Постанова № 57198206, 14.04.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 квітня 2016 р. № 820/172/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Бондаренко Ольги Миколаївни, Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд: визнати незаконною бездіяльність Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області та державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Бондаренко Ольга Миколаївна щодо невиконання ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 липня 2015 року про забезпечення позову у цивільній справі № 639/3683/15-ц; визнати незаконним (неправомірним) і скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Харківського міського управління юстиції Харківської області Бондаренко Ольги Миколаївни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 29 липня 2015 року за № 23230021; стягнути з реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції на користь ОСОБА_1 (податковий номер: НОМЕР_1) завдану йому моральну шкоду в сумі 20000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.07.2015 року забезпечено позов ОСОБА_1 шляхом накладення заборони на відчуження 372/600 частини належного ОСОБА_3 будинку НОМЕР_2 з обслуговуючими його будівлями та спорудами, житловою площею 56,6 кв.м., загальною площею 113,3 кв.м., який знаходиться в АДРЕСА_1. На виконання вимог ст. 182 Цивільного кодексу України, Жовтневий районний суд м. Харкова засобами поштового зв'язку направив копію ухвали про забезпечення позову до відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського МУЮ. Вкладенням до супровідного листа від 24.07.2015 року також була заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Однак, Рішенням №23230021 відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень. На думку позивача, відмова відповідачів є безпідставною, а рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Харківського міського управління юстиції Харківської області Бондаренко Ольги Миколаївни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 29 липня 2015 року за № 23230021 незаконним.

Представник позивача у судове засідання не прибув, надав через канцелярію суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач, Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції Харківської області, у судове засідання 14.04.2016 року повноваженого представника не направив, надав через канцелярію суду письмові заперечення, в яких вказав, що дійсно на адресу реєстраційної служби 27.07.2015 року надійшла ухвала Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.07.2015 року про забезпечення позову у цивільній справі №639/3683/15-ц та заява про накладення заборони на відчуження на об'єкт нерухомого майна. 29 липня 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Харківського міського управління юстиції Харківської області Бондаренко Ольгою Миколаївною прийнято рішення №23230021 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, у зв'язку із не наданням позивачем інформації щодо податкового номера та паспортних даних особи, майно якої обтяжується, ухвала Жовтневого районного суду м. Харкова по справі №639/3683/15-ц від 23.07.2015 року також не містить інформації щодо податкового номера та паспортних даних боржника. Крім того, у своїх запереченнях відповідач посилався на той факт, що подана ухвала про забезпечення позову не набрала законної сили, та вступила в силу тільки 05.08.2015 року. Таким чином, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби рішення №23230021 від 29.07.2015 року відповідає чинному законодавству України з питань державної реєстрації прав, а тому скасуванню не підлягає. Відтак, на думку відповідача у задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідач, Державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Бондаренко Ольга Миколаївна, у судове засідання повноважного представника не направила, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлена судом належним чином, в порядку, передбаченому ст.ст. 33-35 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки визначене ч. 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом суб'єкта владних повноважень, і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, зібравши докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.

За матеріалами справи судом встановлено, що у квітні 2015 року позивач - ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 липня 2015 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову та накладено заборону на відчуження 372/600 частини належного ОСОБА_3 будинку НОМЕР_2 з обслуговуючими його будівлями та спорудами, житловою площею 56,6 кв. м., загальною площею113,3 кв.м., який знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 9).

На виконання вимог ст. 182 Цивільного кодексу України, Жовтневий районний суд м. Харкова засобами поштового зв'язку направив копію ухвали про забезпечення позову до відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського МУЮ. Вкладенням до супровідного листа від 23.07.2015 року також була заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с. 10).

29 липня 2015 року рішенням №23230021 відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень, у зв'язку із не наданням позивачем інформації щодо податкового номера та паспортних даних особи, майно якої обтяжується, ухвала Жовтневого районного суду м. Харкова по справі №639/3683/15-ц від 23.07.2015 року також не містить інформації щодо податкового номера та паспортних даних боржника (а.с. 59-60).

Фактичною підставою для прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №23230021 від 29 липня 2015 року слугувало подання, як підстава для накладення заборони на відчуження 372/600 частини належного ОСОБА_3 будинку НОМЕР_2 з обслуговуючими його будівлями та спорудами, житловою площею 56,6 кв. м., загальною площею113,3 кв.м., який знаходиться в АДРЕСА_1, ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова про забезпечення позову від 23.07.2015 року, яка не набрала законної сили.

Вирішуючи спір суд відзначає, що спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-ІV від 01.07.2004 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013 року "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 182 Цивільного Кодексу України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова в державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно із ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-ІV від 01.07.2004 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) це єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Положеннями ч. 1, 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пункт 1 ч.2 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-ІV від 01.07.2004 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає обов'язок державного реєстратора під час розгляду заяви про реєстрацію встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-ІV від 01.07.2004 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

В силу п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-ІV від 01.07.2004 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка кореспондується із положенням п. 20 Постанови Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013 року "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор: приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Підстави для відмови в державній реєстрації перелічені в статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-ІV від 01.07.2004 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону: 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена (ч. 4 ст. 24 Закону України № 1952-IV).

Суд вважає за необхідне зазначити, що підставою для накладення заборони на відчуження 372/600 частини належного ОСОБА_3 будинку НОМЕР_2 з обслуговуючими його будівлями та спорудами, житловою площею 56,6 кв. м., загальною площею113,3 кв.м., який знаходиться в АДРЕСА_1 була ухвала Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.07.2015 року про забезпечення позову.

Частинами 9 та 10 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суд зауважує, що згідно з положеннями ч.1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-ІV від 01.07.2004 року державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема: 5) рішень судів, що набрали законної сили.

Суд, вважає за необхідне вказати, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Підстави забезпечення адміністративного позову є: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Враховуючи, що судом позитивно вирішено питання щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам ОСОБА_1, а саме відчуження будинку НОМЕР_2, який знаходиться в АДРЕСА_1, і Жовтневим районним судом м. Харкова прийнято рішення, оформлене ухвалою про забезпечення позову, котра підлягає негайному виконанню, у державного реєстратора виник обов'язок щодо виконання згаданого рішення суду.

Окрім того суд вважає за необхідне зазначити, що відмовляючи у державній реєстрації прав та їх обтяжень, державний реєстратор посилався на п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", саме цими положеннями закону останній мотивує своє рішення. Однак, дана норма закону надає право державному реєстратору відмоити у державній реєстрації у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Суд також зауважує, що в силу ч. 1, 3 ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника.

У разі невиконання зазначених вимог державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Відтак, подання заявником документів не в повному обсязі є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.

Враховуючи вище наведене, суд доходить висновку, що відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за відсутності інших встановлених цим Законом підстав для відмови в державній реєстрації, подання для державної реєстрації документів не в повному обсязі є підставою для відмови в державній реєстрації лише в тому випадку, коли заявник, отримавши рішення державного реєстратора про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, протягом п'ятиденного строку не надасть додаткові документи.

Поряд із цим, суд зазначає, що відповідачами не повідомлено позивача належним чином про розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та при прийнятті рішення про відмову у такій реєстрацій не взято до уваги ухвалу Жовтневого районного м. Харкова від 23.07.2015 року про забезпечення позову, яка є негайному до виконання.

З урахуванням викладеного вище, враховуючи той факт, що ухвала про забезпечення позову за своєю природою підлягає негайному виконанню, суд доходить висновку що державний реєстратор отримавши 27.07.2015 року ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.07.2015 року повинен був виконати дану ухвалу негайно шляхом накладення заборони на відчуження 372/600 частин житлового будинку НОМЕР_2 з обслуговуючими його будівлями та спорудами, житловою площею 56,6 кв. м., загальною площею113,3 кв.м., який знаходиться в АДРЕСА_1, не зважаючи на те, що вона не набрала законної сили, оскільки приписами ч. 5 ст. 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Отже, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд доходить висновку про наявність з боку відповідачів бездіяльності з приводу невиконання ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 липня 2015 року про забезпечення позову у цивільній справі № 639/3683/15-ц, що потягло за собою, як наслідок прийняття незаконного та необґрунтованого рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 29 липня 2015 року за № 23230021.

Враховуючи, що при прийнятті спірного рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 29 липня 2015 року за № 23230021, Державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Бондаренко Ольга Миколаївна діяла поза межами повноважень та не у спосіб встановлений діючим законодавством України, суд вважає, що для повного відновлення порушених прав та інтересів позивача слід спірне рішення скасувати, як незаконне та нормативно необґрунтоване.

Щодо стягнення з реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції на користь ОСОБА_1 (податковий номер: НОМЕР_1) завдану йому моральну шкоду в сумі 20000 гривень, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (далі - Постанова), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Згідно з пунктом 9 Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивачем під час розгляду справи не доведено суду наявність моральної шкоди, її розмір та причинний зв'язок між діями відповідачів та моральною шкодою.

Отже, позовні вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині визнання незаконною бездіяльності Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області та державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Бондаренко Ольга Миколаївна щодо невиконання ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 липня 2015 року про забезпечення позову у цивільній справі № 639/3683/15-ц; скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Харківського міського управління юстиції Харківської області Бондаренко Ольги Миколаївни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 29 липня 2015 року за № 23230021. Решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.8 та 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Бондаренко Ольги Миколаївни, Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області та державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Бондаренко Ольга Миколаївна щодо невиконання ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 липня 2015 року про забезпечення позову у цивільній справі № 639/3683/15-ц.

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Харківського міського управління юстиції Харківської області Бондаренко Ольги Миколаївни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 29 липня 2015 року за № 23230021.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Панченко