Постанова № 57198798, 12.04.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 р. Справа № 818/3159/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

за участю: представників позивача - Юрченко І.М., Мироненко Л.В.,

представників відповідача - Рязанцева В.О., Лактіонової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз", Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.12.2015р. по справі № 818/3159/15

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові міжрегіонального головного управління Міндоходів , в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000064801 від 31.03.2015 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 3919884 грн. за основним платежем та на 1959942 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000054801 від 31.03.2015р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 4026679 грн. за основним платежем та 2013339 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25.12.2015 року позовні вимоги задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000064801 від 31.03.2015 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 3 599 634 грн. за основним платежем та на 1 799 817 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000054801 від 31.03.2015 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 3 419 653 грн. за основним платежем та на 1 709 816 грн. 50коп. за штрафними (фінансовими) санкціями. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.12.2015 року в частині відмови у задоволені позовних вимог та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністратвиного суду від 12.04.2016 р. замінено неналежного відповідача Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів правонастпуником Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.12.2015 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги позивача підлягають задоволенню, а у задоволенні апеляційної інстанції відповідача необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що з 18.11.2014 р. до 17.02.2015 р. СДПІ з ОВП у м. Харкові проводилася планова документальна перевірка Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз», код ЄДРПОУ 03352432, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 р. до 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт №42/28-09-48-01-03/03352432 від 02.03.2015 р. (т.39, а.с.77-141).

Висновками зазначеного акту перевірки встановлені наступні порушення ПАТ «Сумигаз»: п. 44.1 ст. 44, п.п. 138.1.1, п. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 145.1.6 п. 145.1 ст. 145, п. 146.12 ст.146, п. 154.8 ст. 154 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 4026679 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 925 030 грн., в тому числі за: січень 2013 р. у сумі - 272 грн., лютий 2013 р. у сумі - 793 грн., березень 2013 р. у сумі - 1574162 грн., квітень 2013 р. у сумі - 1682 грн., червень 2013 у сумі - 678 грн., липень 2013 р. у сумі - 225255 грн., серпень 2013 р. у сумі - 130 грн., вересень 2013 у сумі - 1100 грн., жовтень 2013 р. у сумі - 87478 грн., листопад 2013 р. у сумі - 458050 грн., грудень 2013 у сумі - 1575430 грн.

Позивачем подано заперечення на вищезазначений акт перевірки до СДПІ з ОВП у м. Харкові від 12.03.2015 р. № 06/351, який був залишений без змін (т. 9, а.с. 211-232).

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000064801 від 31.03.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 3925030 грн. за основним платежем та на 1962515 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення - рішення № 0000054801 від 31.03.2015 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 4026679 грн. за основним платежем та 2013339 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1, а.с.39-42).

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 31.03.2015 року № 0000054801 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та із податковим повідомленням-рішенням №0000064801 від 31.03.2015 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 3919884 грн. за основним платежем та на 1959942 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, 10.04.2015 р. на адресу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників ПАТ «Сумигаз» направлена скарга №30/495, а 13.05.2015 р. - доповнення до неї, яка рішенням від 11.06.2015 р. № 14498/10/28-10-10--4-33 залишена без задоволення (т. 9, а.с. 233-245, т. 11, а.с. 1-33).

24.06.2015 р. позивачем на адресу Державної фіскальної служби України направлялася скарга № 30/774 (т. 11, а.с. 34-68), у відповідь на яку 28.08.2015 р. ПАТ «Сумигаз» отримало рішення вих. № 18084/6/99-99-10-01-04-25 від 25.08.2015 р., яким первинну скаргу та податкові повідомлення рішення в оскаржуваній частині залишено без змін, а повторну скаргу - без задоволення (т. 10, а.с. 237-245).

Частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем під час проведення перевірки податковому органу не надані реєстри (переліків тощо) об'єктів, де замовником погоджено з мешканцями встановлення газових лічильників, та акти прийняття побутових лічильників газу в експлуатацію , у зв'язку з чим позивачем не доведено реальність характеру господарських операцій з ТОВ «Регіонбуд» - 7» та зв'язку цих операцій з його господарською діяльністю.

Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 198.1 та пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) та права на віднесення витрат по його придбанню до складу витрат в податковому обліку, платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п.14.1.27 ст.14 Податкового Кодексу України, витрати - сума сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового Кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта об оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно із пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України).

В пункті 138.2 ст.138 Податкового кодексу України зазначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Судовим розглядом встановлено, що ПАТ «Сумигаз» в 2013 році отримано природного газу для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат відповідно до укладеного договору з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 20077720) від 04.01.2013 р. №13-140/13 - ВТВ на купівлю-продаж природного газу 17 298, 993 тис.м.куб., на загальну суму 75 408 063, 92 грн., в т.ч. ПДВ 12 568 010, 65 грн., також відповідно до укладеного договору з ТОВ «РГК ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 38863790) від 29.11.2013 р. №СМ-ВТВ-2013-1 на купівлю - продаж природного газу 4 936,749 тис.м.куб., на загальну суму 20 901 286, 92 грн., в т.ч. ПДВ 3 483 547, 83 грн. (т. 11, а.с.115-122, 147-151).

Відповідно до Положення про порядок визначення граничних обсягів виробничо-технологічних витрат і нормативних втрат природного газу, що виникають у газорозподільних мережах, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 26.10.2004 р. №668, яке застосовується на підприємствах незалежно від форм власності, у структурних підрозділах підприємств, виділених в окрему планово-облікову одиницю, що виконують і надають послуги з транспортування газу (п.1.4).

Виробничо-технологічні витрати газу - це газ, що витрачається на виконання певного виду роботи під час його транспортування.

Виробничо-технологічні втрати газу - це газ, що втрачається під час його транспортування газорозподільними та внутрішньо будинковими мережами.

Втрати газу за рахунок не приведення об'єму виміряного газу до стандартних умов - втрати газу, що виникають у разі не приведення до стандартних умов результатів вимірювання об'ємів газу низького тиску, які вимірюються лічильниками, що не мають спеціальних пристроїв автоматичного приведення до стандартних умов їх показів у разі зміни тиску та/або ератури газу.

Нормовані (нормативні) втрати газу - сума виробничо-технологічних втрат газу та його втрат за рахунок не приведення об'єму виміряного газу до стандартних умов.

Пунктом 140.3 ст.140 Податкового кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до витрат не включається сума фактичних втрат товарів, крім втрат у межах норм природного убутку чи технічних (виробничих) втрат та витрат із розбалансування природного газу в газорозподільних мережах, що не перевищують розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, або іншим органом, визначеним законодавством України.

Пунктом 1.1 наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 23.11.2011 р. № 737 «Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.11.2011 р. за №1361/20099, визначено, що річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах розраховуються відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 р. N264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 р. за N 570/7891, Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 N264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 р. за N571/7892, та Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об'єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.10.2003 р. N595, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.12.2003 р. за N 1224/8545.

Газорозподільні підприємства самостійно згідно з методиками, зазначеними в підпункті 1.1 пункту 1 цього наказу, розраховують річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу на календарний рік та не пізніше ніж за 2 місяці до початку року подають їх на затвердження до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

На підставі даних, отриманих від газорозподільних підприємств щодо розрахованих річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України впродовж місяця затверджує щодо кожного газорозподільного підприємства розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на наступний календарний рік.

Затверджені розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу є максимально допустимими для певного року (п.1.2-1.4 наказу від 23.11.2011 р. №737).

Розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на 2013 рік затверджено наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 21.12.2012 р. №1060, згідно з додатком до якого для газорозподільного підприємства ПАТ «Сумигаз» нормативні втрати і виробничо-технологічні витрати всього складають 26802, 8 тис.куб.м., в т.ч.: виробничо-технологічні витрати - 477, 6 тис.куб.м., нормативні втрати - 26325, 2 тис. куб.м. (т.11, а.с. 69-70).

Відповідно до пункту 6.4 Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 р. N264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 р. за N570/7891, виробничо-технологічні втрати газу розраховуються за результатами роботи за місяць, квартал, рік.

Пунктом 6.3 Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об'єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.10.2003 р. N595, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.12.2003 р. за N 224/8545, встановлено, що загальні питомі втрати газу за певний період (місяць, квартал, рік) визначаються як алгебраїчна сума питомих втрат газу наявних лічильників у споживачів, яким надаються послуги підприємством з газопостачання та газифікації.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що за змістом вказаних нормативних актів максимально допустимий розмір нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах, який газорозподільне підприємство має право віднести до витрат, остаточно визначається за підсумками року, а не в розрізі окремих місяців, та не повинен перевищувати обсягу, затвердженого наказом відповідного державного органу з питань забезпечення реалізації державної політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому та нафтогазовому комплексах, а отримання природного газу повинно підтверджуватися належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до актів приймання-передачі, які містяться в матеріалах справи, за період з 01 січня 2013 року до 31 грудня 2013 року 22 235, 742 тис.куб.м. ПАТ «Сумигаз» було отримано від Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 17 298, 993 тис.куб.м. газу та від ТОВ «РГК Трейдінг» 4 936, 749 тис.куб.м. природного газу, разом 22 235 742 тис. куб.м. (т. 11, а.с.123-147).

Пунктом 4.1 Положення про порядок визначення граничних обсягів виробничо-технологічних витрат і нормативних втрат природного газу, що виникають у газорозподільних мережах, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 26.10.2004 р. № 668 (в подальшому - Положення), закріплено, що рівень граничних ВТВ газу визначається на підставі розрахунків, виконаних на базі Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Мінпаливенерго від 30 травня 2003 року N264 та зареєстрованої Мін'юстом 09 липня 2003 року за N571/7892.

Згідно з п. 4.2 Положення рівень граничних нормованих втрат газу визначається на підставі розрахунків, виконаних на базі Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Мінпаливенерго від 30 травня 2003 року N 264 та зареєстрованої Мін'юстом 9 липня 2003 року за N570/7891, і Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об'єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Мінпаливенерго від 25 жовтня 2003 року N595 та зареєстрованої Мін'юстом 25 грудня 2003 року за N1224/8545.

Для підприємств з газопостачання та газифікації, що здійснюють транспортування газу за регульованим тарифом визначаються на рік цими підприємствами самостійно, згідно з Методиками, вказаними в п.п.3.1. та 3.2. даного Положення. Зазначені граничні обсяги затверджуються Мінпаливенерго за поданням Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (п.5.5 Положення № 668), тобто акти-розрахунки виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу з додатками (розрахунками) є документами, які фіксують максимально (граничний) допустимий обсяг ВТВ та нормованих втрат природного газу, необхідний для здійснення ПАТ «Сумигаз» безперебійної фінансово-господарської діяльності в межах року в цілому.

Згідно копій актів розрахунків вбачається, що за період з 01 січня 2013 року до 31 грудня 2013 року ПАТ «Сумигаз» включило до складу виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу 22 235, 742 тис.куб.м., що не перевищує граничний розмір на 2013 рік, встановлений для даного підприємства додатком до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 21.12.2012 р. №1060 (т.11, а.с.103-111, 152-153).

Таким чином, посилання контролюючого органу на перевищення підприємством максимально допустимого (граничного) значення об'єму газу для ВТВ та нормованих витрат у березні та в грудні 2013 року на 4431, 04 тис.куб.м та на не доведеність ним необхідності придбання газу та його використання в господарській діяльності в обсягах, що перевищують максимальні допустимі (граничні) розміри, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог спростовуються положеннями чинного законодавства, що регулюють порядок включення до витрат сум фактичних втрат товарів (природного газу) та їх максимальних розмірів, і за змістом яких визначальним для встановлення суми перевищення гранично допустимого об'єму газу є саме календарний рік, а не певний його місяць.

У зв'язку з тим, що ПАТ «Сумигаз» є підприємством газотранспортної системи та протягом 2013 року займалося розподіленням газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи згідно з отриманою ліцензією на розподіл природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ строком дії з 29.03.2010 р. - 28.03.2015 р. (т. 10, а.с. 132), постійна потреба у придбанні природного газу для безперебійного здійснення позивачем своєї основної діяльності є очевидною.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що посилання відповідача на відсутність розбалансування природного газу згідно з наданими до перевірки щомісячними актами-розрахунками обсягів виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу у ПАТ «Сумигаз» за період з 01.01.2013 р. до 31.12.2013 р. передчасні з наступних підстав.

Додатком № 1 до «Положення про порядок обліку обсягів розбалансування природного газу в газорозподільних мережах», затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.02.2004 р. № 112 (в редакції наказу Міністерства палива та енергетики України від 15.06.2009 р. № 310), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 р. за № 287/8886, закріплена форма актів-розрахунків ВТВ та нормованих втрат, в яких не міститься даних щодо розбалансування природного газу.

Додатком № 2 до цього ж Положення встановлена форма актів обліку обсягів розбалансування природного газу, які підприємства під час складання балансу надходження та розподілу газу за звітний місяць визначають на підставі розрахунків обсягів виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат газу підприємств, що виникли під час транспортування газу ГРМ (п.2.2).

Відображення даних щодо розбалансування природного газу в газорозподільних мережах в актах-розрахунках обсягів ВТВ та нормованих втрат природного газу не передбачено вимогами Положення від 25.02.2004р. №112, а тому не може свідчити про порушення позивачем порядку ведення бухгалтерського обліку як суб'єктом господарювання, який транспортує газ ГРМ та постачає його споживачам на підставі договорів і має відповідні ліцензії.

В акті перевірки (т. 39, а.с. 86-90, 124-127) відсутні зауваження щодо відмови у наданні на перевірку контролюючому органу актів обліку обсягів розбалансування природного газу за період січень-грудень 2013 року.

Судовим розглядом встановлено, що отримання ПАТ «Сумигаз» від Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 17 298,993 тис.куб.м. газу та від ТОВ «РГК Трейдінг» 4 936, 749 тис.куб.м. газу, разом за період з 01 січня 2013 року до 31 грудня 2013 року 22 235, 742 тис.куб.м. газу, на підставі договорів купівлі-продажу від 04.01.2013 №13-140/13 та від 29.11.2013 р. №СМ-ВТВ-2013-1 підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами (актами-розрахунками обсягів виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат природного газу, актами приймання-передачі, податковими накладними).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ПАТ «Сумигаз» правомірно було включено до складу витрат у 2013 р. природного газу для ВТВ та нормованих втрат в сумі 15745 672 грн. та до податкового кредиту у березні та грудні 2013 р. вартість природного газу для ВТВ та нормованих втрат в сумі ПДВ 3 149 134 грн., у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення №0000064801 від 31.03.2015 року визнається протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 3149134грн. за основним платежем та на 1574567 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а податкове повідомлення-рішення № 0000054801 від 31.03.2015 р. - в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 2991678 грн. за основним платежем та на 1495839 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ «НВП «Оріон» укладено договір № 1626 від 26.06.2013 року про виконання підрядних робіт з монтажу, пуску, налагодження та здачі в експлуатацію системи контролю за станом газорегулюючого обладнання в ГРП, а також із встановлення 85 одиниць систем контролю за станом газорегулюючого обладнання в ГРП (т.14,а.с.70-73) слід відмітити, що під час розрахунку необхідної кількості працівників в людино-годинах перевіряючими не була врахована специфіка роботи по монтажу та пусконалагоджувальним роботам комплекту обладнання комплексу телеметрії на ГРП, яка полягає в можливості їх часткового виконання фахівцями дистанційно - на віддаленому сервері, що знаходиться за межами території позивача та Сумської області (налагоджувальні роботи телемеханіки і GSM-модемом і налагоджувальні роботи датчиків, автоматичних сповіщувачів з взаємопов'язаними регульованими параметрами до 4).

В матеріалах справи міститься «Керівництво користувача зі застосування програми «DOZOR GRR ADC» (сервер) (Інструкція АГАТ.468514.004-99 И02) (т.45, а.с.129-134), відповідно з яким програма підлягає застосуванню на персональних комп'ютерах та її безпосереднім призначенням є організація оперативного диспетчерського контролю технологічних параметрів газорозподільної системи. Програма «DOZOR GRR ADC» дозволяє прийняти та передивитися дані про динамічні показники технологічних процесів газорозподілу в режимі реального часу, виконує зберігання отриманих даних на жорсткому диску персонального комп'ютера. Тобто вказана програма слугує організації автоматизованого робочого місця (АВМ) диспетчера, яке в свою чергу є складовою частиною системи контролю стану газорегулюючого обладнання в ГРП на базі сигналізатора-аналізатора газів «Дозор-С», тобто для виконання такого виду робіт ПАТ «Сумигаз» не повинно було оформлювати допуски працівникам на відповідні об'єкти ГРП в кількості, вказаній в акті перевірки згідно з розрахунком контролюючого органу.

Судовим розглядом встановлено, що локальними кошторисами з розрахунками договірної ціни, відомостями ресурсів до локальних кошторисів та актами приймання виконаних будівельних робіт, підписаними ПАТ «Сумигаз» (замовником) та ТОВ «НВП «Оріон» (підрядником), передбачено вид робіт «налагоджувальні роботи телемеханіки із GSM-модемом», «блок керування, живлення та сигналізації із програмним забезпеченням, GSM-модемом і резервним живленням», їх вартість та витрати праці, тобто, проведений відповідачем розрахунок необхідної кількості працівників в людино-годинах здійснювався без врахування особливостей даного виду робіт, що й потягло за собою необґрунтований висновок про не підтвердження реальності господарських операцій за договором підряду №1626 від 26.06.2013 року.

Згідно зі ст. 847 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Факт реальності фінансово-господарських правовідносин за вищезазначеним договором підтверджується локальними кошторисами з розрахунком договірної ціни, банківських виписок та платіжних доручень, податкових накладних (т. 14, а.с. 75-85), а також копії актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, відомостей ресурсів до актів виконаних робіт, розрахунків №1.-1 Загальновиробничі витрати, актів за типовою формою ОЗ№2-85, копіями проектів систем контролю за станом газорегулюючого обладнання в ГРП, опрацьованих та поданих ТОВ НВП «Оріон» до ДП «Київський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» для отримання висновку експертизи щодо відповідності проектної документації нормативно-правовим та нормативним актам з хорони праці та промислової безпеки, з копією ліцензії підрядника на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, в тому числі і монтажу інженерних мереж (газопостачання та газообладнання) (т. 1, а.с. 47-234, т. 2-т. 9, а.с. 1-208, т. 21, а.с. 56-261, т. 22-38, т. 39, а.с. 1-68, т. 45, а.с. 75-128).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання податкового органу на відсутність підтвердження факту виконання робіт ТОВ «Мета Днепр» на адресу ТОВ «НВП «Оріон» внаслідок відсутності документів, що свідчать про перебування працівників ТОВ «Мета Днепр» на об'єктах ГРП під час виконання робіт, та відсутності в останнього трудових та матеріальних ресурсів необгрнутованими, оскільки з копії листа ТОВ «НВП «Оріон» №0902/13-05 від 02.09.2013 р. вбачається, що підрядник просив позивача надати дозвіл на допуск на роботи на ГРП для виконання монтажних та пуско-налагоджувальних робіт «Системи контролю газорегулюючого обладнання в ГРП» в період з 09.09.2013 р. до 30.10.2013 р. у кількості 8 осіб відповідного до доданого списку, про що оформлено акт-дозвіл на виконання будівельно-монтажних робіт на території діючого підприємства (цеху, дільниці) та (т. 14, а.с.132-133).

В журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці та в журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці наявні підписи осіб, перелічених у листі підрядника №0902/13-05 від 02.09.2013 р. (т.14, а.с. 134-144), тобто виконання підрядних робіт в даному випадку проводилося саме ТОВ «НВП «Оріон», залучення будь-яких субпідрядників між сторонами договору не погоджувалося.

ТОВ «Мета Днепр» на адресу ТОВ «НВП «Оріон» були виписанні податкові накладні, в яких номенклатура робіт співпадає з номенклатурою робіт, зазначеною в податкових накладних, виписаних ТОВ «НВП «Оріон» на адресу ПАТ «Сумигаз», що не свідчить про порушення позивачем вимог податкового законодавства України, оскільки останнє не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущені його контрагентом. Якщо контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання щодо виконання вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків.

Листом Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 року роз'яснено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не передбачає залежності між виникненням у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не доведено факту заниження ПАТ «Сумигаз» податку на додану вартість та податку на прибуток за наслідками господарських операцій з ТОВ «НВП «Оріон».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000064801 від 31.03.2015 року підлягає скасуванню і в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 450500 грн. за основним платежем та на 225250 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а податкового повідомлення-рішення № 0000054801 від 31.03.2015 р. - в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 427975 грн. за основним платежем та на 213987 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Щодо відмови судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог ПАТ «Сумигаз» про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ та з податку на прибуток, донарахованих по взаємовідносинам ПАТ «Сумигаз» та ТОВ «Регіонбуд-7» колегія суддів зазначає наступне.

Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання послуг (робіт) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Водночас ненадання деякої запитуваної контролюючим органом інформації або документів, статус яких не визначений як первинні, не може бути беззаперечною підставою для висновку про фіктивний характер проведених господарських операцій.

Судовим розглядом вствнолено, що між ПАТ «Сумигаз» та ТОВ «Регіонбуд-7» укладений договір № 41 від 06.11.2013 р. про виконання монтажних робіт з додатковою угодою від 08.11.2013 р. №1 (т. 11, а.с. 196 - 202).

Предметом зазначеного договору є виконання підрядником монтажних робіт по встановленню побутових лічильників газу згідно з вимогами ДБН В.2.5-20-2001 до 31.12.2013 року в м. Суми, та зобов'язання замовника прийняти та оплатити ці роботи (п.1.1).

Розділом 2 договору до умов виконання робіт підрядником віднесено: передання замовником підряднику реєстрів (переліків тощо) об'єктів, де замовником погоджено з мешканцями встановлення газових лічильників; зобов'язання замовника погодити з мешканцями (квартир,домів) та підрядником перекриття постачання газу та попередити їх про це заздалегідь; зобов'язання замовника прийняти роботи по кожному об'єкту та поновити постачання газу (п.2.2, 2.3 та 2.7).

Згідно з п.3.1 договору його загальна вартість визначається як сукупність вартості всіх встановлених лічильників відповідно до актів виконаних робіт; п.5.2 договору передбачений обов'язок замовника призначити уповноваженого представника, який в день встановлення лічильника має опломбувати лічильник, перевірити роботи, здійснені підрядником та надати обґрунтовані зауваження стосовно робіт, здійснених підрядником до поновлення постачання газу.

Після закінчення робіт з установлення лічильника мають бути оформлені акти прийняття їх до експлуатації .

Суд першої інстанції зазначив, що під час проведення перевірки та подання ПАТ «Сумигаз» заперечень на акт №42/28-09-48-01-03/03352432 від 02.03.2015 р., складений за її результатами, реєстри (переліків тощо) об'єктів, де замовником погоджено з мешканцями встановлення газових лічильників, та акти прийняття побутових лічильників газу в експлуатацію не були подані до контролюючого органу (т.9, а.с.211-224).

Копії актів приймання в експлуатацію побутових лічильників були подані до суду під час розгляду справи у суді першої інстанції (т.39, а.с.212-241, т.40-44, т.45, а.с.1-73), проте не визнанні судом першої інстанції такими, що підтверджують правомірність формування товариством даних податкового обліку з огляду на їх непредставлення на перевірку.

Така позиція суду першої інстанції мотивована посиланням на пункт 44.6 статті 44 ПК України, відповідно до якого у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Проте, колегія суддів не може погодитись із вказаними доводами суду першої інстанції, оскільки суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення - рішення № 0000054801 від 31 березня 2015 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 607026 гривень за основним платежем та на 303523 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення - рішення №0000064801 від 31 березня 2015 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 325396 гривень за основним платежем та 162698 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями необгрнутовані та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції частково необґрунтована та прийнята з порушеннями норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «Сумигаз» про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000054801 від 31 березня 2015 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 607026 гривень за основним платежем та на 303523 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення - рішення № 0000064801 від 31 березня 2015 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 325396 гривень за основним платежем та 162698 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями, з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позовних вимог ПАТ «Сумигаз» . В іншій частині постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Судові витрати підлягають стягненню відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року по справі № 818/3159/15 скасувати в частині відмови в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" та стягнення судового збору.

В цій частині прийняти нову постанову, якою позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000054801 від 31 березня 2015 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 607026 гривень за основним платежем та на 303523 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0000064801 від 31 березня 2015 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 325396 гривень за основним платежем та 162698 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" за рахунок асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 624 (шістсот двадцять чотири ) гривні 88 копійок.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року по справі № 818/3159/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Русанова В.Б. Курило Л.В. Повний текст постанови виготовлений 15.04.2016 р.