Постанова № 57196440, 08.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 квітня 2016 року № 826/27191/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Текс-Стиль" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2015 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Текс-Стиль» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2015 №0002602205.

Позов обґрунтовано тим, що висновки акту від 16.07.2015 №856/26-53-22-05-21/32771206 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Текс-Стиль» по взаємовідносинам з ТОВ «Редінг» за період з 01.07.2014 по 31.08.2014 та ТОВ «Консоль Ін вест» за період з 01.08.2014 по 31.08.2014» є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, проте явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно д ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Текс-Стиль» по взаємовідносинам зТОВ «Федінг» за період з 01.07.2014 по 31.08.2014 та ТОВ «Консоль Ін вест» за період з 01.08.2014 по 31.08.2014 за результатом якої складено акт від 16.07.2015 №856/26-53-22-05-21/32771206 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 290 377 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.07.2015 №0002602205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 362 972 грн. (за основним платежем 290 377 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 72 595 грн).

За результатом адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства слугували наступні обставини відображені в акті, а саме:

- згідно АІС «Податковий блок» штатна чисельність працівників ТОВ «Редінг» - складає 3 особи, основним постачальником товариства є ТОВ «Венса Пром» щодо якого відсутня інформація про основні фонди та наявна інформація по здійснення товариством маніпулювання податковою звітністю;

- згідно АІС «Податковий блок» штатна чисельність працівників ТОВ «Консоль Інвест» складає три особи, баланс основних засобів складає 0, основним постачальником товариства є ТОВ «Ельсон», яким не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання та податковий кредит з ПДВ.

З огляду на викладене податковим органом не встановлено реальності фінансово-господарських операцій позивача з вказаними контрагентами.

Листом Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

Отже, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту фінансово-господарської діяльності, яка відбувалась між контрагентами позивач (другий ланцюг постачання), не є належним доказам по справі, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються позивача.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Редінг» укладено договір надання рекламних послуг від 26.06.2014 №257/2014, предметом якого є проведення рекламної компанії на території України на зарезервованих позивачем робочих поверхнях, а саме розміщення та обслуговування рекламного матеріалу, здійснення розміщення рекламної продукції, що включає монтаж та демонтаж.

На підтвердження факту виконання умов вказаного вище договору позивачем надано суду копії: акту здачі-прийняття робіт, податкових накладних, (т.1 а.с. 63-65). На підтвердження факту оплати послуг надано копії банківських виписок (т.1 а.с. 66-72).

Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Консоль Інвест» укладено договір на розробку проектної документації від 12.08.2014 №439, предметом якого є розробка проектної документації - робочого проекту «Електрообладнання та електроосвітлення Швейних та офісно-побутових приміщень за адресою: м. Київ, проспект Визволителів, 5» згідно вихідних наданих замовником (позивачем).

На потвердження факту виконання факту виконання умов вказаного договору позивачем надано суду копії: акту здачі-прийняття робіт, податкової накладної, банківської виписки (т. 1 а.с. 79-81).

Проте, позивачем не надано суду резервування позивачем робочих поверхонь для розміщення реклами, наявності рекламної продукції (проектів) та доказів, що розміщення реклами відбулось саме ТОВ «Редінг».

Також, позивачем не надано суду наявності розробленої ТОВ «Консоль Інвест» проектної документації.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідності до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

На думку суду позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження реального виконання ТОВ «Редінг», ТОВ «Консоль Інвест» спірних договорів.

З огляду на викладене, висновок податкового органу про порушення позивачем. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є обґрунтованим та знайшов підтвердження під час вирішення справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги ТОВ «Текс-Стиль» не підлягають задоволенню.

Суд зауважує, що судом було витребувано від позивача всі наявні докази, якими обґрунтовано позовні вимоги, проте позивачем не надано суду достатніх доказів на підтвердження реального виконання умов виконання ТОВ «Редінг», ТОВ «Консоль Інвест» спірних договорів.

Інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 визначено, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин по справі суди повинні витребувати ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати певні обставини по справі.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до вищезазначених приписів Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11: "судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи частини другої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції. Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем.".

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позову.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда