Постанова № 57197824, 28.03.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2016 року 810/391/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Марія"доБориспільської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

5 лютого 2016 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Марія" (далі - ТОВ "Марія") з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 29 вересня 2015 р. № 0002372210.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства та прийняті на їх підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є протиправними, оскільки первинні документи на товарні запаси згідно з наказом позивача зберігаються у бухгалтерії підприємства за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 10, а отже, вони не повинні були зберігатися в бару-ресторану "Тополька" (за місцем проведення перевірки).

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що перевіркою бару-ресторану, який належить позивачу, встановлено: реалізацію товару, не облікованого згідно чинного законодавства. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства (а.с. 49-50).

24 березня 2016 р. представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив таке.

24 грудня 1998 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та, зокрема, здійснює діяльність ресторанів та надає послуги мобільного харчування (а.с. 37-38) .

10 вересня 2016 р. посадовими особами відповідача проведено фактичну перевірку бару-ресторану "Тополька" за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 65, який належить позивачу, за результатами якої у цей же день складено акт фактичної перевірки № 000742 (далі - акт перевірки № 000742 ) (а.с. 6).

Зокрема, в акті перевірки зазначено про здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 3310 грн 00 коп., чим порушено п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 6 липня 1995 р. № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР) (а.с. 6).

29 вересня 2016 р. відповідачем на підставі висновків названого акта перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення №0002372210, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 6620 грн 00 коп. (далі - рішення №0002372210) (а.с. 7);

У зв"язку з тим, що позивач вважає назване податкове повідомлення-рішення таким, що винесене відповідачем протиправно, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані Законом № 265/95-ВР, Постановою Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" від 15 грудня 2004 р. № 637 (далі - Положення № 637) (у редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин) та Указом Пезидента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 р. № 436/95 (далі - Указ № 436/95).

Згідно з вимогами п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані, зокрема:

- вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Як убачається зі ст. 20 Закону № 265/95-ВР, до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наявні матеріали справи свідчать про таке.

Як вже зазначалося, податковим повідомленням-рішенням №0002372210 на позивача накладено штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 6620 грн 00 коп. за порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, а саме, не забезпечення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

Так, під час перевірки відповідачем встановлено, що в барі-ресторані "Тополька", який є власністю позивача в реалізації знаходився товар, який не був облікований згідно чинного законодавства на загальну суму 3310 грн 00 коп.

Проте, відповідачем не було надано суду документів на підтвердження того, який саме товар позивачем зберігався в барі-ресторані "Тополька".

Крім того, висновок відповідача про реалізацію позивачем не облікованого у встановленому порядку товару суд вважає помилковим з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 6 Закону № 265/95-ВР облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. № 669-ХІV (далі - Закон № 669-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. .

Згідно п. 5 ст. 8 названого Закону підприємство самостійно, зокрема, визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Даний Закон не зазначає необхідність зберігання документів первинного бухгалтерського обліку за місцезнаходженням товару.

Водночас, як встановлено судом, позивачем для здійснення облікової політики було видано наказ від 1 лютого 2013 № 1 А «Щодо організації діловодства та архівного зберігання документів на підприємстві».

Так, відповідно до даного наказу, підприємство встановлює місця зберігання (архів підприємства) первинних документів, а саме, позивачем було перенесено розміщення архіву підприємства до торгово-офісного центру за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 10 (а.с. 56).

Наведене свідчить, що відсутність первинних документів у місцях реалізації товарів, не свідчить про те, що підприємство у встановленому законодавством порядку не веде облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, оскільки вони зберігаються за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 10.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2014 р. К/9991/73665/11.

Крім того, судом враховано, що відповідачем не було подано до позивача запиту про витребування первинних документів, що зробило їх подання перевіряючим під час перевірки неможливим.

За таких обставин суд дійшов висновку, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено зберігання первинних документів, до яких належать податкові накладні та накладні (товарно-транспортні документи), безпосередньо у місцях реалізації товарів. Отже, твердження відповідача про те, що в барі-ресторані позивача «Тополька» за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 65 встановлено факт реалізації та зберігання не облікованих належним чином товарів за місцем їх реалізації на загальну суму 3310 грн 00 коп. є необґрунтованим.

Водночас, судом також враховано, що позивачем надано суду копії первинних документі, а саме, оборотно-сальдові відомості, фіскальні чеки та видаткову накладну, які підтверджують оприбуткування товару, що знаходився в реалізації у барі-ресторані позивача "Тополька" належним чином (а.с. 8-27).

При вирішенні справи суд не приймає до уваги обставини, викладені в запереченнях відповідача, оскільки вони не спростовують подані позивачем докази (а.с. 49-50).

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, чого відповідачем зроблено не було.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення № 0002372210 підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 11, 14, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 29 вересня 2015 р. № 0002372210.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.