Постанова № 57198329, 06.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 квітня 2016 року № 826/1460/14

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., суддів Данилишина В.М., Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоконсалтингова компанія «Хай-Тек Енергія» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоконсалтингова компанія «Хай-Тек Енергія» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо викладення в акті перевірки від 28.08.2013 № 552/26-53-22-05-21/31988689 висновків про безтоварність та фіктивність правочинів, укладених між ТОВ «Зінат» і ТОВ «Енергоконсалтингова компанія «Хай-Тек Енергія»; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.09.2013 № 0002142205 та № 0002152205; визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 31.10.2013 № 6048/10/26-15-10-04-01 про результати розгляду первинної скарги ТОВ «Енергоконсалтингова компанія «Хай-Тек Енергія»; визнання протиправним та скасування рішення Міністерства доходів і зборів України від 23.12.2013 № 18129/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду повторної скарги ТОВ «Енергоконсалтингова компанія «Хай-Тек Енергія».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.03.2015 по справі №826/1460/14 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоконсалтингова компанія «Хай-Тек Енергія» задоволено частково, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2014 в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.09.2013 № 0002142205 та № 0002152205 скасовано, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2014 залишено без змін.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Виший адміністративний суд України виходив із того, що судами не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ «Зінат», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товарів (послуг), що придбані платником податку; руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Так, суд касаційної інстанції зазначив, що для вирішення спору важливе значення також має встановлення факту реєстрації та перебування контрагента платника податку в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Також судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо правомірності формування витрат позивача в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вказаним контрагентом та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу головуючим по справі визначено суддю Качура І.А.

В ході судового розгляду справи позивач наполягав на задоволенні позову з огляду на безпідставність податкових повідомлень - рішень з мотивів їх суперечності приписам чинного законодавства.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості за безпідставності.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

В ході судового розгляду справи у письмовому провадженні судом в порядку приписів ст. 55 КАС України допущено заміну первісного відповідачів - Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва Головного управління ДФС у м. Києві; Головне управління Міндоходів у м. Києві на Головне управління ДФС у м. Києві; Міністерство доходів і зборів України на Державну фіскальну службу України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з огляду про наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Енергоконсалтингова компанія «Хай-Тек Енергія» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток під час взаємовідносин з ТОВ «Зінат» за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Енергоконсалтингова компанія «Хай-Тек Енергія»:

- п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, п. 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Мінфіна від 24.05.1995 р. № 88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі - 185 273,00 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2012 р. на суму 160 813,00 грн. та за ІV квартал 2012 р. на суму 24 460,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 176 451,00 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2012 р. на суму 160813,00 грн., за ІV квартал 2012 р. на суму 24 460,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 28.08.2013 р. №552/26-53-22-05-21/31988689 , на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 06.09.2013р. № 0002142205, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 231 591, 25 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 185 273,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 46 318, 25 грн.;

- від 06.09.2013р. № 0002152205, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 220 563,75 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 176 451,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 44 112,75 грн.

За наслідками первісного адміністративного оскарження, Головним управлінням Міндоходів у м. Києві прийнято рішення від 31.10.2013 р. № 6048/10/26-15-10-04-01, яким податкові повідомлення-рішення від 06.09.2013р. №0002142205 та № 0002152205 залишено без змін, первинну скаргу - без задоволення.

За наслідками повторного адміністративного оскарження Міністерством доходів і зборів України прийнято рішення від 23.12.2013р. №18129/6/99-99-10-01-15, яким податкові повідомлення-рішення від 06.09.2013р. №0002142205 та № 0002152205 залишено без змін та рішення прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

При новому розгляді даної справи, Окружний адміністративний суд міста Києва, виходив із наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: - ведення обліку платників податків; - інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; - перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п.п.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За наслідком перевірки, відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоконсалтингова компанія «Хай-Тек Енергія» мало господарські правовідносини з ТОВ «Зінат».

На підтвердження реальності господарських правовідносин з ТОВ «Зінат» позивачем до суду подані: видаткові накладні: від 25.09.2012 р. № РН-0000617, від 11.09.2012 р. №РН-000057, від 21.09.2012 р. № РН-0000598, від 10.09.2012 р. № РН-0000569, від 17.09.2012 р. № РН-0000594від 24.09.2012 р. № РН-0000616, від 23.10.2012 р. № РН-0000778, від 19.10.2012 р. № РН-0000770; податкові накладні: від 25.09.2012 р. № 95, від 17.09.2012 р. № 51, від 11.09.2012 р. № 37, від 21.09.2012 р. № 65, від 10.09.2012 р. № 36, від 17.09.2012 р. № 61, від 24.09.2012 р. № 94, від 23.10.2012 р. № 48, від 19.10.2012 р. № 36; рахунки - фактури: від 25.09.2012 р. № СФ- 0000823, від 17.09.2012 р. №СФ-0000778, від 11.09.2012 р. № СФ-0000749, від 21.09.2012 р. № СФ-0000796, від 10.09.2012 р. № СФ-0000748, від 17.09.2012 р. № СФ-0000792, від 24.09.2012 р. № СФ-0000822, від 23.10.2012 р. № СФ-0001011, від 19.10.2012 р. № СФ-0000999; платіжні доручення: від 25.09.2012 р. № 29, від 17.09.2012 р. № 24, від 16.09.2012 р. № 23, від 21.09.2012 р. № 27, від 24.12.2012 р. № 54, від 20.09.2012 р. №26, від 25.09.2012 р. № 28, від 21.10.2012 р. № 33 та банківські виписки.

На переконання позивача вказані документи в повній мірі підтверджують реальність вчинюваних господарських правовідносин з ТОВ «Зінат», та відповідно засвідчують право позивача на віднесення відповідних сум за наслідком таких операцій до податкового кредиту.

Суд відхиляє такі доводи позивача, зважаючи на наступне.

При встановленні факту здійснення господарської операції дослідженню підлягають усі первинні документи, які належать складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Перевірці підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо, можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідності строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Поряд з цим, ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 5 ст.203 ЦК України визначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 39.15 ст. 39 Податкового кодексу України, у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату і місце складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат для цілей оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, оскільки саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Таким чином, фактичне виконання послуг зазначений документ може підтверджувати у бухгалтерському обліку за умови виконання наведених вище умов.

Натомість позивачем у ході судового розгляду справи суду не надано належної первинної документації, зокрема: - договорів купівлі - продажу від 25.09.2012 №823; від 17.09.2012 №778; від 11.09.2012 №749; від 21.09.2012 №796; від 10.09.2012 №748; від 17.09.2012 №792; від 24.09.2012 №822; від 23.10.2012 №1011; від 19.01.2012 №999, на підставі яких і здійснювались оспорювані господарські операції, а отже позивачем не надано беззаперечних та належних доказів укладення таких договорів взагалі.

Також з огляду на відсутність у матеріалах справи укладених позивачем з ТОВ «Зінат» договорів, у суду відсутня можливість щодо встановлення змісту господарських операцій, на виконання яких, як зазначає ТОВ «Енергоконсалтингова компанія «Хай-Тек Енергія» були складені видаткові накладні: від 25.09.2012 р. № РН-0000617, від 11.09.2012 р. № РН-000057, від 21.09.2012 р. № РН-0000598, від 10.09.2012 р. № РН-0000569, від 17.09.2012 р. № РН-0000594від 24.09.2012 р. № РН-0000616, від 23.10.2012 р. № РН-0000778, від 19.10.2012 р. № РН-0000770; податкові накладні: від 25.09.2012 р. № 95, від 17.09.2012 р. № 51, від 11.09.2012 р. № 37, від 21.09.2012 р. № 65, від 10.09.2012 р. № 36, від 17.09.2012 р. № 61, від 24.09.2012 р. № 94, від 23.10.2012 р. № 48, від 19.10.2012 р. № 36; рахунки - фактури: від 25.09.2012 р. № СФ- 0000823, від 17.09.2012 р. №СФ-0000778, від 11.09.2012 р. № СФ-0000749, від 21.09.2012 р. № СФ-0000796, від 10.09.2012 р. № СФ-0000748, від 17.09.2012 р. № СФ-0000792, від 24.09.2012 р. № СФ-0000822, від 23.10.2012 р. № СФ-0001011, від 19.10.2012 р. № СФ-0000999; платіжні доручення: від 25.09.2012 р. № 29, від 17.09.2012 р. № 24, від 16.09.2012 р. № 23, від 21.09.2012 р. № 27, від 24.12.2012 р. № 54, від 20.09.2012 р. №26, від 25.09.2012 р. № 28, від 21.10.2012 р. № 33.

Таким чином, на думку суду, надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій між ТОВ «Енергоконсалтингова компанія «Хай-Тек Енергія» та ТОВ «Зінат» за договорами купівлі - продажу від 25.09.2012 №823; від 17.09.2012 №778; від 11.09.2012 №749; від 21.09.2012 №796; від 10.09.2012 №748; від 17.09.2012 №792; від 24.09.2012 №822; від 23.10.2012 №1011; від 19.01.2012 №999.

Крім того, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Дослідивши надані позивачем письмові докази (податкові накладні, видаткові накладні, рахунки - фактури, платіжні доручення) суд дійшов висновку, що вони не є достатніми для підтвердження фактичної передачі товару (виконання послуг) від продавця до покупця та в повній мірі не відображають рух товару (послуг).

В аспекті наведеного, суд зазначає, що відповідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідком розгляду справи суд дійшов до висновку про правомірність податкових повідомлень - рішень від 06.09.2013 № 0002142205 та № 0002152205, та як наслідок відсутність правових підстав для задоволення позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Керуючись ст. ст. 69-71, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.А.Качур

Судді В.М. Данилишин

В.І. Келеберда