Ухвала суду № 57174129, 15.04.2016, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 540/183/16-к

Провадження № 1-кс/540/27/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2016 року смт Машівка

Слідчий суддя Машівського районного суду Полтавської області Кравець С.В.

за участю: секретаря Кольвашенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката Донця Петра Миколайовича в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 про виправлення описки та роз'яснення рішення суду, -

в с т а н о в и в :

у квітні 2016 року адвокат Донець П.М. звернувся до суду з зазначеною заявою посилаючись на те, що 28.01.2016р. слідчим суддею було винесено ухвалу про застосування до підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Одночасно суд визнав окремі докази недопустимими, зокрема оголошення підозри та допит за епізодом затримання після замаху. В матеріалах кримінального провадження наявні три повідомлення про підозру від 26.01.2016р. за ст. ст. 185 ч.3, 15 ч.3 КК України, 27.01.2016р. за ст. 185 ч.3 КК України та 28.01.2016р. за ст. ст. 185 ч.3, 15 ч.3, 185 ч.3 КК України. Таким чином рішення є незрозумілим відносно якої частини підозри воно стосується. Крім цього, обставини визнання окремих доказів недопустимими помилково або в результаті описки не відображені в резолютивній частині рішення, як це передбачено ст. 372 КК України.

В судове засідання учасники процесу не з'явилися, повідомлені про час і місце розгляду справи, їх неявка не перешкоджає розгляду вказаного питання.

Відповідно до ч.4 ст. 107 КПК України, фіксування судового процесу не здійснюється.

Суд, дослідивши документи у справі, приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що за ухвалою слідчого судді Машівського районного суду від 28.01.2016р. вирішено по суті клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_2 підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 185 ч.3, 15 ч.3, 185 ч.3 КК України.

До клопотання додані два повідомлення про підозру ОСОБА_2 від 26.01.2016р. за ст. 185 ч.3, 15 ч.3 КК України та від 27.01.2016р. за ст. 185 ч.3 КК України, в той час як в ухвалі помилково зазначено, що ці підозри оголошені 27.01.2016р.

В описовій частині рішення надано оцінку доказам, що стосуються епізоду замаху на крадіжку з магазину, за яким ОСОБА_2 був затриманий, та визнано недопустимими докази про оголошення підозри та допит за цим епізодом внаслідок порушення права на захист. Разом з тим зазначено, що за епізодом крадіжки порушень допущено не було.

Оскільки підозра щодо замаху на крадіжку майна була оголошена саме 26.01.2016р., а відтак ці докази стосуються саме цієї підозри.

Посилання захисника про наявність трьох підозр в матеріалах кримінального провадження, зокрема ще й від 28.01.2016р., правового значення у справі не мають, оскільки слідчий суддя вирішує клопотання лише на підставі тих доказів, які йому надаються, а підозра від цієї дати слідчому судді не надавалася.

Таким чином, судом чітко було в ухвалі суду зазначено, які докази визнаються недопустимими та за яким епізодом, а з огляду на те, що помилково було вказано на дату оголошення підозри в т.ч. про вчинення замаху на крадіжку 27.01.2016р. замість 26.01.2016р., а відтак суд вважає, що сторонам слід роз'яснити, що рішення в частині визнання доказів недопустимими стосується підозри від 26.01.2016р.

Одночасно суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Щодо доводів захисту про те, що обставини визнання окремих доказів недопустимими помилково або в результаті описки не відображені в резолютивній частині рішення, як це передбачено ст. 372 КК України, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч.1. ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Вказані вимоги судом були дотримані і в судовому рішенні надана оцінка доводам сторони захисту щодо порушення права на захист підозрюваного ОСОБА_2.

В той час, оскільки подане клопотання стосувалося обрання запобіжного заходу, судом були дотримані вимоги ст. 196 КПК України, щодо відображення відомостей в ухвалі про застосування запобіжних заходів, яка є спеціальною нормою по відношенню до ст. 372 КПК України.

За таких обставин, оскільки судом були дотримані вимоги ст. ст. 89, 196 КПК України при розгляді клопотання, а відтак доводи захисту в цій частині є безпідставними у зв'язку з чим заява в цій частині задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 379, 380 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

заяву адвоката Донця Петра Миколайовича в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 про виправлення описки та роз'яснення рішення суду - задоволити частково.

Роз'яснити, що визнання доказів недопустимим, що зазначено в ухвалі слідчого судді Машівського районного суду Полтавської області від 28.01.2016р., стосуються повідомлення про підозру ОСОБА_2 від 26.01.2016р.

В іншій частині заяви - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Полтавської області протягом 7 днів з дня її оголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Машівський районний суд.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а у випадку її оскарження, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя :