Постанова № 57197476, 24.03.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2016 року 810/5585/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Яготин-Агро" до Переяслав - Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов"язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

1 грудня 2015 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Яготин-Агро" (далі - позивач) до Переяслав - Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача, скасування податкових повідомлень - рішень від 2 квітня 2015 р. № 0001182201 та № 0001202201, зобов'язання відповідача вилучити з Бази даних податковий блок - "Аналітична система Перегляд результатів співставлення. Дані результатів перевірок" дані про проведення позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 жовтня 2012 р. по 31 грудня 2013 р. валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2012 р. по 31 грудня 2013 р. (т. 1 а.с. 3-13).

24 лютого 2016 р. позивачем було подано заяву про уточнення першої позовної вимоги, а саме, позивач просить суд визнати протиправними дій відповідача по складанню та обґрунтуванню акту від 5 березня 2015 р. за № 26/22-01/34233416 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2012 р. по 31 грудня 2013 р." (т. 2 а.с. 106).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 р. закрито провадження в названій частині позовних вимог на підставі п.1 ч. 1 ст. 157 КАС України (т. 1 а.с. 179).

Позовні вимоги про скасування податкових повідомлень - рішень від 2 квітня 2015 р. № 0001182201 та № 0001202201 і зобов'язання відповідача вилучити з бази даних податковий блок - "Аналітична система Перегляд результатів співставлення. Дані результатів перевірок" дані про проведення позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 жовтня 2012 р. по 31 грудня 2013 р. валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2012 р. по 31 грудня 2013 р. позивач обґрунтував тим, що рішення відповідача являються протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки при проведенні перевірки позивачем було надано усю первинно бухгалтерську документацію, що підтверджує відсутність порушень з боку підприємства. Вказав, що ним було надано ряд додаткових документів разом із запереченнями, які подано до відповідача, однак, вони не були взяті податковим органом до уваги.

10 березня 2016 р. від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити. Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені правомірно, про що свідчить акт перевірки, яким встановлено ряд порушень податкового законодавства з боку позивача, також вважає, що відповідачем було дотримано усі вимоги закону при прийнятті даних податкових повідомлень - рішень (т. 3 а.с. 170-174).

Розглянувши матеріали справи, суд не знаходить перешкод для розгляду справи та вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу в порядку письмового провадження, без участі повноважних представників сторін та відповідно до приписів ч. 4 ст. 122 КАС України за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

28 квітня 2006 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с. 108).

На підставі направлень відповідача від 9 лютого 2015 р. № 27 та № 28, згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 та ст. 79 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) та відповідно до наказів відповідача від 6 лютого 2015 р. № 53 та від 18 лютого 2015 р. № 60 відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2012 р. по 31 грудня 2013 р., за результатами якої 5 березня 2015 р. складено акт перевірки № 36/22-01/34233416 (далі - акт перевірки № 36/22-01/34233416).

У розділі "Висновок" названого акта перевірки зазначено, що позивачем порушено:

- п. 135.1, п. 135.2, п.п. 135.4.1 п.135.4. п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135. п.п.135.5.15 п.135.5 ст. 135, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 р. на загальну суму 1 386 585 грн. 04 коп.;

- п. 44.1 ст. 44 ст. 185 ст. 188 п. 198.6. ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 1 жовтня 2012 р. по 31 грудня 2013 р. в частині взаємовідносин з ТОВ «Сібол» у сумі 3 964 206 грн. 17 коп., в тому числі за: листопад 2012 р. у сумі 33 637 грн. 50 коп., грудень 2012 р. - 366 666 грн. 67 коп., січень 2013 р. - 22 966 грн. 67 коп., березень 2013 р. - 454 989 грн. 20 коп., квітень 2013 р. - 828 933 грн. 63 коп., травень 2013 р. - 1 023 950 грн. 66 коп., червень 2013 р. - 772 824 грн. 33 коп., липень 2013 р. - 74 748 грн. 99 коп., серпень 2013 р. - 303 770 грн. 34 коп., вересень 2013 р. - 35 908 грн. 00 коп., жовтень 2013 р. - 45 812 грн. 97 коп. та завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 1 жовтня 2012 р. по 31 грудня 2013 р. всього у сумі 5 148 316 грн. 71 коп., в тому числі за: грудень 2012 р. у сумі 1 482 388 грн. 62 коп., березень 2013 р. - 95 626 грн. 33 коп., квітень 2012 р. - 1 174 778 грн. 78 коп., травень 2013 р. - 1 536 264 грн. 80 коп., червень 2013 р. - 440 714 грн. 06 коп., липень 2013 р. - 44 992 грн. 89 коп., серпень 2013 р. - 269 937 грн. 20 коп., вересень 2013 р. - 28 091 грн. 83 коп., жовтень 2013 р. -75 522 грн. 20 коп.;

- п. 198.6. ст. 198 ПК України в частині включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтвердженого податковими накладними в загальній сумі 149 351 грн. 83 коп., в тому числі за жовтень 2012 р. в сумі 79 658 грн. 00 коп., за грудень 2012 р. - 43 673 грн. 00 коп., березень 2012 р. - 26 020 грн. 83 коп.

- п. 2.8, п. 2.9 р. 2, п. 3.5 р. постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», а саме, встановлено понадлімітний залишок готівкових коштів в касі підприємства 27 грудня 2012 р. на суму 24 423 грн. 63 коп. та 19 вересня 2013 р. на суму 16 983 грн. 84 коп. (т. 1 а.с. 58).

Не погоджуючись з висновками проведеної перевірки 18 березня 2015 р. позивач подав до відповідача письмові заперечення разом з додатковими документами, що підтверджує відсутність порушень податкового законодавства з його боку, однак, заперечення позивача було залишено без задоволення, про що свідчить письмова відповідь від 30 березня 2015 р.

2 квітня 2015 р. на підставі висновків акта перевірки № 26/22-01/34233416 відповідачем були винесені податкові повідомлення - рішення:

- № 0001182201, яким нараховано суму грошового зобов"язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 733 231 грн 30 коп., з яких: за основним платежем - 1 386 585, 04 грн., за штрафними санкціями - 346 646 грн 26 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0001182201) (т. 1 а.с. 89);

- № 0001202201, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій - 82 814 грн 94 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0001202201) (т. 1 а.с. 87).

У зв"язку з тим, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України.

В силу ст. 149 ПК України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із ст.134 цього Кодексу, з урахуванням положень ст.ст. 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.. 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Витрати у розумінні ПК України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті:інші витрати, визначені згідно з п. 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст.. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

За приписами п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, згідно з п.п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з вимогами п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст. 137, на підставі документів, зазначених у пі 135.2 цієї статті, та складаються з:

- доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п. 135.4 цієї статті;

- інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у п. 135.3 цієї ст. та у ст. 136 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 135.2 ст. 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів.

Як убачається з п. 135.4 ст. 135 ПК України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає:

- дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу;

- дохід банківських установ, до якого включаються:

а) процентні доходи за кредитно-депозитними операціями (в тому числі за кореспондентськими рахунками) та цінними паперами, придбаними банком;

б) комісійні доходи, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, наданими гарантіями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) позитивний результат за операціями з цінними паперами відповідно до пункту 153.8 статті 153 цього Кодексу;

г) прибуток від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

ґ) позитивне значення курсових різниць відповідно до п.п. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 цього Кодексу;

д) надлишкові суми страхового резерву, що підлягають включенню до доходу згідно з п. 159.2, 159.4 ст. 159 цього Кодексу та суми заборгованості, що підлягають включенню до складу доходів згідно з п. 159.5 ст. 159 цього Кодексу;

е) доходи від відступлення права вимоги боргу третьої особи або виконання вимоги боржником (факторингу) згідно з п. 153.5 ст. 153 цього Кодексу;

є) дохід, пов'язаний з реалізацією заставленого майна;

ж) інші доходи, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші доходи, передбачені цим розділом.

Згідно з вимогами п. 135.5 ст. 135 ПК України інші доходи включають:

- доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, крім визначених п.п. 153.3.6 п. 153.3 ст. 153 цього Кодексу, процентів, роялті, від володіння борговими вимогами;

- доходи від операцій оренди/лізингу, визначені відповідно до п. 153.7 ст. 153 цього Кодексу;

- суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду;

- вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

- суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені п. 151.1 ст. 151 цього Кодексу.

У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.

Згідно з вимогами п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до витрат не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наявні матеріали справи свідчать, що відповідачем було винесено 2 податкових повідомлення-рішення № 000118220 та № 0001202201.

І. Стосовно правомірності податкового повідомлення - рішення № 000118220, судом встановлено таке.

Дане податкове повідомлення-рішення було винесено у зв"язку з порушенням позивачем п. 135.1, п. 135.2, п.п. 135.4.1 п. 135.4, п.п. 135.5.4 п. 135.5, п.п. 135.5.15 п. 135.5. ст. 135, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, а саме, за:

- нездійснення умовного нарахування відсотків на суму поворотної фінансової допомоги;

- невключення до складу витрат відсотків за користування кредитними коштами;

-непогашення кредиторської заборгованості перед ТОВ "Юлярос";

- завищення позивачем доходів від реалізації товарів у сумі 25 741 583 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 87).

Стосовно умовного нарахування відсотків на суму поворотної фінансової допомоги, судом встановлено таке.

Як убачається з розділу 2 акта перевірки, 5 грудня 2013 р. між ТОВ «Хім.Агро - Сервіс» (позикодавець) та позивачем (позичальник) було укладено договір про надання зворотної фінансової позики № 1-ФП№127/2, згідно з яким позикодавець надав позичальнику безвідсоткову зворотну фінансову позику в сумі 1 000 466 грн 00 коп., а позичальник зобов'язується використати її за цільовим призначенням та повернути її до 5 грудня 2014 р.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що згідно з банківською випискою від 5 грудня 2013 р., на банківський рахунок позивача від позикодавця надійшла поворотна фінансова допомога в сумі 985 000 грн 00 коп., яка станом на 31 грудня 2013 р. не була повернута (т. 1 а.с. 25-26).

За таких обставин перевіряючі дійшли висновку, що, у зв"язку з неповерненням названої допомоги на кінець звітного періоду, до суми доходу позивачем повинно було бути включено умовно нараховані відсотки в сумі 4736 грн. 00 коп. за користування позикою у період з 5 по 31 грудня 2013 р. (т. 1 а.с. 25).

Проте, в акті перевірки відсутня інформація щодо умов надання цього договору, розміру відсотків за користуванням позикою, та інформація щодо погашення частини заборгованості у період з 5 по 31 грудня 2013 р. та розрахунок сум відсотків за період з 5 по 31 грудня 2013 р.

Крім того, при вирішенні справи судом враховано, що чинний ПК України не містить терміну "безповоротна фінансова позика", який було застосовано в акті перевірки.

До того ж в акті перевірки зазначено, що у даному випадку позивачем, з-поміж іншого, було порушено вимоги п. 135.5 ст. 135 ПК України.

Дана норма стосується позичальників, які не є платником податку на прибуток (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно з цим кодексом мають пільги, в тому числі застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 ст. 151 ПК України.

Проте, перевіряючими жодним чином не було з"ясовано питання чи поширюються на позикодавця за цим договором - ТОВ «Хім.Агро - Сервіс» дія наведеної норми.

Наведене свідчить, що відповідачем жодним чином не було обґрунтовано нарахування умовно нарахованих відсотків в сумі 4736 грн 00 коп.

Чинний ПК України містить визначення безповоротної та поворотної фінансової допомоги.

Безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Підстави, порядок та умови надання безповоротної та поворотної фінансової допомоги визначені п.14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Так, згідно з вимогами п. 152.9 ст. 152 ПК України для цілей цього розділу (розділ III «Податок на прибуток підприємств» ПК України) використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

При вирішенні справи судом враховано, що в акті перевірки не зазначено за який саме звітний податковий період було нараховано відсотки в сумі 4736 грн 00 коп., оскільки період з 5 по 31 грудня 2013 р. (26 днів) не є жодним з податкових періодів, передбачених наведеною нормою.

За таких обставин суд вважає, що акт перевірки в цій частині не міг бути підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0001182201 в частині нарахування 4736 грн 00 коп.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0001182201 у цій частині є неправомірним.

Стосовно включення до складу витрат відсотків за користування кредитними коштами, суд зазначає таке.

Згідно з актом перевірки позивачем до складу витрат за 2013 р. ніби-то безпідставно було включено витрати у сумі 229 614 грн 99 коп. по відсотках за користування кредитними коштами, що не підтверджено документально (т. 1 а.с. 30).

Крім того, в акті перевірки було зазначено, що 17 травня 2012 р. між позивачем та ПАТ «Апекс - Банк» було укладено кредитний договір № ЮКЛ\170512/1, а 13 травня 2013 р. - додаткову угоду №4 (т. 1 а.с. 30).

Згідно з перевіреними відповідачем виписками ПАТ "Правекс Банк" по рахунку 36009001000037 оборотно-сальдових відомостей по балансових рахунках бухгалтерського обліку 601 "Короткострокові позики банків", 95 "Фінансові витрати" за період з 1 січня 2012 р. по 31 грудня 2013 р. суцільним порядком встановлено завищення задекларованих суб"єктом господарювання показників декларації "Фінансові витрати" п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України, в тому числі за 2013 р. в сумі 229 614 грн 99 коп.

Згідно з вимогами п. 141.1 ст. 141 ПК України (в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин) до складу витрат включаються будь-які витрати, пов"язані з нарахування процентів за борговими зобов"язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами), крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Проте, перевіряючими не було перевірено жодного первинного бухгалтерського документу на підставі яких здійснювалася ця проплата та не надано жодного підтвердження висновку про безпідставне включення даної суми до складу витрат за 2013 р.

Крім того, в акті перевірки було зазначено, що позивачем було порушено вимоги п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, однак, в акті перевірки не зазначено якими саме діями позивача було порушено наведені норми.

Враховуючи викладене, суд вважає, що акт перевірки в частині висновку про завищення позивачем витрат шляхом віднесення до об"єкта оподаткування відсотків за користування кредитним договором у сумі 229 614 грн 99 коп., не міг бути підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0001182201 в цій частині.

Отже, податкове повідомлення - рішення № 0001182201 у цій частині є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Стосовно погашення кредиторської заборгованості перед ТОВ "Юлярос", судом встановлено таке.

Як убачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Юлярос» укладено договір купівлі продажу засобів захисту рослин від 1 червня 2012 р. № 6 на загальну суму 8 179 498 грн. 90 коп. (т. 2 а.с. 121).

Суму даного договору було визначено у п. 6 названого договору та відображено у специфікаціях (т. 2 а.с. 123-127).

В акті перевірки зазначено, що станом на 31 грудня 2012 р. згідно з даними рахунку 631 "Розрахунок з вітчизняними постачальниками" кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ «Юлярос» за договором № 6 у сумі 8 179 498 грн. 90 коп. відсутня.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що при перевірці відповідачем виписок банку, касових книг, прибуткових та видаткових ордерів за період з 1 жовтня 2012 р. по 31 грудня 2013 не встановлено здійснення погашення кредиторської заборгованості позивача перед ТОВ «Юлярос».

У запереченнях проти адміністративного позову відповідач зазначив, що відповідно до даних ІС «Податковий блок» ТОВ «Юлярос» має стан 16-припинено, ліквідовано, закрито з 3 липня 2013 р., отже, на думку відповідача, погашення даної заборгованості станом на 31 грудня 2013 р. не було можливим (т. 3 а.с. 170-174).

Проте, позивачем було надано договір про відступлення права вимоги від 5 листопада 2012 р. № 3, згідно з яким Первісний кредитор ТОВ «Юлярос» відступає (передає) новому кредитору ТОВ «Бізнес Консалт Плюс» право вимагати від боржника грошові кошти у сумі 8 179 498 грн 90 коп. за договором від 1 червня 2012 № 6 (т. 1 а.с.110).

Згідно п. 2.1 даного договору боржник зобов'язується сплатити новому кредитору, вказану в п. 1.1 договору грошову суму у строк до 31 грудня 2012 р.

Крім того, позивачем було надано виписки з особового рахунку від 17 липня 2012 р., 9 серпня 2012 р., 14 серпня 2012 р. (про рух коштів на погашення суми кредиторської заборгованості на суму 365 024 грн 00 коп.) (т. 2 а.с. 165-167).

За наведених обставин суд вважає твердження відповідача про наявність у позивача станом на 1 жовтня 2012 р. кредиторської заборгованості перед ТОВ "Юлярос" за договором від 1 червня 2012 № 6 в сумі 8 179 498 грн 90 коп. необгрунтованим.

Враховуючи викладене, суд вважає, що акт перевірки в частині висновку про наявність у позивача кредиторської заборгованості перед ТОВ "Юлярос" за договором від 1 червня 2012 № 6 в сумі 8 179 498 грн 90 коп., не міг бути підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0001182201 в цій частині.

Наведене свідчить, що податкове повідомлення - рішення № 0001182201 в частині збільшення податкового зобов'язання за порушення вимог податкового законодавства, а саме, п.п. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135 ПК України в частині (не включення до складу інших доходів суми заборгованості в розмірі 8 179 498 грн 90 коп.) є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно завищення позивачем доходів від реалізації товарів у сумі 25 741 583 грн 00 коп., судом встановлено таке.

У податковому повідомленні - рішенні № 0001182201 зазначено порушення позивачем п. 135.1, п. 135.2, п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 139.1.9 ст. 139.1 ст. 139 ПК України, а саме, завищення доходів від реалізації товарів в сумі 25 741 583 грн., в частині відображення доходів від реалізації товарів, придбаних у ТОВ «Сібол», у зв"язку з відсутністю реального характеру господарських відносин з даним контрагентом.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Сібол» було укладено договори купівлі-продажу засобів захисту рослин від 27 листопада 2012 р № 27/11 та від 26 грудня 2012 № 26/12-1 (т. 1 а.с.114, 116).

Предметом названих договорів є купівля - продаж засобів захисту рослин.

На підтвердження здійснення наведених господарських операцій позивачем до суду було надано:

1) податкові накладні (т. 1 а.с. 160, 162, 165, 166, 175, 180-185, 192-194, 198-212, 228-229, 232-233, 238-241, т. 2 а.с. 13, 15-25, 37-38, 41-57);

2) розрахунки коригування кількісних та якісних показників за даними договорами (т. 1 а.с.159, 163, 169, 171-172, 230, 234, 236, 242, 244, 247, 249);

3) видаткові накладні (т.1 а.с. 161, 167-168, 176-179, 186-191, 195-197, 213-227, т. 2 а.с. 3-12, 26-36, 39-40, 58-68);

4) банківську виписку на суму 2 200 000 грн 00 коп. (т. 3 а.с. 152 "а").

Висновок відповідача в цій частині обґрунтований актом ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Сібол" від 3 квітня 2014 р. № 1011/26-55-22-07/37265968 (т. 3 а.с. 199-231).

Проте, дану перевірку ТОВ "Сібол" було здійснено за січень-лютий 2014 р. (тоді як перевірку позивача було здійснено за період з 1 жовтня 2012 р. по 31 грудня 2013 р.).

За таких обставин, висновки податкового органу про фіктивність (нереальність) господарських операцій, що здійснювались між позивачем та ТОВ «Сібол» є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення № 0001182201 неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Водночас, при вирішенні справи судом враховано, що зазначених у податковому повідомленні-рішенні № 0001182201 суми грошового зобов"язання та пені фактично підтверджуються лише розрахунком, наведеним у додатку до податкового повідомлення-рішення № 0001182201 (т. 1 а.с. 90).

Як убачається з названого додатку, він містить лише загальну суму грошового зобов"язання 1 733 231 грн 30 коп. та 2 його складові: основний платіж - 1 386 585 грн 40 коп. та фінансові санкції - 346 646 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 90).

Отже, у цьому розрахунку відсутня будь-яка інформація з приводу складових сум основного платежу та сум фінансових санкцій, не зазначено способу у який було вирахувано ці суми.

Крім того, при вирішенні справи судом враховано, що жоден з висновків акту перевірки стосовно порушення позивачем вимог п. 135.1, п. 135.2, п.п. 135.4.1 п. 135.4, п.п. 135.5.4 п. 135.5, п.п. 135.5.15 п. 135.5. ст. 135, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України в акті перевірки не був належним чином обґрунтованим.

Враховуючи викладене, суд вважає, що акт перевірки в частині висновку про завищення доходів від реалізації товарів в сумі 25 741 583 грн., в частині відображення доходів від реалізації товарів, придбаних у ТОВ «Сібол», не міг бути підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0001182201 в цій частині.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0001182201 винесено відповідачем неправомірно, а позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001182201 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

ІІ. Стосовно правомірності податкового повідомлення - рішення від 2 квітня 2015 р. № 0001202201, судом встановлено таке.

Відповідно до висновків акту перевірки № 36/22-01/34233416 відповідачем встановлено порушення п. 2.8, п. 2.9 р. 2, п. 3.5 р. 3 Постанови № 637 в частині встановлення понадлімітного залишку готівкових коштів в касі підприємства 27 грудня 2012 р. на суму 24 423 грн. 63 коп та 19 вересня 2013 р. на суму 16 983 грн. 84 коп.

Відповідно до п. 2.8 Постанови № 637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Згідно п. 2.9 Постанови № 637 готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців), у тому числі готівка, одержана з банку, використовуються ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами).

Підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання строків цих виплат.

Пунктом 3.5 Постанови № 637 визначено, що для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Відповідно до заперечень відповідача факт видачі готівки 19 вересня 2013 р. з каси підприємства по видатковому касовому ордері від 19 вересня 2013 р. № 25 працівнику підприємства ОСОБА_1 в сумі 17 000 грн 00 коп., не підтверджено підписом одержувача коштів.

Крім того, факт видачі готівки 27 грудня 2012 р. з каси підприємства по відомості на виплату грошей № ВпП-000001 за грудень 2012 р. орендодавцям земельних паїв в сумі 24 439 грн. 20 коп. не підтвердженні підписами одержувачів коштів.

Проте, дане твердження відповідача є безпідставними, оскільки позивачем до суду надано видатковий касовий ордер від 19 вересня 2013 р., виданий особі на прізвище ОСОБА_1 для отримання ним 17 000 грн. 00 коп., який містить підпис одержувача (т. 1 а.с. 148).

Крім того, позивачем надано відомості на виплату грошей від 27 грудня 2012 р. № ВпП-000001 за грудень 2012 р. на загальну суму 24 439 грн. 20 коп., що підтверджується підписами осіб, які отримали вказані кошти (т. 1 а.с.147-148).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку щодо протиправності податкового повідомлення - рішення № 0001202201, яким позивачу визначено податкове зобов'язання на суму 82 814 грн. 94 коп., у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

ІІІ. Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача вилучити з бази даних податковий блок - "Аналітична система Перегляд результатів співставлення. Дані результатів перевірок" дані про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Яготин - агро" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 жовтня 2012 р. по 31 грудня 2013 р. валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2012 р. по 31 грудня 2013 р. судом встановлено таке.

Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Наведене свідчить, що дії контролюючого органу щодо внесення до бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10 листопада 2015 р. в адміністративній справі № 814/2097/14.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, урегульовані ПК України. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до ПК України, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена інформація в цій системі є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов"язання відповідача вилучити з бази даних податковий блок - "Аналітична система Перегляд результатів співставлення. Дані результатів перевірок" дані про проведення позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 жовтня 2012 р. по 31 грудня 2013 р. валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2012 р. по 31 грудня 2013 р. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, що було зроблено позивачем в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001202201, № 0001182201.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, чого не було зроблено відповідачем.

За наведених обставин суд вважає, що позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69 - 72, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Переяслав - Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області від 2 квітня 2015 р. № 0001182201 та № 0001202201.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.