Рішення № 57187828, 18.03.2016, Франківський районний суд м. Львова

465/2559/14-ц

2/465/160/16

РІШЕННЯ

Іменем України

18.03.2016 року Франківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Мартинишин М.О.

при секретарі Кметь Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2

до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Франківського районного відділу головного управління Державної міграційної служби у Львівській області

про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання, -

встановив:

позивачі звернулися до суду з позовною заявою, в якій просять визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою №8 на вул. Лазаренка,23 у м. Львові та зняти їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою. Свої вимоги мотивують тим , що відповідачі не проживають у вказаній квартирі понад 11 років, не несуть витрати на утримання житлового приміщення. В звязку з наведеним просять позов задоволити.

У судовому засіданні позивачі та їх представник позов підтримали повністю, дали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Просять позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявилася, подала заяву, з якої видно, що просить відмовити у задоволенні позову, як необґрунтованого та невідповідністю нормам чинного законодавства, хоча належним чином була повідомлена про день, час та місце слухання справи, а тому суд вважає, що справу слід слухати у її відсутності на підставі наявних у справі даних чи доказів, достатніх для постановлення рішення, проти чого і не заперечили позивач та представник позивачів.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та представник відповідача ОСОБА_6 районного відділу головного управління Державної міграційної служби у Львівській області не зявилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомленні про день, час та місце слухання справи, а тому суд вважає, що справу слід слухати у їх відсутності на підставі наявних у справі даних чи доказів, достатніх для постановлення рішення, проти чого і не заперечили позивач та представник позивачів.

Заслухавши пояснення позивачів та представника позивачів, свідка ОСОБА_2, який підтвердив, що більше шести місяців без поважних причин відповідачі не проживають у спірному приміщенні, так як після його розірвання шлюбу із дружиною ОСОБА_3, відповідачі добровільно залишили квартиру та іншої домовленості між ним та відповідачами не було про їх проживання.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, зясувавши дійсні обставини справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

За вимогами ст. ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.11 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що рішенням Франківського районного суду від 13 березня 1997 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірваний. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 доньки ОСОБА_3 та ОСОБА_2, після розлучення батьків залишились проживати з матірю, виїхали з вказаної квартири та до цього часу там не проживають.

Як вбачається з актів ЛКП Вулецьке від 10.10 2013 року та 27.03.2014 року відповідачі не проживають у квартирі №8 на вул. Лазаренка,23 у м.Львові з 2003 року і по даний час. Вказані факти підтверджують сусіди з квартири №4, № 5 та № 7 вказаного будинку.

Згідно довідки четвертої міської клінічної лікарні від 18.10.2013 року вбачається, що відповідачі ніколи не зверталися до поліклініки за місцем проживання, амбулаторні карточки відсутні.

ОСОБА_2 є інвалідом першої групи , підгрупи А, загального захворювання, безтерміново, потребує постійного стороннього догляду. Дружина і доньки не надають йому догляду та утримання .

Згідно довідки від 10.10.2013 р. Франківського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області, вбачається, що письмових звернень щодо вчинення перешкод позивачами в користуванні житловими приміщеннями квартири №8 на вул. Лазаренка, 23 від відповідачів не надходило.

Позивачі самостійно оплачують комунальні послуги, несуть всі витрати по утриманню квартири.

Суд приходить до висновку, що відповідачі позбавились права користування спірними приміщенням, добровільно залишивши жиле приміщення, забравши свої особисті речи та здійснивши дії, направлені на припинення права користування ними цим приміщенням

Відповідно до ст. 64 ЖК України передбачено, що члени сімї наймача користуються на рівні з наймачем усіма правами і несуть усі обовязки, що випливають з договору найму. Повнолітні члени сімї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність.

Згідно із ч. 3 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Виходячи зі змісту норм ст. ст. 1,6, 9, 61 ЖК України, ст. 29 ЦК України місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право й у разі тимчасової відсутності.

Виходячи з положень Конституції України про гарантування громадянам свободи пересування і вільного вибору місця проживання, сама по собі наявність чи відсутність реєстрації не може бути підставою як для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка проживає в цьому житловому приміщені, так і для відмови в цьому.

Стаття 71 ЖК України передбачає, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сімї, за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

Судом також встановлено не проживання відповідачів в спірному житловому приміщенні без поважних причин понад шість місяців. Поважності причин відсутності відповідачів в житловому приміщенні суду не повідомлено.

У постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі №6-57цс11 зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК).

Виходячи з того, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, повязані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких повязані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільного права та інтересів є визнання права, припинення дії, яка порушували право. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як у судовому засіданні встановлено та враховуючи вище наведене позов підлягає до задоволення так, як відповідачі у спірній квартирі не проживають без поважних причин з 2003 року, однак зареєстровані в квартирі №8 на вул. Лазаренка,23 у м.Львові, витрат по утриманню квартири не здійснюють, речей їх у спірній квартирі немає, перешкод ніхто їм не чинив, добровільно залишили квартиру, а тому на підставі п.7 ч.2 ст.16 ЦК України слід визнати ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою № 8 на вул. Лазаренка, 23 у м. Львові та зобовязати Франківський районний відділ головного управління Державної міграційної служби у Львівській області зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 з квартири № 8 на вул. Лазаренка, 23 у м. Львові.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 27, 31, 60, 62, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.71, 72 ЖК України, суд-

вирішив:

позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням у квартирі № 8 на вул. Лазаренка, 23 у м. Львові.

Зобовязати Франківський районний відділ головного управління Державної міграційної служби у Львівській області зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 з квартири № 8 на вул. Лазаренка, 23 у м. Львові.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Мартинишин М.О.