Ухвала суду № 57189112, 11.04.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/148/16-ц 11.04.2016 11.04.2016 11.04.2016

Справа № 486/148/16ц Головуючий у суді 1 інстанції ОСОБА_1 Провадження №22-ц/784/957/16 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

У Х В А Л А

11 квітня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Самчишиної Н.В. та Галущенка О.І.

із секретарем судового засідання Гордійчук С.С.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01 березня 2016 року про визнання позовної заяви Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором неподаною і повернення її позивачеві, -

у с т а н о в и л а :

10 лютого 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі ПАТ КБ «ПриватБанк») предявило до ОСОБА_3 зазначений позов, який обґрунтовувало наступним.

16 грудня 2005 року Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», у простій письмовій формі уклало з ОСОБА_3 кредитний договір № б/н, за умовами якого зобовязувалось надати тому і надало, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту, а останній отримав гроші у розмірі 13200 гривень і використав їх на свій розсуд, зобовязавшись сплачувати за користування ними 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що позичальник свої зобовязання за вказаним договором виконував неналежним чином, внаслідок чого станом на 31 січня 2016 року виникла заборгованість у сумі 34 655 гривень 75 копійок, позивач просив позов задовольнити й стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати у справі.

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 11 лютого 2016 року позовну заяву залишено без руху у звязку з її невідповідністю вимогам статті 119 ЦПК України, а саме:

●до позовної заяви не додано доказів підтверджуючих одержання ОСОБА_3 суми кредиту у розмірі 13200 гривень;

●з долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості є незрозумілим з якого саме періоду відповідач припинив виконувати свої кредитні зобовязання та почала нараховуватись заборгованість по відсоткам й пені.

Для усунення цих недоліків судом був установлений строк до 27 лютого 2016 року.

Пославшись на невиконання названих вимог, суд своєю ухвалою від 01 березня 2016 року визнав позовну заяву неподаною і повернув її позивачеві.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» подало на цю ухвалу апеляційну скаргу, в якій просило її скасувати та постановити нову ухвалу, якою передати справу до суду 1 інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

В обґрунтування скарги посилалась на те, що висновок суду суперечить положенням чинного процесуального законодавства.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Залишаючи позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» без руху та надаючи позивачеві строк для усунення недоліків, міський суд виходив з того, що по ній не може бути відкрито провадження, оскільки вона не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України і недотримано порядку її подання.

Повертаючи позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що і у визначений ним строк, позивач не усунув зазначені недоліки, а це позбавляє його можливості відкрити провадження у справі і вирішити справу по суті.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується, вважає висновок міського суду щодо процесуальної долі позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» помилковим, необґрунтованим і незаконним, виходячи з наступного.

За Конституцією України, ст.27 ЦПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Кожна особа при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Суд зобов'язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ст.ст.4,5,10 ЦПК України).

В світлі виписаного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не виконав вимог процесуального законодавства й порушив право юридичної особи на захист її інтересів.

Предявлення позову (заяви) це процесуальна дія, яка має здійснюватися у порядку, передбаченому ЦПК України.

Стаття 119 ЦПК України передбачає перелік вимог, яким повинна відповідати позовна заява (заява), а саме: вона повинна містити ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; ціну позову щодо вимог майнового характеру, чіткий виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, з зазначенням доказів, що підтверджують кожну обставину, а також повинні додаватися документи, що підтверджують сплату судового збору.

Відповідно до ст.120 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що до неї додаються, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

При цьому кількісний та якісний склад документів, відповідно до принципу диспозитивності, позивач визначає сам.

Виключенням з цього правила є лише пряме зазначення закону, щодо обов'язковості надання певних документів.

Іншого законодавець не встановив, а тому вимоги суду, про надання на стадії предявлення позову документів, прямо не передбачених законом та ще й певної якості документів, які, як на його думку, повинні були б бути у справі, не можна вважати законними.

Відсутність певних документів, наявність яких суд вважав би за необхідне, або неналежна їх якість, можуть бути підставою для відмови у позові або їх несприйнятті як доказу при їх правовій оцінці.

Зі змісту ст.ст.119-121 ЦПК України вбачається, що позовна заява може бути визнана неподаною і повернута, у разі, якщо вона подана без додержання вимог, передбачених ст.119 ЦПК України та не оплачена судовим збором, а позивач на вимогу судді і у встановлений законом строк, не усунув недоліків позовної заяви, або не сплатив необхідних судових витрат.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст.119 і 120 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Про повернення позовної заяви суддя постановляє ухвалу.

Залишаючи позовну заяву без руху, а потім повертаючи її позивачу, Южноукраїнський міський суд Миколаївської області тлумачив положення ст.119 ЦПК України розширено, в наслідок чого висунув позивачеві безпідставні та необгрунтованні вимоги щодо необхідності усунення недоліків у позовній заяві, в той час як такі недоліки, навіть за умови їх наявності, не могли тягнути такого правового наслідку, у звязку з чим вчинив процесуальну дію, яку, за виписаних обставин, не повинен був вчиняти.

Позовна заява Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» містила усі необхідні відомості про права та обов'язки сторін й вимоги про здійснення судом певних дій із зазначенням способу судового захисту інтересів.

Зокрема, позивач сформулював та зазначив підстави виникнення кредитного зобовязання, права та обовязки його учасників, вину сторону невиконання зобовязання та правові наслідки цього, обставини, якими обґрунтовує свої вимоги, розрахунок заборгованості.

Інші, обставини, які були необхідні суду, повинні були встановлюватися і досліджуватися у судовому засіданні, в тому числі і докази видачі відповідачу суми кредиту та надання відповідного розрахунку заборгованості.

Вони не є таким недоліком позовної заяви, який би перешкоджав суду відкрити провадження у справі і розпочати його розгляд. Подання доказів, їх оцінка та обґрунтування позовних вимог можливі на наступних стадіях цивільного процесу.

Отже, зазначені в ухвалі судді від 11 лютого 2016 року недоліки не свідчать про невідповідність позовної заяви вимогам ст.ст.119,120 ЦПК України, а тому вважати їх обґрунтованої підставою для відмови у відкритті провадження у справі неможна.

Виходячи з викладеного, оскаржена ухвала підлягає скасуванню на підставі п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України з направленням матеріалів справи до того ж суду для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі у відповідності до закону.

Керуючись ст.ст.303,312,315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Ухвалу судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01 березня 2016 року скасувати.

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» разом з доданими до неї документами направити до того ж суду першої інстанції для вирішення питання щодо можливості відкриття по ній провадження у цивільній справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Лисенко П.П.

Судді: Галущенко О.І.

ОСОБА_4