Ухвала суду № 57186916, 13.04.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 331/7456/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Смолка І.О.

Провадження № 22-ц/778/1763/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«13» квітня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Сапун О.А.

ОСОБА_2

за участю секретаря: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2016 року по справі

за позовом ОСОБА_3 до Запорізької міської ради, Міського комунального підприємства «Основаніє», ОСОБА_4 про визнання реєстрації (прописки) незаконною та визнання незаконним розпорядження про приватизацію житла,

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який протягом розгляду справи уточнив, до Запорізької міської ради, МКП «Основаніє», ОСОБА_4 про визнання реєстрації (прописки) незаконною та визнання незаконним розпорядження про приватизацію житла.

В обґрунтування позовних вимог остаточно зазначив, що проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 з 1987 року, тобто з моменту вселення.

У червні 2014 року від державного виконавця дізнався про ухвалення рішення про вселення у вказану квартиру сторонньої особи. Згодом дізнався, що 23/100 части його квартири було приватизовано. Решта 77/100 часток квартири знаходиться в власності Запорізької міської ради. Згодом ці 23/100 частки були декілька раз перепродані, в тому числі і через товарні біржі. 29 червня 2014 року апеляційним судом Запорізької області було скасовано рішення про визнання права власності на 23/100 частки квартири за ОСОБА_5

Першою особою, яка прописалась у вказаній квартирі та приватизувала 23/100 части, є відповідач ОСОБА_4, відповідно до картки прописки він був зареєстрований у спірній квартирі з 06.10.1993 року по 24.05.1995 року.

Вважає, що ОСОБА_4 незаконно зареєструвався в вищевказаній квартирі та в подальшому приватизував її частку.

ОСОБА_4 не проживав в вказаній квартирі. Відповідно до довідки про склад сім'ї в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, мешкають 2 наймачі. Проте, на момент видачі довідки в 1993 році в квартирі були зареєстровані ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8 Таким чином, довідка про склад сім'ї видана з порушенням вимог закону, оскільки в ній не були вказані всі члени сім'ї, що проживають в квартирі.

Докази того, що вказані особи надали згоду на реєстрацію у квартирі ОСОБА_4 відсутні.

Квартира за адресою: АДРЕСА_1 є окремою ізольованою квартирою та не може бути квартирою спільного заселення (комунальною квартирою), враховуючи її конструктивні особливості - окрему кухню, санітарний вузол, окремий вхід.

На підставі зазначеного просив визнати незаконним реєстрацію місця проживання (прописки) ОСОБА_4 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 з 06.10.1993 року по 24.05.1995 року; визнати незаконним розпорядження Жовтневої районної ради народних депутатів від 19.01.1995 року №125 щодо приватизації 23/100 часток квартири за адресою: м. Запоріжжя. АДРЕСА_2 за ОСОБА_4

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_3 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незастосування норм ч. 1ст. 161 ЖК України, ч.2 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року №56, помилковість висновку суду щодо неможливості оскарження розпорядження від 19.01.1995 року №125р, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України з наступних підстав.

Оскаржуючи рішення про відмову у позові, ОСОБА_3 у апеляційній скарзі посилається та ті самі обставини, якими обґрунтовувався позов. Суд, встановивши фактичні обставини справи, визначившись з характером спірних правовідносин, дав правильну оцінку доводам позивача і визнав, що вони ґрунтуються на помилковому розумінні норм житлового законодавства та законодавства, що регулює приватизацію державного житлового фонду.

Доводи апеляційної скарги про безпідставну відмову у позові є неприйнятними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 65-1 ЖК України наймачі жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з ними, придбати займані ними приміщення у власність на підставах, передбачених чинним законодавством.

Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, його подальшого використання і утримання.

Статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно до ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

У відповідності до вимог ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За ст. 4 ЦПК України, суд захищає права, свободи та інтереси виключно у спосіб, визначений Законом.

ОСОБА_3 не доведено, яким чином оспорюваним розпорядженням Жовтневої районної ради народних депутатів порушено його права, свободи або інтереси. Прописка ( в термінології на час виникнення спірних правовідносин ) це відомості,які вносилися до паспорта громадянина про адресу місця проживання. ОСОБА_3 необґрунтовано пов'язує право ОСОБА_9 на приватизацію із фактом прописки у спірній квартирі, а не з набуттям права користування житлом, правомірність якого не спростована.

Із матеріалів справи вбачається, що квартира на спірний період належала до державного житлового фонду і з 1992 року використовувалася 2 наймачами за окремими договорами найму. Так, кімнатою 10,7 кв.м користувався наймач ОСОБА_10, а дві інші кімнати перебували у користуванні наймача ОСОБА_6, яка мала склад сімї двох дітей ОСОБА_11 та ОСОБА_3

Отже, на момент прописки 09.11.1993 р. ОСОБА_4 та приватизації кімнати 10,7 кв.м квартира мала правовий статус комунальної квартири. ОСОБА_10, який був наймачем кімнати 10,7 кв.м, не оспорював вселення та переоформлення договору найму цієї кімнати на ОСОБА_4

Відповідно до Положення, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 року №56, із змінами та доповненнями, внесеними наказом Держжитлокомунгоспу України №72 від 05.08.1994 року, для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду вказаним органом у строк, передбачений чинним законодавством.

ОСОБА_4 як наймач кімнати в грудні 1994 р. подав заяву про її приватизацію (а.с.23).

На момент подачі заяви про приватизацію та прийняття 19.01.1995 р. оскаржуваного розпорядження Жовтневої районної ради народних депутатів м.Запоріжжя, у зазначеній кімнаті, яка підлягала приватизації, значилась прописаною одна особа ОСОБА_4, який і скористався своїм правом на приватизацію житла ( а.с.24). Особи,які користувалися двома кімнатами за іншим договором найму не відносяться до членів сімї ОСОБА_4, а тому доводи про недостовірність довідки є неприйнятними.

Отже, рішення про передачу у власність кімнати в порядку приватизації прийнято повноважним органом Жовтневою районною радою народних депутатів м.Запоріжжя, кімната передана у власність як житло у комунальній квартирі наймачу цієї кімнати ОСОБА_4

Зазначені облікові записи підтверджують дані, що позивач . не був ні членом сім'ї ОСОБА_10, ні ОСОБА_4 і він це не оспорює.

При здійсненні приватизації не були порушені вимоги законодавства України та права позивача. Ці факти встановлені також рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05.05.2015 р., яким відмовлено у позові ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_12 до районної адміністрації Запорізької міської ради по Жовтневому району, МКП «Основаніє», ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло (а.с. 16-18). Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті ж самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Право власності ОСОБА_4 припинено з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.346 ЦК України, він знятий з реєстрації у даній квартирі.

Враховуючи наведені вище норми матеріального права та встановлені обставини справи, суд дійшов правильного висновку про те, що правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання прописки та розпорядження про приватизацію незаконними немає.

Доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: