Рішення № 57195564, 13.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2462/16 Справа № 0417/6572/12 Головуючий у 1 й інстанції - Слюсар Л.П. Доповідач - Деркач Н.М.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ

13 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Деркач Н.М.,

суддів: Осіяна О.М., Пономарь З.М.,

при секретарі Сахарові Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17 грудня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17 грудня 2015 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - ПАТ КБ «ПриватБанк») до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (надалі - ПАТ «Акцент-Банк»), ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № CNZVAE00003719 від 20.09.2007 року у розмірі 168 608 грн. 18 коп. та стягнуто солідарно з ПАТ "Акцент-Банк", ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" суму 10 000 грн., а всього - заборгованість у сумі 178 608 грн. 18 коп., в тому числі: 57 495,45 грн. - заборгованість за кредитом; 110 897,05 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5 215,68 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 5 000 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судовий збір в розмірі 1 786 грн. 08 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищевказаним судовим рішенням, позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення суду в частині зменшення розміру пені та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення пені у повному обсязі.

Також з апеляційною скаргою на рішення суду звернувся відповідач ОСОБА_2, який, посилаючись на неповноту дослідження обставин справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.09.2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № CNZVAE00003719, згідно умов якого Банк зобов'язався надати відповідачу у строкове платне користування грошові кошти у сумі 101 914 грн. зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 14,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 13.09.2012 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором 20.09.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір застави рухомого майна № CNZVAE00003719, відповідно до умов якого ОСОБА_2 надано в заставу ПАТ КБ "ПриватБанк" автомобіль Foton, модель: BJ1043V8JE6-4, рік випуску: 2004, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить йому на праві власності.

20 жовтня 2010 року між ПАТ «Акцент Банк» та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір поруки № 167, згідно п. 4 якого ПАТ «Акцент Банк» взяв на себе зобов'язання у випадку неналежного виконання боржником зобов'язань за зазначеними кредитним договором відповідати перед банком нарівні з боржником як солідарні боржники, з розміром відповідальності поручителя перед кредитором 10 000 грн.

Звертаючись до суду з позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог, ПАТ КБ «ПриватБанк» посилався на те, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_2 умов договору № CNZVAE00003719 від 20.09.2007 року заборгованість за ним станом на 11.08.2015 року склала 328 787,11 грн., яка складається з наступного: 57 495,45 грн. - заборгованість за кредитом; 110 897,05 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5 215,68 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 155 178,93 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» та стягуючи з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем дійсно порушено зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та при цьому наявні правові підстави для зменшення розміру пені.

На думку колегії суддів, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції, вірно визначився з правовідносинами, які склалися між сторонами у справі, та дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь Банку 57 495,45 грн. заборгованості за кредитом; 110 897,05 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 5 215,68 грн. заборгованості по комісії за користуванням кредитом узгоджується з положеннями статей 526, 530,1054 ЦК України щодо необхідності виконувати зобов'язання належним чином і в установлений термін, на умовах, встановлених договором.

Посилання апелянта ОСОБА_2 на те, що кредитні кошти у банку він отримав 13.09.2007 року, тому стягнення з нього грошових коштів за кредитним договором від 20.09.2007 року є незаконним, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову банку, оскільки згідно п.7.7 кредитного договору датою його укладання є 20.09.2007 року. Крім того, на аркуші справи 154 міститься копія видаткового касового ордеру за кредитним договором на суму 72000 грн., датована 20.09.2007 року.

Сумніви відповідача ОСОБА_2 у реалізації його автомобіля у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором спростовуються тим, що згідно виписки по рахунку ОСОБА_2 за період з 13.09.2007 року по 11.08.2015 року у відповідності до черговості зарахування коштів, передбаченої п.3.3 договору, 27.12.2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» від реалізації автомобіля ОСОБА_2 зарахував на погашення заборгованості по тілу кредиту на його рахунок 12375 грн. та на погашення пені - 11583 грн.

У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 є безпідставними, висновків суду щодо наявності правових підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором не спростовують.

Зменшуючи розмір пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором зі 155 178,93 грн. до 5000 грн., суд першої інстанції керувався вимогами ст.549 ЦК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України якими передбачено, що розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує суму збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З огляду на те, що розмір неустойки перевищує заборгованість по тілу кредиту майже втричі, а також враховуючи те, що відповідач ОСОБА_2 є інвалідом третьої групи, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 3 категорії, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру пені до 5000 грн.

Доводи апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо безпідставного зменшення розміру пені колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи та наявними у ній доказами.

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки, не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом України і у постанові № 6-745цс15 від 01.07.2015 року, яка згідно ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Між тим, розглядаючи справу по суті та ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції не прийняв до уваги вище зазначені норми права та правову позицію Верховного Суду України, тобто не прийняв до уваги, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ПАТ «Акцент Банк» про стягнення заборгованоті за кредитним договором (спір між двома юридичними особами) не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а отже рішення суду в частині солідарного стягнення із ПАТ «Акцент Банк» заборгованості за кредитним договором підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині вимог на підставі п.1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, тобто, в силу ч. 3 с. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, при вирішенні цього питання, виходить за межі апеляційних скарг позивача та відповідача ОСОБА_2

За таких обставин, керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17 грудня 2015 року в частині солідарного стягнення із Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № CNZVAE00003719 від 20.09.2007 року скасувати та провадження у справі в цій частині позовних вимог закрити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: Н.М. Деркач О.М. Осіян З.М.Пономарь