Рішення № 57169693, 12.04.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" квітня 2016 р. Справа № 906/140/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 622/19 від 01.02.2016;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність №2 від 05.01.2016

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м. Житомир)

до Будинкоуправління №3 Житомирської КЕЧ району (смт. Озерне, Житомирського р-ну)

про стягнення 53039,45 грн.

У відповідності до ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 21.03.2016 було оголошено перерву до 10:00 12.04.2016

Позивач подав до суду позов про стягнення з відповідача заборгованості за спожитий газ у розмірі 51515,02 грн, з яких: 37840,55 грн основного боргу, 8956,22 грн пені, 744,62 грн 3% річних та 3973,63 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою від 21.03.2016 господарський суд прийняв до розгляду уточнений розрахунок позивача від 14.03.2016 вих. № 1150/19, згідно з яким останній збільшив позовні вимоги до 52532,60 грн, з яких: 37840,55 грн основного боргу, 9184,10 грн пені, 1013,95 грн 3% річних та 4494,08 грн інфляційних втрат.

Після оголошеної в судовому засіданні 21.03.2016 перерви, до суду від позивача надійшла заява від 29.03.2016 вих. № 1855/19, відповідно до якої позивач повторно збільшує позовні вимоги до 53039,45 грн, з яких: 37840,55 грн основного боргу, 9705,48 грн пені, 999,34 грн 3% річних та 4494,08 грн інфляційних втрат.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 29.03.2016 вих. № 1855/19. Проти зменшення нарахованих відповідачу штрафних санкцій заперечив.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що збільшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає заяву позивача від 29.03.2016 вих. № 1855/19 до розгляду.

З огляду на викладене, спір вирішується виходячи з нової суми позову у розмірі 53039,45 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні згідно з наданим до суду відзивом на позовну заяву від 01.03.2016 вих. № 104 борг в частині заборгованості за спожитий газ, 3% річних та інфляційних втрат визнав та зобов'язався погасити його перед позивачем відразу після зняття арешту з рахунків відповідача. Посилаючись на відсутність фінансування, не доведення позивачем факту завдання йому збитків внаслідок несвоєчасної оплати коштів та арешт рахунків, просив зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 50 %.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до умов укладеного між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації Житомиргаз (постачальник/позивач) та Будинкоуправлінням №3 Житомирської КЕЧ району (споживач/відповідач) договору № 7-2012-Н-14 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 03.01.2012 з додатками до нього (далі договір, а. с. 11 - 14), постачальник постачає природний газ (далі газ) споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (п. 1.1).

Додатковою угодою № 1/2012 від 25.12.2012 до договору № 7-2012-Н-14 від 03.01.2012, сторони змінили його нумерацію на № ТП-Н-7-2013-14 (а. с. 15).

Додатковою угодою № 1/2015 від 15.06.2015 до договору № ТП-Н-7-2013-14 від 03.01.2012, сторони змінили термін дії договору зазначивши, що в частині постачання природного газу він діє по 30.06.2015, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (а. с. 16).

Згідно з п. 2.1 договору визначено, що договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться в додатку 2 до договору (а. с. 17, 18).

Пунктами 4.1, 4.4 договору сторони погодили, що розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Також сторони домовилися, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 договору, є обов'язковою для сторін з дати набрання нею чинності, а визначена на її основі вартість газу буде застосовуватися сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за газ згідно з умовами договору.

Приписами п.п. 2.6 - 2.9 договору встановлено, що послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформляється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору. Постачальник до 5-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє споживачу два примірника акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобовязується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживачу, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Судом встановлено, що на виконання умов договору № ТП-Н-7-2013-14 від 03.01.2012 за період з вересня 2014 року по червень 2015 року включно ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" поставило відповідачу природний газ в об'ємі на загальну суму 37840,55 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу (а. с. 20 - 23, 66). Дані акти є достатнім і належним доказом передачі газу, оскільки передбачений умовами п. 2.6 договору.

Сторони погодили, що розрахунковий період за договором від 01.12.2011 становить один місяць з 08:00 години першого дня місяця до 08:00 години першого дня наступного місяця включно. Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до договору, виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 3-го числа місяця, наступного за розрахунковим. У випадку переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу (п. п. 4.5 - 4.7 договору).

Відповідач в порушення умов договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-Н-7-2013-14 від 03.01.2012, а також положень ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, свої зобовязання по оплаті отриманого природного газу перед позивачем не виконав, внаслідок чого станом на час розгляду справи в суді борг відповідача за переданий йому позивачем газ склав 37840,55 грн, що також не заперечується відповідачем.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що правомірність заявлення до стягнення з відповідача суми основного боргу за несвоєчасно сплачену ним заборгованість по оплаті спожитого природного газу у розмірі 37840,55 грн.

Розглядаючи питання щодо законності та обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення нарахованих позивачем штрафних санкцій, господарський суд приймає до уваги, що згідно з п. 6.1 договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України.

Підпунктом 6.2.2 п. 6.2 договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Зі змісту ст. 610 ЦК України випливає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, порушення відповідачем строків оплати за надані послуги, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

За таких обставин, враховуючи наявність передбачених договором підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені, та перевіривши правильність її нарахування за визначений позивачем період її стягнення, суд дійшов висновку про правомірність заявлення позивачем до стягнення пені у розмірі 9705,48 грн.

Разом з тим, враховуючи заяву відповідача про зменшення розміру пені з підстав, у ній викладених (а. с. 76, 77), слід зазначити таке.

Відповідно до пп. 3.17.4 п. 3 постанови Пленуму ВГС України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18 зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як вбачається з пояснень відповідача та наданих ним на обґрунтування клопотання документів, причиною неналежного виконання останнім умов договору та як наслідок несвоєчасної сплати ним заборгованості за природний газ стала відсутність фінансування, арешт коштів на рахунках відповідача, велика дебіторська та податкова заборгованість.

В той же час згідно з інформації позивача на розгляді в господарському суді знаходяться справи за позовами ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "Житомиргаз" про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання ним зобов'язань по договорам купівлі-продажу природного газу (а. с. 69, 70).

Враховуючи викладене, а також те, що основна частина дебіторської заборгованості відповідача виникла внаслідок несвоєчасної оплати за газ населенням та гуртожитками, що пояснює об'єктивність причин прострочення виконання ним договірних зобов'язань по оплаті за газ, а позивачем не доведено причинний зв'язок між простроченням відповідача та судовими справами про стягнення з позивача штрафних санкцій, зважаючи на положення п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 30% до 6793,84 грн, з огляду на що, в частині стягнення 2911,64 грн пені слід відмовити.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача 3% річних та інфляційних, господарський суд враховує, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку, позивач просить стягнути з відповідача 999,34 грн 3% річних, обрахованих за період з 06.10.2014 по 14.03.2016 включно на кожну суму поставки окремо, та 4494,08 грн інфляційних втрат, обрахованих за період жовтень 2014 - січень 2016 років.

Перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних втрат, господарський суд встановив, що їх суми обґрунтовані та вірні.

Водночас, при перевірці вище вказаного розрахунку щодо обґрунтованості стягнення з відповідача суми річних, судом було встановлено, що позивачем невірно визначено початок періоду їх нарахування на суму поставки у грудні 2014 року (заборгованість з 06.01.2015) та квітні 2015 року (заборгованість з 06.05.2015) без врахування ч. 5 ст. 254 ЦК України.

Здійснивши перерахунок річних, виходячи з вище вказаного початку періоду їх нарахування, суд вважає правомірно заявленою до стягнення їх суму у розмірі 997,65 грн. У стягненні 1,69 грн 3% річних суд відмовляє.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 50126,12 грн, з яких: 37840,55 грн основного боргу, 6793,84 грн пені, 997,65 грн 3% річних та 4494,08 грн інфляційних втрат. У стягненні 2911,64 грн пені та 1,69 грн 3% річних слід відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру правомірно заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Будинкоуправління №3 Житомирської КЕЧ району (12443, Житомирська обл., Житомирський р-н, смт. Озерне, код ЄДРПОУ 24978549) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (10002, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, буд. 35, код ЄДРПОУ 03344071):

- 37840,55 грн основного боргу,

- 6793,84 грн пені,

- 997,65 грн 3 % річних,

- 4494,08 грн інфляційних нарахувань,

- 1377,96 грн судового збору.

3. У іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 15.04.16

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам