Постанова № 57167878, 07.04.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2016 р. Справа № 809/1929/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Карабин М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Снятинському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0001001700, № 0001021700, № 0001031700, № 0001041700, № 0001051700 від 22.04.2015 року, рішень про застосування штрафних санкцій № 0000951700, № 0000961700 від 22.04.2015 року, вимог про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000781700, № Ф-0000791700 від 08.04.2015 року,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Снятинському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0001001700, № 0001021700, № 0001031700, № 0001041700, № 0001051700 від 22.04.2015 року, рішень про застосування штрафних санкцій № 0000951700, № 0000961700 від 22.04.2015 року, вимог про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000781700, № Ф-0000791700 від 08.04.2015 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неправомірно анульовано свідоцтво платника єдиного податку позивача, що в свою чергу потягнуло нарахування усіх податків, платежів та застосування штрафних фінансових санкцій до позивача як платника, який перебуває на загальній системі оподаткування.

Представник позивача вимоги викладені в позовній заяві підтримав в повному обсязі. Також додатково пояснив суду, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2015 року визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 08.04.2015 року про анулювання реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 платником єдиного податку, а тому позивач як на день перевірки, так і станом на час розгляду цієї справи був і залишається на спрощеній системі оподаткування. Таким чином, всі оскаржені в даній адміністративній справі рішення контролюючого органу підлягають скасуванню, так як вони прийняті відповідачем за помилкового висновку про те, що позивач є платником податків на загальній системі оподаткування.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених в письмовому запереченні. Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, судом встановлено таке.

Відповідно до інформації з офіційного сайту Міністерства юстиції України, єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрований 28.09.2009 року, та не перебуває в процесі припинення. Види діяльності: код КВЕД 22.23 «Виробництво будівельних виробів із пластмас» (основний); код КВЕД 46.73 «Оптова торгівля деревиною», будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; код КВЕД 41.20 «Будівництво житлових і нежитлових будівель». Перебуває на обліку в Державної податкової інспекції у Снятинському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області.

Судом встановлено, що на підставі постанови слідчого СВ Снятинського РВ УМВС України в Івано-Франківській області від 17.03.2015 року на підставі матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014090230000087, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 191 КК України призначено у кримінальному провадженні позапланову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог діючого законодавства у сфері оподаткування під час здійснення фінансово-господарських взаєморозрахунків між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та розпорядниками бюджетних коштів Снятинського району за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року. Проведення перевірки доручено Державній податковій інспекції у Снятинському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (том 1, а.с.230 ).

На підставі вищевказаної постанови слідчого, згідно пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, результати якої висвітлені в акті перевірки № 84/17/СЕ602880 від 08.04.2015 року (том 1, а.с.17-31).

В розділі 2.1 акту перевірки відповідач зазначив, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 порушено пп.2 п.291.4 ст.291 Податкового Кодексу України, щодо недотримання встановленої даною нормою заборони на здійснення підприємцями, що обрали другу групу платників єдиного податку, господарської діяльності з надання послуг, у тому числі побутових, суб'єктам господарювання, які перебувають на загальній системі оподаткування. На підставі п.299.16 ст.299 Податкового кодексу України, у разі виявлення під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку вимог, встановлених цією главою, свідоцтво платника єдиного податку анулюється на підставі акта перевірки. Тому контролюючий орган дійшов висновку про те, що з 01.07.2012р. приватний підприємець ОСОБА_3 вважається платником податків на загальній системі оподаткування, а тому зобов'язаний був сплачувати з оподаткованих господарських операцій податок на додану вартість, податок з доходів фізичних осіб, в тому числі, що й сплачується податковим агентом, військовий збір, а також сплачувати єдиний внесок за ставками, які передбачені законом для платника, що перебуває на загальній системі оподаткування.

З огляду на вказаний висновок, актом перевірки встановлено такі порушення: пп. 2 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI, у результаті чого у періоді, що перевірявся донараховано 2185,95 грн. єдиного податку, у тому числі квартал 2012р. - 2185,95грн; п.177.2 ст.177 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI, у результаті чого у періоді, що перевірявся, донараховано 90004,86 грн. податку на доходи фізичних осіб, зокрема за II півріччя 2012р. - 51517,43грн., за 2013р. -23071,93грн., за 2014р. - 15415,50грн; пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI, в результаті чого у періоді, що перевірявся, донараховано 5246,09 грн. податку на доходи фізичних осіб за найманих працівників, в тому числі за 2012р. - 4270,47грн., за 2013р. - 725,02 грн., за 2014р. - 250,59 грн.; абз.2 п.1 ст.7 та п.11 ст.8 Закону України від 08 липня 2010р. № 2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у результаті чого у періоді, що перевірявся, донараховано 61152,04грн. єдиного внеску, зокрема за II півріччя 2012р. - 25278,60 грн., за 2013р. - 22348,77 грн. за 2014р. - 13524,66 грн.; п.1 ст.4, п.2 ст.6 та п.п. 5, 7 ст.8 Закону України від 08 липня 2010р. № 2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у результаті чого донараховано за період що перевірявся 15194,06 грн. єдиного внеску, зокрема за 2012р. - 12368,42 грн., за 2013 р. - 2099,86 грн., за 2014р. - 725,78 грн.; п.181.1 ст.181, п.187.1 ст.187 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI, у результаті чого донараховано 67119,37 грн. податку на додану вартість, зокрема за грудень 2012р. в сумі 15103,63 грн., за 2013р. - 31461,74грн., за 2014р. - 20554 грн.; п.16-1 розділу 10 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI, у результаті чого донараховано 26 грн. військового збору, зокрема за 2014р. в сумі 26 грн.; п.51.1 ст.51, пп. „б" п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України №2755-IV від 02.12.2010 року.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем винесено п'ять податкових повідомлень-рішень, зокрема № 0001051700 від 22.04.2015 року (том 1, а.с. 8), яким визначено суму грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 32,50 грн., № 0001041700 від 22.04.2015 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 83899,21 грн. (том 1, а.с.9), № 0001031700 від 22.04.2015 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 7067,61 грн. (том 1, а.с.10), № 0001021700 від 22.04.2015 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 112506,08 грн. (том 1, а.с.11), № 00010001700 від 22.04.2015 року, яким визначено грошове зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 2732,44 грн. (том 1, а.с.12).

Також відповідачем винесено дві вимоги про сплату боргу (недоїмки), а саме: № Ф-0000781700 від 08.04.2015 року зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 61152,04 грн. (том 1, а.с.13), № Ф-0000791700 від 08.04.2015 року зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 15194,06 грн. (том 1, а.с.14).

Окрім цього, до позивача застосовано штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, що підтверджується рішеннями № 0000951700 від 22.04.2015 року на суму 3057,60 грн. (том 1, а.с.15) та № 0000961700 від 22.04.2015 року на суму 759,70 грн. (том 1, а.с.16).

Не погоджуючись із вказаними вище рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду про їх скасування.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та виходив з таких норм законодавства, що їх врегульовували.

Судом встановлено, що рішенням Державної податкової інспекції у Снятинському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 2 від 08.04.2015 року анульовано реєстрацію позивача як платника єдиного податку з 01.07.2012 року (том 1, а.с.235). В зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації єдиного податку від 08.04.2015 року (том 1, а.с.244-249). На час розгляду вказаного позову, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.07.2015 року провадження у даній справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 809/2422/15 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Снятинському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації єдиного податку від 08.04.2015 року (том 2, а.с.6-8).

Судом встановлено, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року в справі № 876/9177/15 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Снятинському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, визнано протиправним та скасовано вказане вище рішення контролюючого органу № 2 від 08.04.2015 року про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку (том 2, а.с.42-45).

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом п.п. 291.2, 291.3, 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема, друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Пунктом 293.1 статті 293 Податкового кодексу України передбачено, що ставки єдиного податку для платників першої - другої груп встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Відповідно до приписів пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема: податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою; податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи.

У відповідності до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, єдиний внесок нараховується, зокрема: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток); для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до підпунктів 1.1, 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Отже, враховуючи, що всі оскаржувані рішення контролюючого органу були прийняті на підставі акту перевірки, в якому зроблено висновок про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, та донараховано зобов'язання як для платника, який знаходиться на загальній системі оподаткування згідно рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації єдиного податку № 2 від 08.04.2015 року, яким позивачу анульовано з 01.07.2012 року реєстрацію платника єдиного податку, то з огляду на скасування цього рішення контролюючого органу постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року в справі № 876/9177/15, позивач в періоді, за який проводилася перевірка та за який донараховано грошові зобов'язання, штрафні санкції, був платником лише єдиного податку та єдиного внеску як платник, який перебуває на спрощеній системі оподаткування. В той же час, як вказано в акті перевірки, за спірний період позивачем не допущено порушень вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» як платником єдиного податку та єдиного внеску, зазначеним у пункті 4 частини першої статті 4 цього вказаного Закону, який обрав спрощену систему оподаткування.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

З огляду на встановлені судом вище підстави проведення перевірки позивача, враховуючи вимоги вищевказаної статті Податкового кодексу України, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0001001700, № 0001021700, № 0001031700, № 0001041700, № 0001051700 від 22.04.2015 року були прийняті відповідачем передчасно, без передбаченої законом підстави, оскільки суду не було подано доказів отримання контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувального вироку, ухвали про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили в кримінальному провадженні № 12014090230000087.

Відповідно до абзацу 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищевказані обставини, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржувані рішення, відповідач діяв всупереч вимогам закону, чим порушив права позивача як добросовісного платника податків та платника єдиного внеску, та фактично гарантоване статтею 1 протоколу 1 Конвенції з прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року право особи на «мирне володіння майном». Отже, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а тому їх належить задовольнити в повному обсязі.

При цьому, враховуючи роз'яснення Пленуму Вищого адміністративного суду України, викладені в пункті 10.2 постанови «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7, з огляду на зміст оспорюваних позивачем в цій адміністративній справі рішень відповідача, які свідчать про те, що вказані акти контролюючого органу є актами індивідуальної дії, суд дійшов висновку про те, що згідно статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України належним способом захисту порушених прав позивача буде прийняття судом рішення про визнання їх протиправними та скасування.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 487,20 грн., що підтверджується квитанцією № 19183355 від 08.05.2015 року. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, позивачу належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Снятинському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області судові витрати по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати: податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Снятинському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 0001001700 від 22.04.2015 року, № 0001021700 від 22.04.2015 року, № 0001031700 від 22.04.2015 року, № 0001041700 від 22.04.2015 року, № 0001051700 від 22.04.2015 року; рішення Державної податкової інспекції у Снятинському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про застосування штрафних санкцій № 0000951700 від 22.04.2015 року, № 0000961700 від 22.04.2015 року; вимоги Державної податкової інспекції у Снятинському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000781700 від 08.04.2015 року, № Ф-0000791700 від 08.04.2015 року.

Присудити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 (реєстраційний номер НОМЕР_8, місце проживання: АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Снятинському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (реєстраційний номер 39533891, місцезнаходження: вулиця Воєводи Коснятина, будинок 62, місто Снятин, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78300) - 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок судових витрат по сплаті судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 12.04.2016 року.