Ухвала суду № 57198738, 30.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2016 року м. Київ К/800/50252/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - Кислого А.С., Сергієнко Н.О.,

відповідача - Олексюка Р.З.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - Інспекція)

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015

у справі № 819/1213/15-а (876/6596/15)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року Товариство звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.02.2015 № 0000602201.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.05.2015 у позові відмовлено з тих мотивів, що витрати платника на придбання іноземної валюти для виплати дивідендів не пов'язані з господарською діяльністю такого платника, а тому не підлягають врахуванню при визначенні його оподатковуваного доходу.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним і скасовано. У прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що передбачене підпунктом 139.1.8 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) обмеження щодо включення до витрат у податковому обліку дивідендів не забороняє враховувати у складі витрат від'ємні курсові різниці, які виникають в результаті переоцінки зобов'язань з виплати дивідендів, а також банківську комісію, сплачену при купівлі іноземної валюти через уповноважений банк. Як зазначив апеляційний суд, податковий облік курсових різниць платника здійснюється в порядку, передбаченому пунктом 153.1 статті 153 ПК України, та не залежить від конкретного виду господарської операції, для якої здійснюється купівля-продаж іноземної валюти.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду зі спору як скасоване помилково.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за наслідками проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, оформленої актом від 04.11.2014 № 8334/22-01/30622532, Інспекцією було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, за яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 7 773 487,50 грн. (у тому числі на 5 182 325 грн. за основним платежем та на 2 591 162,50 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для цього донарахування слугував висновок податкового органу про протиправне врахування Товариством у складі адміністративних витрат комісії банку в розмірі 1 637 029,80 грн., що виникла за операціями з купівлі іноземної валюти для виплати дивідендів учасникам Товариства, а у складі «інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат» - від'ємної курсової різниці у сумі 25 592 047,52 грн., що виникла у зв'язку з відмінністю комерційного курсу (за яким платником придбано іноземну валюту (долари США) для виплати дивідендів) та офіційним курсом НБУ, за яким визначається балансова вартість іноземної валюти.

За правилами підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України до складу витрат операційної діяльності що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу (підпункт «г»).

Згідно з підпунктом 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 ПК України визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

За змістом підпункту 153.1.4 пункту 153.1 цієї ж статті ПК України у разі придбання іноземної валюти до складу відповідно витрат або доходів звітного періоду включається позитивна або від'ємна різниця між курсом іноземної валюти до гривні, за яким придбавається іноземна валюта, та курсом, за яким визначається балансова вартість такої валюти.

Термін "балансова вартість іноземної валюти" для цілей цього підпункту означає вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату звітного балансу або на дату здійснення операції залежно від того, яка дата настала пізніше.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні даного позову, суд першої інстанції підтримав правову позицію податкового органу у справі, пославшись на відсутність підстав для відображення розглядуваних курсових різниць у податковому обліку Товариства, оскільки ці різниці виникли за зобов'язаннями платника з виплати дивідендів своїм учасникам, які в силу підпункту 139.1.8 пункту 139.1 статті 139 ПК України не пов'язані з господарською діяльністю та не включаються до складу витрат.

Втім з такою правовою оцінкою обставин справи погодитися не можна. Адже дивіденди, що виплачуються учасникам Товариства, являють собою розподілений між ними дохід, одержаний в результаті провадження фінансово-економічної діяльності; нарахування та виплата дивідендів передбачені Законом України «Про господарські товариства». А відтак зобов'язання з виплати дивідендів не може розцінюватися як зобов'язання поза межами господарської діяльності платника.

Положення підпункту 139.1.8 пункту 139.1 статті 139 ПК України, які виключають дивіденди зі складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, не можуть тлумачитися як такі, що одночасно встановлюють припис про недопустимість врахування від'ємних курсових різниць, що виникають в результаті переоцінки зобов'язань з виплати дивідендів.

Обмеження стосовно включення дивідендів до складу витрат, що враховуються для цілей оподаткування, зумовлено не власне кваліфікацією цих витрат як таких, що не пов'язані з господарською діяльністю, а тим, що дивіденди являють собою суму чистого прибутку, яка залишається після оподаткування та розподіляється між учасниками.

Від'ємна курсова різниця, одержана платником в результаті придбання іноземної валюти для погашення зобов'язань перед його учасниками за комерційним курсом, який не відповідає офіційному курсу, виникає об'єктивно, незалежно від волевиявлення платника, внаслідок економічних процесів, що перебувають поза сфери його контролю і впливу. Коливання валютних курсів, невідповідність комерційного курсу (який фактично використовується у розрахунках між суб'єктами господарювання) офіційному курсу, установленому НБУ, призводять до майнових втрат платника в результаті фактичного збільшення його зобов'язань у гривневому еквіваленті.

Як вірно зазначив апеляційний суд, підпункт «г» підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України не встановлює жодних обмежень щодо обліку для цілей оподаткування від'ємних курсових різниць, що виникають в результаті переоцінки вираженого в іноземній валюті зобов'язання платника у рамках діяльності, спрямованої на одержання доходу. Відсутні у даній нормі й будь-які застереження для обліку від'ємних курсових різниць у зв'язку з виконанням зобов'язань з виплати дивідендів.

З аналогічних мотивів слід погодитися й з правомірністю врахування Товариством у податковому обліку витрат на оплату комісії банку при купівлі іноземної виплати для виплати дивідендів. Адже право на облік комісійних витрат за операціями на валютному ринку у складі витрат операційної діяльності прямо передбачено підпунктом «б» підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов цілком об'єктивного висновку про обґрунтованість даних позовних вимог та правомірно задовольнив даний позов.

Норми матеріального права застосовані апеляційним судом правильно, вимоги процесуального законодавства дотримані. А відтак процесуальні підстави для скасування оскаржуваної постанови та задоволення касаційних вимог Інспекції відсутні.

З відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 5846,40 грн., сплату якого було відстрочено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.02.2015.

За таких обставин, керуючись статтями 94, 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 у справі № 819/1213/15-а (876/6596/15) залишити без змін.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області судовий збір в сумі 5846,40 (п'ять тисяч вісімсот сорок шість грн. 40 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача 820019, код класифікації доходу бюджету 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько