Постанова № 57196270, 13.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

13 квітня 2016 року 08:45 справа №826/26406/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного територіального управління юстиції у Донецькій області третя особаВідділ державної виконавчої служби Петровського районного управління юстиції міста Донецька провизнання протиправними дій, поновлення на посаді, стягнення коштів та моральної шкоди

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі по тексту - відповідач 1), в якому просить: 1) визнати дії відповідача щодо звільнення ОСОБА_1 з посади державного виконавця ВДВС Петровського РУЮ незаконними; 2) поновити ОСОБА_1 на посаді державного виконавця ВДВС Петровського РУЮ; 3) стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 суму матеріальних збитків у розмірі 189,00 грн.; 4) стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 суму судових витрат та правову допомогу у розмірі 800,00 грн.; 5) стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/26406/15, залучено до участі в адміністративній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Відділ державної виконавчої служби Петровського районного управління юстиції міста Донецька (далі по тексту - третя особа, ВДВС Петровського РУЮ); закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 15 лютого 2016 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідач та третя особа своїх представників не направили, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до витягу з наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 11 вересня 2015 року №2152/1 "Про звільнення працівників органів юстиції" ОСОБА_1, державного виконавця ВДВС Петровського РУЮ, звільнено з займаної посади, відповідно до пункту 72 статті 36 Кодексу законів про працю України; наказано виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 23 грудня 2011 року по 22 грудня 2012 року у кількості 16 календарних днів, за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 23 грудня 2012 року по 18 квітня 2013 року у кількості 10 календарних днів, та встановлено, що стосовно ОСОБА_1 застосовується заборона, передбачена частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади".

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо її звільнення із займаної посади, оскільки останню не було повідомлено про необхідність подання заяви про незастосування заборон та згоди на проведення перевірки відповідно до Закону України "Про очищення влади".

Відповідач надав письмове заперечення проти позову, в якому зазначив, що позивач не проявляв зацікавленості в подальших перспективах проходження державної служби в органах юстиції Донецької області та жодної інформації про своє місцезнаходження і засобів зв'язку не надавав, у зв'язку з чим, відповідач вважає, що діяв в межах чинного законодавства при звільненні позивача відповідно до пункту 72 статті 36 Кодексу законів про працю України. Крім того, відповідач посилається на те, що ним було вжито усіх можливих заходів щодо інформування працівників щодо строків проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", та необхідності подання встановлених документів, а наказ від 21серпня 2015 року №948/4 "Про початок проведення в районних управліннях юстиції у місті Донецьку перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади" був розміщений 21 серпня 2015 року на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України у розділі "Очищення влади", який є загальнодоступним.

Третьою особою письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог до суду не надано.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, звертає увагу на наступне.

ОСОБА_1 призначена на посаду державного виконавця відділу державної виконавчої служби Петровського районного управління юстиції міста Донецька наказом від 23 грудня 2011 року №2535.

На виконання вимог статті 17 Закону України "Про державну службу" 23 грудня 2011 року позивач прийняв присягу державного службовця.

Наказом Головного управління юстиції у Донецькій області від 17 квітня 2013 року №983-1 ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 18 квітня 2013 року по 03 березня 2016 року.

Згідно довідки про взяття на облік, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 12 листопада 2014 року №3009003200, позивач, у зв'язку з проведенням антитерористичної операції, переїхала до міста Києва, де взята на облік до відповідного органу соціального захисту населення.

Як зазначено позивачем, у вересні 2015 року стало відомо про її звільнення з посади державного виконавця ВДВС Петровського РУЮ, у зв'язку з чим, 06 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою, якою просила надати копію наказу про звільнення; роз'яснити підстави такого звільнення та повернути трудову книжку серії НОМЕР_1.

Відповідач у листі від 15 жовтня 2015 року №05.1-21/5201-5 повідомив позивача про звільнення на підставі пункту 72 статті 36 Кодексу законів про працю України, оскільки ОСОБА_1 у строк з 01 вересня 2015 року по 10 вересня 2015 року, передбачений наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 21 серпня 2015 року №948/4 "Про початок проведення в районах управлінь юстиції у м. Донецьку перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", не було подано заяву відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про очищення влади", що є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після спливу строку на подання заяви, та застосування до неї заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону.

Таким чином, в межах даного спору суду належить встановити правомірність дій відповідача в частині доведення до відома ОСОБА_1 наказу від 21 серпня 2015 року №948/4 "Про початок проведення в районних управліннях юстиції у місті Донецьку перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади".

Судом встановлено, що пунктом 1 наказу в.о. начальника Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 21 серпня 2015 року №948/4 "Про початок проведення в районних управліннях юстиції у місті Донецьку перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади" наказано провести перевірку, передбачену Законом України "Про очищення влади", стосовно посадових осіб Будьоннівського, Ворошиловського, Калінінського, Київського, Кіровського, Куйбишевського, Ленінського, Петровського, Пролетарського районних управлінь юстиції у місті Донецьку, визначивши днем початку проведення перевірки 01 вересня 2015 року.

Згідно з пунктом 3 вказаного наказу, управління кадрової роботи та державної служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області повинно забезпечити:

- доведення цього наказу до відома посадових осіб Будьоннівського, Ворошиловського, Калінінського, Київського, Кіровського, Куйбишевського, Ленінського, Петровського, Пролетарського районних управлінь юстиції у місті Донецьку, які перемістились на підконтрольну Україні територію разом з установою, фактично виконують визначені повноваження, шляхом ознайомлення з ним під особистий підпис;

- доведення цього наказу до відома посадових осіб Будьоннівського, Ворошиловського, Калінінського, Київського, Кіровського, Куйбишевського, Ленінського, Петровського, Пролетарського районних управлінь юстиції у місті Донецьку, які не перемістились на підконтрольну Україні територію разом з установою, не здійснюють функції, перебувають на тимчасово неконтрольованій території або не надали відомості про місце перебування, шляхом оприлюднення на офіційному веб-сайті Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

З наданих відповідачем заперечень, вбачається, що у зв'язку з відсутністю в Головному територіальному управління юстиції у Донецькій області офіційного веб-сайту, 21 вересня 2015 року останнім направлено скановану копію наказу №948/4 на електрону адресу Міністерства юстиції України, а відтак, враховуючи офіційне оприлюднення спірного наказу №948/4 відповідач вважає, що позивач був належним чином повідомлений про початок перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади".

У відповідності до пункту 72 статті 36 Кодексу законів про працю України встановлено, що підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені Законом України "Про очищення влади".

Закон України "Про очищення влади" визначає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про очищення влади" очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_4, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Статтею 2 Закону України "Про очищення влади" передбачено, що заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо:

1) Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністра України, а також міністра, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, Голови Національного банку України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, їх перших заступників, заступників;

2) Генерального прокурора України, Голови Служби безпеки України, Голови Служби зовнішньої розвідки України, начальника Управління державної охорони України, керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, керівника податкової міліції, керівника центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, їх перших заступників, заступників;

3) військових посадових осіб Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації;

4) членів Вищої ради юстиції, членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, професійних суддів, Голови Державної судової адміністрації України, його першого заступника, заступника;

5) Глави Президента України, Керівника Державного управління справами, Керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України, Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, їх перших заступників, заступників;

6) начальницького складу органів внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту;

7) посадових та службових осіб органів прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Національного банку України;

8) членів Центральної виборчої комісії, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, голів та членів національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій, державне регулювання у сферах зв'язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг;

9) керівників державних, у тому числі казенних, підприємств оборонно-промислового комплексу, а також державних підприємств, що належать до сфери управління суб'єкта надання адміністративних послуг;

10) інших посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування;

11) осіб, які претендують на зайняття посад, зазначених у пунктах 1 - 10 цієї частини.

Так, відповідно до статті 4 Закону України "Про очищення влади" особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону.

Заява подається не пізніше ніж на десятий день з дня початку проведення перевірки у відповідному органі, на підприємстві згідно з планом проведення перевірок, затвердження якого передбачено пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону.

Неподання заяви у строк, передбачений частиною другою цієї статті, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після спливу строку на подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону.

Порядок проведення перевірки відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №563 (далі по тексту - Порядок), визначає механізм проведення перевірки достовірності відомостей, що подаються посадовими і службовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також особами, які претендують на зайняття відповідних посад, щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади".

Згідно з пунктом пункту 491 Порядку перевірці підлягають особи, які займають посади, передбачені пунктами 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", а також особи, за якими в установленому законодавством порядку зазначені посади зберігаються.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що організація проведення перевірки покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої проводиться перевірка (далі - керівник органу).

Відповідно до пунктів 5-8 Порядку, керівник органу або голова суду згідно з планом проведення перевірок, затвердженим Кабінетом Міністрів України, приймає рішення про початок проведення перевірки у відповідному органі (далі - початок проведення перевірки в органі), в якому встановлює дату початку проведення перевірки, а також відповідальним за проведення перевірки визначає кадрову службу чи інший структурний підрозділ такого органу (далі - відповідальний структурний підрозділ).

Рішення про початок проведення перевірки в органі оприлюднюється в день його прийняття на офіційному веб-сайті органу, в якому проводиться перевірка, та в той самий день доводиться відповідальним структурним підрозділом такого органу до відома осіб, які підлягають перевірці.

У разі коли в органі, в якому проводиться перевірка, відсутня технічна можливість для оприлюднення рішення про початок проведення перевірки в органі, такий орган надсилає зазначене рішення в день його прийняття у паперовій та електронній формі (скановану копію у форматі pdf) на електронну адресу органу, якому підпорядковується зазначений орган. Орган, якому підпорядковується орган, в якому проводиться перевірка, у той самий день оприлюднює рішення на власному офіційному веб-сайті.

Особа, яка підлягає перевірці, зобов'язана у десятиденний строк з дня початку проведення перевірки в органі подати до відповідального структурного підрозділу: 1) у разі незастосування заборон, передбачених частиною третьою або четвертою статті 1 Закону:

власноручно написану заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом, про те, що до неї не застосовуються заборони, передбачені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону, про згоду на проходження перевірки та оприлюднення відомостей щодо неї за формою згідно з додатком 1;

копії, засвідчені підписом керівника кадрової служби і скріплені печаткою (далі - засвідчені копії):

- сторінок паспорта громадянина України з даними про прізвище, ім'я та по батькові, видачу паспорта та місце реєстрації;

- документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України);

- декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, складеної за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - декларація).

Відповідно до пункту 10 Порядку повідомлення особою, яка підлягає перевірці, в заяві про те, що до неї застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті Закону України "Про очищення влади", або неподання нею заяви у строк, зазначений у пункті 8 цього Порядку, є підставою для звільнення особи з посади, що вона обіймає, не пізніш як на третій день після подання такої заяви або закінчення строку подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої відповідно частиною третьою або четвертою статті 1 Закону.

Таким чином, оприлюднення на веб-сайті рішення про початок проведення перевірки в органі та доведення про таке рішення відповідальним структурним підрозділом такого органу до відома осіб, які підлягають перевірці, - є окремими заходами з реалізації Закону України "Про очищення влади", які не підлягають ототожненню. Оприлюднення на веб-сайті рішення про початок проведення перевірки здійснюється з метою надання можливості невизначеному колу осіб ознайомитися з цим рішенням.

Вказаними законодавчими приписами не визначено певного способу доведення відповідальним структурним підрозділом до осіб рішення про початок проведення перевірки в органі, проте, зі змісту пункту 6 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади" вбачається, що відповідна інформація доводиться особисто до посадової особи шляхом вчинення активних дій відповідальними особами такого органу, а не шляхом розміщення у загальнодоступних ресурсах для невизначеного кола осіб, оскільки, в такому разі обов'язок доведення рішення про початок проведення перевірки перетворюється на обов'язок особи, яка підлягає перевірці, постійно відстежувати загальнодоступні ресурси.

Суд зазначає, що перекладання на особу, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, обов'язку активного та постійного пошуку інформації щодо діяльності органу, в якому проводиться перевірка за Законом України "Про очищення влади" , та щодо прийнятих таким органом рішень є необґрунтованим та безпідставним.

З наведеного слідує, що доводи відповідача про доведення до відома позивача наказу від 21 серпня 2015 року №948/4 "Про початок проведення в районних управліннях юстиції у місті Донецьку перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади" шляхом оприлюднення цього наказу на веб-сайті, є помилковими.

Крім того, суд зазначає, що відповідач мав можливість встановлення місцезнаходження позивача, оскільки останній взятий на облік, як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, що підтверджується довідкою від 12 листопада 2014 року №3009003200 (в якій зазначено контактну адресу).

Відповідно до вимог статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що наказ від 11 вересня 2015 року №2152/1 в частині звільнення ОСОБА_1 прийнято з порушенням встановленого порядку проведення перевірки.

З огляду на зазначене, позовні вимоги в частині визнання дій відповідача щодо звільнення ОСОБА_1 з посади державного виконавця ВДВС Петровського РУЮ незаконними та поновлення на посаді державного виконавця ВДВС Петровського РУЮ є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як встановлює частина друга статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи наведену процесуальну норму, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача в рамках даного адміністративного спору необхідно вийти за межі позовних вимог та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 11 вересня 2015 року №2152/1 "Про звільнення працівників органів юстиції" в частині звільнення ОСОБА_1

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми матеріальних збитків у розмірі 189,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн., суд зазначає про наступне.

За визначенням статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суду належить встановити обставини наявності такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, зокрема: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві втрат майнового та немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Поряд із цим в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту завдання позивачу моральної шкоди, а також наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням (бездіяльністю) відповідачів; крім того, позовна заява не містить обставин, з яких виходив позивач при визначенні розміру заявленої до відшкодування шкоди, та обґрунтованого розрахунку спірної суми.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для настання такої відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

Разом з тим, у межах спору не встановлено завдання відповідачем шкоди ОСОБА_1 на суму 189,00 грн., що виключає можливість застосування відповідної відповідальності.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення збитків та моральної шкоди нормативно та документально не підтверджуються.

Що стосується вимог про стягнення судових витрат на правову допомогу у розмірі 800,00 грн., суд зазначає про наступне.

Згідно положень статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До складу витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, відносяться витрати на правову допомогу.

Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Частина третя зазначеної статті визначає, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Так, статтею 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Судом встановлено, що згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня на рівні 1 218,00 грн., відповідно, розмір компенсації витрат на правову допомогу не повинен перевищувати 487,20 грн. за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

На підтвердження вказаних обставин позивач має надати суду докази надання правової допомоги адвокатом або іншим фахівцем в галузі права, наприклад, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю, договір про надання правової допомоги, документи та первинні документи, що підтверджують фактичне надання послуг, докази сплати витрат на правову допомогу.

Разом з тим, позивач не надав суду доказів, які б підтверджували надання правової допомоги адвокатом або фахівцем в галузі права, зокрема, відповідного договору про надання правової допомоги, акта прийому-передачі робіт тощо.

Надана позивачем копія квитанції до прибуткового касового ордера має низьку якість та не дає змоги встановити факт понесення позивачем витрат на правову допомогу у межах даної справи, а тому не є належним доказом.

Отже, позивачем не доведено обставин та підстав з якими норми процесуального закону зумовлюють можливість відшкодування витрат на правову допомогу, у зв'язку з чим суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення витрат на правову допомогу.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість звільнення позивача у відповідності до вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Беручи до уваги наведену процесуальну норму суд вважає, що постанова у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Петровського районного управління юстиції міста Донецька підлягає негайному виконанню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо звільнення ОСОБА_1 з посади державного виконавця відділу державної виконавчої служби Петровського районного управління юстиції міста Донецька.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 11 вересня 2015 року №2152/1 "Про звільнення працівників органів юстиції" в частині звільнення ОСОБА_1.

4. Поновити ОСОБА_1 на посаді державного виконавця відділу державної виконавчої служби Петровського районного управління юстиції міста Донецька.

5. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

6. Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді державного виконавця відділу державної виконавчої служби Петровського районного управління юстиції міста Донецька.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко