Постанова № 57167558, 14.04.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6908/15

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Романішина В.Л.

судді - Шляхтицького О.І.

при секретарі: Топор О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою головного управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 2 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до головного управління Національної поліції в Одеській області, головного управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та Біляївського районного відділу головного управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про часткове скасування рішення, поновлення службі та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ Національної поліції в Одеській області, ГУ МВС України в Одеській області та Біляївського РВ ГУ МВС України в Одеській області про скасування наказу від 04 листопада 2015 року № 1336 о/с в частині звільнення позивача зі служби; поновлення на посаді начальника Теплодарського ВМ Біляївського РВ ГУ МВС України в Одеській області, або на іншій посаді не нижче тієї на якій перебував до звільнення; зобов'язання розглянути кандидатуру позивача для зайняття посади у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію», у Головному управлінні Національної поліції в Одеській області та видати відповідний наказ з цього приводу; стягнення з Головного Управління Національної поліції України в Одеській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06.11.2015 року та моральної шкоди в розмірі 1000000 гривень.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував незаконністю спірних рішення та бездіяльності.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 2 березня 2016 року вищенаведений позов було частково задоволено. Скасовано наказ в спірній частині. Поновлено позивача в органах внутрішніх справ Головного управління МВС України в Одеській області. Стягнуто з Біляївського РВ ГУ МВС України в Одеській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 17195,40 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ГУ МВС України в Одеській області просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його часткового задоволення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що наказом ГУ МВС України в Одеській області від 4 листопада 2015 року № 1336 о/с позивача було звільнено з посади начальника Теплодарського ВМ Біляївського РВ ГУ МВС України в Одеській області за п. 64 «г» (скорочення штатів).

Преамбулою Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII передбачено, що цей Закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень вищенаведеного Закону передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Вищенаведений Закон було опубліковано 6 серпня 2015 року.

Отже, позивач, в законом встановленому порядку, 6 серпня 2015 року був попереджений про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень вищенаведеного Закону передбачено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Отже, законодавець (Верховна рада) визначив, що працівники міліції, які не були прийняті на службу до поліції у тримісячний термін з моменту опублікування даного Закону (попередження про наступне вивільнення) повинні бути звільненні через скорочення штатів. Інших варіантів вирішення питання не прийняття на службу до поліції співробітників міліції Законодавець не надав.

З урахуванням того, що позивач у терміни передбачені зазначеним Законом не був прийнятий на службу до поліції спірний наказ про його звільнення за скороченням штатів був прийнятий у точній відповідності з Законом (є правомірним).

Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень вищенаведеного Закону передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Таким чином, міліціонери можуть бути переведені в Національну поліцію як через конкурс, так і наказами командування. Такий перевід може здійснюватися шляхом проходження конкурсу або видання наказу. При цьому перевід не здійснюється «автоматично». Більш того, з наведеної норми вбачається, що такі накази (про перевід до поліції) є правом Національної поліції, а не обов'язком (в Законі зазначено, що працівники міліції можуть бути прийняті до поліції, а не приймаються).

Отже, прийняття працівника міліції на службу до поліції (шляхом видання наказу) здійснюється виключно за спільним бажанням такого працівника та відповідного органу поліції.

ГУ Національної поліції в Одеській області не виявило бажання на переведення до своїх лав позивача простим наказом. Отже, будь-яких підстав для зобов'язання органу поліції на видачу наказу про прийняття позивача на службу не має.

Окрім того, вже не існує Теплодарського ВМ Біляївського РВ ГУ МВС України в Одеській області і самої служби в міліції куди позивач бажає поновитися.

Усі інші доводи позивача будь-якого правового значення для вирішення даної справи по суті не мають.

Отже, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його часткового задоволення

Пунктом 4 ст. 202 КАС України передбачено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив вищенаведені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи по суті, внаслідок чого його постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу головного управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 2 березня 2016 року - скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до головного управління Національної поліції в Одеській області, головного управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та Біляївського районного відділу головного управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про скасування наказу від 04 листопада 2015 року № 1336 о/с в частині звільнення позивача зі служби; поновлення на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського районного відділу головного управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, або на іншій посаді не нижче тієї на якій перебував до звільнення; зобов'язання розглянути кандидатуру позивача для зайняття посади у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію», у Головному управлінні Національної поліції в Одеській області та видати відповідний наказ з цього приводу; стягнення з Головного Управління Національної поліції України в Одеській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06.11.2015 року та моральної шкоди в розмірі 1000000 гривень - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з апелянта (головного управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області) до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок №: 31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, Код класифікації доходів бюджету 22030101 судовий збір в розмірі 606 (шістсот шість) гривень, 32 копійки.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /В.Л. Романішин/

/О.І. Шляхтицький/