Ухвала суду № 57199710, 12.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" квітня 2016 р. м. Київ К/800/8708/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «ХВГ»

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015

та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.01.2014

у справі № 815/7760/13-а

за позовом Приватного підприємства «ХВГ»

до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ХВГ» звернулось до суду, з урахуванням уточнення позовних вимог, з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.2013 № 0001362230 та від 25.11.2013 № 0002542230.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.01.2014, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015, позов залишено без задоволення, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ПП «ХВГ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, складено акт № 000084/15-32-22-30/26166790 від 26.06.2013, в якому зафіксовано порушення: п. 5.9 ст. 5, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальному розмірі 821 002 грн., пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 423 242 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 09.07.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001362230 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 529 053 грн., в т.ч.: 423 242 грн. основного платежу та 105 811 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001352230 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 968 683 грн., в т.ч.: 821 002 грн. основного платежу та 143 681 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження було скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001352230 від 09.07.2013 в частині донарахованого грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 29 413 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 7 353 грн., та 25.11.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002542230 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 931 917 грн., в т.ч.: 791 589 грн. основного платежу та 140 328 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В ході перевірки відображених у рядку 01.2 Декларацій «Приріст балансової вартості запасів» показників за період з 01.01.2010 по 31.03.2011 встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.2 Декларацій на загальну суму 773 937 грн. за рахунок невірного визначення приросту товарно-матеріальних цінностей, чим порушено п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зокрема, списання товару по рахункам № № 23, 26 проводилось без підтвердження їх фактичного відвантаження (відсутні довіреності, договори з визначенням умов поставки-транспортування), у зв'язку із чим перевіряючими зроблено висновок про збільшення залишків ТМЦ на складах та відповідно валових доходів (приріст ТМЦ) на суму 773 937 грн.

Також, перевіркою відображених у рядку 01.6 Декларації «Інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5» встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.6 Декларацій в сумі 540 000 грн. внаслідок фінансування (сплати за ТМЦ) фізичними особами підприємства та не відшкодування їх підприємством, чим порушено вимоги пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З урахуванням викладеного, перевіряючі дійшли висновку про те, що підприємством занижено суму валового доходу на 540 000 грн., у т.ч.: І квартал 2011 року - 540 000 грн. та занижено суму інших доходів на 314 042 грн., у т.ч. ІV квартал 2011 року - 3 000 грн., ІІ квартал 2012 року - 284 042 грн.

Згідно доводів позивача, вищевказана сума не є позикою або безповоротною фінансовою допомогою, оскільки внаслідок зазначеної операції відбулась заміна кредитора в зобов'язанні і вартість сировини, отриманої підприємством від ТОВ «Термінал-93» та сплаченої ОСОБА_2, в подальшому сплачувалась останній.

Також, під час перевірки встановлено, що 06.08.2012 між ПП «ХВГ» (Покупець) укладено договір поставки товару (поліетилен, полівінілхлорид, поліпропілен та інші види полімерної сировини) № 150ПП12 із ТОВ «Полімерна компанія» (Постачальник), відповідно до умов якого завантаження товару відбувається силами та за рахунок Постачальника, а поставка відбувається автотранспортом Покупця.

На виконання умов вищезазначеного договору ПП «ХВГ» в грудні 2012 року отримало поліетилен у кількості 10 т.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, згідно товарно-транспортної накладної № 43807р-ТН від 12.12.2012 завантажено, перевезено та відвантажено 20 тонн поліетилену, у зв'язку з чим перевіряючими включено вартість 10 тонн поліетилену до складу інших доходів у IV кварталі 2012 року в сумі 175 000 грн.

Також, перевіркою встановлено завищення показників у рядку 04.1 Декларацій «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» показників за період з 01.01.2010 по 31.03.2011 в загальній сумі 6 121 898 грн.

14.04.2010 ПП «ХВГ» (Покупець) укладено договір поставки товару (поліетилен) № 58 із ТОВ «Гранд Полимер ЛТД» (Продавець), відповідно до умов якого поставка товару здійснюється протягом 3-х робочих днів з моменту погодження замовлення Продавцем на умовах EXW. Договором передбачені інші умови поставки товару за умови пред'явлення відповідних заявок, які погоджуються обома сторонами.

З огляду на те, що до перевірки не були надані відповідні заявки, перевіряючі дійшли висновку про те, що транспортування товару на склад покупця здійснювалося за рахунок покупця - ПП «ХВГ». В той же час до перевірки не було надано доказів використання у господарській діяльності Підприємства вантажних транспортних засобів, які б були спроможні перевозити товар вагою 10 тонн, у зв'язку із чим перевіряючими зроблено висновок про перевезення товару транспортними засобами інших суб'єктів господарювання. При цьому до перевірки не було надано договорів, актів виконаних робіт, товарно-транспортних накладних, які б підтверджували отримання ПП «ХВГ» послуг по перевезенню вантажів.

Оскільки, до перевірки не були надані заявки про погодження інших умов поставки товару (п. 2.1.3 Договору № 58), перевіряючі дійшли висновку про порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що спричинило безпідставне формування валових витрат за рахунок витрат на придбання товару в сумі 117 917 грн. (без ПДВ) за відсутності первинних документів (ТТН).

14.04.2010 ПП «ХВГ» укладено договір № 58 із ТОВ «Гранд Полимер ЛТД» (Продавець), на виконання умов якого Продавець поставив товар на суму 253 333,33 грн., ПДВ - 50 666,67 грн. згідно видаткової накладної.

13.03.2012 ПП «ХВГ» укладено договір № 507.12.03.13 із ТОВ «НЕОХІМІКИ України», за умовами якого Продавець передає Покупцеві рахунок, видаткову накладну та податкову накладну; транспортування товару може бути здійснене як за рахунок Продавця, так і за рахунок Покупця; товар вважається поставленим Продавцем та прийнятим Покупцем за кількістю - у відповідності з вагою нетто та кількістю місць, вказаних в транспортних документах та підтверджується видатковими накладними, за якістю - у відповідності сертифікатам якості.

27.08.2012 ПП «ХВГ» укладено договір № 270812 із ТОВ «Компанія Ураласбест» на виконання умов якого Продавець поставив товар на суму 289 166,67 грн., ПДВ - 57 833,33 грн., за умовами якого поставка товару відбувається за домовленістю сторін автотранспортом або/та залізничним транспортом.

06.08.2012 ПП «ХВГ» укладено договір № 150ПП12 із ТОВ «Полімерна компанія», на виконання умов якого Продавець поставив товар на суму 571 666,68 грн., ПДВ - 114 333,30 грн., за умовами якого поставка товару відбувається за домовленістю сторін автотранспортом або/та залізничним транспортом.

У додатках до угоди № 1 від 07.08.2012 та № 2 від 16.08.2012 зазначено, що поставка товару здійснюється зі складу Постачальника транспортом Покупця. Поставка товару здійснюється за адресою: Одеська область, Біляївський район, смт. Усатове, вул. Залізничників, 14. Датою поставки товару вважається дата його передачі Покупцеві, вказана у відповідній накладній.

За умовами поставок вищезазначених договорів при транспортуванні автотранспортом завантаження товару відбувалося силами та за рахунок постачальників, а поставка товару відбувалась автотранспортом ПП «ХВГ» (Покупця).

Перевіряючі під час перевірки дійшли висновку про те, що транспортування товару зі складів ТОВ «НЕОХІМІКИ України», ТОВ «Компанія Ураласбест», ТОВ «Полімерна компанія» здійснювалося за рахунок ПП «ХВГ», проте у перевіреному періоді позивач не використовував вантажних транспортних засобів, які б були здатні перевозити товар вагою 10 тонн, у зв'язку із чим зроблено висновок, що перевезення здійснювалось транспортними засобами інших суб'єктів господарювання.

Перевіркою також встановлено, що за вищерозглянутими договорами із ТОВ «Гранд Полимер ЛТД» (від 14.04.2010 № 58, від 06.08.2012 № 150ПП12), ТОВ «НЕОХІМІКИ України» (від 13.03.2012 № 507.12.03.13), ТОВ «Компанія Ураласбест» (від 27.08.2012 № 270812) ПП «ХВГ» необґрунтовано сформовано податковий кредит з огляду на те, що факти перевезення придбаних товарів не підтверджені первинним документами.

Крім того, перевіркою встановлено, що в листопаді 2012 року ПП «ХВГ» включено до складу податкового кредиту 61 875 грн. по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Укр-Полімер», які заповнені з порушенням вимог Порядку № 137, оскільки в зазначених накладних невірно визначено обсяги постачання (база оподаткування) без урахування ПДВ (колонки 8 накладної).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відсутнє фактичне підтвердження відвантаження готової продукції у розрізі звітних періодів та первинних документів, тому є правомірним збільшення податковим органом залишків ТМЦ на складах та відповідно збільшення валових доходів (приріст ТМЦ) на суму 773 937 грн.; фінансування (сплата за ТМЦ) фізичними особами підприємства є фінансовою допомогою, яка включається до складу валового доходу на підставі пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку із чим ПП «ХВГ» занижено суму валового доходу на 540 000 грн. та занижено суму інших доходів на 314 042 грн.; вартість отриманого товару від вищезазначених постачальників віднесено ПП «ХВГ» до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування по 05.1 Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» у сумі 1 688 917 грн., у зв'язку із чим перевіряючі дійшли висновку про порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого позивачем завищено витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування шляхом віднесення їх до складу витрат без підтвердження первинними документами на суму 1 688 917 грн.; порушення порядку визначення валових доходів, доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у перевіреному періоді, за результатами перевірки встановлено заниження ПП «ХВГ» податку на прибуток на загальну суму 821 002 грн.; з урахуванням того, що перевіркою не було збільшено суму витрат на суму погашення заборгованості ПП «ХВГ» перед ОСОБА_2 на суму 140 060 грн., податок на прибуток занижено на загальну суму 791 589 грн., про що зазначено у рішенні ГУ Міндоходів в Одеській області; позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість віднесено суму податку, пов'язану із придбанням поліетилену, отримання якого не підтверджено товарно-транспортними накладними та не пов'язано з використанням у власній господарській діяльності, податковим органом у акті перевірки зроблено обґрунтований висновок про порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредиту на 23 583 грн.; позивачем не надано первинних документів у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, на підтвердження фактичного отримання товарів та послуг від контрагентів; позивачем сформовано податковий кредит і оприбутковано та віднесено до валових витрат отримані товари (роботи, послуги) без наявності належним чином оформлених первинних документів, що в свою чергу підтверджує правомірність дій Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Одеській області при винесенні оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Слід зазначити, що вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 44.1 ст. 44 зазначеного Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

При цьому слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентами - ТОВ «Гранд Полимер ЛТД», ТОВ «НЕОХІМІКИ Україна», ТОВ «Компанія Ураласбест» і ТОВ «Полімерна Компанія», а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товарів, що придбані платником податку; не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами.

Для вирішення спору важливе значення також має встановлення факту реєстрації та перебування контрагентів позивача в стані платників податку на додану вартість, що надає право таким платникам видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку; придбання товарів, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

При цьому слід наголосити, що в умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з'ясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору, сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.

У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентами, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримання податкової вигоди, або те, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит та формування витрат не можна вважати законним.

Крім того, щодо виявлених порушень під час проведення перевірки, які призвели до заниження валового доходу позивача на суму 773 937 грн., суди попередніх інстанцій погодились з висновками податкового органу без врахування того, що Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99, яка визначає необхідність видання довіреностей на відпуск ТМЦ, поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, однак, судами обох інстанцій не досліджено питання взаємовідносин позивача з фізичними особами-підприємцями, на яких не поширюються вимоги наведеної Інструкції № 99, оскільки довіреністю підтверджуються лише повноваження представника юридичної особи на вчинення певних дій.

В частині заниження позивачем валового доходу на 854 042 грн. внаслідок сплати фізичними особами за ТМЦ та послуги, отримані позивачем, з наступним відшкодуванням зазначених коштів фізичним особам, що призвело до порушень пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суди обох інстанцій помилкового ототожнили відносини договору поруки з договором позики, визнавши такі суми безповоротною фінансовою допомогою, не врахувавши, що у відповідності до ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя (ОСОБА_2.) перейшли права кредитора у зобов'язанні між ТОВ «Термінал-93» та позивачем згідно договору купівлі-продажу № 58 від 29.12.2007.

Також, щодо висновків податкового органу, з якими погодились суди попередніх інстанцій, про заниження позивачем валового доходу на 175 000 грн. внаслідок безоплатного отримання від ТОВ «Полімерна компанія» 10 т. поліетилену за ТТН № 53807р-ТН від 12.12.2012, то суд касаційної інстанції звертає увагу судів попередніх інстанцій на те, що під час розгляду даної справи не було досліджено даних, зазначених в ТТН № 53807р-ТН від 12.12.2012 в розрізі з умовами відповідного договору щодо кількості поставленого товару.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «ХВГ» задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.01.2014 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний