Ухвала суду № 57198575, 12.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 квітня 2016 рокусправа № 804/14723/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Добродняк І.Ю Бишевської Н.А.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року по справі №804/14723/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БУДКОМ-ФОРТ" до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДКОМ-ФОРТ" звернулося до суду з позовом, в якому просило: визнати протиправними та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС №110100000/2015/200053/1 від 03.04.2015 року та №110100000/2015/200054/1 від 07.04.2015 року про коригування митної вартості товару; визнати протиправними та скасувати оформлені Дніпропетровською митницею ДФС картки відмови у прийнятті митної декларації №110100000/2015/00101 від 03.04.2015 року та №110100000/2015/00103 від 07.04.2015 року.

В обґрунтуванні позову позивач посилався на те, що ним надано всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною зовнішньоекономічного контракту. Надані для митного оформлення документи є достатніми для застосування основного методу визначення митної вартості, а також дозволяють обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом. Митниця, без достатніх для цього підстав, при коригуванні митної вартості товару, застосувала резервний метод визначення митної вартості товару.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, що відповідач під час розгляду справи не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів. З цих підстав, суд першої інстанції вказав на те, що митний орган безпідставно визначив митну вартість за іншим методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Дніпропетровська митниця ДФС подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просила скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем до митного оформлення надано документи на підставі яких неможливо достовірно стверджувати про правильність визначення митної вартості товару, Митниця не мала достатніх підстав для здійснення митного оформлення товару за митною вартістю заявленою позивачем. У зв'язку із неможливістю застосування основного методу визначення митної вартості товарів посадовою особою Дніпропетровської митниці було послідовно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару, що і стало підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність

застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 12 вересня 2014 року між ТОВ «АТБ-Маркет» (Комітент» та ТОВ «Будком - Форт» (Комісіонер) укладено договір комісії №1209/7, за умовами якого Комісіонер зобов'язався за дорученням Комітента за винагороду укласти від свого імені відповідні договори і здійснювати за рахунок та в інтересах Комітента операції, у тому числі, зовнішньоекономічні угоди.

12 вересня 2014 року товариством з обмеженою відповідальністю "БУДКОМ-ФОРТ" (Покупець) укладено Контракт №2806-UN/BF на поставку товару з компанією UNACOA S.P.A. Consortile, Феррара, Італія (Продавець), згідно п.1.1, 1.2. якого Продавець зобов'язується поставити товар, а Покупець прийняти його на умовах зазначених у цьому Контракті. Поставлений товар повинен бути виготовлений і поставлений партіями у повній відповідності до вимог, на умовах і по цінам, вказаним в Додатках і Специфікаціях до цього Контракту, які є його невід'ємною частиною.

Згідно специфікації №9 від 30.03.2015 року до зазначеного контракту - товар: ківі у кількості 18 800 кг загальною вартістю 11 844 євро (0,63 євро/кг). Умова поставки - FCA, Феррара, Італія (Інкотермс-2010). Умова оплати - протягом 10 днів від дати митного оформлення товару в Україні.

Згідно специфікації №10 від 02.04.2015 року до зазначеного контракту - товар: ківі Хейворд у кошиках у кількості 18 200 кг загальною вартістю 10 010 євро (0,55 євро/кг). Умова поставки - FCA, Феррара, Італія (Інкотермс-2010). Умова оплати - протягом 10 днів від дати митного оформлення товару в Україні.

З метою здійснення митного оформлення товару, ТОВ «БУДКОМ-ФОРТ» подав до Дніпропетровської митниці ДФС митну декларацію №110100000/2015/206871 від 02.04.2015 року та №110100000/2015/207209 від 06.04.2015року.

Для підтвердження заявленої митної вартості декларантом надані:

1) декларація митної вартості з додатковим аркушем А (відповідно до якої складовими митної вартості зазначені ціна товару, витрати на транспортування до кордону України, витрати на страхування), з документами, що підтверджують числові значення (перелічені у гр.4 ДМВ);

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) № 2806-UN/BF від 12.09.2014 року, специфікація №9 від 30.03.2015 року та специфікація №10 від 02.04.2015 року;

3) рахунок-фактура (інвойс) №FT2/158 від 30.03.2015 року та рахунок-фактура (інвойс) №FT2/166 від 02.04.2015 року.

4) транспортні (перевізні) документи:

- на підтвердження перевезення товару, що надійшов за інвойсом №FT2/158 від 30.03.2015 року та вартості перевезення: договір комісії №1209/7 від 12.09.2014 року, договір перевезення вантажу №643 від 01.04.2013 року, договір перевезення №77 від 06.12.2013 року, CMR№242482 від 30.03.2014 року, заявка на перевезення №Доп від 20.03.2015 року, рахунок-проформа від 30.03.2015 року.

- на підтвердження перевезення товару, що надійшов за інвойсом №FT2/166 від 02.04.2015 року та вартості перевезення: договір комісії №1209/7 від 12.09.2014 року, договір перевезення вантажу №643 від 01.04.2013 року, договір перевезення №10/04/2013-1 від 10.04.2013 року, №13/01/2015 від 13.01.2015 року, №15 від 27.03.2013 року, CMR№350675 від 02.04.2015 року, заявка на перевезення №Доп від 25.03.2015 року, рахунок-проформа від 02.04.2015 року.

5) заяви на страхування №143 від 30.03.2015 року та №145 від 03.04.2015 року та договір на страхування 043.0647415.254 від 26.09.2014 року.

Митна вартість товару визначена декларантом згідно зі статтею 57 Митного кодексу України за основним методом (за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються)

Під час здійснення перевірки декларації з доданими до неї документами посадовою особою відповідача було встановлено, що вони не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості товару та містять розбіжності в поданих до митного оформлення документах, а саме:

- у договорі комісії № 1209/7 від 12.09.2014 передбачено виплату комісійної винагороди у розмірі 0,2% від об'єму, поставок, але вартість товару у специфікаціях до зовнішньо-економічного контракту №9 від 30.03.2015 року та №10 від 02.04.2015 року не піддаються розрахунку згідно комісійної винагороди у розмірі 0,2%. Даний факт дає підстави вважати про не включення до митної вартості товару всіх складових;

- у наданому до митного оформлення прайс листі від 30.03.2015 року відсутні загальні характеристики товару, які можуть впливати на ціну, а саме: сорт ківі, рік врожаю, розмір та категорія.

- у заявах на страхування окремого перевезення №143 та №145 є посилання на перевантаження вантажу у Польщі, що не передбачено маршрутом перевезення, в калькуляції витрат на доставку та в розрахунках-проформах перевізника.

З огляду на встановлені розбіжності, Митниця запропонувала декларанту протягом 10 календарних днів надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

- виписку з бухгалтерської документації;

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (уголи, контракту);

- каталоги, специфікації виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Листами від 03.04.2015р. за №03/04-1 та від 07.04.2015 за №07/04-1 Митний брокер повідомив Митницю про те, що надати додаткові документи у встановлений термін немає можливості. Також, зазначив про факт проведення консультації.

З огляду на встановлені розбіжності у поданих до митного оформлення документів та у зв'язку з не наданням декларантом витребуваних документів, які б підтверджували заявлену митну вартість товару, митним органом прийняті рішення № 110100000/2015/200053/1 від 03.04.2015р. та № 110100000/2015/200054/1 від 07.04.2015р. про коригування митної вартості товару. Митна вартість товару визначена за резервним методом.

Приймаючи до уваги рішення про коригування митної вартості товару, Митницею прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації № 110100000/2015/00101 від 03.04.2015р. та картку відмови у прийнятті митної декларації № 110100000/2015/00103 від 07.04.2015р.

З метою здійснення митного оформлення товару та випуску його у вільний обіг, декларант сплатив митні платежі (податок на додану вартість) згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом та надав відповідачу фінансові гарантії сплати різниці між сумами митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумами митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товару, визначеною відповідачем, шляхом внесення на рахунок відповідача грошової застави у розмірі вищезазначених різниць (підтвердженням вищезазначеної сплати митних платежів та надання фінансової гарантії є факт здійснення відповідачем митного оформлення товару згідно з вантажною митною декларацією №110100000/2015/207043 від 03.04.2015р. та вантажною митною декларацією №110100000/2015/207292 від 07.04.2015р.

На підставі ч.6 ст.53 Митного Кодексу України, позивач протягом строку гарантійних зобов'язань Листами №№11/08-1, 11/06-2 від 11.06.2015 року надав додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, а саме: бухгалтерські платіжні документи: заяви про купівлі іноземної валюти для розрахунку за контрактом №47 від 07.04.2015 року, №49 від 09.04.2015 року, платіжні доручення №47 від 07.04.2015 року, №49 від 09.04.2015 року, swift від 15.04.2015 року, від 10.04.2015 року; листи ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" №1486 від 27.05.2015 року та №1485 від 27.05.2015 року про підтвердження здійснення оплати за поставлений товар; виписки з бухгалтерської документації; лист №130 від 04.05.2015 року від ПАТ СК "Альфа Страхування" про підтвердження розміру страхового платежу; заяви на страхування №143 від 30.03.2015 року та №145 від 03.04.2015 року з виправленими помилками; листи від перевізників №1 від 02.06.2015 року та №638 від 02.06.2015 року; висновки експерта Дніпропетровської ТПП №ГО-1785 від 28.05.2015 року та №ГО-1787 від 28.05.2015 року; переклади митних декларацій країни відправлення, сертифікатів походження, фіто санітарного сертифікату. Також, в Листах позивач ставив питання щодо скасування прийнятих Митницею рішень про коригування митної вартості.

За результатами розгляду додатково наданих позивачем документів, відповідач Листом №1430/10/04-50-25-02 від 17.06.2015 року повідомив позивача про відсутність підстав для перегляду оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів.

При відмові у скасуванні рішення відповідач крім підстав, що зазначалися в рішенні про коригування митної вартості товару, послався на наступні обставини: 1) відомості в листах банку №1486 від 27.05.2015 року та №1485 від 27.05.2015 року не відповідають відомостям, наведеним в листах ТОВ "Будком-Форт" від 11.06.2015 року №11/08-1, 11/06-2; 2) неприйняття до уваги висновки експерта Дніпропетровської ТПП.

Правомірність та обґрунтованість рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції фактично виходив з того, що спірні рішення відповідачем прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України.

Такі висновки суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими з наступних підстав.

Так, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Саме з таких повноважень Митниці виходив і суд першої інстанції, який, при цьому, вірно вказав на те, що такі повноваження митного органу мають реалізовуватися виключно на підставі та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України.

Відповідно до ст..49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із ч.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів, відповідно до ч.5 ст.54 МК України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст..53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів.

Згідно із ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, вказаними нормами матеріального права визначено повноваження органу доходів і зборів щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, орган доходів і зборів зобов'язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено випадки коли орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Так, відповідно до п.2 ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як зазначено вище, фактично підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості стали висновки Митниці про те, що подані позивачем до митного оформлення документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності, а також ненадання декларантом, у повному осябзі, витребувані Митницею додаткові документи.

Правильно встановивши підстави для прийняття рішень про коригування митної вартості товару, суд першої інстанції надав їм належну правову оцінку та обґрунтовано вказав на необгрунтованість підстав, з яких Митницею не прийнято до уваги митну вартість, яка визначена декларантом.

Так, щодо доводів відповідача про не включення позивачем до митної вартості товару всіх складових, відповідно до договору комісії № 1209/7 від 12.09.2014, яким передбачено виплату комісійної винагороди у розмірі 0,2% від об'єму поставок, суд першої інстанції правильно вказав на те, що відповідно до підпункту "а" п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем, - комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів.

Оскільки, відповідно до договору комісії № 1209/7 від 12.09.2014р. комісійна винагорода сплачується ТОВ "АТБ - маркет" (комітентом) на користь позивача (комісіонера), то позивач не ніс жодних витрат на сплату цієї комісійної винагороди, так як є її отримувачем, а не її платником. Виходячи з цього комісійна винагорода за договором комісії № 1209/7 від 12.09.2014р. не повинна включатися при визначенні митної вартості товару.

Щодо доводів Митниці про відсутність у наданому до митного оформлення прайс листі б/н загальних характеристик товару, які можуть впливати на ціну, а саме: сорт ківі, рік врожаю, розмір та категорія тощо, суд першої інстанції правильно виходив з того, що згідно ч.2 ст.53 Митного кодексу України прайс-лист не є документом на підставі якого визначаються складові митної вартості, а є додатковим документом, який митний орган може витребувати у випадках передбачених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу те, що відомості, наведені в прайс-листах фірми - виробника товару, не мають імперативного характеру, а отже можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості. При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що оскільки, під час митного оформлення були надані зовнішньоекономічний контракт та специфікації до нього, в яких зазначено товар, що є предметом поставки згідно зовнішньоекономічного контракту, і в них не були виявлені розбіжності чи інші недоліки, то за наявності цих документів Митниця безпідставно вказала на те, що надані документи не дозволяють ідентифікувати товар, оскільки прайс лист не містить відомостей щодо товару, який поставлявся згідно з контрактом.

Щодо посилання відповідача на зазначений у заявах на страхування №№143, 145 факт перевантаження вантажу у Польщі, шо не передбачено маршрутом перевезення, судом встановлено наступне.

Так, встановлені обставини справи свідчать про те, що дійсно в заявах на страхування №143 від 30.03.2015 року та №145 від 03.04.2015 року в графі 4.7 "перевантаження вантажу" зазначено м.Ярослав, Польща, а місто перетину кордону України - м. Ягодин. (а.с.55-56).

Разом з тим, фактичний маршрут перевезення - м. Феррара, Італія - транзит Угорщина, місто перетину кордону - м. Чоп - м. Дніпропетровськ. На підтвердження цього факту позивачем були надані листи від перевізників товару - ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5, інформація про яких також зазначена в CMR №242482 від 30.03.2015 року та CMR №350675 від 02.04.2015 року (а.с.60-61).

Крім того, у період дії гарантійних зобов'язань відповідачу було надано лист від страхової компанії Альфа Страхування вих.№130 від 04.06.2015 року, в якому страхова компанія повідомила про внесення змін у п.4.7 та п.4.11 заяв про страхування окремих вантажів №143 від 30.03.2015 року та №145 від 03.04.2015 року з наданням виправлених заяв, а також зазначила про те, що розмір страхового платежу не змінюється (а.с.57-59).

Таким чином, позивачем надано до Митниці документи, які свідчать про фактичний маршрут перевезення товару та які усували будь-які сумніви митного органу щодо маршруту перевезення товару.

Щодо виявлених під час дослідження Митницею додатково наданих документів розбіжностей в частині невідповідності відомостей в листах банку №1486 від 27.05.2015 року та №1485 віл 27.05.2015 року та листах ТОВ «Будком-Форт» від 11.06.2015 року №11/08-1, 11/06-2, судом першої інстанції зазначено про те, що відповідачем в Листі від 17.06.2015р. обґрунтованих доводів, які саме невідповідності є у листах позивача, про що вони свідчать, та яким чином впливають на рішення митного органу про невизнання митної вартості товару, визначеної позивачем, наведено не було.

Таких невідповідностей не наведено і представником Митниці під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

При цьому, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у листі №1486 від 27.05.2015 року підтвердив, що ТОВ «Будком-Форт» здійснило оплату грошових коштів в розмірі 10 010 євро згідно заяви про купівлю валюти №49 від 09.04.2015 року, платіжного доручення №49 від 09.04.2015 року та свіфта №TF01374A1DNI0415 від 15.04.2015 року. Оплата була здійснена 15.04.2015 року на рахунок постачальника UNACOA S.P.A. CONSORTILE згідно контракту №2806-UN/BF від 12.09.2014 року, специфікації №10 від 02.04.2015 року, інвойсу №FT2/166 від 02.04.2015 року та митної декларації №207292 від 07.04.2015 року за продукти харчування.

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у листі №1485 від 27.05.2015 року підтвердив, що ТОВ «Будком-Форт» здійснило оплату грошових коштів в розмірі 11 844 євро згідно заяви про купівлю валюти №47 від 07.04.2015 року, платіжного доручення №47 від 07.04.2015 року та свіфта №TF0137229DNI0407 від 10.04.2015 року. Оплата була здійснена 10.04.2015 року на рахунок постачальника UNACOA S.P.A. CONSORTILE згідно контракту №2806-UN/BF від 12.09.2014 року, специфікації №9 від 30.03.2015 року, інвойсу №FT2/158 від 30.03.2015 року та митної декларації №207043 від 03.04.2015 року за продукти харчування.

Тобто, надані документи свідчать про фактичну сплату позивачем вартості поставленого товару за зовнішньоекономічним контрактом.

Щодо неприйняття митним органом до уваги експерта Дніпропетровської ТПП, то суд першої інстанції правильно вказав на те, що неприйняття до уваги митним органом наданого позивачем експертного висновку не впливає на можливість підтвердження митної вартості товару, оскільки відповідачу надані всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України і в них розбіжностей, неповних даних не виявлено.

З урахуванням підстав для прийняття рішень про коригування митної вартості, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що подані до митного оформлення документи дозволяли обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом та в них відсутні розбіжності чи інші недоліки, які б могли свідчити про наявність сумнівів митного органу щодо правильності визначення декларантом митної вартості товару.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції представник Митниці вказував на те, що позивачем, під час митного оформлення, не було надано документів, які б дозволяли перевірити правильність відображення у деклараціях транспортних витрат на перевезення товарів.

Таку позицію представник відповідача обґрунтовував тим, що відповідно до п.10 ст.58 МК України складовими митної вартості є, в тому числі, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на страхування цих товарів. Згідно п.6 ч.2 ст.53 МК України обов'язковими документами, що підтверджують заявлену митну вартість, є документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

На підтвердження транспортних витрат позивачем до документів митного оформлення надано договір перевезення від 01.04.2013р. №643, відповідно до якого Виконавець (ПП «Транс-Логістік» зобов'язується за винагороду та за рахунок Клієнта (ТОВ «АТБ-маркет) надати послуги, пов'язані із організацією та здійсненням перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях та територією України. Згідно із п.3.1 Договору вартість послуг Виконавця розраховується як вартість послуг третіх осіб, що залучаються Виконавцем для здійснення перевезення та фінансова експедиційна винагорода у розмірі 400грн. Відповідно до п.4.3 Договору Виконавець зобов'язаний надати Клієнту завірені копії документів, що підтверджують витрати Виконавця, які здійсненні в інтересах Клієнта.

Відповідно до наданих до митного оформлення документів, ПП «Транс-Логістік» залучив до перевезення третіх осіб - ФОП ОСОБА_7, про що укладено договори від 10.04.2013р. №10/04/2013-1, який, у свою чергу, уклав договір від 27.03.2015р. №15 на транспортно-експедиційне обслуговування із ФОП ОСОБА_5

З огляду на зазначене, представник Митниці вказує на те, що документів щодо вартості послуг ФОП «ОСОБА_7 за договором від 10.04.2013р. №10/04/2013-1 та ФОП ОСОБА_5 за договором від 27.03.2015р. №15, пов'язаними із договором від 01.04.2013р. №643, позивачем до митного оформлення надано не було, що унеможливило проведення розрахунку вартості послуг експедитора ПП «Транс Логістік», як суми вартості послуг третіх осіб та документального підтвердження заявленої декларантом транспортної складової митної вартості товару.

Суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що у відповідності з умовами договору від 01.04.2013р. №643, яким передбачено порядок визначення вартості послуг Виконавця (п.4.3 Договору), надання зазначених представником Митниці документів є необхідним для визначення правильності заявленої декларантом транспортної складової митної вартості товару.

Враховуючи те, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, то за вказаних обставин, Митниці мала б обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару та за умови їх ненадання декларантом, Митниця мала б право не визнати митну вартість, яка визначена декларантом та самостійно визначити митну вартість за іншим методом, в порядку передбаченому Митним Кодексом України.

В той же час, встановлені обставини справи свідчать про те, що зазначені представником Митниці обставини не були підставою для невизнання задекларованої позивачем митної вартості товару, для витребування додаткових документів та для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. Тобто, під час митного оформлення товару, проведення консультацій, позивач був позбавлений можливості реалізувати свої права, які, зокрема, передбачені п.1 ч.3 ст.52 МК України - надавати органу доходів і зборів (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації, оскільки у митного органу, на час митного оформлення товару, не виникало сумнівів щодо правильності визначення такої складової митної вартості як вартості транспортування товару та підтвердження її відповідними документами.

З огляду на викладене, зазначені представником Митниці обставини не можуть свідчити про обґрунтованість оскаржених рішень про коригування митної вартості товару.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Митниці про коригування митної вартості товару прийняті відповідачем без достатніх на те правових підстав, які визначені Митним кодексом України, у зв'язку з чим підлягають скасуванню як протиправні.

Наслідком скасування рішень про коригування митної вартості є і скасування Карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оскільки їх видано у зв'язку з прийняттям рішень про коригування митної вартості.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч.1, ст. 198, ст. 200, ст.ст.205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року по справі № 804/14723/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 13.04.2016р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська