Ухвала суду № 57192860, 14.04.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 740/5424/15-к Головуючий у І інстанції Діденко О. П. Провадження № 11-кп/795/376/2016 Категорія - ст. 121 ч. 1 КК Доповідач Акуленко С. О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_1

суддів Рудомьотової С.Г., Борисенко І.П.

секретаря судового засідання Гой Н.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 лютого 2016 року по кримінальному провадженню, щодо,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрованого у ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого без реєстрації у с. Перебудова Ніжинського району Чернігівської області, вул. Шевченка, 70, ІНФОРМАЦІЯ_4, неодруженого, непрацюючого, несудимого відповідно до ст. 89 КК України,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Дуся Ю.В.

представника потерпілих адвоката ОСОБА_4

адвоката ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_2

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 лютого 2016 року ОСОБА_2 визнано винним за ч. 1 ст. 121 КК України та призначено покарання 06 (шість) років 06 (шість) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 рахується з 25.09.2015 року - з часу тримання його під вартою та зарахувати у строк відбування покарання період перебування в ІТТ Ніжинського МВ УМВС України в Чернігівській області - з 22.09.2015 року по 24.09.2015 року включно.

Запобіжний захід до набрання чинності вироком суду ОСОБА_2 залишено у виді тримання під вартою.

Цивільні позови прокурора Ніжинської місцевої прокуратури ОСОБА_5 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід міського бюджету м. Ніжина 3891 (три тисячі вісімсот девяносто одну) грн.61 коп. у відшкодування витрат комунального лікувально-профілактичного закладу «Ніжинська центральна міська лікарня ім. Миколи Галицького» на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_6 у період часу з 22.09.2015 року по 29.09.2015 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід міського бюджету м. Ніжина 820 (вісімсот двадцять) грн.75 коп. у відшкодування витрат комунального лікувально- профілактичного закладу «Ніжинська центральна міська лікарня ім. Миколи Галицького» на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_7 у період часу з 22.09.2015 року по 29.09.2015 року.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_8 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 4 077 (чотири тисячі сімдесят сім) грн. 16 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 30 000 (тридцять тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього стягнути 34 077 (тридцять чотири тисячі сімдесят сім) грн. 16 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 815 (вісімсот пятнадцять) грн.02 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 30 000 (тридцять тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього стягнути 30 815 (тридцять тисяч вісімсот пятнадцять) грн. 02 коп. У задоволенні позову ОСОБА_7 в іншій його частині відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані з залученням експерта, у розмірі 2706 (дві тисячі сімсот шість) грн. 96 коп.

Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.

Як встановив суд 22.09.2015 року близько 16 год. 48 хв. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився на першому поверсі в під'їзду № 1 будинку №8 на вул. Подвойського в м. Ніжині, де йому зробив зауваження мешканець цього будинку ОСОБА_9 з приводу того, що він справив природні потреби у підїзді вищевказаного будинку. ОСОБА_6, який у цей час разом з ОСОБА_7 проходив повз підїзд будинку, почувши голосну чоловічу розмову, зайшов у підїзд будинку, де також зробив зауваження ОСОБА_2 з того самого приводу, що й ОСОБА_9, що призвело до сварки з ОСОБА_2, в ході якої ОСОБА_2, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи можливість настання наслідків у виді спричинення шкоди здоровю потерпілого ОСОБА_6 та доводячи свої наміри до кінця, умисно завдав один удар розкладним ножем, який дістав з кишені одягу, ОСОБА_6 в область грудної клітки зліва, чим спричинив тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент нанесення, у вигляді колото-різаного поранення грудної клітки зліва по переднє-пахвовій лінії, проникаюче в плевральну порожнину з напруженим гемопневмотораксом зліва, після чого, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямовану на заподіяння шкоди здоровю потерпілого ОСОБА_7, ОСОБА_2 цим же розкладним ножем завдав ОСОБА_7, який знаходився біля підїзду будинку, один удар в область передньої черевної стінки, чим спричинив йому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент нанесення, у вигляді колото-різаного поранення передньої черевної стінки в області лівого підребер'я, яке проникає в черевну порожнину, без ушкодження внутрішніх органів, та з місця вчинення кримінального правопорушення зник.

До апеляційного суду надійшла апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_2, в якій він просить вирок районного суду скасувати, та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вказує, що вирок районного суду необґрунтований та ухвалений з грубим порушенням закону, не в повній мірі досліджені докази його вини та надана правова оцінка. Вказані порушення та недостатність доказів є підставою вважати про неможливість кваліфікувати його дії за ч. 1 ст. 121 КК України.

В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_2 звертає увагу на свої показання, які він давав в суді першої інстанції та зазначив, що першим напав ОСОБА_6, а він захищав своє життя.

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 також подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок районного суду змінити, перекваліфікувати дії його підзахисного з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 123 КК України та зменшити міру кримінального покарання. Мотивує свої вимоги тим, що ОСОБА_2 знаходився біля будинку та не порушував громадського порядку. В підїзді до нього почали застосовувати силу Богданов та ОСОБА_6, крім того, в підїзді знаходився ОСОБА_9. Вказані троє осіб, переважали обвинуваченого в фізичній силі, тому це призвело до сильного душевного хвилювання обвинуваченого.

Адвокат ОСОБА_4 в інтересах потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подав заперечення на вказані апеляційні скарги, в яких вказує на законність та обґрунтованість вироку районного суду та просить його залишити без змін, а апеляційні скарги залишити без задоволення.

Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_2, який підтримав подану ним апеляційну скаргу, змінивши вимоги та просив її задовольнити, перекваліфікувати його дії на заподіяння тілесних ушкоджень у стані сильного душевного хвилювання, адвоката ОСОБА_3, який змінив подану ним апеляційну скаргу та просив скасувати вирок, призначити новий судовий розгляд, оскільки у формулюванні обвинувачення визначного судом доведеним виписаний не конкретний, не визначений умисел (прямий, не прямий) нанесення тілесних ушкоджень обвинуваченим, думку прокурора та представника потерпілих адвоката ОСОБА_4, які вважали вирок районного суду законним, обґрунтованим та просили подані апеляційні скарги залишити без задоволення, а вирок без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Статтею 374 КПК України визначені вимоги до вироку суду.

Між тим, з матеріалів кримінального провадження убачається, що районний суд під час постановлення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 121 КК не дотримався вищевказаних вимог закону, якими передбачено, що мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу та наслідків кримінального правопорушення, форми його вини й мотивів.

Так, цей суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 умисно заподіяв ОСОБА_6 та ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень і кваліфікував такі дії за ч. 1 ст. 121 КК.

Проте, як убачається з формулювання обвинувачення у мотивувальній частини вироку, в ньому не зазначено мотиву нанесення ударів обвинуваченим потерпілим, що має підтверджуватися дослідженими доказами, зміст яких викладається у вироку. При чому, у цій частині вироку районний суд, зазначив, що у нього був мотив для вищевказаних дій, але який - не вказав.

Такий недолік вироку свідчить про істотне порушення районним судом вимог кримінального процесуального закону та порушення права засудженого на захист (тим більше, що він свою винуватість у вчиненні злочину визнав частково), адже останній у силу ст. 42 КПК має право знати, в чому його обвинувачують.

Між тим, від перевірки вказаних доводів залежить встановлення мотиву дій особи та правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність.

На думку колегії суддів, вказане перешкодило місцевому суду повно й усебічно розглянути кримінальне провадження та постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок, і свідчить про неналежне виконання цим судом вимог п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК стосовно того, що при розгляді цього провадження в суді підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Отже, в обвинувальному вироку не визначено того, які остаточні обставини злочину, за який засуджено ОСОБА_2, встановлено районним судом, а тому він не може залишатися у силі і підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Отже, вирок Ніжинського міськрайонного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду кримінального провадження в цьому суді, під час якого належить виконати вказівки апеляційного суду (з'ясувати мотив дій обвинуваченої особи під час нанесення ударів потерпілим, якщо це буде доведено), ретельно перевірити доводи сторін, зокрема висловлені в апеляційних скаргах і на підставі сукупності досліджених доказів дати належну юридичну оцінку встановленим обставинам.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до переконання, що змінена апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а його захисника ОСОБА_3 в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 412, 415, 419 КПК України колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити частково, адвоката ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 лютого 2016 року щодо ОСОБА_2 скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити тримання під вартою.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_10 ОСОБА_1 ОСОБА_11