Рішення № 57168267, 05.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц /796/2071/2016 Головуючий у І інстанції Москаленко К.О.

Доповідач Котула Л.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді Котули Л.Г.

Суддів: Побірченко Т.І., Слюсар Т.А.

За участю секретаря Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 квітня 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки , за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства " Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції, Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Зоя Миколаївна про визнання договору іпотеки припиненим,

у с т а н о в и л а

У грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" ( далі-Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Мотивуючи свої вимоги тим, що 3 липня 2007 року між Банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 176 200 доларів США зі сплатою 13,5 % річних на строк до 3 липня 2017 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором , 4 липня 2007 року між Банком та ОСОБА_3, від імені якого діяла ОСОБА_4, було укладено договір іпотеки, предметом якого була квартира АДРЕСА_1.

Оскільки позичальник не виконував рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року про стягнення з нього на користь банку заборгованості за указаним кредитним договором, Банк просив звернути стягнення на зазначений предмет іпотеки шляхом продажу указаної квартири на прилюдних торгах, проведених відповідно до діючого законодавства у межах процедури виконавчого провадження.

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання договору іпотеки припиненим,посилаючись на те, що договір іпотеки необхідно вважати припиненим, оскільки основне зобов'язання, для забезпечення якого було укладено договір іпотеки, є припиненим, так як рішенням суду кредитна заборгованість вже стягнута і договір розірвано. З урахування зазначеного, ОСОБА_3 просив визнати припиненим договір іпотеки, скасувати заборону на відчуження вказаної квартири, внести до Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна відомості про зняття заборони відчуження предмета іпотеки за договором іпотеки, виключити з Державного реєстру іпотек запис про обтяження указаної квартири.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 квітня 2015 року в позові Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі

Миколаївської обласної дирекції до ОСОБА_3, ОСОБА_4

Миколаївни про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного

товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції Відділу

державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету

спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Зоя

Миколаївна про визнання договору іпотеки від 04.07.2014 № 014/8-112/65011 припиненим -

задоволено частково.

Визнано припиненим договір іпотеки від 04.07.2014 № 014/8-112/65011 укладений між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської

обласної дирекції та ОСОБА_3 з 21.06.2011.

В іншій частині зустрічної позовної заяви відмовлено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі

Миколаївської обласної дирекції на користь ОСОБА_3 у

відшкодування судових витрат по оплаті судового збору 243 грн. 60 коп.

У апеляційній скарзі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та відмовити в задоволені зустрічної позовної заяви, оскільки судом порушені вимоги матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача Спіріна О.В.. який просив задовольнити апеляційну скаргу, представника відповідачів ОСОБА_7, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вказуючи на те, що суд обгрунтовано задовольнив зустрічний позов та відмовив у задоволені первісного позову, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов, суд виходив із того, що правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні, оскільки основне зобов'язання для забезпечення якого було укладено договір іпотеки є припиненим та рішенням суду кредитна заборгованість стягнута, а кредитний договір розірвано, тобто відсутні кредитні правовідносини.

Проте погодитись із таким висновком суду не можна.

Судом установлено, що 03 липня 2007 року між ПАТ "Райффайзен банк Аваль" та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір № 014/08-112/65011( далі-Договір), за умовами якого останній отримав кредит на положеннях та умовах цього Договору у вигляді не- відновлювальної кредитної лінії з лімітом 176 200,00 доларів США із процентною ставкою 13,5 % річних на строк до 03 липня 2017 року ( включно) згідно графіку надання кредиту ( додаток 1 до Договору ) ( п. 1.1., 1.2, 1.4. Договору).

На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 04 липня 2007 року між Банком та ОСОБА_3 від імені якого діяла ОСОБА_4 , було укладено Договір іпотеки до кредитного договору № 014/08-112/65011 від 03 липня 2007 року(далі - Договір іпотеки) , згідно з умовами якого предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме : трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1, який належить Іпотекодавцеві на праві власності. ( п. 1.2. Договору іпотеки )( а.с. 14 -16, т. 1).

Відповідно до п. 1.1 Договору іпотеки цей договір забезпечує вимоги Банку, що витікають з кредитного договору № 014/08-112/65011 від 03.07.2007, укладеного між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем , а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому , за умовами якого Іпотекодавець зобов'язався перед Іпотекодержателем повернути кредит в розмірі 176 200,00 дол. США до 03 липня 2017 року, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку ( пеню, штрафи) в розмірі , строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови Кредитного договору та відшкодувати Іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов Кредитного договору.

У відповідності до даного Договору Іпотекодержатель має право у випадку невиконання Іпотекодавцем своїх зобов'язань за Кредитним договором отримати задоволення за рахунок майна, заставленого на нижче вказаних умовах.

Пунктом 7.2 Договору іпотеки передбачено , що право іпотеки та відповідно цей договір , припиняють чинність у разі, зокрема , припинення Боргового зобов'язання забезпеченого цією іпотекою

Частиною п'ятою статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

З матеріалів справи випливає, що у зв'язку з невиконанням умов договору та утворенням заборгованості за кредитом заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 квітня 2011 року кредитний договір №014/08-112/65011 укладений 03 липня 2007 року між ВАТ " Райффайзен Банк Аваль" в особі начальника Комунарівського відділення Миколаївської обласної дирекції ВАТ " Райффайзен Банк Аваль" МірошніченкоЮ.В., правонаступником якого є ПАТ " Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3 розірвано.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ" Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 598 817, 83 грн., витрати по сплаті судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 1828, 50 грн. ( а.с. 19, т. 1). Рішення суду боржником не виконано.

Згідно ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Особливості припинення зобов'язань за договорами купівлі-продажу цінних паперів, укладених на фондовій біржі, встановлюються законодавством.

Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов'язань на певних підставах не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили (ч. 3 ст. 653 ЦК України).

За загальним правилом розірвання договору припиняє його дію на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання, а також залишає в дії окремі його умови щодо зобов'язань сторін, спеціально передбачені для застосування на випадок порушення зобов'язань і після розірвання договору, виходячи з характеру цього договору, за яким кредитор повністю виконав умови договору до його розірвання.

Отже, розірвання договору не є підставою для припинення іпотеки, якою може забезпечуватись виконання зобов'язання, що виникло до набрання законної сили рішенням суду про розірвання договору.

Наведена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України № 6-213 цс 15 від 23 вересня 2015 року, яка відповідно до ч.1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень , які застосовують у своїй діяльності нормативно - правовий акт , що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

З огляду на те, що основне зобов'язання за кредитним договором щодо повернення суми кредиту та процентів за його користування згідно рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 квітня 2011 року ОСОБА_3 не виконано, тому законні підстави для висновку про припинення основного кредитного зобов'язання з підстав розірвання кредитного договору у справі відсутні. Отже, основне зобов'язання не припинено, відповідно не припинено й іпотеку, а тому у суду не було підстав для задоволення позову ОСОБА_3 про визнання іпотеки припиненою та скасування заборони на відчуження предмета іпотеки. .

Виходячи з наведеного, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені зустрічного позову.

Згідно із частиною п'ятою статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

визнання іпотечного договору недійсним;

знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;

з інших підстав, передбачених цим Законом.

Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

У зв'язку з невиконанням рішенням суду, 22 травня 2013 року та 23 травня 2015 року Банк направив відповідачам вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитом, яка на 21.05.2013 року становить 210 719, 42 дол. США, в тому числі : заборгованість по кредиту у сумі 164 186,17 дол. США, заборгованість за відсотками в сумі 26 233, 80 дол. США, пеня нарахована відповідно до умов кредитного договору. При цьому Банк попереджав відповідачів , що у випадку непогашення заборгованості за кредитом Банком будуть застосовані заходи примусового стягнення заборгованості в порядку звернення стягнення на нерухоме майно , а саме : трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 ( а.с. 23,24, т. 1).

Проте відповідачами ці вимоги Банку не були виконані.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Положенням ст. 12 Закону України " Про іпотеку " передбачено , у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

В силу ст. 33 Закону України " Про іпотеку " у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Частиною першою статті 590 ЦК України та частиною четвертою статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено , що звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) здійснюється на підставі рішення суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з вимог закону та наведених обставин , колегія суддів дійшла висновку про задоволення позову Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки: трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу на прилюдних торгах передбаченої діючим законодавством України у межах процедури виконавчого провадження, звернення стягнення на майно через органи Державної виконавчої служби .

Частиною першої статті 39 Закону "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Частиною 6 статті 38 Закону України " Про іпотеку " визначено , що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

У договорі іпотеки сторони визначили, що заставна вартість предмета іпотеки становить 1 246 244,00 грн. ( т.1 а.с. 14).

Представник Банку надав суду звіт про оцінку нерухомого майна, яке знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, який виконало ТОВ "Група консалтинга і стратегічних ініціатив" , згідно якого величина ринкової вартості предмета іпотеки становить 1 538 244 грн., що за офіційним курсом НБУ на дату оцінки складає 58 931 дол. США ( т.1 а.с. 190 - 209).

Не погоджуючись з зазначеною оцінкою предмета іпотеки, представник відповідачів разом з тим доказів на її спростовування суду не надав і клопотання про призначення судової товарознавчої експертизу суду не заявляв, посилаючись на те , що вимоги Банку відповідачі не визнають.

За таких обставин , при визначенні вартості початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, суд виходить з зазначеної оцінки предмета іпотеки, оскільки інші дані у суду відсутні.

Згідно наданого Банком розрахунку заборгованість за кредитним договором на 21 червня 2011 року становить 210719,42 дол. США , що за курсом НБУ долара до національної валюти України гривні становить 1 683 590,15 грн. із яких :

заборгованість за кредитом 164 186,17 дол. США , що еквівалентно - 1 312 340,06 грн.;

заборгованість за відсотками - 26 233,80 дол. США , що еквівалентно - 209 686,76 грн.;

пеня за прострочення сплати кредиту та відсотків - 20 299,45 дол. США , що еквівалентно 161 563,33 грн.

Посилання представника відповідача про те , що Банк просить стягнути проценти та пеню після розірвання договору кредиту є безпідставними , оскільки при розрахунку заборгованості при ухваленні заочного рішення Печерським районним судом м. Києва , суд виходив з курсу долара на час ухвалення рішення, а в даному випадку Банк зазначив заборгованість , виходячи з курсу НБУ долара США до гривні на 21.05.2013 року ( 1дол. США =7 ,9930 грн.)

Разом з тим , колегія суддів не вбачає підстав до задоволення позову та вжиття заходів щодо забезпечення збереження предмета іпотеки на період до його реалізації на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а тому в цій частині вимог колегія суддів вважає необхідним відмовити Банку.

7 червня 2014 року набув чинності Закон України "Про мораторій", згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України), що повною мірою відповідає лексичному значенню відповідного слова, яке розкривається в тлумачному словнику української мови.

Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільнення від його виконання. Відтак установлений Законом України "Про мораторій" мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України "Про мораторій" протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

За таких обставин, рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України "Про мораторій" не підлягає виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Виходячи з наведеного , з відповідачів на користь Банку підлягає стягненню судовий збір у сумі 1720,50 грн. з кожного.

Керуючись ст. 303,304,307,309,316 ЦПК України , колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "РайффайзенБанк Аваль" задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 квітня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства " Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки, трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою А.М. 18 серпня 2003 року належить ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/08-112/65011 від 03 липня 2007 року , який укладений між Публічним акціонерним товариством " РайффайзенБанк Аваль" та ОСОБА_3 , яка на 21 червня 2011 року становила 210 719,42 дол. США , що за курсом НБУ на 21 травня 2013 року еквівалентно 1 683 590,15 грн. із яких :

заборгованість за кредитом - 164 186,17 дол. США , що за курсом НБУ еквівалентно 1 312 340,06 грн.;

заборгованість за відсотками - 26 233,80 дол. США , що за курсом НБУ еквівалентно 209 689,76 грн.;

пеня за прострочення кредиту та відсотків - 20 299,45 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 161 563,33 грн.,

шляхом продажу на прилюдних торгах в порядку , передбаченому діючим законодавством України в межах процедури виконавчого провадження, визначивши початкову ціну предмета іпотеки для подальшої реалізації у сумі 1 538 244 грн.

В іншій частині позовних вимог Публічному акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" відмовити.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" , Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції м. Києва , 3 особа, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевчук Зоя Миколаївна про визнання договору іпотеки припиненим відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 по 1 720,50 грн. з кожного на користь Публічного акціонерного товариста "Райффайзен Банк Аваль".

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України " Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті ".

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, квартиру АДРЕСА_1 не підлягає виконанню на час дії Закону України №1304- VІІ від 07 червня 2014 року " Про мораторій на стягнення майна громадян України , наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті " .

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді: