Ухвала суду № 57192186, 08.04.2016, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/2428/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2016 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючої судді Демінської А.А.,

з участю секретаря судового засідання Кшановської Є.З.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Хмельницький адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

В лютому 2016 року позивач звернувся до суду з вище вказаним адміністративним позовом, в якому просить, уточнивши свої вимоги в судовому засіданні, визнати незаконними дії управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому щодо відмови у задоволенні його заяви від 16 січня 2016 року; зобовязати відповідача виплатити йому різницю між фактично отриманою з 27 лютого 2015 року по 16 січня 2016 року пенсією за вислугу років та належною до виплати пенсією за період з 27 лютого 2015 року по 16 січня 2016 року відповідно до постанови Хмельницького міськрайонного суду від 20 квітня 2015 року, а також, починаючи з 17 січня 2016 року, виплачувати пенсію за вислугу років відповідно до постанови Хмельницького міськрайонного суду від 20 квітня 2015 року без обмеження її граничного розміру (без застосування обмежень максимального розміру пенсії в десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 24 березня 2016 року даний адміністративний позов в частині позовних вимог за період до 31.07.2015 року включно було залишено без розгляду.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав і просить їх задовольнити з мотивів, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, пояснивши, що на виконання постанови Хмельницького міськрайонного суду №686/7228/15-а від 20.04.2015 року позивачу проведено перерахунок пенсії в розмірі 90% заробітної плати, зазначеної у довідці № 23 від 14.10.2014 року, з 27.02.2015 року. Розмір пенсії після перерахунку становить 19284,86 грн. Відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 року в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи № 3668-VI від 08.07.2011 року (до 01.04.2015 року) та в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-УШ від 02.03.2015року (після 01.04.2015 року), максимальний розмір пенсії осіб, пенсія яких призначена згідно Закону № 1789-ХІІ (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. З 01.12.2013 року прожитковий мінімум, для осіб, які втратили працездатність становив 949,00 грн., з 01.09.2015 року - 1074,00 грн., тому за період з 27.02.2015 року по 01.09.2015 року пенсія позивачу виплачувалась у розмірі 10429,96 грн. щомісячно, а з 01.09.2015 року виплата пенсії проводилась в розмірі, що не перевищує 10 прожиткових мінімумів, для осіб, що втратили працездатність (1074,00 х 10). З 01.01.2016 року на основі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-УІІІ від 24.12.2015 року виплата пенсії проводиться у розмірі 10740,00 грн., підстав для виплати пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» в повному розмірі немає. Просить в позові відмовити.

Заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позов задовольнити з наступних мотивів.

Встановлено, що позивач працював в органах прокуратури та набув право на пенсійне забезпечення за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 90% середнього заробітку посади прокурора, в звязку з чим перебував на обліку відповідача.

14.03.2014 року позивач звільнився з роботи в органах прокуратури з посади заступника прокурора Тернопільської області за власним бажанням у звязку з виходом на пенсію за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

На підставі довідки прокуратури Тернопільської області № 23 від 14.10.2014 року про заробітну плату позивача та постанови Хмельницького міськрайонного суду від 20.04.2015 року відповідачем з 27.02.2015 року проведено перерахунок його пенсії в розмірі 90% заробітної плати, зазначеної у даній довідці, відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру".

16.01.2016 року позивач звернувся з заявою до відповідача, в якій просив про виплату йому різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за вислугу років з 27.02.2015 року, а також виплату пенсії згідно постанови суду без обмеження її максимального розміру 10-ма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.

19.01.2016 року позивачу було відмовлено відповідачем в задоволенні поданої заяви, про що доведено до його відома листом за вих. № 26/к-12.

Зазначені обставини підтверджуються заявою позивача відповідачу від 16.01.2016 року, листом відповідача від 19.01.2016 року за вих. № 26/к-12, посвідченням серії АБ № 032783 на імя позивача, наказом № 187к від 12.03.2014 року про звільнення, постановою Хмельницького міськрайонного суду України від 20.04.2015 року в адміністративній справі № 686/7228/15-а та ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження у цій же справі, розпорядженням відповідача № 852595 від 3.11.2015 року про перерахунок пенсії позивача, а також іншими матеріалами його пенсійної справи, оглянутої в судовому засіданні.

Однак дії відповідача щодо відмови в задоволенні його заяви від 16.01.2016 року не були правомірними, виходячи із наступного.

Згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5.11.1991 року в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, якщо пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-УІ від 8 липня 2011 року внесено зміни статтю 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та передбачено, що максимальний розмір пенсії осіб, пенсія яких призначена згідно Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас, згідно пункту 2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» №3668-УІ обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Згідно статтей 22, 64 Конституції України право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі і Законом України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 5 листопада 1991 року), є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, повязані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював позицію згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, котрі потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби Безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави повязана з ризиком для життя і здоровя, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових, економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби,так і після її закінчення.

Виходячи з викладеного, у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Аналогічну правову позицію висловив і Верховний Суд України у постановах від 10 грудня 2013 року (справи №21-348а13, №21-420а13) та 17 грудня 2013 року (справа №21-445а13).

Судові витрати у справі складаються з судового збору в сумі 551,20 грн., понесені позивачем і підлягають стягненню на його користь з відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 5, 7 15, 69 71, 86, 94, 158 163 КАС України, ст. ст. 22, 58, 64 Конституції України, ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті пенсії в повному розмірі, без обмеження її граничного розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отриманою з 1.08.2015 року по 16.01.2016 року пенсією за вислугу років та належною до виплати пенсією за період з 1.08.2015 року по 16.01.2016 року відповідно до постанови Хмельницького міськрайонного суду від 20.04.2015 року.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому з 17.01.2016 року виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до постанови Хмельницького міськрайонного суду від 20.04.2015 року без обмеження її граничного розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 551,20 грн.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький міськрайонний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Вінницького апеляційного адміністративного суду.

Суддя: