Постанова № 57196430, 04.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 квітня 2016 року № 826/27237/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І., суддів Данилишин В.М. Качура І.А. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Боард Пром" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Приватне підприємство «Боард Пром» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 12.09.2015 №120920151; визнання протиправними дій щодо відмови у прийнятті для реєстрації податкових накладних від 23.11.2015 №191, від 23.11.2015 №192; вважати прийнятою та зареєстрованою датою (операційним днем) та часом, коли вказані вище податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачами дії відповідачів щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів є протиправними та такими, що порушують права і законні інтереси позивача. Рішення відповідача щодо відмови у прийнятті податкової звітності позивача жодним чином не обґрунтовані.

Відповідачі заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.09.2015 між ПП «Боард Пром» та Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві укладено договір про визнання електронних документів №101020151, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з ПДВ та інших звітних податкових документів), поданих платником в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях як оригіналу.

відповідно до п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, пп. 19-1.1.44 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.7 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Контролюючі органи надають послуги електронного цифрового підпису.

Контролюючі органи мають право отримувати від платників податків, платників єдиного внеску та надавати у межах, передбачених законом, документи в електронному вигляді.

Принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису, визначені в Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233 (далі - Інструкція № 233).

Зокрема, згідно з п. 1 розділу 2 Інструкції № 233, платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Для подання податкових документів в електронному вигляді платник податків, серед іншого, має заповнити та подати до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору про визнання електронних документів, а орган ДПС де зареєстрований платник податків, на його запит, приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів; звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС; після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору.

Додатком 1 до Інструкції № 233 затверджено примірний договір про визнання електронних документів, відповідно до п. 4 розділу 6 якого, орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Тобто, як вбачається з аналізу викладених норм, законодавчо обґрунтованими підставами для розірвання договору про визнання електронних документів відповідачем в односторонньому порядку є, зокрема, ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або зміна платником податків місця реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 23.11.2015 Державна податкова інспекція у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомила позивача про розірвання договору в односторонньому порядку у зв'язку із порушенням останнім умов договору, а саме у зв'язку з незнаходженням позивача за його місцезнаходженням.

На підтвердження відсутності позивача за його місцезнаходженням податковий орган надав суду копії довідки про встановлення місцезнаходження від 23.11.2015.

Згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до п. 45.2. ст. 45 ПК України, податковою адресою юридичної особи відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 16, ч.ч. 1, 2 ст. 17, ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

В Єдиному державному реєстрі, містяться відомості, зокрема й щодо місцезнаходження юридичної особи.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Доводи представника відповідача про зміну позивачем місця реєстрації та неповідомлення про це відповідача спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а саме витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься в матеріалах справи та відповідно до якого місцезнаходженням позивача є наступна адреса:м. Київ, вул. Десятинна, 7, статус відомостей про юридичну особу - відомості підтверджено.

У ході судового розгляду справи відповідач не довів суду наявність законних підстав для одностороннього розірвання договору від 12.09.2015. Судом таких обставин не встановлено.

Слід також зазначити, що відсутність юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням може мати значення для внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вирішення питання про припинення цієї юридичної особи, анулювання реєстрації платника ПДВ тощо.

Водночас, відсутність посадових осіб юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням не є перешкодою для подання податкових декларацій, інших звітних документів, обов'язковість подання яких передбачена законом, а також не визначено п. 4 розділу 6 договору про визнання електронних документів як підстава для одностороннього розірвання цього договору.

Таким чином, доводи представника позивача про неправомірність одностороннього розірвання відповідачем договору від 12.09.2015 №120920151 є обґрунтованими, що вказує на обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними дій щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 12.09.2015 №120920151 та, як наслідок, для задоволення позову у вказаній частині.

З матеріалів справи вбачається та відповідачами не заперечується, що позивачем було подано для реєстрації податкові накладні від 23.11.2015 №191, від 23.11.2015 №192.

Судом встановлено, що підставою для відмови у прийнятті до реєстрації вказаних вище податкових накладних є наявність помилок у місцезнаходженні позивача вказаному у документах.

Відповідно до п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних, звіряння даних, що містяться у виданих платникам податку на додану вартість - отримувачам (покупцям) товарів (послуг) податковій накладній та/або розрахунку коригування, з відомостями, які містяться у Реєстрі, встановлений Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29 грудня 2010 року (далі - Порядок №1246).

Згідно абз.2 п.1 Порядку №1246, подання податкової накладної та/або розрахунку коригування ДФС в електронній формі здійснюється відповідно до Порядку підготовки і подання податкових документів в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п. 9 Порядку №1246 причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що у накладних від 23.11.2015 №191, від 23.11.2015 №192 позивачем зазначено адресу: м. Київ, вул. Десятинна, 7.

Як вказано вище, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься в матеріалах справи та відповідно до якого місцезнаходженням позивача є наступна адреса: м. Київ, вул. Десятинна, 7.

Отже, податкова адреса зазначена позивачем у податкових накладних та розрахунках коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Отже, доводи представників позивача про неправомірність рішення відповідача щодо для відмови у прийнятті до реєстрації вказаних вище податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної підтверджуються достатніми доказами, що вказує на наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій щодо відмови у прийнятті для реєстрації податкових накладних: від 23.11.2015 №191, від 23.11.2015 №192.

Щодо позовних вимог в частині вважати прийнятими та зареєстрованими датою (операційним днем) та часом, коли вказані вище податкові накладні були направлені засобами електронного зв'язку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому необхідно звернути увагу на те, що згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Проте, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), вбачається, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Таким чином, повноваження податкового органу щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної є дискреційними повноваженнями такого органу державної влади, тобто відносяться до його виключної компетенції, а тому адміністративний суд не може перебирати на себе його функцій, окрім випадку, зазначеного у наведених положеннях судової практики Європейського суду з прав людини, наявність якого в межах розгляду даної справи доведена позивачем, що вказує на наявність підстав для задоволення позову у вказаній частині.

З огляду на вищевикладене, податкові накладні: від 23.11.2015 №191, від 23.11.2015 №192 вважаються такими, що прийняті та зареєстровані датою (операційним днем) та часом, коли були направлені ПП «БОАРД ПРОМ» засобами електронного зв'язку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дій Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 12.09.2015 №120920151.

3. Визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови у прийнятті для реєстрації податкових накладних: від 23.11.2015 №191, від 23.11.2015 №192.

4. Вважати податкові накладні: від 23.11.2015 №191, від 23.11.2015 №192 такими, що прийняті та зареєстровані датою (операційним днем) та часом, коли були направлені ПП «БОАРД ПРОМ» засобами електронного зв'язку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий Суддя В.І. Келеберда

Судді В.М. Данилишин

І.А. Качур