Постанова № 57198614, 15.04.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/530/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2016 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання дій протиправними та скасування податкової вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправними дії Ізмаїльської ОДПІ Головного управління ДФС в Одеській області щодо виставлення вимоги про сплату боргу за №Ф-21-У від 16.12.15р. зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 100984,60 грн; скасувати вимогу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про сплату боргу № Ф-21-У від 16.12.2015р. зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ та повідомлення про проведення перевірки йому не вручено. Також позивач стверджує що кінець календарного місяця за ним не рахувалось недоїмки та не було боргу зі сплати фінансових штрафних санкцій. Позивач зазначає, що станом на день складення вимоги не здійснював підприємницьку діяльність, оскільки 10 вересня 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Кілійського районного управління юстиції в Одеській області внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис №25360060004001712 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності позивача. Однак, 10.09.2015 року у позивача викрадено первинні документи за 2012-2015 роки, що підтверджується копією довідки Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській обл. з переліком документів, котрі були викрадені невідомою особою. Згідно вказаної довідки за даним фактом відкрито кримінальне провадження.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, просив в задоволенні позову відмовити з підстав, вказаних у письмових запереченнях на адміністративний позов в яких зазначив, що під час перевірки встановлено, що позивачем занижено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 100984,6 грн. Також позивачем не надано до контролюючого органу жодного первинного документу, які б підтверджували витрати по деклараціям платника. Також, платник податків повідомив, що 10.09.2015 року викрадено первинні документи за 2012-2015 роки та надана копія довідки Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській обл. з переліком документів, котрі були викрадені невідомою особою. Згідно вказаної довідки за даним фактом відкрито кримінальне провадження. Відповідачем складено акт про перенесення термінів проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 до дати відновлення та надання таких документів до перевірки. Однак до податкового органу позивачем у визначений строк не надано відновленої документації.

В судовому засіданні, встановивши відсутність необхідності заслуховувати свідків чи експерта, суд поставив на обговорення питання щодо можливості продовження розгляду справи в поряду письмового провадження.

Представники сторін проти продовження розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували.

Відтак суд ухвалив про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в Кілійській районній державній адміністрації 27.06.2003 р., державна реєстрація №2536017000000001712., на податковому обліку перебуває в Кілійському відділі Ізмаїльської ОДПІ з 27.03.2003 року за №06-338.

В період з 14.09.2015 року по 09.12.2015 року посадовими особами Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, на підставі направлення від 10.09.2015р. №94, та наказу від 31.08.2015р. №225 та плану - графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на третій квартал 2015 року проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.14 р. та законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2014 р.

Наказом Ізмаїльської ОДПІ від 24.09.2015 року №252 термін проведення перевірки перенесено до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах строків визначених п.5 ст.44 Податкового Кодексу України (90 днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення контролюючого органу), оскільки до Кілійського відділу Ізмаїльської ОДПІ надійшла заява ФОП ОСОБА_1 від 10.09.2015р. вх.№644/10, де платник податків повідомив, що 10.09.2015 року викрадено первинні документи за 2012-2015 роки та надано копію довідки Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області від 11.09.2015 року з переліком документів, які були викрадені невідомою особою.

Як вбачається з акту перевірки, після закінчення строку, який надано для поновлення документів, позивачем не надано первинних документів, які б підтверджували витрати по деклараціям платника за 2012-2014 роки. Ізмаїльською ОДПІ також застосована штрафна санкція відносно позивача за втрату документів.

За наслідками перевірки був прийнятий акт №1206/15-16-17-01/НОМЕР_1 від 16 грудня 2015 року (Надалі - Акт перевірки) (а.с.47-59), згідно якого встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 податкового законодавства, а саме: п.177.2, п.177.4., п. 177.5 ст.177 ПКУ, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб всього 37056,32 грн., у т.ч. за 2012 рік - 18701,95 грн., за 2013 рік - 9522,5 грн., за 2014 рік - 8831,87 грн.; п.п.1,4 ч.2 ст.6 та п.2 ч.1 ст.7 Закону України від 08.07.2010р. «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 100984,6 грн (за 2012 рік - 48161,17 грн., 2013 рік - 31785,20 грн., 2014 рік - 21038,24 грн.); п.51.1 ст.51, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України - податковий розрахунок суд доходу, нарахований на користь платника податків утриманого з них податку (форма №1-ДФ) не наданий до податкового органу за 2012-2014 роки; п.44.3 ст.44 ПКУ - не надано до перевірки жодних первинних документів.

Відповідно до положень п.1 ч.2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до положень ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

У зв'язку з набранням чинності Закону України від 04.07.2013 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" з 01.10.2013 року адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюють органи Міністерства доходів і зборів України.

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що спірні правовідносини, на час розгляду справи, врегульовуються положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до положень п.54.1 ст.54 Податкового Кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно положень п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги, є необґрунтованими, не доведеними, тому задоволенню не підлягають.

Надаючи правову оцінку оскаржуваній вимозі, суд виходив з наступного.

Згідно п.177.1, 177.2, 177.4, 177.5 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи -підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно з п.135.2, п.п.135.5.12 п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, документально підтвердженими витратами вважаються оплачені витрати поточного звітного періоду, а також попередніх періодів, якщо вони стосуються доходу, отриманого протягом звітного періоду, та підтверджені відповідними документами.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не відносяться до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення - бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому платники податків зобов'язані забезпечити зберігання зазначених вище документів, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п. 44.3 ст. 44 Кодексу).

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення зазначених документів, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому Кодексу для подання податкової звітності.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків (п.44.5 ст.44 Кодексу).

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим п. 44.7 ст. 44 Кодексу), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (п. 44.6 ст. 44 Кодексу).

Норми Кодексу не передбачають права платника податків не виконувати вимоги ст. 44 ПКУ у випадках дії обставин непереборної сили. Таким чином, відповідно до п.44.5 ст.44 Кодексу платник податків повинен забезпечити відновлення та надання контролюючому органу зазначених вище документів.

Згідно п.п.1 п.2.1 розділу II Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року № 449 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953 визначено, що підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-УІ, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч.8 ст.9 Закону №2464 - платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена фіскальними органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до п.3 Розділу 6 Інструкції №449 зазначено, що фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) - якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані поясненнями та доказами наданими відповідачами, які довели, що діяли у відповідності до повноважень, наданих законодавством.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішено судом відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 11, 14, 71, 86, 94,158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання дій протиправними та скасування податкової вимоги - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.М. Токмілова

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання дій протиправними та скасування податкової вимоги - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

15 квітня 2016 року.