Рішення № 57168380, 13.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції: Сирбул О.Ф.

№ 22-ц/796/153/2016 Доповідач: Шебуєва В.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,

суддів Українець Л.Д., Оніщука М.І.,

секретар Троц В.О.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 вересня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16 вересня 2015 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким визнати його батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Посилається на порушення норм процесуального права, неповне встановлення обставини, які мають значення для справи. Звертає увагу на те, що суд не вирішив питання про витребування з Державної реєстраційної служби України витягу актового запису про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. У зв'язку з ухиленням відповідача ОСОБА_2 від проведення призначеної судом молекулярно-генетичної експертизи суд не застосував передбачені ст. 146 ЦПК України наслідки. Суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про допит як свідка, а також при вирішенні справи допустив порушення положень ч. 3 ст. 158, ч. 1 ст. 195, ч. ч. 1-3 ст. 196 ЦПК України.

В апеляційній інстанції ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 повторно не з'явилася. Справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 перебуває в провадженні Апеляційного суду м.Києва з 19 жовтня 2015 року. Всі судові повістки, які надсилалися ОСОБА_2 Апеляційним судом м.Києва в період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року за наявною в матеріалах справи адресою, яка є місцем її постійного проживання (реєстрації), поверталися відділенням зв'язку за закінченням терміну зберігання. За дорученням суду судову повістку намагалися вручити працівники житлово-експлуатаційної організації за місцем проживання ОСОБА_2 23 листопада 2015 року ними складений акт про неможливість вручення судової повістки ОСОБА_2, оскільки при неодноразовому відвідування ніхто не відчиняє двері (а.с.147).

Відповідно до ч.1 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть, якщо особа за цією адресою не проживає або не знаходиться. ОСОБА_2 не виконала передбаченого ч.1 ст. 77 ЦПК України обов'язку повідомити суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження), а тому колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 повідомлена про місце і час розгляду справи належним чином, а справу можливо розглянути у відсутності відповідача ОСОБА_2

Вислухавши пояснення ОСОБА_1, дослідивши наявні в справи докази, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в січні 2015 року ОСОБА_1 подав до суду позов до відповідача ОСОБА_2 про визнання його батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, матір'ю якого є відповідач. Послався на те, що з серпня 2001 року перебуває з ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах і ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4. У зв'язку з тим, що при народженні дитини він не перебував у шлюбі з відповідачкою, а остання відмовилася подати спільну з ним заяву до органу державної реєстрації актів цивільного стану, то запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провели за прізвищем та громадянством матері - ОСОБА_2, ім'я та по-батькові батька дитини записали за її вказівкою.

Просив визнати його батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов'язати орган державної реєстрації актів цивільного стану України внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 відповідно до рішення суду, де у відомостях про батьківство вказати його батьком, видати нове свідоцтво про народження.

20 липня 2015 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій він заявив про відмову від вимог про внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_3 та видання нового свідоцтва про народження, та просив визнати його батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю будь-яких доведених відомостей, які б засвідчували походження дитини від батька.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 вирішені судом з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Як убачається з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 25 листопада 2015 року, реєстрація актового запису про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, здійснено 16 грудня 2011 року (актовий запис 4237) Відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управляння юстиції у м.Києві на підставі заяви ОСОБА_2 У відповідності до ст. 135 СК України підставою запису відомостей про батька - ОСОБА_5, громадянин України, є вказівка матері дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до статей 213, 215 ЦПК рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

В ході розгляду справи судом першої інстанції за клопотанням ОСОБА_1 була призначена судова молекулярно-генетична експертиза для з'ясування можливості батьківства позивача по відношенню до дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Про призначення даної експертизи відповідачу ОСОБА_2 було відомо, оскільки в судовому засіданні 22 квітня 2015 року був присутній її повноважний представник за довіреністю ОСОБА_6 (а.с.25). Від проходження судової молекулярно-генетичної експертизи ОСОБА_2 ухилилася, не з'явилася для відбору порівняльних зразків до ДНДЕКЦ МВС України разом з дитиною, у зв'язку з чим судовий експерт повідомив про неможливість проведення експертизи.

Відповідно до ч.2 ст. 146 ЦПК України у разі ухилення відповідача від проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи у справах про визнання батьківства, материнства суд має право постановити ухвалу про примусовий привід на проведення такої експертизи.

Суд першої інстанції питання примусового приводу ОСОБА_2 на проведення призначеної судової молекулярно-генетичної експертизи не вирішив.

Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, викладених у преамбулі постанови Пленуму № 8 від30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» судова експертиза як один із засобів доказування сприяє всебічному, повному й об'єктивному дослідженню обставин справ, постановленню законних і обґрунтованих судових рішень.

Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, викладених у п.8 постанови Пленуму № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» , питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК , згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

За позовними вимогами ОСОБА_1 про визнання батьківства судова молекулярно-генетична експертиза є найважливішим, а можливо і єдиним засобом доказування. Суд першої інстанції, не вживши заходи примусового приводу відповідача ОСОБА_2 на експертизу, дійшов безпідставного висновку про недоведеність ОСОБА_1 заявлених позовних вимог.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання батьківства, ОСОБА_1 порушив питання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи судом апеляційної інстанції. Ухвалою колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва від 25 листопада 2015 року судова молекулярно-генетична експертиза була призначена. На вирішення експерта ДНДЕКЦ МВС України поставлено питання: чи є ОСОБА_1 біологічним батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1?

Про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи ОСОБА_2 та її представнику ОСОБА_6 Апеляційним судом м.Києва були направлені відповідні повідомлення. В повідомленнях суду зазначався визначений судовим експертом час (29 грудня 2015 року 12.00 год.) і місце відбору експериментальних зразків, а також роз'яснені наслідки ухилення від проведення експертизи (а.с. 164, 165). У зв'язку з неявкою ОСОБА_2 разом з малолітнім ОСОБА_3 до ДНДЕКЦ МВС України для відбору порівняльних зразків 29 грудня 2015 року, 30 грудня 2015 року Апеляційним судом м.Києва постановлена ухвала про застосування примусового приводу ОСОБА_2 і малолітнього ОСОБА_3 на проведення експертизи.

За повідомленням начальника Дарницького управління Головного управління Національної поліції України у м.Києві виконати привід ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 не вдалось можливим, оскільки ОСОБА_2 двері не відчинила.

Відповідно до положень ст. 146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Оскільки ОСОБА_2 ухилилася від подання експертам необхідних матеріалів для проведення призначених судом першої та апеляційної інстанції судових молекулярно-генетичних експертиз, на підставі ст. 146 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе визнати факт батьківства ОСОБА_1 по відношенню до дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Враховуючи викладене, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 вересня 2015 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 243,60 грн. витрат по оплаті судового збору за подання позовної заяви та 535,92 грн. витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги, а всього 779,52 грн. судових витрат.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства.

Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 779,52 грн. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді