Рішення № 57200612, 07.04.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "07" квітня 2016 р. Справа № 906/253/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №18 від 01.03.2016;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Фермер"

до Приватного акціонерного товариства "Кремнянський крохмальний завод"

про стягнення 501400,05 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 483368,00 грн. основного боргу, 5892,13 грн. інфляційних, 3535,97 грн. 3% річних, 8603,95 грн. пені.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові, просив задовольнити.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, відзиву на позовну заяву не надав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про що повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 25.11.2015 між Приватним акціонерним товариством «Кремнянський крохмальний завод» (покупець/відповідач) та Селянським (фермерським) господарством «Фермер» (продавець/позивач) укладено договір купівлі-продажу (а.с. 11-12), відповідно до якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити кукурудзу українського походження, 2015 року врожаю згідно ДСТУ 4525-2006, іменований в подальшому "товар", насипом на умовах, передбачених даним договором (п.п. 1.1.договору).

Кількість товару складає 500 тонн +/-5% за вибором продавця (п.п. 2.1. договору).

Пунктом 3 договору сторони узгодили положення щодо ціни товар та загальної вартості товару, згідно якого ціна на товар вказується в Специфікаціях до даного договору, що є його невід'ємною частиною. Загальна вартість договору становить суму Специфікацій до даного договору. Ціна на товар вказується в Специфікаціях з урахуванням ставки ПДВ - 20 % згідно п.15 підрозділу 2 Розділу XX Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 4.1. договору продавець зобов'язується передати покупцеві товар на умовах DАР франко-зерновий склад ПрАТ «Кремнянський крохмальний завод», 11334. Житомирська обл., Лугинський район, с. Кремне, вул. Центральна, 90 (згідно Інкотермс у редакції 2010 р.).

Покупець здійснює 100% оплату , шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку продавця, протягом трьох банківських днів після отримання товару на складську квитанцію продавця (п.п. 5.1. договору).

Також п.п. 6.1. договору передбачено, що у випадку, якщо покупець здійснить оплату пізніше строків, передбачених п.п. 5.1 Розділу 5 даного договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,02% загальної суми вартості товару, обумовленої п.п. 3.2. даного договору за кожний день прострочення платежу.

Договір вступає в силу від дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що випливають з даного договору (п.п. 9.2. договору).

Згідно розділу 3 договору сторонами у справі підписано специфікацію №1 (а.с. 12 зворот), відповідно до якої позивач повинен продати відповідачу кукурудзу в кількості 500 тонн загальною вартістю 1850000,00 грн.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №87 від 03.12.2015, №96 від 05.12.2015, №97 від 09.12.2015, №98 від 10.12.2015, №99 від 11.12.2015, №100 від 12.12.2015 та №101 від 14.12.2015 на загальну суму 845 368,00 грн. (а.с. 20-26) та товарно-транспортними накладними копії яких містяться в справі (а.с. 34-40).

Разом з поставленим товаром відповідачу були виставлені рахунки на оплату останнього, зокрема: №48 від 03.12.2015 на суму 119 954,00 грн., №57 від 05.12.2015 на суму 121 027,00 грн., №60 від 09.12.2015 на суму 120 694,00 грн. (а.с. 13-15), які були оплачені відповідачем.

Крім цього, відповідач залишив неоплаченими рахунки №61 від 10.12.2015 на суму 119 547,00 грн., №62 від 11.12.2015 на суму 120 139,00 грн., №63 від 12.12.2015 на суму 120 768,00 грн. та №64 від 14.12.2015 на суму 122 914,00 грн. (а.с. 16-19).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи становить 483368,00 грн., що підтверджується актом звірки (а.с. 41),підписаним сторонами.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 ГК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст. 193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 483368,00 грн.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 5892,13 грн. інфляційних, 3535,97 грн. 3% річних, 8603,95 грн. пені.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши розрахунок пені (а.с. 10), господарський суд вважає вірним нарахування, проведені позивачем в сумі 8603,95 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних (а.с. 10) господарський суд вважає останній вірним, а вимоги в цій частині обґрунтованими.

Стосовно позовних вимог про стягнення 5892,13 грн. інфляційних, господарський суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

У відповідності з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладеними в листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р., у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Перевіривши нарахування інфляційних за визначений позивачем період та з врахуванням рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №62-97р від 03.04.1997р., господарський суд встановив, що правомірним є нарахування інфляційних в сумі 2399,43 грн., зокрема нарахованих за січень - лютий 2016 року на суму 483368,00 грн.

Окрім вищенаведеного, позивач просить стягнути з відповідача 50000,00 грн. витрат на послуги адвоката. Розглянувши вказану вимогу суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". До таких правовідносин слід також застосовувати і Правила адвокатської етики, які схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України протоколом N 6/VI від 12.10.99 р., які на підставі статей 15, 16 Закону "Про адвокатуру" є нормативно-правовим актом і обов'язкові для виконання.

Як вбачається із матеріалів справи, 16.03.2016 між Адвокатським об'єднанням "Квантум" та СГ "Фермер" укладено угоду про надання адвокатських та юридичних послуг.

Згідно п. 5.1 договору №16/03.16 від 16.03.2016 за надані послуги по даному договору замовник виплачує виконавцю плату та гонорар в розмірі 50000,00 грн., що становить 10% суми стягнення коштів.

На підтвердження факту оплати послуг адвоката суду подано платіжне доручення №52 від 21.03.2016 на суму 50000,00 грн.

У п. 2 ст. 33 Правил встановлено принцип "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, господарський суд вважає обґрунтованим стягнення витрат на оплату адвокатських послуг пропорційно задоволених вимог в сумі 49790,74 грн.

Крім того, судом враховано, що розмір відшкодування названих витрат є співрозмірним заявленим позовним вимогам.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 483368,00 грн. - основного боргу, 8603,95 грн. - пені, 2399,43 грн. - інфляційних та 3535,97 грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Кремнянський крохмальний завод" (11334, Житомирська область, Лугинський район, с. Кремне, вул. Центральна, 90, ід. код 00383395)

- на користь Селянського (фермерського) господарства "Фермер" (07510, Київська область, Баришівський район, с. перемога, вул. партизанська, 8, ід. код 13718667) 483368,00 грн. - основного боргу, 8603,95 грн. - пені, 2399,43 грн. - інфляційних та 3535,97 грн. - 3% річних, а також 7200,01 грн. судового збору та 49790,74 грн. витрат на оплату адвокатських послуг.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 12.04.16

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - відповідачу (рек. з повід.)