Ухвала суду № 57199629, 13.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" квітня 2016 р. К/800/4177/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року по справі № 826/12099/15

за позовом ОСОБА_4

до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

треті особи Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК»,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче торгівельне підприємство «НЕП»

про звільнення майна з-під арешту та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче торгівельне підприємство «НЕП» про звільнення майна з-під арешту та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кошкером І.А. в процесі здійснення виконавчого провадження №45633391, відкритого 1 грудня 2014 року за заявою ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» при примусовому виконанні наказу №906/452/14, виданого 5 листопада 2014 року Господарським судом Житомирської області, 15 грудня 2014 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт та заборонено здійснювати відчуження обладнання, що зазначене в додатку №1 до договору застави обладнання №591-001/11 від 20 червня 2011 року в кількості 298 одиниць, заставною вартістю 716343 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності боржнику - ТОВ ВТП «НЕП», код ЄДРПОУ 33231411.

19 грудня 2014 року в межах виконавчого провадження №45633462 на підставі наказу Господарського суду Житомирської області від 5 листопада 2014 року №906/452/14, відповідачем винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №591-001/11 від 20 червня 2011 року та накладення арешту на нерухоме майно, загальною площею 2173,4 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, а саме: будівля фруктосховища, літ. А, загальною площею 1821,9 кв.м.; склад, літ. Б, загальною площею 347,8 кв.м.; скважина, загальною площею 3,7 кв.м., на земельну ділянку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 1.4756 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення для обслуговування будівлі, що належить боржнику ТОВ «НЕП».

Позивач просить звільнити з-під арешту вищеперелічене майно та зобов'язати відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби внести до Єдиного державного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна та до Державного реєстру обтяжень рухомого майна записи про зняття арешту з майна - нерухоме майно, загальною площею 2 173,4 кв.м. (будівля фруктосховища; склад; скважина), земельну ділянку, загальною площею 1,4756 га, кадастровий номер НОМЕР_1, та обладнання, яке знаходиться за цією ж адресою.

Розглядаючи справу, суди помилково виходили з того, що спір у цій справі належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Частиною першою статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державних виконавців) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Частиною 4 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача у виконавчому провадженні; крім того, законом може бути встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

ОСОБА_4, який не є ані учасником виконавчого провадження, ані особою, що залучена до проведення виконавчих дій у цьому провадженні, фактично зазначає про свою незгоду зі спірною постановою відносно майна, посилаючись як на підставу звернення до суду на приписи статті 52 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому, як виконавчі дії, так і постанова, якою наскладувався арешт на майно, вчинялись та виносилась державним виконавцем в межах виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду.

Водночас, частиною 4 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право заставодержателя звернутись до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, розглянувши справу, не звернули увагу на те, що даний спір не пов'язаний з оскарженням учасником виконавчого провадження або особою, яка залучена до проведення виконавчих дій, рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, до того ж, в процесі здійснюваного ним виконавчого провадження по виконанню рішення господарського суду, а отже не врахували юридичної природи спору, що виник між сторонами (спір про право), який належить розглядати в порядку господарського, а не адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2015 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року підлягають скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 220, 222, п. 7 ч. 1 ст. 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК», Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче торгівельне підприємство «НЕП» про звільнення майна з-під арешту та зобов'язання вчинити дії закрити.

Роз'яснити ОСОБА_4 право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Амєлін С.Є.

Кобилянський М.Г.