Ухвала суду № 57199342, 12.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2016 року м. Київ К/800/46043/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Ленінського районного відділу у м. Миколаєві управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Ленінського районного відділу у м. Миколаєві управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області, уточнивши який просив визнати протиправними дії відповідача щодо видачі йому паспорта з написами російською мовою і зобов'язати утриматися від видачі паспорта з написами російською мовою.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2015, відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року у справі №84/3006/14 відповідача зобов'язано видати ОСОБА_4 паспорт громадянина України, оформлений українською мовою, в обмін на паспорт громадянина України, оформлений українською та російською мовою.

На виконання рішення суду відповідачем було оформлено паспорт, від отримання якого позивач відмовився з тих підстав, що Ленінський районний відділ у м. Миколаєві управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області оформив паспорт на бланку, що містить написи російською мовою.

Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при оформленні паспорта відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Так, ст. 5 Закону України «Про громадянство України» визначено, що одним із документів, який підтверджує громадянство України є паспорт громадянина України.

Згідно з п. 1.2 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 квітня 2012 року №320 (далі - Порядок) паспорт громадянина України видається територіальними підрозділами Державної міграційної служби України за місцем проживання кожному громадянинові України після досягнення 16-річного віку, а надалі в разі необхідності обмінюється, видається замість утраченого, викраденого або зіпсованого.

Оформлення паспортів здійснюють працівники територіальних підрозділів, на яких згідно з їх службовими обов'язками покладено заповнення паспортів. Заповнення здійснюється відповідно до поданих документів за допомогою комп'ютерного обладнання або від руки розбірливим почерком, без скорочень та виправлень (п. 2.1 Порядку).

Тобто, до повноважень територіальних підрозділів належить саме заповнення та видача паспортів громадянам України.

Статтею 13 Закону України «Про засади державної мовної політики» передбачено, що паспорт громадянина України або документ, що його заміняє, і відомості про його власника, що вносяться до нього, виконуються державною мовою і поруч, за вибором громадянина, однією з регіональних мов або мов меншин України.

Відповідно до п. 3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 1994 року № 353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України» затверджено єдиний зразок паспорта громадянина України.

Отже, отримання бланку паспорта, надрукованого виключно українською мовою, можливе лише при затвердженні такого зразка бланку уповноваженим на те органом.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що заповнюючи бланк паспорту тільки українською мовою, форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 1994 року № 353, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Згідно ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами ст. 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги про незаконність судових рішень, порушення норм матеріального та процесуального права безпідставні, не ґрунтуються на доказах та матеріалах справи.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.В. Тракало

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк