Постанова № 57168078, 05.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19937/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України (далі - ГПУ, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, яка полягає у ненаданні йому роз'яснення порядку оскарження рішення (листа, відповіді) відповідача від 25 серпня 2015 року № 19/4-35853-12; зобов'язання відповідача надати йому письмове роз'яснення порядку оскарження рішення (листа тощо) відповідача від 25 серпня 2015 року № 19/4-35853-12.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи,10 серпня 2015 року ОСОБА_2 звернувся із скаргою до Генеральної прокуратури України.

Суть скарги стосувалась запиту на інформацію позивача від 16.02.2015 адресованого ГПУ, на який останньою надано відповідь від 25.02.2015 вих. № 23-277 вих-15, яку позивач вважає формальною та такою, що не розкриває суті його запиту на інформацію від 16.02.2015.

У відповідь на скаргу позивача від 10.08.2015 Генеральною прокуратурою України підготовлено відповідь від 25.08.2015 вих. № 19/4-35853-12.

Вважаючи, що таке рішення відповідача не відповідає приписам норм чинного законодавства, зокрема ч. 4 ст. 15 та абз. дев'ятому ч. 1 ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», оскільки рішенням ГПУ від 25.08.2015 вих. № 19/4-35853-12 не надано роз'яснення порядку його оскарження, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачу відмовлено в задоволенні його вимог особисто викласти доводи скарги, брати участь у її перевірці, бути присутнім при її перевірці, бути присутнім при її розгляді та при наданні відповіді ГПУ не роз'яснено порядок її оскарження.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права на звернення регулює Закон України "Про звернення громадян".

На підставі ст. 2 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Ст. 18 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

знайомитися з матеріалами перевірки;

подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» визначені обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг, за якими органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:

- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не відміняє вимоги частини дев'ятої цієї статті.

Проаналізувавши зміст правових норм викладених вище колегія суддів приходить до висновку, що особа, може бути запрошена для розгляду її заяви чи скарги лише у випадку проведення засідання.

Зі змісту скарги ОСОБА_2 від 10.08.2015 року, колегією суддів встановлено, що вона стосується листа позивача від 16.02.2015 року направленого до ГПУ під назвою «Запит на інформацію» та відповіді ГПУ на вказаний лист від 25.02.2015 року № 23-277 вих-15, з якою не погоджується позивач із посиланням на те, що відповідачем відповідь по суті звернення не надана.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2015 року у справі № 826/5104/15 залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року, у задоволені позову ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України про визнання листа ГПУ від 25.02.2015 року № 23-277 вих-15 таким, що не відповідає суті заяви позивача від 16.02.2015 року та зобов'язання повторно розглянути заяву від 16.02.2015 року - відмовлено.

Тобто, правомірність відповіді ГПУ від 25.02.2015 року № 23-277 вих-15 на лист позивача від 16.02.2015 року, що є предметом розгляду скарги ОСОБА_2 від 10.08.2015 року, підтверджено вказаним судовим рішенням.

Водночас, зі змісту спірної відповіді від 25.08.2015 року на скаргу позивача від 10.08.2015 року вбачається, що ОСОБА_2 роз'яснено, зокрема, про з'ясування в судовому засіданні всіх обставини справи, та повідомлено, що оскільки доводи скарги є зрозумілими і були ним уточнені при її поданні на особистому прийомі, необхідності в отриманні від нього додаткових аргументів із зазначених питань не має. Крім того установлено, що запит на інформацію від 16.02.2015 року розглянуто в порядку та строки, встановлені Законом України «Про доступ до публічної інформації», що підтверджено рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2015 року.

Наведене свідчить, що перевірка, в якій бажав прийняти участь позивач не відбувалась, проведення засідання не здійснювалось, відповідь від 25.08.2015 року № 19/4 - 35853-12 ГПУ не містить відмови ОСОБА_2 в задоволенні його вимог, а тому висновки суду першої інстанції про те, що позивачу було відмовлено в задоволенні його вимог особисто викласти доводи скарги, брати участь у її перевірці, бути присутнім при її перевірці, колегія суддів вважає помилковими.

Водночас, враховуючи, що положеннями ч.4 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», передбачено роз'яснення громадянину порядку оскарження прийнятого рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), натомість, як встановлено вище, лист ГПУ від 25.08.2015 року № 19/4 - 35853-12 такої відмови не містить, колегія суддів вважає, що у відповідача й відсутній обов'язок роз'яснення порядку оскарження такої відповіді.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно встановлено обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2016 року скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Оксененко О.М.

Ісаєнко Ю.А.