Постанова № 57190494, 15.04.2016, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/7497/15-а

Провадження № 2-а/591/24/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2016 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого судді Грищенко О.В., секретаря Ханюкової-Липової І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми спр аву за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Суми, в якому просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в призначенні йому пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», зобовязати відповідача зарахувати до його стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, 22 роки 00 місяців 04 дні та призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» з 28.09.2015 року. Свої вимоги мотивує тим, що станом на 28.09.2015 року він мав необхідний стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, а саме, 22 роки 00 місяців 04 дні, тому звернувся з письмовою заявою до відповідача про призначення йому пенсії за вислугу років, але отримав лист від 21.10.2015 року, в якому відповідач повідомив про прийняте 06.10.2015 року рішення УПФУ в м. Сумах про відмову в призначенні пенсії, з посиланням на те, що згідно з п. 5 розділу Прикінцевих положень 3акону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII з 01.06.2015, з 01.06.2015 року пенсії, у тому числі, передбачені Законом України «Про прокуратуру», не призначаються. Крім того, зазначено, що згідно з ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурори до 01.06.2015 року мали право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення не менше 22 років страхового стажу, в тому числі, стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років, а відповідно до наданих ОСОБА_1 документів його страховий стаж станом на 28.09.2015 року складає 21 рік 10 місяців 9 днів.

В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, пояснив, що згідно з п. 5 розділу Прикінцевих положень 3акону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з 01.06.2015 року пенсії, у тому числі, передбачені Законом України «Про прокуратуру», не призначаються. Крім того, позивач на день звернення до УПФУ в м. Сумах із заявою про призначення пенсії не мав необхідного страхового стажу 22 роки, оскільки до стажу йому не зараховано період навчання в Українській академії внутрішніх справ з 30.06.1996 по 01.08.1996 р., коли позивач перебував у відпустці після закінчення навчального закладу. Не підлягає зарахуванню до страхового стажу, на думку відповідача, також період, відпрацьований позивачем у вересні 29015 року, тобто 28 днів, оскільки відповідно до Порядку призначення пенсій враховується страховий стаж по місяць роботи, що передує поданню заяви про призначення пенсії. Просив в задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю.

В судовому засіданні встановлено, що 28.09.2015 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», надавши відповідні документи, що підтверджують трудовий стаж. Вказана обставина не заперечується іншою стороною.

З відповіді управління Пенсійного фонду України в м. Сумах № 19526/03-29 від 12.10.2015 р. про відмову в перерахунку пенсії вбачається, що у призначенні пенсії позивачу за вислугу років рішенням УПФУ в м. Сумах від 06.10.2015 р., оскільки згідно з п. 5 розділу Прикінцевих положень 3акону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII з 01.06.2015 норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначена відповідно до Закону України «Про прокуратуру», скасовані, а тому відсутні підстави для перерахунку пенсії за вищевказаним законом (а.с.6).

Згідно з довідкою прокуратури Сумської області від 28.09.2015 року № 11-4564 стаж роботи ОСОБА_1 станом на 28.09.2015 року становить 22 роки 00 місяців 04 дні, у тому числі, на прокурорсько-слідчих посадах 12 років 11 місяців 7 днів (а.с.17).

Наявний трудовий стаж ОСОБА_1 підтверджуються також даними трудової книжки (а.с.8-12).

29.06.1996 року ОСОБА_1 закінчив Українську академію внутрішніх справ та отримав диплом молодшого спеціаліста за спеціальністю правознавство (а.с.13).

З послужного списку ОСОБА_1 вбачається, що 29.06.1996 року йому присвоєне звання лейтенанта міліції, а з 14.08.1993 р. був зарахований курсантом до навчального закладу МВС України (а.с.5-6)

Згідно довідки з ОСОБА_2 внутрішніх справ, після випуску з навчального закладу МВС України з 30.06.1996 р. позивачу надано відпустку з терміном прибуття (припис) до місця подальшого проходження служби - 31.07.1996 року. Згідно з довідкою, ця відпустка є оплачуваною, та надається у звязку із закінченням навчальних закладів системи МВС з виплатою посадового окладу за посадою «курсант» та окладу за спеціальне звання «лейтенант міліції», з терміном прибуття до місця подальшого проходження служби 31.07.1996 року. Особи, які перебувають у кадрах МВС і яким присвоєно спеціальні звання, належать до рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, спеціальне звання «лейтенант міліції» належить до спеціальних звань середнього начальницького складу органів внутрішніх справ (а.с.67).

Як вбачається з довідки МВС України в Сумській області від 28.05.2015 року № 2/2-2018, ОСОБА_1 з 01.09.1993 року по 09.08.2002 року безперервно проходив службу в органах внутрішніх справ (а.с.19).

Як вбачається з довідки МВС України в Сумській області від 28.05.2015 року № 2/2-2019, у період з 30.06.1996 р. по 31.07.1996 року ОСОБА_1 надавалася відпустка у звязку із закінченням навчального закладу, у вказаний період безперервна служба в органах внутрішніх справ не переривалася (а.с.20).

02.06.2001 року позивач отримав диплом спеціаліста за спеціальністю правознавство, закінчивши ОСОБА_2 університет внутрішніх справ (а.с.21).

Згідно з довідкою Сумської обласної державної адміністрації від 10.09.2015 року № 01-21/2053 ОСОБА_1 обіймав посаду державного службовця - головного юриста відділу правової роботи та зовнішньо-еко7номічних звязків головного управління сільського господарства і продовольства Сумської ОДА з 27.08.2002 р. по 15.10.2002 р. (а.с.18).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, і здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.

Пунктом 5 розділу Прикінцевих положень 3акону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, на який послався відповідач у своїй відповіді про відмову в задоволенні заяви, передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про ОСОБА_2 банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

З наведеного положення закону вбачається, що з 01.06.2015 скасовуються норми щодо призначення пенсій особам відповідно до Закону України «Про прокуратуру», але не скасовуються підстави та умови перерахунку раніше призначених пенсій відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

На час розгляду звернення та на день надання відповіді управлінням Пенсійного фонду України в м. Сумах був чинним Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, статтею 86 якого визначені підстава та порядок призначення пенсії за вислугу років.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. який набрав чинності та вступив в дію з 15 липня 2015 року гарантії незалежності прокурорів забезпечуються належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням.

Частиною 5 цієї статті передбачено , що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, інші державні органи, їх посадові та службові особи, а також фізичні та юридичні особи і їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність прокурора ті утримуватися від здійснення у будь-якій формі впливу на прокурора з метою перешкоджанні виконанню службових обов'язків або прийняття ним незаконного рішення.

Відповідно до вимог абз. 6 ч. 1, ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 передбачено право прокурора на пенсію за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення з 01.10.2014 по 30.09.2015 вислуги років не менше 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років. До вислуги років, що дає право на пенсію згідно з абз. 1 ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів, а також на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ (абз. 3 ч. 6 ст. 86), військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання (абз. 7 ч. 6 ст. 86).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсантом вищого військового навчального закладу.

Відповідно до п. 6 ст. 1 Закону України «Про вищу освіту» та Постанови КМУ від 15.12.1997 № 1410 ОСОБА_2 академія внутрішніх справ, яку я закінчив, відноситься до вищих військових навчальних закладів, що підтверджується також довідкою ОСОБА_2 академії внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 55 Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, затвердженого Указом Президента України від 13 травня 1993 року N 174/93, яке діяло на час мого навчання у військовому закладі «Особам, які закінчили військово-навчальні заклади і яким присвоєно перше військове звання офіцера, чергова відпустка надається тривалістю 30 діб до направлення на місце проходження служби» (додається). Таким чином відповідно до цього Положення вказана відпустка відноситься до військової служби. Зазначене підтверджується і довідкою з ОСОБА_2 внутрішніх справ, згідно якої після випуску (з 30.06.1996) мені надано відпустку з терміном прибуття до місця подальшого проходження служби - 31.07.1996 року.

Крім того, Відповідно до ч.2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» закінченням проходження військової служби це день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини у порядку, встановленому Положенням про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пункту 71 вказаного Положення днем звільнення осіб офіцерського складу з військової служби в запас або відставку вважається день, з якого їх прийнято на військовий облік у військовому комісаріаті, але не пізніше строку, вказаного в приписі. Згідно довідки з ОСОБА_2 внутрішніх справ, згідно якої після випуску з 30.06.1996 ОСОБА_1 надано відпустку з терміном прибуття (припис) до місця подальшого проходження служби - 31.07.1996 року.

Відповіднодоп.1Розділу1Положенняпропроходженняслужбирядовимначальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114до рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.

Пункт 2 Розділу 1 цього Положення визначає, що особам, які перебувають на службі в органах внутрішніх справ, присвоюються такі спеціальні звання: молодший начальницький склад - молодший сержант міліції, сержант міліції, старший сержант міліції, старшина міліції.

З огляду на це, слід визнати, що особи, які мають звання молодшого сержанта міліції належать до начальницького складу органів внутрішніх справ.

Статтями1та2 Закону України «Про державну службу», який введений в дію 16 грудня 1993 року №3723-ХИ, визначено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб , які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Обчислення стажу державної служби здійснюється відповідно доЗакону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. N 3723-ХП, Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283(далі -Порядок) та Методики щодо зарахування (включення) до стажу державної служби періодів роботи (служби) колишніх працівників і осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженоїнаказом Головного управління державної служби України, Міністерства праці та соціальної політики України від 12 жовтня 2007 р. №270/551,постановою правління Пенсійного фонду України від 12 жовтня 2007 р. № 18-10та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 листопада 2007 р. №1243/14510.

Відповідно до абзацу 22 пункту 3 Порядку, до стажу державної служби включається час служби на посадах, як рядового, так і начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Підпунктом 3.2 п.З Методики до стажу державної служби включається час служби осіб, які перебували в кадрах МВС на посадах рядового чи начальницького складу і яким відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.91 №114, присвоєно спеціальні звання, установлені законодавством (як спеціальні звання міліції, так і внутрішньої служби), за умови, що фінансування заробітної плати за вказаними вище посадами рядового та начальницького складу здійснювалося за рахунок коштів державного або місцевого бюджету.

Згідно з частиною 2 статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Частиною 3 статті 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина, зокрема, право на соціальний захист (стаття 46 Конституції України), не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України.

Частиною 1 статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до Рішення ОСОБА_3 Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Виходячи із висловленого у рішенні ОСОБА_3 Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужене шляхом внесення змін до законодавства.

Разом з тим, відповідач відмовляючи позивачу в призначенні пенсії за вислугу років посилається на п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII відповідно до якого у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всі) пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

На думку суду, відповідач безпідставно, всупереч вимогамКонституції Українипоширює дію пункту 5 прикінцевих Положень ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 рокуна правовідносини які виникли між управлінням та позивачем з 28.09.2015, тобто після набрання чинностіЗакону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014.

На час прийняття вищезазначеного Закону № 213-VIII від 02.03.2015 та з 1 червня 2015 року до 15 липня 2015 року діяв Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, яким регулювались питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих органів прокуратури України (ст. 50-1). Саме за нормами цього закону не можливо було призначати «спеціальну» пенсію і вона мала призначатися «на загальних підставах».

Проте з 15 липня 2015 року введено в дію новий Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, яким на сьогоднішній день регулюються питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України (ст. 86).

Будь які зміни до статті 86 вказаного Закону № 1697-VII щодо відсутності права працівників прокуратури України на звернення до державних органів Пенсійного фонду України на призначення пенсії за вислугу років законодавцем, Верховною Радою України, на сьогоднішній день не внесено та не прийнято.

Положення цієї статті є чинними і дають право працівникам прокуратури України за наявності на день звернення з 01.10.2014 по 30.09.2015 вислуги років не менше 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років звертатися до органів Пенсійного фонду України про призначення відповідної пенсії за вислугу років.

Фактично відповідач безпідставно на власний розсуд у порушення вимогст. 58 Конституції Українипоширює дію старого Закону № 213-VIII на новий Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII, який набрав чинності 15 липня 2015 року, не зважаючи на те, що жодної прямої вказівки про надання зворотної дії в часі цьому закону не передбачено.

Крім того, Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII в частині регулювання питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури України є спеціальним законом, та на сьогоднішній день повинен застосовуватися органами Пенсійного фонду України при призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 цього Закону за наявності на день звернення з 01.10.2014 по 30.09.2015 вислуги років не менше 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років, і введений в дію після прийнятого Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII.

Такого висновку дійшов і ОСОБА_3 Суд України у своєму рішенні у справі №1-9/2015 від 13 травня 2015 року (пункти 2.1 та 2.2 мотивувальної частини Рішення).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо задоволення позову у повному обсязі, оскільки позов є обґрунтованим, визнання Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VII правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина ОСОБА_3 Судом України вважається скасуванням або обмеженням цих прав свобод (Рішення КСУ справа N 1-28/2008), а безпідставне поширення його дії на нові законодавство є порушеннямст. 58 Конституції України.

Отже, на день звернення до УПФУ в м. Сумах ОСОБА_1 мав відповідний стаж роботи,що дає йому право на отримання пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру». Цей страховий стаж становить 22 роки 00 місяців і 04 дні, у тому числі, на прокурорсько-слідчих посадах 12 років 11 місяців 07 днів.

Зокрема, до стажу необхідно зарахувати 08 років 11 місяців 08 днів безперервна служба в органах внутрішніх справ: 2 роки 11 місяців 01 день (з 01.09.1193 по 31.07.1196) навчання у спеціалізованому навчальному закладі МВС України, 1 місяць 2 дні (з 30.06.1996 по 31.07.1996) відпустка у звязку із закінченням навчального закладу системи МВС, 06 років 00 місяців 09 днів на посаді начальницького складу органів внутрішніх справ, 1 місяць 20 днів державна служба на посаді головного юриста відділу Сумської ОДА, 12 років 11 місяців 08 днів на прокурорсько-слідчих посадах.

Наявність у позивача стажу роботи у вказаному розмірі 22 роки 00 місяців і 04 дні підтверджується наведеними вище та проаналізованими у судовому засіданні доказами, а також наведеними нормами чинного законодавства та нормативно-правових актів.

Таким чином, необхідно визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» та зобовязати УПФУ в м. Сумах зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1, що дає право на пенсію за вислугу років, 22 роки 00 місяців 04 дні та призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» з 28.09.2015 року, тобто з дня його звернення з відповідною заявою до відповідача.

Відповідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного Бюджету України.

У звязку із задоволенням позовних вимог підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача 487 грн. 20 коп.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 19, 22, 58, 64 Конституції України, ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» , Рішеннями ОСОБА_3 Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 13.05. 2015 року № №1-9/2015, ст. 2, 9, 98- 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірними дії Пенсійного фонду України в м. Суми щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в м. Суми зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1, що дає право на пенсію за вислугу років, 22 роки 00 місяців 04 дні та призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» з 28.09.2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах на користь ОСОБА_1 487 гривень 20 коп. судових витрат.

Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом 10 днів в порядку, передбаченому ч.2 ст. 186 КАС України, з подачею копії скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В.Грищенко