Ухвала суду № 57193389, 14.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.СуддівКорчевного Г.В., Слободянюк С.В.при секретаріМішкіній А.В.за участю: представника позивача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на окрему ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 28 січня 2016 року

У справі за позовом ОСОБА_6 до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Публічне акціонерне товариство «Діамантбанк» про визнання незаконними дій, -

В С Т А Н О В И Л А:

28 січня 2016 року Голосіївським районним судом м. Києва від 28 січня 2016 року постановлено окрему ухвалу відносно ОСОБА_5 /а.с. 210-212/

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість. Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що представництво інтересів ОСОБА_6 ним здійснювалось у зв'язку з виконанням трудових обов'язків в ТОВ «АК «Кравець і партнери», на підставі нотаріально посвідченої довіреності. Зазначив, що судом першої інстанції не були встановлені причини не укладення договору про надання правової допомоги між ним і ОСОБА_6, а ст. 42 ЦПК України та ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає представництво інтересів фізичних осіб адвокатом на підставі нотаріально посвідченої довіреності без надання будь-яких додаткових документів. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просив ухвалу суду скасувати.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала скасуванню, на підставі наступного.

Судом встановлено, що у провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебувала вищезазначена справа, рішення по якій винесено 28.01.2016 р.

№ справи 752/17499/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/5172/2016Головуючий у суді першої інстанції: Шкірай М.І.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.Представником позивача у цій справі є ОСОБА_5, яким в якості документів, що посвідчують повноваження представника надано довіреність видану громадянином ОСОБА_6 на представництво інтересів в суді, посвідчену 23 вересня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найда О.І.

ОСОБА_5 є адвокатом, про що зазначено в Єдиному реєстру адвокатів України на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №5140 виданого Київською міською КДКА 25.07.2012 року.

Постановляючи окрему ухвалу, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про те, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, а довіреність лише надає право для підтвердження його повноважень. В супереч вказаної норми ОСОБА_5 в судовому засіданні вказував, що він здійснює представництво на підставі довіреності, а договір про надання правової допомоги між ним та позивачем по справі не укладався. З правового аналізу ст.ст. 26-30 даного Закону правовідносини між адвокатом та клієнтом ґрунтуються на підставі угоди, що є підставою для оплати праці адвоката. Вказана угода регулює правовідносини між адвокатом та клієнтом. Адвокат повинен діяти згідно з договором, за яким має встановлюватися його гонорар, а довіреність - це безоплатна передача повноважень. Посилання на зазначений в довіреності усний договір доручення не відповідає вимогам діючого законодавства про адвокатську діяльність та вимог про обов'язкову письмову форму договору між адвокатом та клієнтом. Надана суду довіреність не містить конкретні визначені правові питання у зв'язку з якими надається правова допомога і доручається ведення справи в суді, що в свою чергу також не відповідає законодавчим вимогам про обов'язкове зазначення предмету адвокатської угоди (договору, доручення), а саме надання правової допомоги та представництво інтересів заявника по вказаній вище цивільній справі. У зв'язку з викладеним, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що дії адвоката ОСОБА_5 суперечать вимогам діючого цивільного процесуального законодавства України, що регулює порядок підтвердження повноважень адвокатів при виконанні своїх професійних обов'язків та здійснені адвокатської діяльності, а саме представництво в суді.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Процесуальна діяльність адвоката у цивільному судочинстві є формою реалізації на добровільних засадах представництва фізичних та юридичних осіб(ст. ст.38,40 ЦПК України). За загальним правилом повноваження добровільних представників посвідчуються довіреністю, оформленою в передбаченому законом порядку. Повноваження адвоката згідно з ч. 4 ст.42 ЦПК України можуть також посвідчуватись ордером, який видається відповідним адвокатським об'єднанням, або договором.

Крім того, відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Так, в матеріалах справи міститься дійсна довіреність, видана ОСОБА_6 зокрема і на ОСОБА_5 / т. 1 а.с. 24/

Крім того, судом першої інстанції допущено ОСОБА_5 до участі у справі в якості представника позивача, про що свідчить журнал судового засідання та процесуальні рішення / а.с. 194-198, 199, 201-203-205/

Відповідно до ст. 211 ЦПК України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.

Отже, окрема ухвала є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.

Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції ОСОБА_5 допустив до участі у справі в якості представника позивача, перевіривши його повноваження на представництво ОСОБА_6, а законодавство не містить імперативної вказівки на те, що повноваження адвоката можуть посвідчуватись тільки угодою та ордером, також враховуючи стилістичний виклад ст. 42 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо порушення ОСОБА_5 закону в частині надання довіреності на представництво інтересів позивача а не укладеної угоди та ордеру.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Враховуючи викладене, колегія суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду скасуванню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на окрему ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 28 січня 2016 року - задовольнити.

Окрему ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 28 січня 2016 року -скасувати.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Судді: