Рішення № 57170493, 12.04.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2016р. Справа№ 914/4137/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,

до відповідача: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м.Львів,

про стягнення 27387636,87 грн.

Суддя Яворський Б.І. при секретарі Зубкович Д.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: ОСОБА_2

На розгляд господарського суду Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України подано позов до Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго про стягнення 27 387 636,87 грн., з яких 26 775 184,34 грн. інфляційних втрат та 612 452,53 грн. 3% річних.

Ухвалою суду (суддя Березяк Н.Є.) від 04.12.2015 року порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 02.02.2016 року. У звязку із тимчасовою непрацездатністю судді Березяк Н.Є. проведено автоматизований розподіл справи, внаслідок якого справу передано для розгляду судді Яворському Б.І.

Хід розгляду справи відображено у відповідних ухвалах суду. У судовому засіданні 15.03.2016 року судом оголошено перерву до 29.03.2016 року. У судовому засіданні 29.03.2016р. судом продовждено строк та відкладено розгляд справи на 12.04.2016р.

У судове засідання 12.04.2016р. зявився представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. Представник відповідача у судовому засіданні 12.04.2016р. проти позовних вимог частково заперечив з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, повно, всебічно і обєктивно зясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

13.02.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі по тексту рішення - продавець, позивач) та Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» (надалі по тексту рішення - покупець, відповідач) укладено договір №13/3438-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу (надалі - договір), згідно з п. 1 якого продавець зобовязався передати у власність покупцю у 2013 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України продавцем, далі - газ), виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, а покупець зобовязався прийняти та оплачувати газ на умовах цього договору.

Відповідно до п.3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

На виконання умов договору позивач поставив протягом січня-грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 167121,098 тис. куб. м. на загальну суму 218794941,51 грн., що підтверджуються підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими їх печатками актами приймання-передачі природного газу за період з 29.03.2013р. по 21.05.2014р., долученими до матеріалів справи.

Договором, а саме п.4.1, встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи рішення господарського суду Львівської області від 11.03.2105 року стягнення основного боргу за природний газ, поставлений протягом січня-грудня 2013 року, а також штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих до 31.10.2014 року, було предметом розгляду у справі №914/248/15. Згідно з довідкою про операції та довідкою про сальдо станом на 30.06.2015 року відповідачем сплачено основний борг за спожитий природний газ на загальну суму 218794 941,51 грн.

Разом з тим позивач зазначає, що такі платежі здійснювалися не завжди своєчасно, з порушенням умов п. 1.1. та п.4.1. договору, тому відповідач зобовязаний сплатити Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за природний газ, спожитий в січні-грудні 2013 року, суму на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 26 775 184,34 грн., та три відсотки річних у розмірі 612 452,53 грн., загалом 27387 636,87 грн.

Відповідач зазначив, що розрахунок позовних вимог здійснений позивачем неправильно, оскільки не враховано тих обставин, що протягом 2014 року було укладено договори про організацію взаєморозрахунків, а протягом 2014-2015 років - Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, відповідно до яких строки та порядок виконання зобовязань по оплаті змінено. У поданому контррозрахунку зазначив інфляційні втрати в розмірі 1 341 038,41 грн. за листопад 2013 року, 6906 419,93 грн. за грудень 2013 року, 49 342,79 грн. 3% річних за листопад 2013 року та 255 756,21 грн. 3% річних за грудень 2013 року.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України.

Згідно зі ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Як передбачено ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як вбачається з умов договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.4.1).

Частина 1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За укладеним між сторонами договором існувала заборгованість, що встановлено рішенням суду від 11.03.2015 року у справі №914/248/15, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій. Вказаним рішенням також було стягнуто 3% річних за період по 31.10.2014р. та інфляційних втрат за період по 30.09.2014р.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач нараховує 3% річних, починаючи з 01.11.2014 року, та інфляційні втрати, починаючи з жовтня 2014р.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із матеріалів справи вбачається, що отриманий у січні-грудні 2013 року природний газ покупцем повністю оплачено лише 30.06.2015 року.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 ГПК України).

Суд звертає увагу на те, що 30.09.2014 року, 17.12.2014 року, 26.12.2014 року між Територіальним органом Казначейства в Львівській області (сторона перша), Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації (сторона друга), Управлінням фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради (сторона третя), Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (сторона четверта), Львівським Міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» (сторона пята) та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (остання сторона) укладено договори про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік») №479/30, № 1506/30, № 1626/30.

Предметом таких договорів є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України Про Державний бюджет України на 2014 рік і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. № 30 (п.1).

Цими договорами сторони погодили перелік підприємств, установ та організацій, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків, та послідовність виконання сторонами договору (п.2). Зокрема, п.8 договору №479/30 встановлено, що сторона пята перераховує на рахунок сторони останньої кошти у сумі 122 132 416,14 гривень, у тому числі податок на додану вартість 20 355 402,69 гривень, для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 13 лютого 2013 р. №13/3438-ТЕ-21 за 2013 рік. П.8 договору №1506/30 встановлено, що сторона пята перераховує на рахунок сторони останньої кошти у сумі 7554235,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 1259039,17 гривень, для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 13 лютого 2013 р. №13/3438-ТЕ-21 за 2013 рік. П.8 договору №1626/30 встановлено, що сторона пята перераховує на рахунок сторони останньої кошти у сумі 3680000,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 613333,33 гривень, для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 13 лютого 2013 р. №13/3438-ТЕ-21 за 2013 рік.

Сторони у графі платіжного доручення Призначення платежу додатково зазначають «пункт 24 статті 14 та пункт 2 статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», а також дату та номер договору.

До матеріалів справи долучено копії платіжних доручень №131 від 14.10.2014р. на суму 122 132 416,00 грн., № 161 від 22.12.2014р. на суму 7 554 235,00 грн., № 301 від 30.12.2014р. на суму 3680 00,00 грн., із призначеннями вказаних вище платежів. Прийняття сплачених коштів позивачем також підтверджене випискою по рахунку, долученою представником позивача, за 17.10.2014р., за 24.12.2014р., за 30.12.2014р.

Згідно з пп. 2, 3 п. 11 договорів про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перерахувати кошти наступній стороні. Згідно з п. 16 договорів сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Крім цього, 18.09.2014 року, 17.04.2015 року, 19.05.2015 року між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області (сторона №1), Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації (сторона №2), Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» (сторона №3) та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (остання сторона) з метою погашення взаємної заборгованості укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету №1860, № 832, №1091. Предметом кожного Спільного протокольного рішення є організація проведення Сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 11.01.2005 N 20 «Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевими бюджетами на надання пільг, субсидій та компенсацій» (п.1). Спільними протокольними рішеннями сторони погодили перелік підприємств (установ, організацій), що беруть участь у проведенні взаєморозрахунку, та послідовність виконання сторонами спільного протокольного рішення (п.2.1).

Зокрема, п.2.5 протокольного рішення №1860 встановлено, що сторона 3 перераховує на рахунок сторони останньої кошти в сумі 2097400,00 грн., у т. ч. ПДВ 349566,67 грн., за природний газ 2013 р. згідно договору № 13/3438-ТЕ-21 від 13.02.2013р. з таким записом у графі "призначення платежу": Постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 N 20, за спожитий природний газ у 2013 р., згідно договору №13/3438-ТЕ-21 від 13.02.2013р. (дата і номер Спільного протокольного рішення), у т. ч. ПДВ 349 566,67 грн.".

П.2.5 спільного протокольного рішення №832 встановлено, що сторона 3 перераховує на рахунок сторони останньої кошти в сумі 13 023500,00 грн., у т. ч. ПДВ 2170583,33 грн., за природний газ 2013 р. згідно договору № 13/3438-ТЕ-21 від 13.02.2013р. з таким записом у графі "призначення платежу": Постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 N 20, за спожитий природний газ у 2013 р., згідно договору №13/3438-ТЕ-21 від 13.02.2013р. (дата і номер Спільного протокольного рішення), у т. ч. ПДВ 349 566,67 грн.".

П.2.5 спільного протокольного рішення №1091 встановлено, що сторона 3 перераховує на рахунок сторони останньої кошти в сумі 2815700,00 грн., у т. ч. ПДВ 469283,33 грн., за природний газ 2013 р. згідно договору № 13/3438-ТЕ-21 від 13.02.2013р. з таким записом у графі "призначення платежу": Постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 N 20, за спожитий природний газ у 2013 р., згідно договору №13/3438-ТЕ-21 від 13.02.2013р. (дата і номер Спільного протокольного рішення), у т. ч. ПДВ 349 566,67 грн.".

До матеріалів справи долучено копії платіжних доручень № 127 від 24.09.2014р. на суму 2 097 400,00 грн., № 001 від 23.04.2015р. на суму 13 023 500,00 грн., № 002 від 25.05.2015р. на суму 2815 700,00 грн. із вищезазначеними призначеннями платежу. Прийняття вказаних платежів позивачем підтверджуються долученою представником позивача виписками по рахунках.

Розділом 3 кожного Спільного протокольного рішення передбачено, що з метою реалізації такого рішення сторони зобовязуються перерахувати кошти кожній наступній стороні, а остання сторона до загального фонду Державного бюджету України не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок. Представником відповідача долучено до матеріалів справи копії виписок від 24.09.2014р., від 23.04.2015р., від 25.05.2015р., згідно з якими кошти у розмірі, передбаченому спільними протокольними рішеннями, перераховувались у відповідний день стороною 2.

Суд приходить до висновку, що підписаними спільними протокольними рішеннями та договорами сторони погодили інший порядок проведення розрахунків за природний газ, поставлений у січні-грудні 2013 року на підставі договору №13/3438-ТЕ-21, тому для застосування наслідків за порушення грошового зобовязання, передбачених ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених протокольними рішеннями та договорами про організацію взаєморозрахунків. Даний правовий висновок викладено в постанові Вищого господарського суду України від 15.12.2015р. по справі №908/2215/15 та постановах Верховного Суду України від 25 березня 2015 року у справі № 3-23гс15, від 01.07.2015 року у справі № 3-322гс15., від 09.09.2014 р. у справі № 3-105 гс14.

Відтак, сплативши 14.10.2014 року 122 132416,14 грн. та 18.09.2014 року 2 097 400,00 грн., а також частково власні кошти, ЛМКП «Львівтеплоенерго» виконало зобовязання із оплати за газ, спожитий у лютому-листопаді 2013 року, внаслідок чого прострочення за отриманий у лютому 2013р. газ у відповідача немає і підстави стягнення коштів на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України відсутні. Заборгованість за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2013 року була погашена коштами, сплаченими на виконання договору про організацію взаєморозрахунків.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до акту приймання-передачі природного газу за листопад 2013р. вартість поставленого газу становить 22982103,96 грн. Вказана заборгованість частково погашена коштами згідно з договором про організацію взаєморозрахунків №479/30 від 30.09.2014 року на суму 8164818,20 грн., частково - коштами згідно з договорами №1506/30 від 17.12.2014 року на суму 7554235,00 грн. та №1626/30 від 26.12.2014р. на суму 3680000,00 грн. Тому 3% річних та інфляційні втрати за поставлений у листопаді 2013р. газ необхідно нараховувати на суму боргу 3583050,76 грн., яка не була предметом зазначених вище договорів та протокольних рішень, за період з 01.11.2014 року по 21.04.2015 року.

За результатами перерахунку 3% річних та інфляційних втрат за вказаний період, суд встановив, що обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, є 49 637,29 грн. 3% річних та 940 621,85 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до акту приймання-передачі природного газу за грудень 2013р. вартість поставленого газу становить 32 395 124,96 грн. Вказана заборгованість частково погашена коштами згідно з Спільними протокольними рішеннями №832 від 17.04.2015р. на суму 13 023 500,00 грн. та №1091 від 19.05.2015р. на суму 2 815 700,00 грн., у звязку з чим 3% річних та інфляційні втрати за поставлений у грудні 2013р. газ повинен розраховуватись на суму боргу 16 555 924,96 грн. за період з 01.11.2014 року по 30.06.2015 року.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за вказаний період, суд встановив, що обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, є 277 210,99 грн. 3% річних та 7 448 551,28 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи наведені вище нормативні положення та встановлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про підставність позовних вимог в частині стягнення з відповідача 326 848,28 грн. 3% річних та 8 389 173,13 грн. інфляційних втрат за порушення виконання умов договору №13/3438-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу та відмову у задоволенні решти позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позивним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 111-28 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, Залізничний район, вул. Апостола Данила, буд. 1, код ЄДРПОУ 05506460) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 326 848,28 грн. 3% річних, 8 389 173,13 грн. інфляційних втрат і 58 464,00 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні12.04.2016р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 15.04.2016 р.

Суддя Яворський Б.І.