направлена на додатковий розгляд Українському інституту клінічної генетики (місто Харків), звідки був отриманий позитивний відгук.

В подальшому мало місце з боку заступника Міністра Гевко А.Є. протиправне розпорядження №1\11-15795 від 06 жовтня 2014 року про направлення на додатковий розгляд дисертаційної роботи до Інституту молекулярної біології і генетики, що не передбачене Порядком присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 року №567, а сам Інститут не входить до системи МОЗ України та МОН України. З листа Інституту № 109/2099-31 від 04 листопада 2014 року вбачається, що усупереч п 6 Порядку Міністерство освіти і науки України, надсилаючи дисертаційну роботу на додатковий розгляд, фактично призначає повторний захист дисертації, чим порушив виключне право позивача на звернення до певної спеціалізованої ради. Позивачка вважає, що в порушення ст.19, 22 Конституції України, усупереч п.6, 11 Порядку присудження наукових ступенів, теоретичні й практичні дослідження лікаря були предметом примусового оцінювання фахівцями інших галузей і відомств.

Позивачка вказує, що негативні відгуки стосовно її роботи відсутні. Висновок Харківського спеціалізованого медико-генетичного центру є цілком позитивним, дисертаційна робота рекомендована для присвоєння вченого ступеню кандидата медичних наук.

З Протоколу № 6 від 23 вересня 2014 року вбачається, що рішення стосовно ОСОБА_3 не виносилось на голосування колегії, а було сформульовано пізніше. Голосування проводилося по іншим питанням порядку денного. Тому дії заступника міністра з надсилання дисертаційної роботи ОСОБА_3 від імені всього міністерства та атестаційної колегії (лист за №1\11-15795 від 06 жовтня 2014 року) до спеціалізованої ради з питань молекулярної біології і генетики є протиправними. Відповідно, висновок Інституту молекулярної біології і генетики є незаконним, а усі наслідки цього мають бути скасовані.

Представник відповідача /Міністерства освіти і науки України/ в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином та завчасно. Від представника Міністерства освіти і науки України до суду 13.04.2016 року за вх. №ЕП/1042/16 до суду надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, яке було розглянуто судом та протокольною ухвалою суду, занесеною до журналу судового засідання від 14.04.2016 року, відмовлено у його задоволенні, враховуючи те, що подальше відкладення розгляду справи порушує право позивачки на розгляд справи протягом розумного строку.

Крім того, позивачкою та її представником пояснення були надані в судовому засіданні 28.01.2016р., а 19.01.2016р. представником Міністерства було подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача. Після оголошення в судовому засіданні 05.04.2016р. перерви для підготовки позивачкою пояснень з приводу клопотання відповідача про закриття провадження у справі у судове засідання 14.04.2016р. представник МОН України не з'явився, подавши клопотання про перенесення розгляду справи, для задоволення якого суд не вбачає підстав враховуючи також і те, що в справі наявні численні письмові пояснення представника МОН України з питань, що підлягають з'ясуванню судом.

В матеріалах справи наявні письмові заперечення від 19.11.2015 року, в яких представник Міністерства освіти і науки України не погоджується з позовними вимогами позивачки, вважає їх безпідставними та просить суд відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що ОСОБА_3 з метою здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук 23 травня 2014 року у спеціалізованій вченій раді Д 41.600.02 Одеського національного медичного університету МОЗ України захистила дисертацію на тему: «ІНФОРМАЦІЯ_1» за спеціальністю 03.00.15 «Генетика». Атестаційна справа ОСОБА_3 надійшла до МОН України 6 червня 2014 року та розглянута експертною радою з питань проведення експертизи дисертацій з медико-біологічних та фармацевтичних наук 16 червня 2014 року у присутності здобувача. Однак, відповіді ОСОБА_3 не задовольнили експертів. За результатами розгляду атестаційної справи ОСОБА_3 експертна рада (протокол від 16 червня 2014 р. № 3/2014) дійшла до висновку продовжити розгляд, рекомендувати додаткову експертизу (колективне рецензування).

На підставі абзацу четвертого пункту 26 Порядку, та абзацу п'ятого підпункту 4 пункту 8 Положення про експертну раду з питань проведення експертизи дисертаційних робіт Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14 вересня 2011 року № 1058, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 р. за № 1167/19905, (далі - Положення), листом Міністерства від 6 серпня 2014 року № 1/11-12533 дисертація була надіслана на додатковий розгляд (колективне рецензування) до Харківського спеціалізованого медико-генетичного центру. Висновок Харківського спеціалізованого медико-генетичного центру - позитивний із зауваженнями.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 8 Положення дисертацію ОСОБА_3 розглянуто повторно на засіданні експертної ради 15 вересня 2014 року. За наслідками засідання експертна рада (протокол від 15 вересня 2014 р. № 4/2014) вирішила пропонувати МОН України підтримати рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня кандидата медичних наук ОСОБА_3

При цьому, атестаційною колегією 23 вересня 2014 року позитивного рішення щодо дисертації ОСОБА_3 не приймалося. Окремого розпорядження про надсилання дисертації ОСОБА_3 до Інституту молекулярної біології і генетики НАН України Міністерством теж не приймалося. Питання щодо дисертації ОСОБА_3 розглянуто атестаційною колегією 23 вересня 2014 року (протокол 6). Відповідно до абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 4 Положення про атестаційну колегію Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України на підставі рішення атестаційної колегії дисертація ОСОБА_3 листом від 6 жовтня 2014 року № 1/11-15795 була надіслана на додатковий розгляд з метою підготовки відгуку до Інституту молекулярної біології і генетики НАН України.

Висновок Інституту молекулярної біології і генетики НАН України - негативний Атестаційна справа повторно розглянута експертною радою 16 лютого 2015 року. Висновок експертної ради за результатами додаткових розглядів: продовжити розгляд, рекомендувати створити комісію для подальшої експертизи дисертації здобувача. Оскільки питання створення експертними радами комісій для подальшої експертизи дисертацій не врегульовано законодавством, то відповідно до пункту 46Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого, наукового співробітника" питання винесено на розгляд атестаційної колегії 28 квітня 2015 року (протокол № 2). У ході обговорення членами атестаційної колегії прийнято рішення скасувати рішення спеціалізованої вченої ради Д 41.600.02 Одеського національного медичного університету МОЗ України від 23 травня 2014 року, протокол №44, про присудження ОСОБА_3 наукового ступеня кандидата медичних наук зі спеціальності 03.00.15 «Генетика», що на думку відповідача відповідає підпункту 2 пункту 4 Положення про атестаційну колегію Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Відповідно до пункту 10 Положення рішення атестаційної колегії затверджується наказом МОН України. Пунктом 3 наказу Міністерства освіти і науки України від 28 квітня 2015 року № 483 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 28 квітня 2015 року» скасовано рішення спеціалізованої вченої ради Д 41.600.02 Одеського національного медичного університету МОЗ України від 23 травня 2014 року, протокол №44, про присудження наукового ступеня кандидата медичних наук зі спеціальності 03.00.15 «Генетика» та відмовлено у видачі диплома кандидата медичних наук ОСОБА_3 на підставі висновку.

На думку відповідача, наведені у позовній заяві аргументи не доводять необхідності скасування наказу Міністерства щодо відмови у присудженні наукового ступеня ОСОБА_3 та не спростовують виявлені додатковою експертизою порушення, допущені під час підготовки дисертації.

Відповідач /заступника Міністра освіти і науки України Гевко Андрій Євгенович/ в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином та завчасно. Заперечень проти позову до суду не надійшло.

Представник Одеського національного медичного університету в судові засідання не з'явився, був повідомлений належним чином та завчасно. До суду 22.10.2015 року за вх. №27041/15 від Одеського національного медичного університету до суду надійшло клопотання, в якому останній зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_3 вважає обґрунтованими.

Представник Інституту молекулярної біології і генетики до суду не з'явився, був повідомлений належним чином та завчасно, пояснень або заперечень по суті позовних вимог ОСОБА_3 до суду не надійшло.

В судовому засіданні 28.01.2016р. позивачка та її представник надали пояснення, підтримавши уточнені позовні вимоги.

В судовому засіданні 14.04.2016 року судом ухвалено призначити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі ч.6 ст.128 КАС України з відхиленням клопотання відповідача про перенесення розгляду справи з підстав, викладених вище.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення позивача, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з метою здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук 23 травня 2014 року у спеціалізованій вченій раді Д 41.600.02 Одеського національного медичного університету МОЗ України захистила дисертацію на тему: «ІНФОРМАЦІЯ_1» за спеціальністю 03.00.15 «Генетика».

Спеціалізованою вченою радою Д 41.600.02 Одеського національного медичного університету МОЗ України прийняте рішення щодо присудження ОСОБА_3 наукового ступеня кандидат медичних наук на підставі прилюдного захисту дисертації «ІНФОРМАЦІЯ_1» у вигляді рукопису за спеціальністю 03.00.15 - генетика 23.05.2014р., протокол №44.

Атестаційна справа ОСОБА_3 надійшла до МОН України 6 червня 2014 року та була розглянута експертною радою з питань проведення експертизи дисертацій з медико-біологічних та фармацевтичних наук 16 червня 2014 року у присутності здобувача.

Згідно протоколу №3/2014 засідання експертної ради з медико-біологічних та фармацевтичних наук від 16.06.2014 року експертна рада вирішила продовжити розгляд дисертації ОСОБА_3, рекомендувати додаткову експертизу. Результати голосування 16 червня 2014 року: за продовження експертизи - 21 , проти - 1 , утрим. -0.

Листом від 06.08.2015 № 1-11-12533 перший заступник Міністра І.Р.Совсун, керуючись абзацом другим та четвертим пункту 26 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 567, направив до Харківського спеціалізованого медико-генетичного центру дисертацію здобувача наукового ступеня кандидата медичних наук ОСОБА_3 на тему «ІНФОРМАЦІЯ_1» за спеціальністю 03.00.15 «Генетика» для проведення додаткового розгляду (колективного рецензування) з метою встановлення відповідності пункту 11 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника щодо наявності нових науково обґрунтованих результатів проведених здобувачем досліджень.

Згідно протоколу засідання кафедри медичної генетики ХНМУ по обговоренню дисертаційної роботи ОСОБА_3 «ІНФОРМАЦІЯ_1» представлену на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 03.00.15 «Генетика», розділ протоколу «Заключення»: «Дисертаційна робота ОСОБА_3 за темою "ІНФОРМАЦІЯ_1" містить раніше незахищені наукові положення та розв'язує важливу конкретну науково-практичну задачу - підвищення ефективності та удосконалення діагностики та прогнозування проліферативних захворювань молочної залози. Дисертаційна робота є самостійною закінченою працею, яка вирішує актуальну науково- прикладну задачу медичної генетики - поліпшення якості діагностики і прогнозування пухлинних процесів молочної залози». При аналізі дисертаційної роботи виникли зауваження. В тексті дисертації мають місце деякі граматичні помилки. Усі зауваження щодо наявності перелічених недоліків повинні бути використані автором в майбутньому, носять незначущий характер та не впливають на суцільну актуальність, новизну та практичну цінність. Дисертація відповідає всім вимогам п. 11 «Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 №567, а дисертант заслуговує присудження наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 03.00.15 - генетика.

15.09.2014 року експертною радою з медико-біологічних та фармацевтичних наук було повторно розглянуто дисертаційну роботу ОСОБА_3. Відповідно до протоколу засідання експертної ради з медико-біологічних та фармацевтичних наук від 15.09.2014 року 15 вересня 2014 року МБФ - експертна рада розглянула роботу ОСОБА_3 після додаткової експертизи. В заключенні додаткової експертизи зазначено, що дисертаційна робота ОСОБА_3 актуальна, містить раніше незахищені наукові положення та вирішує конкретну науково-практичну задачу медичної генетики-поліпшення якості діагностики і прогнозування пухлинних процесів молочної залози. Робота має практичну цінність. Дисертація відповідає вимогам п. 11 «Порядку присудження...», а виявлені недоліки носять незначущий характер. Вирішено враховуючи сукупність позитивних відгуків опонентів, спеціалістів у галузі генетики ОСОБА_8, ОСОБА_10, позитивних відгуків провідних фахівців-генетиків на автореферат, позитивного заключения додаткової експертизи, за результатами розгляду дисертації ОСОБА_3 пропонувати МОН України підтримати рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня кандидата медичних наук ОСОБА_3 Результати голосування: за-17, проти - 0 , утрим. - 1.

Згідно протоколу №6 засідання атестаційної комісії колегії Міністерства освіти і науки України від 23.09.2014 року атестаційною комісією вирішено відкласти затвердження рішення спеціалізованої вченої ради Д 41.600.02 Одеського національного медичного університету МОЗ України про присудження ОСОБА_3 наукового ступеня кандидата медичних наук для додаткового вивчення.

Листом від 06.10.2014 року №1/11-15795 заступник міністра Гевко А.Є., керуючись абзацом другим та четвертим пункту 26 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 567, направив до Інституту молекулярної біології і генетики НАН України дисертацію здобувача наукового ступеня кандидата медичних наук ОСОБА_3 на тему «ІНФОРМАЦІЯ_1» за спеціальністю 13.00.15 «Генетика» для проведення додаткового розгляду (колективного рецензування) з метою встановлення відповідності пункту 11 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника щодо наявності нових науково обґрунтованих результатів проведених здобувачем досліджень.

Відповідно до Висновку засідання спеціалізованої вченої ради Д 26.237.01 із захисту кандидатської дисертації Інституту молекулярної біології і генетики НАН України (стенограма), на основі проведеного аналізу дисертаційної роботи, автореферату та опублікованих праць дисертація: «ІНФОРМАЦІЯ_1», що подана на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 03.00.15 - генетика, не відповідає вимогам п.11 «Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника» Постанови КМУ № 567 від 24.07.2013 року, а її автор - ОСОБА_3 не заслуговує присудження наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 03.00.15 генетика.

Згідно колективної рецензії, затвердженої директором Інституту молекулярної біології і генетики НАН України академіка НАН України Г.В. Єльської від 14.12.2014 року, висновок Інституту молекулярної біології і генетики ПАН України - негативний.

16.02.2015 року на засіданні експертної ради з медико-біологічних та фармацевтичних наук (протокол №2/2015) було розглянуто дисертацію позивача та зазначено, що 16 лютого 2015 року МБФ- експертна рада розглянула роботу ОСОБА_3 після повторної додаткової експертизи. В заключенні повторної додаткової експертизи зазначено, що дисертаційна робота ОСОБА_3. не відповідає вимогам п.11 «Порядку присудження...», а виявлені недоліки носять суттєвий характер, що не дозволяє пропонувати МОН України підтримати рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня кандидата медичних наук ОСОБА_3 16 лютого 2015 року ЕР МБФ вирішено продовжити розгляд, рекомендувати створити комісію для подальшої експертизи дисертації здобувача.

На засіданні атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 28.04.2015 року (протокол №2) було винесено на розгляд питання щодо дисертації здобувача наукового ступеня кандидата медичних наук ОСОБА_3, дисертація захищена у раді Д 41.600.02 Одеського національного медичного університету МОЗ України. В протоколі №2 вказується, що Експертна рада розглядала дисертацію здобувачки у її присутності. Однак, відповіді ОСОБА_3 не задовольнили експертів. За рекомендацією експертної ради робота була надіслана на додатковий розгляд (колективне рецензування) до Харківського спеціалізованого медико-генетичного центру. Висновок - позитивний. Експертна рада, розглянувши повторно дисертацію здобувачки з урахуванням висновку додаткового розгляду (колективного рецензування), рекомендувала прийняти позитивне рішення. Рішенням Атестаційної колегії від 23 вересня 2014 року дисертація була надіслана для додаткового розгляду (колективного рецензування) до Інституту молекулярної біології і генетики НАН України. Висновок - негативний. Вирішено скасувати рішення спеціалізованої вченої ради Д 41.600.02 Одеського національного медичного університету МОЗ України від 23 травня 2014 року протокол № 44 про присудження ОСОБА_3 наукового ступеня кандидата медичних наук зі спеціальності 03.00.15 «Генетика».

Наказом Міністерства освіти і науки України від 28.04.2015 року №483 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 28 квітня 2015 року», відповідно до підпунктів 47, 48 пункту 4 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 630, Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 р. № 567, Положення про атестаційну колегію Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14 вересня 2011 року № 1059, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 р. за № 1169/19907, та на підставі рішення Атестаційної колегії Міністерства від 28 квітня 2015 року, скасовано рішення спеціалізованих вчених рад: Д 41.600.02 Одеського національного медичного університету МОЗ України від 23 травня 2014 року протокол № 44 про присудження наукового ступеня кандидата медичних наук зі спеціальності 03.00.15 «Генетика» та відмовлено у видачі диплома кандидата медичних наук ОСОБА_3 на підставі висновку.

Вважаючи дії заступника міністра освіти й науки України Гевко Андрія Євгеновича з надсилання 06.10.2014р. на додатковий розгляд дисертаційної роботи протиправними, а також пункт 3 Наказу Міністерства освіти й науки України, від 28 квітня 2015 року, № 483 таким, що підлягає скасуванню, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Суд погоджується з правовою позицією ОСОБА_3 з огляду на наступне.

Постановою Кабінету міністрів України від 24.07.2013 №567 затверджено Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника (в редакції, чинній на час видання оскаржуваного наказу; надалі - Порядок).

Цей нормативний акт регулює питання присудження наукових ступенів доктора і кандидата наук та присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника.

Наукові ступені доктора і кандидата наук присуджують спеціалізовані вчені ради за результатами прилюдного захисту дисертацій.

Спеціалізована вчена рада несе відповідальність за обґрунтованість прийнятих нею рішень і забезпечує високий рівень вимогливості під час розгляду дисертацій та проведення їх захисту.

Відповідно до п. 4.6. Положення про спеціалізовану вчену раду, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 14.09.2011 №1059, при позитивному рішенні щодо присудження наукового ступеня приймається висновок ради шляхом відкритого голосування простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів ради. У висновку повинні бути викладені найсуттєвіші наукові результати, які одержав здобувач особисто, оцінка їх достовірності та новизни, значення для теорії і практики та рекомендації щодо використання, а також вказується, яким вимогам Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового

співробітника ( 423-2007-п ) відповідає дисертація. На цьому захист дисертації вважається закінченим.

Відповідно до п. 4.8 Положення №1059, рада протягом місяця після захисту надсилає до МОНмолодьспорту перший та електронний примірники докторської (кандидатської) дисертації з двома примірниками облікової картки дисертації за встановленою відповідно до законодавства формою та атестаційну справу здобувача наукового ступеня, що забезпечує вчений секретар ради.

Згідно п. 26 Порядку №567 у МОН розглядаються документи атестаційних справ здобувачів наукових ступенів та проводиться експертиза дисертацій з метою здійснення контролю за дотриманням спеціалізованими вченими радами вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, про що готується висновок, який подається на розгляд атестаційної колегії МОН.

МОН може надсилати дисертацію та атестаційну справу здобувача для додаткового розгляду (колективного рецензування): до іншої спеціалізованої вченої ради в установленому МОН порядку; до вищого навчального закладу або наукової установи.

Додатковому розгляду (колективному рецензуванню) обов'язково підлягає докторська дисертація, яка за рішенням МОН подана спеціалізованій вченій раді раніше п'ятирічного строку після здобуття наукового ступеня кандидата наук.

Якщо під час проведення експертизи дисертації встановлено порушення спеціалізованою вченою радою вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, то МОН скасовує рішення ради про присудження наукового ступеня, вживає заходів, зокрема:

вказує на недоліки під час розгляду дисертації та проведення її захисту;

звужує профіль ради;

пропонує керівнику вищого навчального закладу або наукової установи, в якій утворено раду, подати інші кандидатури для призначення голови ради, його заступника або вченого секретаря;

позбавляє офіційних опонентів, членів комісії ради з попереднього розгляду права участі в атестації наукових кадрів;

припиняє діяльність ради з визначенням строку, протягом якого нове клопотання про утворення ради не подається.

Атестаційна справа здобувача наукового ступеня та дисертація, які розглядаються МОН, не можуть бути зняті з розгляду здобувачем чи відкликані радою, у якій відбувся захист дисертації.

Здобувач має право ознайомитися з висновком після прийняття рішення МОН про видачу (відмову у видачі) відповідного диплома. Копія висновку видається МОН у місячний строк на прохання здобувача.

Якщо рішення ради про присудження наукового ступеня скасовано МОН, то дисертація може бути подана до захисту повторно до іншої спеціалізованої вченої ради після доопрацювання не раніше ніж через рік з дня прийняття такого рішення МОН. Захист такої дисертації відбувається за погодженням з МОН.

Згідно п. 27 Порядку №567 Контроль за науковим рівнем дисертацій, роботою спеціалізованих вчених рад МОН здійснює за участю експертних рад з питань проведення експертизи дисертацій.

Порядок утворення, функціонування та діяльності експертних рад з питань проведення експертизи дисертацій визначається положенням про експертну раду, яке затверджує МОН.

Експертні ради з питань проведення експертизи дисертацій проводять експертизу захищених дисертацій, розглядають питання, що належать до їх компетенції, готують експертні висновки про відповідність встановленим вимогам і відповідають за якість та об'єктивність підготовлених ними висновків.

У разі потреби МОН запрошує на засідання експертної ради з питань проведення експертизи дисертацій здобувача, наукового керівника, керівника спеціалізованої вченої ради, де проводився захист дисертації.

Судом встановлено, що за результатами додаткового розгляду (колективного рецензування) дисертаційної роботи ОСОБА_3 Харківським спеціалізованим медико-генетичним центром було надано позитивний висновок із зауваженнями, при цьому при повторному (після розгляду 16.06.2014р.) розгляді експертною радою 15.09.2014р. рекомендовано затвердити рішення Спеціалізованої вченої ради щодо дисертаційної роботи ОСОБА_3

Атестаційна колегія на засіданні від 23.09.2014р. (протокол №6) відклала затвердження рішення Спеціалізованої вченої ради Д 41.600.02 Одеського національного медичного університету МОЗ України (надалі - рішення СВР) для додаткового вивчення. Інших рішень станом на 06.10.2014р. Атестаційною колегією МОН України стосовно роботи позивачки не приймалось, незважаючи на що заступником міністра Гевко А.Є. 06.10.2014р. дисертаційну роботу ОСОБА_3 разом з атестаційною справою направлено листом на додатковий розгляд для встановлення відповідності п.11 Порядку на підставі абз.2,4 пункту 26 Порядку.

Відповідно до п.11 Порядку (в редакції, чинній станом на 06.10.2014р.) дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук повинна мати обсяг основного тексту 4,5 - 7, а для суспільних і гуманітарних наук - 6,5 - 9 авторських аркушів, оформлених відповідно до державного стандарту. Кандидатська дисертація: може бути подана до захисту у вигляді опублікованої монографії; повинна містити нові науково обґрунтовані результати проведених здобувачем досліджень, які розв'язують конкретне наукове завдання, що має істотне значення для певної галузі науки; подається до захисту лише за однією спеціальністю. За відсутності в Україні спеціалізованих вчених рад з правом проведення захисту кандидатських дисертацій за відповідною науковою спеціальністю за рішенням МОН може проводитися разовий захист.

Із змісту листа від 06.10.2014р. убачається, що додатковий розгляд дисертації позивачки був ініційований заступником Міністра Гевко А.Є. за відсутності відповідного рішення Атестаційної колегії, що за змістом протоколу №6 від 23.09.2014р. було ухвалено про відкладення затвердження рішення СВР ОМНУ МОН України для додаткового вивчення, а не про додатковий розгляд дисертації.

Крім того, Порядком не передбачена можливість повторного надсилання дисертації для додаткового розгляду (пункт 26) після отримання позитивного висновку за результатами первинного додаткового розгляду.

В даному випадку дисертаційна робота ОСОБА_3 двічі на одних і тих же правових підставах (абз.2,4 п.26 Порядку) була направлена на додатковий розгляд, причому повторно - за наявності позитивного висновку експертної ради та за відсутності відповідного рішення Атестаційної колегії про направлення на додатковий розгляд.

З огляду наведеного, суд погоджується з твердженнями ОСОБА_3, що заступником Міністра освіти і науки Гевко А.Є. допущено протиправні дії з надсилання на додатковий розгляд її дисертаційної роботи до Інституту молекулярної біології і генетики (надалі - Інститут) НАН України листом від 06.10.2014р. №1/11-15795.

Відтак позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання протиправними цих дій підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 6 Порядку №567 наукові ступені доктора і кандидата наук присуджують спеціалізовані вчені ради за результатами прилюдного захисту дисертацій. МОН затверджує рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів і видає дипломи доктора та кандидата наук.

Згідно із пунктом 30 Порядку рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукових ступенів доктора або кандидата наук набирає чинності з дати набрання чинності наказом МОН про затвердження рішення спеціалізованої вченої ради та видачу відповідного диплома на підставі рішення атестаційної колегії.

Водночас, згідно п.26 Порядку можливість скасування рішення спеціалізованої вченої ради пов'язується з встановленням під час проведення експертизи дисертації порушення СВР вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів.

Проте в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що за результатами експертизи дисертації ОСОБА_3 експертною радою остаточно був зроблений висновок стосовно неможливості рекомендувати до затвердження рішення СВР ОНМУ стосовно роботи ОСОБА_3; натомість, останнім рішенням експертної ради від 16.02.2015р. (протокол №2/2015) вирішено продовжити розгляд , рекомендувати створити комісію для подальшої експертизи.

Всупереч цьому рішенню експертної ради, яке містило висновки, що суперечили її ж висновкам від 15.09.2014р. (протокол №4/2014), та взагалі відбулось в результаті протиправного направлення дисертаційної роботи позивачки на повторний додатковий розгляд 06.10.2014р., на засіданні Атестаційної колегії 28.04.2015р. було прийняте рішення про скасування рішення СВР Д 41.600.02 Одеського національного медичного університету МОЗ України від 23.05.2014р., протокол №44, про присудження наукового ступеня «кандидат медичних наук» ОСОБА_3

При цьому МОН України визнає та окремо зауважує в запереченнях на позов та в своїх письмових поясненнях, що рішення експертної ради від 16.02.2015р. про створення комісії для подальшої експертизи дисертації не має правового механізму реалізації, тобто не передбачено законодавством, саме тому на засіданні Атестаційної колегії 28.04.2015р. було прийняте рішення про скасування рішення СВР ОНМУ.

Відповідно до підпунктів 47, 48 пункту 4 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 16.10.2014р. №630 (в редакції на 28.04.2015р.), МОН відповідно до покладених на нього завдань: формує та забезпечує функціонування системи атестації педагогічних, зокрема керівних, наукових і науково-педагогічних кадрів, організовує їх атестацію щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених звань і підвищення їх кваліфікації; утворює атестаційну колегію, яка на принципах прозорості та відкритості затверджує рішення вчених рад вищих навчальних закладів (наукових установ) про присвоєння науковим і педагогічним працівникам вчених звань старшого дослідника, доцента та професора, організовує її роботу, розглядає питання про позбавлення зазначених звань, оформляє та видає відповідні атестати, а також розглядає апеляції на рішення атестаційної колегії.

Оскаржений наказ стосовно позивачки виданий на підставі рішення Атестаційної колегії Міністерства від 28.04.2015р., при цьому спірний пункт з наказу покликається як на підставу його видання на висновок, без зазначення його реквізитів та суб'єкта, що його склав.

Висновок експертної ради, в результаті розгляду якого Атестаційна колегія на засіданні 28.04.2015р. могла дійти спірного висновку про скасування рішення СВР ОНМУ від 23.05.2014р., не складався та не приймався.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, свідчать, що стосовно позивачки експертною радою 15.09.2014р. було прийняте позитивне рішення про можливість затвердження рішення СВР ОНМУ від 23.05.2014р., протокол №44, причому експертна рада прийняла це рішення після проведення додаткового розгляду дисертаційної роботи ОСОБА_3, а все, що мало місце в подальшому, відбулось в результаті протиправного направлення дисертації на повторний додатковий розгляд до Інституту молекулярної біології і генетики.

Слід зазначити, що надані відповідачем матеріали не містять конкретних даних стосовно того, які саме порушення вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів порушені спеціалізованою вченою радою ОНМУ Д.41.600.02, що є необхідним для скасування рішення ради про присудження наукового ступеня ОСОБА_3 згідно із змістом абз.6 п.26 Порядку №567.

Отже, скасовуючи пунктом 3 Наказу №483 рішення спеціалізованої вченої ради Д.41.600.02 ОНМУ МОЗ України від 23.05.2014р., протокол №44, відповідач прийняв протиправне, необґрунтоване рішення, за відсутності визначених законодавством підстав для цього.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність та обґрунтованість п.3 Наказу від 28 квітня 2015 року, № 483, а тому він підлягає скасуванню в цій частині.

Суд відхиляє заперечення та пояснення відповідача стосовно обставин справи та законності оскаржуваного наказу, оскільки у своїй сукупності вони спростовуються дослідженими доказами у справі, не доводять законність скасування рішення СВР ОНМУ стосовно позивачки та наявність для цього підстав, встановлених пунктом 26 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013р. №567.

ОСОБА_3 заявляє позовні вимоги про зобов'язання Міністерства затвердити висновок Спеціалізованої вченої ради Одеського національного медичного університету та видати їй диплом встановленого зразка, що відповідає вимогам пунктів 6,30 Порядку №567, є належним та ефективним способом захисту порушених прав за умови, що судом встановлена протиправність протилежного рішення відповідача.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню із зобов'язанням Міністерства освіти і науки України прийняти рішення (шляхом видання наказу) про затвердження рішення Спеціалізованої вченої ради Д 41.600.02 Одеського національного медичного університету МОЗ України від 23 травня 2014 року, протокол 44, щодо присудження наукового ступеня кандидата медичних наук ОСОБА_3, та видачу ОСОБА_3 відповідного диплома.

Керуючись ст. 94, ч.6 ст.128, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Одеський національний медичний університет, до Міністерства освіти і науки України, заступника Міністра освіти і науки України Гевко Андрія Євгеновича, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Інститут молекулярної біології і генетики, про визнання протиправними дій, визнання протиправним пункту наказу, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії заступника міністра освіти і науки України - Гевко Андрія Євгеновича з надсилання на додатковий розгляд дисертаційної роботи ОСОБА_3 до Інституту молекулярної біології і генетики НАН України листом №1\11-15795 від 06 жовтня 2014 року.

Визнати протиправним та скасувати пункт 3 Наказу Міністерства освіти і науки України від 28 квітня 2015 року №483, яким встановлено: "Скасувати рішення спеціалізованих вчених рад, - Д 41.600.02 Одеського національного медичного університету МОЗ України від 23 травня 2014 року протокол 44 про присудження наукового ступеню кандидата медичних наук зі спеціальності 03.00.15 "Генетика" та відмовити у видачі диплома кандидата медичних наук ОСОБА_3 на підставі висновку".

Зобов'язати Міністерство освіти і науки України прийняти рішення (шляхом видання наказу) про затвердження рішення Спеціалізованої вченої ради Д 41.600.02 Одеського національного медичного університету МОЗ України від 23 травня 2014 року, протокол 44, щодо присудження наукового ступеня кандидата медичних наук ОСОБА_3, та видачу ОСОБА_3 відповідного диплома.

Стягнути з Міністерства освіти і науки України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 2070,20 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя Аракелян М.М.

Суддя Іванов Е.А.

Кравченко М.М.