ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"13" квітня 2016 р. м. Київ К/800/68569/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Чалого С.Я.,
при секретарі: Скавуляк Т.В.,
за участю представників сторін: відповідача: Борисової Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" до Харківської митниці Міндоходів про скасування рішення,
В С Т А Н О В И Л А:
Приватне акціонерне товариство "Новий Стиль" звернулось до суду з позовом до Харківської митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 13.03.2014 №807000003/2014/000290/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України від 13.03.2014 №807100000/2014/000184.
Позовні вимоги мотивовано тим, що Харківською митницею Міндоходів протиправно, на підставі хибного висновку щодо не підтвердження поданими позивачем документами заявленої митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийнято необґрунтовані рішення щодо її коригування та виставлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі приватне акціонерне товариство "Новий Стиль" із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між приватним акціонерним товариством "Новий стиль" та компанією Н.К. TAIXING GLASS STONE MATERIAL LIMITED (Китай) укладено зовнішньоекономічний контракт від 22.10.2013 №221013-НКТАІХ.
З метою митного оформлення товару, ввезеного приватним акціонерним товариством "Новий стиль" на виконання контракту від 22.10.2013 №221013-НКТАІХ, позивачем до Харківської митниці Міндоходів подано електронну митну декларацію від 11.03.2014 № 807100000/2014/009391, згідно з якою в режим імпорт-40 задекларовано товар "Вироби із загартованого скла для меблів (столешниці, полиці)".
До декларації від 11.03.2014 № 807100000/2014/009391 позивачем додано: пакувальний лист №б/н від 15.01.2014р., міжнародну товарно-транспортну накладну СМК 350339 від 05.03.2014 року, яка підтверджує факт отримання і перевезення товару та інші документи, що підтверджують вартість перевезення товару (контракт № 120447 від 05.03.2012 року, калькуляції транспортних витрат від 11.03.2014 року, рахунок фактура про надання транспортних 06.03.2014 року); коносамент (Bill of Lading) SZKLJ1410003 від 19.01.2014 року, книжка МДП (Сагпеt TIR) ХZ.74425996 від 05.03.2014 року, сертифікат походження товару GI14470ZC32663481 від 11.02.2014 року, лист про відсутність необхідності страхування; лист про відсутність взаємозалежності між позивачем та постачальником, позитивні результати санітарно - епідемічна контролю товару від № 2730 від 05.03.2014 року, позитивні результати фіто - санітарного контролю товару № 2730 від 05.03.2014 року, позитивні результати радіологічного контролю товару № 2730 від 05.03.2014 року.
У зв'язку з виникненням у органу доходів і зборів сумніву щодо достовірності заявленої митної вартості товару, Харківською митницею Міндоходів від декларанта витребувано: виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларантом на вимогу органу доходів і зборів додатково надано: платіжні доручення в іноземній валюті №384 від 27.12.2013 року та №445 від 19.02.2014 року, експортну МД країни відправлення.
13.03.2014 Харківською митницею Міндоходів прийнято рішення про коригування митної вартості товару №807000003/2014/000290/2, згідно з яким митну вартість товару скориговано із застосуванням третього методу визначення митної вартості, та винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон від 13.03.2014 №807100000/2014/00184.
Вказуючи на протиправність рішення про коригування митної вартості товарів від 13.03.2014 №807000003/2014/000290/2 та картки відмови від 13.03.2014 №807100000/2014/00184, приватне акціонерне товариство "Новий стиль" звернулось до суду із даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з правомірності оскаржуваного рішення як такого, що прийнято органом доходів і зборів за наявності передбачених законом підстав для коригування митної вартості.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, вважаючи при цьому за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені у частині четвертій цієї статті документи.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Суди попередніх інстанцій в обґрунтування висновку про правомірність витребування органом доходів і зборів від декларанта додаткових документів, виходили з того, що заявлена позивачем митна вартість товару по МД №807100000/2014/009391 становила 1,3280 дол. США/кг, що менш ніж за інформацією по фактам митних оформлень іншими митницями України та Харківською митницею Міндоходів, зокрема, менш ніж попередні митні оформлення ПАТ "Новий Стиль", мінімальний рівень митної вартості на подібний товар у максимально наближений час (січень 2013 року) складав (1,5699 дол. США/кг (МД від 16.01.2013 №807100000/2013/001287).
Колегія суддів зазначає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, та не є підставою для витребування додаткових документів на підтвердження митної вартості товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України.
У той же час, вказуючи на обґрунтованість позиції органу доходів і зборів щодо неможливості визначення митної вартості імпортованого товару за першим методом з огляду на відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, якщо рахунок сплачено, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Згідно з пунктом 5.2 контракту від 22.10.2013 №221013-НКТАІХ оплата товару повинна бути здійснена покупцем шляхом 100% передоплати на підставі проформ інвойсів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що до декларації від 11.03.2014 №807100000/2014/009391 банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, не надавались.
На виконання вимоги органу доходів і зборів про надання додаткових документів позивачем листом від 13.03.2014 №2014/03-12-3 відповідачеві надано, зокрема, платіжні доручення в іноземній валюті від 27.12.2013 №384 та від 19.02.2014 №445.
У той же час, судом першої інстанції зазначено, що обсяг відомостей зазначених платіжних доручень не є достатнім для ідентифікації партії товару, стосовно якої здійснювалась оплата. Так, зазначені платіжні доручення містять посилання на проформи інвойсів, які як органу доходів і зборів, так і судам попередніх інстанцій під час судового розгляду справи, не надавались.
Частиною дев'ятою статті 58 Митного кодексу України, яка регулює метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), встановлено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що заявлені декларантом відомості щодо ціни імпортованого товару не базувалися на об'єктивних даних, які б підтверджувались документально, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо доведеності з боку органу доходів і зборів наявності підстав для коригування заявленої митної вартості товару, у зв'язку з чим вказує на обґрунтованість позиції судів попередніх інстанцій щодо правомірності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та винесеної на підставі неї картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.
Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:
Судове рішення № 57199274, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 13.04.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 820/16113/14. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: