Ухвала суду № 57199631, 13.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2016 року К/800/52061/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року по справі № 809/2152/15

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську

(далі - Управління)

до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Карпати»

(далі - ДП «Виробниче об'єднання Карпати»)

третя особа Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року Управління звернулось до суду з позовом ДП «Виробниче об'єднання Карпати», третя особа Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі про стягнення заборгованості. Просило стягнути з відповідача заборгованість з витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що утворилась за період до 1 березня 2015 року в сумі 124915,85 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року, позовну заяву за період з 1 серпня 2011 року по 21 червня 2013 року залишено без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДП «Виробниче об'єднання Карпати» перебуває на обліку в Управлінні.

Звертаючись до суду із даним позовом, Управління вказало, що відповідач не вчасно та не в повному обсязі проводив розрахунок по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 1 та Списком №2 внаслідок чого, починаючи з 1 серпня 2011 року утворилась заборгованість в сумі 24915,85 грн.

Залишаючи частину позовних вимог за період з 1 серпня 2011 року по 21 червня 2013 року без розгляду, суди першої та апеляційної інстанцій, виходили з наступного.

В результаті примусового виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2012 року, яка набрала законної сили 29 жовтня 2013 року, ОСОБА_4 призначено пільгову пенсію.

Суди зазначили, що початком відліку строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, слід вважати дату винесення постанови державного виконавця від 9 жовтня 2014 року про відкриття виконавчого провадження.

Суд касаційної інстанції не погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), який регулює спірні правовідносини, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ). У даному випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом № 1058-IV питання про відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених, зокрема, відповідно до пунктів «б»-«з» частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII, було врегульовано Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР), відповідно до положень якого позивач входив до переліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Згідно ж із абзацом 4 пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»??«з» статті 13 Закону № 1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону № 1788-XII.

Абзацом 3 пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до пунктів «а», «б»-«з» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII за Списком № 1 та Списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому, обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених ПФУ після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом № 1058-IV).

Отже, ДП «Виробниче об'єднання Карпати» зобов'язане відшкодувати Управлінню, понесені ним фактичні витрати з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком № 1, 2 колишнім працівникам підприємства.

Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами ПФУ у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 15 статті 106 Закону № 1058-IV строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Враховуючи те, що фактичні витрати, понесені Управлінням на виплату та доставку пільгових пенсій особам, яким пенсія була призначена на пільгових умовах за Списками № 1, 2 за своєю суттю є недоїмкою, строки, передбачені статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України до спірних правовідносин не застосовуються.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України висловленій у постанові від 7 квітня 2015 року № 21-113а15.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій із направленням справи для продовження розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року скасувати, а справу в частині залишення без розгляду позовних вимог за період з 1 серпня 2011 року по 21 червня 2013 року направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Рецебуринський Ю.Й.

Стародуб О.П.