Ухвала суду № 57173547, 06.04.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/3224/15-ц Головуючий у І інстанції Проць Т. В.Провадження № 22-ц/780/593/16 Доповідач у 2 інстанції Антоненко В. І.Категорія 26 06.04.2016

УХВАЛА

Іменем України

06 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Антоненко В.І.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Кулішенка Ю.М.,

за участю секретаря - Семиволос І.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 грудня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання припиненим договору поруки, також за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договорів недійсними.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 27 квітня 2007 року позивач та ОСОБА_2 уклали кредитний договір №К3BLGК15005786, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 530000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення 27 квітня 2027 року. В порушення умов кредитного договору відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 20 травня 2015 року виникла заборгованість зі сплати кредитних зобов'язань у розмірі 328034,72 доларів США, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом у розмірі 304181,17 доларів США; заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі 14752,53 доларів США; заборгованість з комісії за користуванням кредитом у розмірі 5991,35 доларів США, заборгованості по пені 3109, 67 доларів США. З метою забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором 27 квітня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір поруки. Відповідачам направлялися претензії щодо вимог погашення суми заборгованості за кредитом, які залишилися без уваги. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів по справі заборгованість за кредитом у розмірі 328034,72 доларів США, що у відповідності до розпорядження НБУ станом на 20 травня 2015 року еквівалентно 6970737 грн. 80 коп. та судові витрати у розмірі 3654 гривні.

ОСОБА_3, не погодившись з первісним позовом, звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ПАТ КБ «Приватбанк», третя особа ОСОБА_2, про визнання поруки припиненою. В зустрічному позові зазначав, що 27 квітня 2007 року між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений договір поруки. У відповідності до даного договору, він зобов'язувався відповідати перед кредитором за виконання зобов'язання позичальником ОСОБА_2 за кредитним договором №К3BLGК15005786 від 27 квітня 2007 року в повному обсязі. Укладенням додаткового договору №1 від 30 жовтня 2008 року до вказаного кредитного договору було збільшено обсяг відповідальності позичальника - збільшено відсотки за користування кредитом до 0,85% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Він, як поручитель, згоди на зміни, які збільшують обсяг його відповідальності, не надавав, а тому просив визнати договір поруки №K3BLGK15005786/1 від 27 квітня 2007 року припиненим з моменту укладення додаткового договору від 30 жовтня 2008 року.

ОСОБА_2 в жовтні 2015 року звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «Приватбанк», третя особа ОСОБА_3, про визнання недійсним договору кредиту. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 27 квітня 2007 року ним та позивачем укладено кредитний договір №К3BLGК15005786. В подальшому до нього укладено додатковий договір №1 від 30 жовтня 2008 року, додатковий договір №2 від 07 жовтня 2011 року, додатковий договір №3 від 03 квітня 2013 року. В забезпечення виконання умов вказаного кредитного договору сторонами 27 квітня 2007 року було укладено договір іпотеки нерухомого майна: земельної ділянки та будинку АДРЕСА_1 30 жовтня 2008 року сторонами укладено додатковий договір №1. Позивачу також відомо про укладення 27 квітня 2007 року банком та відповідачем ОСОБА_3 договору поруки в забезпечення виконання умов укладеного кредитного договору. Оскільки умови укладеного кредитного договору та додаткових до нього договорів є несправедливими в цілому, суперечать принципу сумлінності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків і спрямовані на погіршення становища позивача, просив визнати їх недійсними. Крім того, як похідні від вказаного договору просив визнати недійсними і договір іпотеки, додатковий договір до нього та договір поруки.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02 грудня 2015 року первісний позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №К3ВLGK15005786 від 27 квітня 2007 року у розмірі заборгованості за тілом кредиту 304181,17 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 20 травня 2015 року становить 6463849 грн. 86 коп., заборгованості по процентам 14752,53 долари США, що відповідно до курсу НБУ станом на 20 травня 2015 року становить 313491 гр. 26 коп., заборгованість по комісії 5991,35 долари США, що відповідно до курсу НБУ станом на 20 травня 2015 року становить 127316 грн. 18 коп. та пеню в розмірі 66080 грн. 49 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний Банк «ПриватБанк», третя особа ОСОБА_2 про визнання припиненим договору поруки відмовлено повністю. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний Банк «ПриватБанк», третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсними кредитного договору та додаткових договорів до нього, договору іпотеки та додаткового договору до нього, договору поруки відмовлено повністю.

В апеляційних скаргах відповідачіпросять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити та задовольнити зустрічні позови, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

По справі встановлено, що 27 квітня 2007 року позивач та ОСОБА_2 уклали кредитний договір №К3BLGК15005786, згідно умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 530000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення 27 квітня 2027 року.

Сторонами визнається факт підписання договору відповідачем ОСОБА_2 та факт отримання кредитних коштів, зазначених у договорі.

Вказаний кредитний договір було укладено в письмовій формі, що відповідає вимогам ч.1 ст.1055 ЦК України.

До вказаного договору 30 жовтня 2008 року, 07 жовтня 2001 року та 03 квітня 2013 року укладено додаткові договори відповідно №1-3, якими, зокрема, змінювались порядок та умови кредитування.

Виконання зобов'язань позичальника за вказаним договором забезпечувалось іпотекою нерухомості - земельною ділянкою та житловим будинком АДРЕСА_1, що підтверджується договором іпотеки від 27 квітня 2015 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2

30 жовтня 2008 року до вказаного договору сторонами укладено додатковий договір №1.

Виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором №К3BLGК15005786 від 27 квітня 2007 року також забезпечувалось договором поруки, укладеним 27.04.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3

30 жовтня 2008 року банком та поручителем укладено додатковий договір до договору поруки, яким останній надав згоду на збільшення обсягу відповідальності через підвищення розміру відсотків за користування кредитними коштами.

Всупереч умовам укладеного між сторонами договору, відповідач ОСОБА_2 порушив узгоджений сторонами графік погашення суми кредиту та допустив виникнення заборгованості, банк вирішити вказане питання в позасудовому порядку намагався, що відповідачем було залишено поза увагою.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд обґрунтовано виходив з положень ст. ст. 192, 203, 215, 509, 525, 526, 530, 549, 554, 559, 627, 629, 1048, 1050 ЦК України та прийшов до правильного висновку про те, що позивачем надано до суду належні та допустимі докази на підтвердження свого позову, а тому позов є частково обґрунтованим та доведеним та підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Розрахунками заборгованості підтверджується отримання коштів позичальником та наявність боргу за кредитним договором станом на 20 травня 2015 року на загальну суму 328034,72 дол. США, яка складається із заборгованості по кредиту у розмірі 304181,17 дол. США, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 14752,53 дол. США, заборгованості по комісії по комісії за користування кредитом у розмірі 5991,35 дол. США та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по кредитному договору у розмірі 31109,67 дол. США.

Згідно службового розпорядження НБУ від 20 травня 2015 року курс долара до гривні становить 1 долар США - 21,25 грн.

Згідно ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позов заявлений правомірно, оскільки відповідач ОСОБА_2 всупереч умовам договору не сплачує передбачені ним платежі, чим ухиляється від виконання своїх цивільно-правових обов'язків, позовні вимоги ґрунтуються на чинному законодавстві, доведені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Доводи представника позивача про неправомріність нарахування заборгованості є надуманими, жодного доказу, який би давав суду підстави для сумніву у проведенні розрахунку заборгованості, позивачем не надано. При цьому суд врахував, що відповідач ОСОБА_2 до кінця 2014 року сплачував заборгованість за кредитом.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3., суд виходив з його необґрунтованості та недоведеності. Так ОСОБА_3 як на обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що Додатковим договором №1 від 30 жовтня 2008 року до Кредитного договору від 27 квітня 2007 року збільшено розмір відсотків за користування кредитом з 0,84% до 0,85% без його згоди, а відтак збільшилась відповідальність поручителя, що з згідно ч.1 ст.559 ЦК України є підставою для припинення поруки. Крім того, ОСОБА_3 вказав, що Додатковий договір №1 від 30 жовтня 2008 року до договору поруки від 27 квітня 2007 року ним не підписувався.

Відповідно до положень ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_3., виходячи з того, що 30 жовтня 2008 року банком та поручителем укладено додатковий договір до договору поруки, яким ОСОБА_3 надав згоду на збільшення обсягу відповідальності через підвищення розміру відсотків за користування кредитними коштами, а посилаючись на те, що він цей договір не підписував, ОСОБА_3 не заявляв позовних вимог щодо оспорення чинності даного Додаткового договору. Крім того по справі не було надано жодного належного та допустимого доказу того, що ОСОБА_3. не підписувався даний Додатковий договір до Договору поруки, а відтак, підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_3. не встановлено.

Вирішуючи зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним Кредитного договору та Додаткових договорів до нього, Договору іпотеки та Додаткових договорів до нього, Договору поруки, суд виходив з наступного.

Як підставу визнання недійсними Кредитного договору та Додаткових договорів до нього позивач вказав, що умови кредитного договору є несправедливими вцілому, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків і спрямовані на погіршення становища Позивача.

Відповідно до ст.ст. 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами

Відповідно до положень ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що кредитний договір укладений сторонами за взаємною згодою, у відповідності до вимог закону. Кредитний договір укладений в письмовій формі, при укладенні між сторонами досягнуто згоди щодо всіх умов договору в тому числі і щодо відсоткових ставок суми кредиту, про що свідчать підписи сторін у кредитному договорі та договорах про внесення змін до кредитного договору.

За таких обставин суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання недійсним кредитного договору та додаткових договорів щодо нього..

Згідно зі ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Стаття 17 Закону України «Про іпотеку» визначає підстави припинення іпотеки, а саме іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору, реалізації предмета іпотеки, набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, визнання іпотечного договору недійсним, з інших підстав, передбачених цим законом. При цьому зміна основного зобов'язання не є підставою припинення відносин іпотеки.

Як встановлено судом першої інстанції позивачем по зустрічному позову ОСОБА_2 не надано жодного обґрунтування та належного та допустимого доказу щодо підстав визнання недійсним Договору іпотеки та Додаткового договору до нього, а відтак дана позовна вимога не підлягає до задоволення.

Також позивач ОСОБА_2 просив визнати недійним договір поруки між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк», проте жодних обґрунтувань даної позовної вимоги не навів. У зв'язку з тим, що основне зобов'язання по поруці не припинено, підстав для визнання недійсним договору поруки суд не встановив. Крім того, ОСОБА_2 не є стороною даного оскаржуваного правочину.

Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав до його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Докази та обставини, на які посилається апелянт у апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильності розрахунку заборгованості відповідача перед банком не заслуговують на увагу, оскільки не містять конкретних доводів. Крім того свого розрахунку заборгованості відповідач не надав. Отримавши кредит у сумі 530000 доларів США, ОСОБА_2 ставить питання про визнання кредитного договору недійсним та відмові банку у задоволенні позову про стягнення кредитної заборгованості.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду, викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішенні, не спростовують.

Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: