Ухвала суду № 57199474, 12.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2016 року м. Київ К/800/51047/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 24 липня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області, в якому просив: визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області від 20 травня 2015 року № 1404/07 у призначенні та виплаті йому пенсії у відповідності до вимог статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області призначити йому пенсію та проводити її виплату у відповідності до вимог статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з моменту аварії на ЧАЕС та по 31 липня 1986 року він був зареєстрований та постійно проживав у с. Яринівка Сарненського району Рівненської області, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 1991 року віднесене до третьої зони гарантованого добровільного відселення, що дає йому право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку.

Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 24 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року, позивачу відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно не взято до уваги довідку Ремчицької сільської ради Сарненського району Рівненської області від 13 травня 2015 року № 1751, яка, на думку позивача, є належним доказом підтвердження факту проживання у с. Яринівка Сарненського району Рівненської області у період з 26 квітня 1986 року по 31 липня 1986 року.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням НОМЕР_1.

13 травня 2015 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області із заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Листом Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області від 20 травня 2015 року № 1404/07 ОСОБА_4 було повідомлено про відсутність підстав для призначення йому пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що надана позивачем довідка Ремчицької сільської ради Сарненського району Рівненської області від 13 травня 2015 року № 1751 про період проживання ОСОБА_4 на території радіоактивного забруднення не підтверджує факт проживання останнього з 26 квітня 1986 року по 31 липня 1986 року в с. Яринівка, а тому у відповідача були відсутні підстави для призначення позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно статті 9 цього Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з положеннями статті 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Відповідно до частин 3, 4 статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Згідно частини 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: потерпілим від Чорнобильської катастрофи - особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - 3 роки

та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, після неодноразових звернень до відповідача щодо призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, позивач 13 травня 2015 року надав довідку Ремчицької сільської ради від 13 травня 2015 року № 1751.

Втім, Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області відмовило позивачу у призначенні пенсії з тих підстав, що надані ним документи не підтверджують факт постійного проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення у період з 26 квітня 1986 року по 31 липня 1986 року.

Як вбачається з матеріалів справи, надана позивачем довідка Ремчицької сільської ради Сарненського району Рівненської області від 13 травня 2015 року № 1751 про період проживання ОСОБА_4 на території радіоактивного забруднення не підтверджує факт проживання позивача з 26 квітня 1986 року по 31 липня 1986 року в с. Яринівка.

Крім того, рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 05 грудня 2014 року скасовано рішення Сарненського районного суду, яким було встановлено факт постійного проживання ОСОБА_4 в с. Яринівка Сарненського району у період з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1992 року та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Крім того, Житомирським апеляційним адміністративним судом в постанові від 07 квітня 2015 року у справі № 527/953/14-а за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області про скасування відмови в призначенні пенсії та зобов'язання призначити пенсію за віком встановлено, що позивачем підтверджено проживання в с. Яринівка лише з 16 жовтня 1985 року по 1986 рік, тобто по 01 січня 1986 року, та з 12 грудня 1986 року по 30 січня 1992 року, натомість доказів його проживання в с. Яринівка з 26 квітня 1986 року по 31 липня 1986 року позивачем не надано. При цьому, судом встановлено, що згідно копій погосподарських книг с. Яринівка Сарненського району за 1986-1990 роки позивач у 1986 році вибув в Краснодарський край та повернувся лише 12 грудня 1986 року.

За наведених вище обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що у відповідача були відсутні підстави для призначення позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи».

Наведені ж у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів, а тому правового значення не мають та правильності висновків судів не спростовують.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 24 липня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк В.В. Тракало