Ухвала суду № 57177849, 12.04.2016, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

Справа № 183/2083/16

№ 1-кс/183/371/16

12 квітня 2016 року м. Новомосковськ

Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Лила В.М., секретар Петренко О.А., за участю прокурора Жовнерчука Д.Л., захисника ОСОБА_1 розглянувши клопотання слідчого слідчого відділення поліції Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Тищенко Є.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю с. Голубівка Новомосковського району Дніпропетровської області, маючого неповну середню, не працюючого, зареєстрованого: АДРЕСА_1, проживаючого АДРЕСА_2, не судимого

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого п. 6, п.12 ч. 2 ст. 115 КК України,

встановив :

ОСОБА_3 підозрюється в тому, що 03 квітня 2016 р. у вечірній час доби, ОСОБА_4, перебуваючи в с. Голубівка Новомосковського району Дніпропетровської області, запропонував ОСОБА_3 та ОСОБА_5 умисно позбавити життя раніше малознайомого йому ОСОБА_6, з метою заволодіння належним йому автомобілем та іншим майном, на що останні надали свою згоду. Достовірно знаючи, що ОСОБА_6 займається перевезеннями осіб, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 розподілили між собою ролі, а саме ОСОБА_4 повинен був зателефонувати ОСОБА_6 та під вигаданим наміром запросити останнього приїхати в с. Голубівка Новомосковського району Дніпропетровської області для їх подальшого перевезення, після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повинні були сісти в салон автомобіля на заднє пасажирське сидіння та в подальшому позбавити життя ОСОБА_6 шляхом удушення, а ОСОБА_3 повинен був сісти на переднє пасажирське сидіння праворуч від ОСОБА_6 та під час удушення наносити останньому удари руками в голову.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 08 квітня 2016 р. біля 21 год. 00 хв. ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_6 та попросив його приїхати в с. Голубівка Новомосковського району Дніпропетровської області з метою перевезення до м. Новомосковська Дніпропетровської області, на що останній погодився. По приїзду на автошляху «Харків - Сімферополь» біля повороту до с. Кільчень Новомосковського району Дніпропетровської області ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ОСОБА_3 по завчасно обумовленому плану сіли до салону автомобіля марки «ВАЗ 2171» Лада Пріора з державним номером НОМЕР_1 згідно раніше розподілених ролей та для підтвердження своїх намірів проїхати до м.Новомосковська Дніпропетровської області надали за проїзд ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 250 грн. Однак, як тільки ОСОБА_6 почав рухатися у напрямку м. Новомосковська, ОСОБА_4, перебуваючи позаду нього, накинув останньому на шию завчасно підготовлену мотузку та почав її здавлювати. ОСОБА_5, що також перебував на задньому пасажирському сидінні, став допомагати йому в цьому. ОСОБА_3, що перебував на передньому пасажирському сидінні поряд з водієм, став умисно наносити ОСОБА_6 удари руками в обличчя. Побачивши, що ОСОБА_6 перебуває без ознак життя, ОСОБА_4 після зупинення автомобіля вийшов з нього та переконався в тому, що ОСОБА_6 помер, а саме перевірив відсутність пульсу та серцебиття. Упевнившись, що ОСОБА_6 знаходиться без ознак життя, ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ОСОБА_3 сховали тіло ОСОБА_6 в лісосмузі, розташованій поблизу автошляху «Харків-Сімферополь» біля повороту на с. Кільчень Новомосковського району Дніпропетровської області, а самі з метою приховати сліди злочину труп ОСОБА_6, на автомобілі останнього поїхали за місцем мешкання ОСОБА_4, розташованого по вул. Кірова, 55 с. Голубівка Новомосковського району Дніпропетровської області, за лопатами, маючи за мету в подальшому закопати тіло ОСОБА_6. Повернувшись до лісосмуги, ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ОСОБА_3 поклали труп ОСОБА_6 до багажника автомобіля та поїхали у визначене ними місце в напрямку с.Губиниха Новомосковського району Дніпропетровської області. Однак на шляху до визначеного місця ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ОСОБА_3 зупинилися, оскільки їх помітили невстановлені в ході досудового розслідування особи, внаслідок чого їм не вдалося закопати труп ОСОБА_6. Вирішивши, що їх можуть впізнати, ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ОСОБА_3 залишили автомобіль марки ВАЗ 2171» Лада Пріора з державним номером НОМЕР_1, та труп ОСОБА_6, що перебував у багажнику, після чого з місця злочину втекли.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані слідчим за п. 6, п.12 ч. 2 ст. 115 КК України, як умисне вбивство з корисливих мотивів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Відомості про правопорушення було внесено до ЄРДР за №12016040350001319 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п.6, п.12 ч. 2 ст.115 КК України.

Обґрунтованість підозри у інкримінованому ОСОБА_3 кримінальному правопорушенню підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Слідчий звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу тримання під вартою ОСОБА_3, яке підтримав, мотивуючи тим, що по справі є достатньо підстав вважати підозру у вчинені кримінального правопорушення обґрунтованою.

Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання лише позбавлення волі, вчинив особливо тяжкий злочин із застосуванням насильства, заздалегідь планував вчинення злочину, а після вчинення з місця злочину втік, що свідчить про те, він може переховуватися від органів досудового розслідування, тому ніякий запобіжний захід крім тримання під вартою обрати не можливо, просить обрати запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів.

Захисник ОСОБА_1 вказав, що в задоволені клопотання повинно бути відмовлено, так як слідчим порушено вимоги ст. 184 КПК України щодо складання клопотання, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказаний слідчим в клопотанні не доведений та нічим не підтверджується, ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України взагалі не мотивований, ОСОБА_3 має постійне місце проживання і своєчасно буде з'являтися до слідчого, являється неповнолітнім, тому можливо обрати йому запобіжний захід домашній арешт. Крім того ОСОБА_3 було затримано працівниками поліції 09.04.2016 р. о 23.00 год., після чого він був примусово доставлений до відділу поліції, а протокол затримання його з підстав вказаних в ст. 208 КПК України складений слідчим тільки о 00 год. 20 хв. 10.04.2016 р., що свідчить про незаконність його затримання, тому ОСОБА_3 повинен бути негайно звільнений з під варти.

Підозрюваний ОСОБА_3 винним себе у скоєнні вказаного кримінального правопорушення не визнав, вважає, що запобіжний захід тримання під вартою обирати не слід.

Прокурор Жовнерчук Д.Л. підтримав заявлене слідчим клопотання та просить задовольнити його, оскільки на його думку наявні ризики передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тому вважає не можливим застосувати інший запобіжний захід ніж тримання під вартою.

Перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відповідності до викладених вимог кримінального процесуального закону, вислухавши доводи учасників процесу, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого, які відповідають правовим позиціям, викладеним в п.49 рішення ЄСПЛ «Ніколова проти Болгарії», дослідивши обставини справи, наявність ризиків, вказаних у клопотанні суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_3 суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельєр проти Франції», суд вважає обґрунтованим висновок слідчого про необхідність обрання підозрюваному виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених вище ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.

При обранні запобіжного заходу суд також враховує принципи конвенційного прецедентного права, який передбачає одну із основних підстав: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд, встановленого у рішенні у справі «Штеґмюллер проти Австрії»

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчинені особливо тяжкого кримінального правопорушення передбаченого п.6, п.12 ч. 2 ст.115 КК України.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу тримання під вартою, суд враховує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України про який свідчить те, що підозрюваний ОСОБА_3, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тяжкість покарання, яке може бути призначено ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим, та його перебування на волі буде спонукати ОСОБА_3 до ухиляння від слідства, що дає суду беззаперечні підстави вважати, що ОСОБА_3, перебуваючи на свободі, зможе переховуватися від слідства.

Відповідно до ст. 178 КПК України суд враховує вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість можливого покарання за вчинений злочин до п'ятнадцяти років позбавлення волі, яке може бути призначено у разі визнання його винуватим, тому суд враховує, що перебування на волі ОСОБА_3, буде суперечити інтересам суспільства і є беззаперечною підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів. Суд встановив, що ці ж самі підстави, враховані при обранні запобіжного заходу тримання під вартою є і відсутністю підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.

Суд не зазначає розміру можливої застави, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України ОСОБА_3 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення у яких йому повідомлено про підозру, із застосуванням насильства.

Щодо заяви захисника ОСОБА_1 про порушення працівниками поліції Новомосковського відділу поліції головного управління Національної поліції у Дніпропетровській порядку затримання підозрюваного ОСОБА_3, суд вважає, що вказане затримання дійсно відбулося в межах вимог ст. ст. 206, 207, 208 КПК України, тому час затримання ОСОБА_3 в порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, як особи, щодо якої було встановлено сукупність очевидних ознак на тілі, одязі, місці події вказувати на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин, слід рахувати з моменту фактичного знаходження поряд з ним працівників поліції з 23.00 год. 09.04.2016 р. Щодо підстав затримання ОСОБА_3 в порядку ст.. 208 КПК України, то суд виходить з факту встановлення злочину, зафіксованому в протоколі огляду місця події 09.04.2016 р. і закінченому о 14 год. 10 хв., а подальші першочергові розшукові та слідчі дії суд вважає проведеними безпосередньо після вчинення злочину.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 196 КПК України, суд,

постановив :

клопотання слідчого задовольнити та обрати ОСОБА_3 запобіжний захід тримання під вартою на шістдесят днів до 23 год. 00 хв. 09 червня 2016 року.

Копію ухвали направити для виконання начальнику Дніпропетровської установи виконання покарань управління Держаної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№ 4)

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Ухвала не набрала законної сили.

Суддя