Ухвала суду № 57186913, 14.04.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 332/6689/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Марченко Н.В.

Провадження № 22-ц/778/1286/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Маловічко С.В., суддів Савченко О.В., Кочеткової І.В.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_2 про повернення судового збору у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання права власності на будинок,

В С Т А Н О В И Л А:

31.07.2015р. позивач ОСОБА_2 звернувся до Заводського районного суду м. Запоріжжя із заявою про забезпечення позову у цій справі (а. 10-11).

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2016 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, за наслідками розгляду якої апеляційним судом Запорізької області 17 березня 2015р. постановлено ухвалу про часткове задоволення апеляційної скарги: ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2015 року скасовано з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

25.03.2016р. на адресу апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2 про повернення судового збору, в якій заявник зазначає, що за подання апеляційної скарги про ухвалення додаткового рішення судовий збір не справляється, тому він безпідставно сплатив ці витрти.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи в межах доводів заяви, колегія суддів приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду у цій справі є заява ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Згідно із главою 8 розділу I ЦПК судові витрати складаються з судового збору та ви-трат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 4 статті 151 ЦПК України за подання до суду заяви про забезпечення позову справляється судовий збір, про що до заяви подається відповідна квитанція.

Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов. Зокрема, частиною п'ятою статті 119 ЦПК передбачено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору. Отже, якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору (частина п'ята статті 119 ЦПК), не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві (стаття 121 ЦПК) або залишення заяви без розгляду (пункт 8 частини першої статті 207 ЦПК).

Такі ж наслідки передбачені положеннями ч. 8 ст. 153 ЦПК України та ст.. 297 ЦПК України, тобто повернення заявнику заяви про забезпечення позову у випадку, зокрема, несплати судового збору.

Разом із тим, якщо позивачем (заявником) заявлено клопотання про відстрочення або розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його оплати відповідно до статті 82 ЦПК, то наслідки, передбачені статтею 121, 153, 297 ЦПК, застосовуються лише за умови відмови в задоволенні такого клопотання, про що постановляється відповідна ухвала.

Статтями 3 і 4 Закону № 3674-VI визначено об'єкти справляння судового збору, його розміри та перелік позовних заяв чи інших заяв, передбачених процесуальним законодавст-вом, за подання яких судовий збір не справляється.

У визначеному п. 3 ч. 1 статті 4 ЗУ «Про судовий збір» переліку заява про забезпече-ння позову визначена як така, за подання якої слід сплатити судовий збір у розмірі 0,2 від розміру мінімальної заробітної плати, що складає 243,60 грн. (мінімальний розмір зарплати станом на 31.07.2015р. згідно із ЗУ «Про Державний бюджет України на 2015р.» складає 1218 грн.).

Підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI "Про судовий збір" визначено розмір ставки судового збору за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду залежно від того, здійснюються такі дії юридичною особою (фізичною особою - підприємцем) чи фізичною особою. Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг, заяв про приєднання до них на будь-які ухвали суду, що підлягають оскарженню незалежно від того, чи передбачено Законом № 3674-VI "Про судовий збір" справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких постановляються відповідні ухвали.

За вищезазначеною нормою закону ставка судового збору за подання апеляційної скарги на будь-яку ухвалу суду першої інстанції складає для фізичних осіб 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 275,60 грн. (станом на 01.01.2016р. розмір мінімальної заробітної плати у відповідності до ст. 8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2016р» складає 1378 грн.).

За вказаних обставин апелянт ОСОБА_2 обґрунтовано сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні його заяви щодо забезпечення позову.

Доводи заявника про те, що фактично він ставив питання про ухвалення додаткового рішення, тобто про розгляд питання, яке згідно з п. 5 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір» не є об»єктом справляння судового збору, не знайшли свого підтвердження у змісті всіх його заяв, які спрямовано до апеляційного суду.

Ствердження ОСОБА_2, що чисельними сплатами судових витрат порушуються його права на доступ до правосуддя, є необгрунованими, оскільки останній сам ініціює питання в судовому процесі, які за законом є об»єктами справляння судового збору, але жодного разу не подавав заяви про відстрочку, розстрочку або звільнення від його сплати, зважаючи на свій незадовільний матеріальний стан, про який зазначав у своїх пояснення в апеляційному суді.

Як роз»яснено в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» N 10 від 17.10.2014р., Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI), а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Зважаючи на зазначене, колегія не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про повернення судового збору, сплаченого ним за подання апеляційної скарги на ухвалу суду про відмову в забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 82, 151 ЦПК України, ст.ст. 4, 7 ЗУ «Про судовий збір», колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Заяву ОСОБА_2 про повернення судового збору - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: Маловічко С.В.

Судді: Савченко О.В.

ОСОБА_5