Рішення № 57168238, 30.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

Справа № 756/16097/14-ц С№ апеляційного провадження: 22-ц/796/625/2016Головуючий у суді першої інстанції: Богдан О.О.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,

суддів: Антоненко Н.О., Стрижеуса А.М.,

при секретарі: Юрченко А.С.

за участю: представника позивача - ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_5 на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 9 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції, пені та трьох процентів річних та зустрічним позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції, пені трьох процентів річних, зобов'язання отримати товар, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2014 року позивач ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції, пені та трьох процентів річних.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 18 червня 2013 року між нею та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 було укладено договір на поставку та виконання робіт №0618. Згідно пункту 1.1. даного договору виконавець зобов'язується в порядку та на умовах замовника виконати роботи в дваетапи: перший етап - поставка матеріалів - міжкімнатних дверей, дверних виробів та конструкцій, їх комплектуючих; другий етап - встановлення міжкімнатних та/або вхідних дверей. Вона перерахувала па поточний рахунок відповідача попередню оплату матеріалів, фурнітури, виробів та конструкцій в сумі 80 000 грн., але відповідач на день звернення до суду не виконав умови договору поставки. 28 січня 2014 року позивач звернулась до відповідача з заявою про анулювання заказу та повернення попередньої оплати, однак відповідач відмовився повертати грошові кошти та умови договору поставки не виконав. 26 травня 2014 року вона надіслала відповідачу претензію з вимогою повернути суму попередньої оплати в розмірі 80 000 грн. протягом семи календарних днів з моменту отримання претензії, однак відповідь не отримала. Після уточнень позовних вимог, просила на підставі ст. ст. 526, 430, 612, 625, 662, 693 ЦК України, стягнути звідповідача на її користь заборгованість з врахуванням індексу інфляції у розмірі 97 664 грн., пені в розмірі 16870, 14 грн., 3% річних у сумі 2 873,42 грн. та судові витрати в розмірі 1160, 77 грн.

В свою чергу відповідач ФОП ОСОБА_6, звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_5, в якому просив на підставі вимог ст.ст. 689, 651, 690, 667 612. 624, 625 ЦК України, стягнути з ОСОБА_5 на його користь 43149,44 грн. заборгованість з урахуванням індексу інфляції, зобов'язати ОСОБА_5 вивезти зі складу ФОП ОСОБА_6 матеріали згідно рахунку-фактури №0709 від 9 липня 2013 року у строк не пізніше 10 календарних днів після виконання вимоги по оплаті заборгованості у розмірі 43 149,44 грн.; стягнути пеню в розмірі 21 966,03 грн. та 3% річних у розмірі 2 266,16 грн., стягнути вартість зберігання матеріалів у розмірі 98 550,00 грн. та судові витрати. Свої вимоги обґрунтував тим, що замовлені за договором матеріали були готові для поставки ОСОБА_5 3 жовтня 2014 року, але всупереч умовам договору остання не забезпечила готовність об'єкту та не прийняла готовий товар від нього. Матеріали ОСОБА_5 знаходяться на складі ФОП в період з 3 жовтня 2013 року по день звернення до суду.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 9 вересня 2015 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції, пені та трьох процентів річних.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 пеню за період з 4 вересня 2013 року по 3 жовтня 2013 року у розмірі 448 грн. 40 коп.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Зустрічний позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції, пені трьох процентів річних, зобов'язання отримати товар - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ФОП ОСОБА_6 борг з урахуванням індексу інфляції у розмірі 43 149, 44 грн.

Зобов'язано ОСОБА_5 прийняти матеріали відповідно до договору від 18 червня 2013 року № 0618 на поставку та виконання робіт та рахунку фактури № 0709 від 9 липня 2013 року після здійснення їх оплати в сумі 43 149,44 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ФОП ОСОБА_6 пеню у розмірі 21 966, 03 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ФОП ОСОБА_6 3% річних у розмірі 2266,16 грн.

В решті вимог - відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_5, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_5 в повному обсязі, у задоволенні зустрічних позовних вимог ФОП ОСОБА_6 - відмовити. В апеляційній скарзі посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для її вирішення.

В судовому засідання представник ОСОБА_5 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_6 - ОСОБА_4 проти доводів апеляційної скарги заперечувала і просила рішення як законне і обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що 18 червня 2013 року між ОСОБА_5 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 було укладено договір на поставку та виконання робіт № 0618, згідно з п.1.1 якого виконавець зобов'язувався в порядку та на умовах замовника виконати роботи у два етапи: перший етап - поставка матеріалів - міжкімнатних дверей, дверних виробів та конструкцій, їх комплектуючих; другий - встановлення міжкімнатних та/або вхідних дверей за адресою: АДРЕСА_2, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані виконавцем роботи у строки та на умовах, передбачених цим договором.

На виконання п.3.2.1 ОСОБА_5 18 червня 2013 року перерахувала на поточний рахунок відповідача попередню оплату матеріалів, фурнітури виробів та конструкцій в сумі 80000 грн.

Відповідно до п.4.1 договору, етапи робіт зазначені в п.1.1 договору виконуються в наступні строки: - протягом 14 робочих днів після підписання цього договору та отримання попередньої оплати при наявності матеріалів на складі; - протягом 40 днів після підписання цього договору та отримання попередньої оплати при відсутності матеріалів на складі.

Судом установлено, що двері вироблялися під індивідуальне замовлення, готові двері на складі були відсутні, отже роботи повинні були виконуватись протягом 40 робочих днів. Крім того, у зв'язку з необхідністю здійснення перезамірів замовником замовлення направлене відповідачем на фабрику дверей ТОВ «ПГТ Плюс», виготовлення продукції не було розпочато 19 червня 2013 року.

Уточнені розміри були зафіксовані у листі замірів 9 липня 2013 року, після чого ФОП ОСОБА_6 сформовано новий рахунок-фактуру № 0709 від 9 липня 2013 року та 10 липня 2013 року на фабрику дверей ТОВ «АГТ Плюс» направлено відкориговане замовлення № Р13-0618/2473.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що строк виконання першого етапу робіт за договором становить 3 вересня 2013 року без застосування до ФОП ОСОБА_6 штрафних санкцій до цієї дати.

Замовлені за договором матеріали були виготовлені для поставки ОСОБА_5 3 жовтня 2013 року, про що була повідомлена остання у телефонному режимі. Але, оскільки об'єкт не був підготовлений для поставки матеріалів та виконання другого етапу робіт, виготовлені матеріали залишалася на складі.

28 січня 2014 року ОСОБА_5 подала ФОП ОСОБА_6 заяву у якій висловила бажання оплатити помісячне зберігання матеріалів на складі ФОП з вересня 2013 року по лютий 2014 року.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив із того, що перший етап договору відповідач мав виконати 3 вересня 2013 року, але фактично виконав 3 жовтня 2013 року, а тому на підставі ст..612 ЦК України та відповідно до п.8.2 договору з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 448,40 грн. Частково задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив із того, що виготовлений на замовлення товар, який зберігається на складі фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, повинен бути переданий замовнику зі стягненням з позивача боргу з урахуванням індексу інфляції, що становить 43149,44 грн., пені у зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язання в розмірі 21966,03 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 2266,16 грн. на підставі ст.ст. 526, 612, 624, 625 ЦК України.

Проте повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Установлено, що 18 червня 2013 року між ОСОБА_5 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 було укладено договір на поставку та виконання робіт № 0618, згідно з п.1.1 якого виконавець зобов'язувався в порядку та на умовах замовника виконати роботи у два етапи: перший етап - поставка матеріалів - міжкімнатних дверей, дверних виробів та конструкцій, їх комплектуючих; другий - встановлення міжкімнатних та/або вхідних дверей за адресою: АДРЕСА_2, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані виконавцем роботи у строки та на умовах, передбачених цим договором.

На виконання п.3.2.1 ОСОБА_5 18 червня 2013 року перерахувала на поточний рахунок відповідача попередню оплату матеріалів, фурнітури виробів та конструкцій в сумі 80000 грн.

У зв'язку з відсутністю на складі необхідних матеріалів та проведенням за ініціативою замовника перезамірів, перший етап робіт мав бути виконаний 3 вересня 2013 року, але фактично був виконаний 3 жовтня 2013 року.

Згідно зі ст..526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.8.2 договору на поставку та виконання робіт № 0618, за порушення виконавцем строків виконання етапів робіт, передбачених даним договором, виконавець сплачує замовнику неустойку у вигляді подвійної облікової ставки Національного банку України діючої в період прострочення, від відповідної суми заборгованості в частині невиконаної роботи за кожен день прострочення.

Отже, встановивши, що перший етап робіт виконавцем був виконаний 3 жовтня 2013 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що за період з 4 вересня 2013 року по 3 жовтня 2013 року з ФОП ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 на підставі п.8.2 договору підлягає стягненню пеня в сумі 448 грн.40 коп.

Крім того, судом установлено, що з 3 жовтня 2013 року продукція за рахунком - фактурою № 7314 від 20 червня 2013 року ( замовлення № Р13-0618/2473 з урахуванням коригування 10 липня 2013 року) виготовлена за індивідуальними розмірами знаходилася на складі ФОП ОСОБА_6 у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 не забезпечила готовність об'єкту для виконання другого етапу.

Зазначені обставини підтверджуються довідкою ТОВ «АГТ Плюс» від 20 квітня 2015 року про те, що продукція виконана і передана 3 жовтня 2013 року представнику ФОМ ОСОБА_6 (а.с.106), фактичне визнання цих обставин сторонами, та опосередковано заявою ОСОБА_5 від 28 січня 2014 року, в якій висловила своє бажання оплатити щомісячне зберігання матеріалів на складі ФОП з вересня 2013 року (а.с.10).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги про повернення попередньої оплати, ОСОБА_5 посилалася на те, що вона не отримала вчасно замовлений товар, що дає їй право на підставі ст..ст.712, 693 ЦК України вимагати повернення суми попередньої оплати, а також, що замовлення за договором на поставку та виконання робіт № 0618 втратило для неї інтерес внаслідок прострочення його виконання (3 ст.612 ЦК України).

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_5 про повернення попередньої оплати, виходячи з наступного.

Правовідносини між сторонами виникли з договору побутового підряду, а тому застосування до цих правовідносин норм, що регулюють правовідносини з договору поставки (ст.712 ЦК України) та договору купівлі-продажу (ст.693 ЦК України) є помилковим.

Відповідно до ч.3 ст.612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Встановлені судом обставини, а саме виконання ФОП ОСОБА_6 першого етапу робіт, визначених умовами укладеного між сторонами договору, обізнаність ОСОБА_5 про їх виконання та знаходження за її проханням з 3 жовтня 2013 року на складі відповідача готових матеріалів, відмови позивача 28 січня 2014 року від виконання другого етапу робіт (а.с.10), не дають підстав уважати, що ОСОБА_5 втратила інтерес до виконання ОСОБА_6 його зобов'язання за договором через прострочення ним виконання цього зобов'язання.

Таким чином, правові підстави для стягнення з ФОП ОСОБА_6 суми попередньої оплати на користь ОСОБА_5 відсутні, доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються встановленими судом обставинами і суперечить нормам матеріального права (ст.612 ЦК України).

Натомість, вірним є висновок суду про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_5 вартості фактично виконаної відповідачем роботи до повідомлення про анулювання замовлення .

Зі змісту ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду.

Відповідно до п.6.2.3 договору на поставку та виконання робіт замовник у будь-який час до моменту передачі йому виконаних робіт відмовитися від цього договору, сплативши виконавцю частину встановленої цим договором ціни роботи пропорційно роботі, фактично виконаній до повідомлення про відмову від цього договору.

Згідно з п.10.2 договору цей договір може бути розірваний тільки за згодою сторін. У разі розірвання договору за ініціативою замовника останній сплачує виконавцю витрати та збитки, понесені на момент розірвання договору.

Як убачається з матеріалів справи, вартість матеріалів за договором на поставку та виконання робіт складає 136181 грн., що підтверджується рахунком - фактурою № 0709 від 9 липня 2013 року (постачальник - ОСОБА_6, одержувач - ОСОБА_5.) а.с.99-100). ОСОБА_6 свої зобов'язання по виготовленню міжкімнатних, вхідних дверей, дверних виробів та конструкцій виконав (перший етап договору), що підтверджується замовленням № Р13-0618/2473 віл 10 липня 2013 року (а.с.101), та довідкою ТОВ «АГТ Плюс».

Замовлені ОСОБА_5 та виготовлені відповідачем матеріали були вироблені за індивідуальними розмірами.

Відповідно до абз.4 ч.1 ст.9 Закону України «Про захист прав споживачів» перелік товарів, що не підлягають обміну (поверненню) з підстав, зазначених у цій статті, затверджується Кабінетом Міністрів України.

До переліку товарів, що не підлягають обміну (поверненню), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 172 від 19 березня 1994 року, відносяться плитні матеріали (деревоволокнисті та деревостружкові плити, фанера) і скло, нарізані або розкроєні під розмір, визначений покупцем (замовником).

Пунктом 5.9 укладеного між сторонами договору передбачено, що поверненню (обміну) не підлягають матеріали (скло, лиштва, пороги, двері, коробка) належної якості, нарізані або розкроєні під розмір, визначений та затверджений замовником.

Отже, за встановлених обставин, а саме, що замовлені ОСОБА_5 та виготовлені відповідачем матеріали вироблені за індивідуальним замовленням, розкроєні під розмір, визначений та затверджений замовником, виготовлені відповідачем і вартість матеріалів, що не підлягають поверненню, складає 120770 грн.93 коп. (а.с.99-100), з ОСОБА_5 підлягає стягненню на користь ОСОБА_6 40770 грн. 93 коп., а виготовлені відповідно до договору від 18 червня 2013 року № 0618 на поставку та виконання робіт, та рахунку фактуру № 0709 від 9 липня 2013 року ( позиція з 1 по 18) вироби, що зберігаються на складі ФОП ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, підлягають передачі позивачу ОСОБА_5

Разом з тим, висновок суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_5 інфляційних втрат, трьох процентів річних на підставі ст..625 ЦК України і пені відповідно до п.8.3 договору не відповідає встановленим судом обставинам та нормам матеріального права.

Відповідно до п.8.3 договору на поставку та виконання робіт за несвоєчасну оплату замовником виконаних етапів робіт на умовах даного договору замовник сплачує виконавцю неустойку у вигляді подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період прострочення, від відповідної суми вартості робіт за кожен день прострочення.

За умовами договору у замовника виникає обов'язок здійснення остаточної оплати вартості окремих етапів робіт на момент підписання Акту здачі-приймання матеріалів та/або акту здачі - приймання виконаних робіт по кожному етапу робіт.

Незважаючи на те, що матеріали були виготовлені та зберігалися на складі, проте відповідно до умов договору обов'язок здійснити остаточну оплату вартості окремих етапів робіт виникає з моменту підписання акту здачі-приймання, який сторонами не підписаний, - відсутні підстави для нарахування пені відповідно до п.8.3 договору.

Оскільки відсутні підстави для нарахування пені, то і відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на підставі ст..625 ЦК України.

Крім того, не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_5 вартості зберігання на складі дверей, оскільки рахунок на сплату вартості зберігання дверей на складі відповідачем позивачу виставлено не було, а умовами договору такого обов'язку на замовника не покладено.

Отже, за таких обставин рішення Оболонського районного суду м.Києва від 9 вересня 2015 року в частині зустрічних позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення. В іншій частині рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 303, 309, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_5, - задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м.Києва від 9 вересня 2015 року - скасувати в частині зустрічних позовних вимог і в цій частині ухвалити нове рішення наступного змісту.

Зустрічні позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 40770 грн.93 коп.

Зобов'язати ОСОБА_5 прийняти виготовлені відповідно до договору від 18 червня 2013 року № 0618 на поставку та виконання робіт, та рахунку фактуру № 0709 від 9 липня 2013 року вироби, що зберігаються на складі ФОП ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1.

У задоволенні інших вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 до ОСОБА_5 відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: