Ухвала суду № 57199709, 12.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" квітня 2016 р. м. Київ К/800/65096/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.08.2014

у справі № 826/8114/14

за позовом ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 265/26-59-17-01 від 23.05.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.08.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014, у задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; постановити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_3 з питань повноти та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб від доходів отриманих у вигляді додаткового блага фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01.01 по 31.12.2012, складено акт № 225/17-01/НОМЕР_1 від 13.05.2014, в якому зафіксовано порушення: ст. 36, ст. 176, абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, ст. 179 Податкового кодексу України, а саме: не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за податковий (звітний) 2012 рік, не задекларовано дохід отриманий платником податку як додаткове благо у сумі 1 566 946,98 грн., не нараховано та не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб за 2012 рік у сумі 263 808,85 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 23.05.2014 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 265/26-59-17-01 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 329 761,06 грн., в т.ч.: 263 808,85 грн. основного платежу та 65 952,21 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено податковим органом, з огляду на те, що позивачем не сплачено податок з доходів фізичних осіб з отриманого доходу у розмірі 1 566 964,98 грн. у вигляді анульованої заборгованості за кредитним договором.

Матеріалами справи встановлено, що 27.12.2007 між позивачем (позичальник) та Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (кредитор) було укладено кредитний договір № 11280513000.

Відповідно до договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки ПАТ «УкрСиббанк» передано, а ТОВ «Кей-Колект» прийнято право вимоги за договорами іпотеки відповідно додатку до цього договору № 1.

ТОВ «Кей-Колект» повідомленням від 20.09.2012 ОСОБА_3 повідомлено про анулювання боргу в розмірі 196 042,16 доларів США, що складає 1 566 964,98 грн. по курсу НБУ станом на 20.09.2012.

Повідомлення ТОВ «Кей-Колект» також звернуто увагу ОСОБА_3 на його обов'язок відобразити зазначену суму в річній податковій декларації і самостійно сплатити суму податку на доходи фізичних осіб відповідно до вимог абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

За наслідками листування між ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та ТОВ «Кей-Колект» щодо отриманого у 2012 році доходу ОСОБА_3, ТОВ «Кей-Колект» повідомило контролюючий орган (лист від 15.04.2014 № 135-12977), що з метою виконання вимог пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України ТОВ «Кей-Колект», як кредитор, повідомило ОСОБА_3, що анульована сума заборгованості є доходом, отриманим як додаткове благо, та попередило про необхідність самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідну суму анулювання заборгованості за кредитним договором у декларації позивача не відображено як суму додаткового блага, податок не сплачено, внаслідок чого контролюючим органом правомірно донараховано позивачу податок на доходи фізичних осіб у розмірі 263 808,85 грн. та штрафні санкції в розмірі 65 952,21 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням.

Однак, такі висновки судів є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 цього Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Відповідно до вищезазначеного, пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, нарахована банком за умовами договору, та відповідно анульована, не є доходом платника податків в розумінні Податкового кодексу України, що підлягає оподаткуванню згідно з п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Відтак, для правильного вирішення спору судам слід дослідити кредитний договір від 27.12.2007 № 11280513000, укладений позивачем з ПАТ «УкрСиббанк», докази переходу права вимоги від банку до ТОВ «Кей-Колект» щодо грошового зобов'язання за вказаним кредитним договором; надати належну оцінку розрахунку заборгованості за спірними правовідносинами із визначенням правового статусу усієї суми прощеної заборгованості за кредитом, з огляду на те, що вказана сума може включати в себе тіло кредиту, відсотки та/або пеню, що, відповідно, зумовлює настання для позивача різних правових наслідків у межах спірних правовідносин.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, судам слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.08.2014 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний