Рішення № 57185480, 15.04.2016, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/1738/16-ц

2/303/1064/16

Номер рядка стат.звіту - 26

РІШЕННЯ(Заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2016 року м. Мукачево

Мукачівськийміськрайонний суд Закарпатськоїобластіускладі:

головуючого-судді Заболотного А.М.

при секретарі Штець І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 02.02.2007 року в розмірі 11769,48 грн. та сплаченого судового збору. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 02.02.2007 року ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак відповідач не виконав належним чином свої зобовязання за кредитним договором, в результаті чого станом на 29.02.2016 року виникла заборгованість по кредиту на загальну суму 11769,48 грн.

У судове засідання представник позивача не зявився, подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав повністю, проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач в судове засідання не зявилася за невідомих причин. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином судовою повісткою в порядку ст. 74 ЦПК України. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Причини своєї неявки відповідач суду не повідомила. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та за згодою позивача відповідно до ст.ст. 224, 225, 226 ЦПК України ухвалити заочне рішення.

Дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, постановляючи рішення відповідно до вимог ст.ст. 215, 225, 226 ЦПК України, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що згідно п. 1.1. Розділу 1. Загальні положення Статуту ПАТ КБ «Приватбанк» (нова редакція), затвердженого Загальними зборами акціонерів від 30.04.2009 року ОСОБА_2 змінив своє найменування з Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», серія А01 №054809 від 17.07.2009 року.

Також встановлено, що 02.02.2007 року ПАТ КБ «Приватбанк», надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до умов укладеного договору Договір складається із Умов надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою.

В обмін на надання банком кредиту позичальник зобовязався повернути кредит, сплатити відсотки, штрафні санкції, зазначені в Умовах та правилах надання банківських послуг.

Пунктом 8.6 Умов визначено, що при порушенні Позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобовязань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, Позичальник зобовязаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону. Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Визначення поняття зобовязання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобовязання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Таке визначення розкриває сутність зобовязання як правового звязку між двома субєктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обовязок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобовязання надано право, що кореспондує обовязку першої. Обовязками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобовязання (ст. 510 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно з ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Згідно з ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобовязання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою чи іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобовязання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобовязання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Взятих на себе зобовязань за кредитним договором № б/н від 02.02.2007 року відповідач не виконав, у звязку з чим станом 29.02.2016 року виникла заборгованість в розмірі 11769,48 грн., що складається з наступного 6477,67 грн. - заборгованість за кредитом; 4155,17 грн. - заборгованість за відсотками; 100,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 536,64 грн. - штраф (процентна складова). Розмір боргу стверджується копією розгорнутого розрахунку заборгованості станом на 29.02.2016 року. Вказані розрахунки складені відповідно до умов кредитного договору та вимог ЦК України.

Разом з тим, суд також враховує, що від дружини відповідача надійшла заява, в якій повідомляється про те, що ОСОБА_1 в період з 07.03.2014 року по 18.10.2014 року знаходився на службу в зону АТО та на цей час перебуває на території ОСОБА_3, а тому банком неправомірно нароховано штрафні санкції, пеня за невиконання зобовязань, а також проценти за користування кредитом. Також до заяви додано довідку військової частини А 1556 про те, що ОСОБА_1 з 01.06.2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції.

Як передбачено п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобовязаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобовязань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Відповідно до ст. 3 цього Закону його дія поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального звязку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обовязок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, повязаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, повязаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобовязаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей. До того ж в п. 13 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення, якого суду не надано.

Отже, виходячи з вищенаведеної норми Закону та приймаючи до уваги надану інформацію, суд приходить до висновку про те, що на договірні правовідносини, однією із сторін яких є відповідач, призваний на військову службу, розповсюджується дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та починаючи з початку і до закінчення особливого періоду позивач не має права нараховувати відповідачу штрафні санкції, пеню за невиконання зобовязань, а також проценти за користування кредитом.

Разом з тим, відповідно до представленого суду розгорнутого розрахунку заборгованості, як штрафні санкції, пеня за невиконання зобовязань, а також проценти за користування кредитом не нараховувалися з 01.03.2014 року по 17.06.2015 року, тобто в період перебування відповідача на військовій службі.

Таким чином суд приходить до висновку, із врахуванням того, що за твердженням дружини ОСОБА_1 перебуває на території ОСОБА_3, що свідчить про те, що такий не є на цей час військовослужбовцем, резервістом чи військовозобовязаним, а відтак на нього не поширюється дія п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також те, що штрафні санкції, пеня за невиконання зобовязань, а також проценти за користування кредитом не нараховувалися в період перебування відповідача на військовій службі, та відповідач доказів щодо часткового чи повного погашення заборгованості за кредитним договором суду не представив, не спростував документально нарахований позивачем розмір заборгованості, з урахуванням наведеного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, та, враховуючи факт невиконання ОСОБА_1 умов договору № б/н від 02.02.2007 року, суд приходить до висновку, що позов ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 11769,48 грн. боргу за кредитним договором.

Згідно з ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1378 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57-60, 209, 212-215, 218, 223, 224, 225, 226, 294 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ід. номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (МФО 305299, код за ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111) заборгованість за кредитним договором б/н від 02.02.2007 року в розмірі 11769,48 грн., що складається з наступного 6477,67 грн. - заборгованість за кредитом; 4155,17 грн. заборгованість за відсотками; 100,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 536,64 грн. - штраф (процентна складова).

Стягнути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ід. номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» 1378,00 грн. судових витрат.

На рішення суду відповідачем може бути подана заява про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А.М.Заболотниий