Вирок № 57190209, 15.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-кп/785/506/16

Номер справи місцевого суду: 522/25568/15-к

Головуючий у першій інстанції Кічмаренко С. М.

Доповідач Джулай О. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2016 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

Головуючий суддя Джулай О.Б.

судді Кадегроб А.І. Котелевський Р.І.

за участю:

секретаря судового засідання Головченко Ю.Л.

прокурора Русу А.Л.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Болграді Одеської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора прокуратури Одеської області Русу А.Л. на вирок Приморського районного суду м. Одеси, від 14 січня 2016 року, в кримінальному провадженні № 1201510000000508,

встановив:

Вироком Приморського районного суду м. Одеси, від 14 січня 2016 року, ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, і йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування покарання з випробовуванням строком на 3 (три) роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 п.п.2, 3 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід обвинуваченому змінений з тримання під вартою на особисте зобов'язання.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи в сумі 1813 грн. 20 коп.

Цивільний позов ОСОБА_5 задоволений частково, стягнуто на її користь з обвинуваченого 95000 грн.

Оскарженим вироком також вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно з оскарженим вироком, ОСОБА_3 засуджений за те, що 11 липня 2015року він керував автомобілем «Інфініті» і рухався по вул. Фонтанська дорога в м.Одесі, де припустився порушення правил дорожнього руху, в результаті чого допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Потерпіла ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, а потерпіла ОСОБА_6 від отриманих тілесних ушкоджень померла в медичному закладі.

В апеляційній скарзі прокурор не заперечує проти доведеності вини ОСОБА_3 та правильності кваліфікації його дій за ст.286 ч.2 КК України, але стверджує, що суд першої інстанції безпідставно застосував до обвинуваченого дію ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання.

Наполягаючи на призначенні ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі без звільнення від відбування покарання, прокурор стверджує, що суд першої інстанції не взяв до уваги ті обставини, що в ході досудового розслідування обвинувачений переховувався від органу слідства і був затриманий на пункті пропуску «Табаки» на кордоні України з Молдовою.

Враховуючи викладені обставини, прокурор в апеляційній скарзі просить скасувати вирок стосовно ОСОБА_3 і ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки. Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи в сумі 1813 грн. 20 коп.

В судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу, захисник та обвинувачений заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Вислухавши учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а вирок стосовно ОСОБА_3 підлягає скасуванню в частині призначення покарання, з ухваленням в цій частині нового вироку.

На думку апеляційного суду, апеляційна скарга прокурора в частині тверджень про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі без звільнення від відбування покарання, не підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.

Посилання прокурора на ті обставини, що в ході досудового розслідування обвинувачений переховувався від органу слідства і був затриманий на пункті пропуску «Табаки» на кордоні України з Молдовою, не можуть бути взяті до уваги, як обставини, які обумовлюють посилення покарання ОСОБА_3, виходячи з таких підстав.

До обрання запобіжного заходу обвинувачений не був позбавлений права вільного пересування, тому зазначені обставини не можуть бути поставлені в провину ОСОБА_3

Крім того, вказані обставини не впливають на ступінь тяжкості вчиненого злочину, не характеризують особу обвинуваченого і, відповідно, не пов'язані з призначенням покарання.

Обставини, на які послався прокурор в апеляційній скарзі, мали відношення до обрання обвинуваченому запобіжного заходу і були взяті до уваги судом, який обрав ОСОБА_3 запобіжний захід - тримання під вартою.

При призначенні обвинуваченому покарання суд першої інстанції враховував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Зокрема суд врахував, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, а також, - що він раніше не судимий, позитивно характеризується, визнав себе винним, розкаявся, в повному обсязі добровільно відшкодував шкоду завдану злочином потерпілій ОСОБА_7 та частково відшкодував шкоду, завдану потерпілій ОСОБА_8

Також суд врахував думку потерпілих, які просили не призначати обвинуваченому суворе покарання.

Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі та звільнивши його від відбування покарання з іспитовим строком.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга прокурора в частині тверджень про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі без звільнення від відбування покарання, не підлягає задоволенню.

Вимоги прокурора про часткове скасування вироку та ухвалення нового вироку, яким, на думку прокурора, слід визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, а також стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи, апеляційний суд вважає необґрунтованим з таких підстав.

З апеляційної скарги прокурора вбачається, що вирок оскаржений лише в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3

Згідно з положеннями ст.404 КПК України, апеляційний суд переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Вирок суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, а також в частині стягнення з обвинуваченого на користь держави процесуальних витрат за проведення експертизи, в апеляційній скарзі прокурора не оскаржується і підстави для скасування вироку, в цій частині, відсутні.

За таких обставин, відповідно, відсутні підстави для ухвалення в цій частині нового вироку яким слід визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, а також стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи.

Що стосується вимог апеляційної скарги про скасування оскарженого вироку в частині призначення ОСОБА_3 покарання, апеляційний суд приходить до висновку про те, що в цій частині апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, але з інших підстав, ніж зазначені в апеляційній скарзі.

На думку апеляційного суду, оскаржений вирок в частині призначення покарання підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового вироку з таких підстав.

Згідно з вироком, відповідно до положень ст.52 КК України, покарання, призначене ОСОБА_3, складається з основного та додаткового: основне покарання - позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, додаткове покарання - позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування покарання з випробовуванням строком на 3 (три) роки, тобто звільнений від відбування покарання в цілому, що слід розуміти, як звільнення від основного та додаткового покарання.

Однак, відповідно до положень ст.75 ч.1 КК України, особа може бути звільнена лише від відбування покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі та позбавлення волі.

Відповідно, можливість звільнення від відбування покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, кримінальним законодавством не передбачена.

Застосування ст.75 КК України і звільнення обвинуваченого від відбування покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, є неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення, згідно з положеннями ст.409, 413 КПК України.

Враховуючи передбачену законом можливість звільнення ОСОБА_3 лише від відбування покарання у виді позбавлення волі, а не від покарання в цілому, що погіршує становище обвинуваченого, в порівнянні з покаранням, призначеним оскарженим вироком, вирок суду першої інстанції, згідно з положеннями ст. 407 ч.1 п.3); 418 ч.1 КК України, підлягає скасуванню в частині призначення покарання, з ухваленням в цій частині нового вироку, з зазначенням в ньому про звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання на підставі ст.75 КК України.

Керуючись ст.ст. 370-372, 404, 407, 409, 413, 418, 420 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Одеської області Русу А.Л. частково задовольнити.

Скасувати вирок Приморського районного суду м. Одеси, від 14 січня 2016 року, стосовно ОСОБА_3, в частині призначення покарання.

Ухвалити в частині призначення покарання новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_3 звільнити від відбування основного покарання з випробовуванням строком на 3 (три) роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 п.п.2, 3 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

В решті оскаржений вирок залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 3 місяців з дня його проголошення.

Судді апеляційного суду

Одеської області

О.Б. Джулай А.І. Кадегроб Р.І. Котелевський

(підпис) (підпис) (підпис)

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Одеської області Джулай О.Б.