Постанова № 57167273, 12.04.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2016 р. Справа№ 927/1544/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

за участю представників cторін:

позивача: Барчунінов К.О., довіреність №2042 від 10.12.2015,

відповідача: Дубина А.П., директор,

Дубін В.І., довіреність №60 від 11.04.2016.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2016

у справі №927/1544/15 (суддя Кушнір І.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Сосницького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Сосницярайагролісгосп"

про стягнення штрафу 52530,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством "Придніпровська залізниця" подано позов до Сосницького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Сосницярайагролісгосп" про стягнення штрафу у сумі 52530,00 грн. за неправильно зазначену у накладній масу вантажу.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2016 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Сосницького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Сосницярайагролісгосп" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 7000 грн. 00 коп. штрафу та 1218 грн. на відшкодування судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд рішення скасувати в частині зменшення штрафу та відмови у відшкодуванні витрат на відрядження, та стягнути з відповідача на користь позивача штраф у сумі 52530,00 грн. та витрати на відрядження у сумі 3379,35 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.04.2016 року.

В судове засідання, яке відбулось 12.04.2016 року з'явились представники позивача та відповідача. Присутні представники надали суду усні пояснення щодо апеляційної скарги.

Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу. В своєму відзиві відповідач просив суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню у зв'язку з таким.

Як вбачається з накладної №33282518, 08 вересня 2015 року Сосницьким районним дочірнім агролісогосподарським спеціалізованим підприємством "Сосницярайагролісгосп" (Відправник) відправлено зі станції Мена Південно-Західної залізниці вагон №65315426 з вантажем - деревина паливна для технологічних потреб, не найменована в алфавіті, до станції призначення - Молочанськ Придніпровської залізниці, одержувач вантажу ТОВ "Арт-Пром".

У графах 24, 26, 28 накладної №33282518 вказана маса вантажу, визначена відправником - 55630 кг, спосіб визначення цієї маси - на електронних вагах Заводський №5104179003, завантажено - вантажовідправником.

11.09.2015 на станції Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці складено акт загальної форми №11256 від 11.09.2015, у якому в графі опис обставин, що викликали складання акта зазначено: при візуальному огляді виявлено погрузка вище бортів 150 см в 3 штабеля маркована у верхньому ряду червоною фарбою. Вагон поданий під контрольне переважування.

22.09.2015 на станції Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці складено акт загальної форми №18840 від 22.09.2015, у якому в графі опис обставин, що викликали складання акта зазначено: у доповнення акта загальної форми №11256 від 11.09.2015 проведено контрольне переважування на справних вагонних вагах ст. Запоріжжя Ліве №87 держповірка 30.01.2015 виявлена маса нетто по документу 55630 кг, тара 22100 кг, фактично брутто 59900 кг, тара з документа 22100 кг, нетто 37800 кг, що менше документа 17830 кг. Слідує призначенню.

За результатами вказаної перевірки був складений комерційний акт РА №010580/2007 від 22.09.2015.

У розділі "Д" комерційного акту зазначено, що на підставі актів загальної форми №11256 від 11.09.2015, №18840 від 22.09.2015 ст. Запоріжжя-Ліве зроблено контрольне переважування вантажу прибулого відправкою зазначеної на лицьовій стороні цього акту на справних вагонних вагах ст. Запоріжжя-Ліве №87 держповірка 30.01.2015, огляд-перевірка 30.07.2015 приймальником поїздів ОСОБА_6 в присутності заст. начальника станції ОСОБА_7 Згідно документа у вагоні значиться вага: тара 22100 кг, нетто 37800 кг. Фактично виявився вага брутто 59900, тара з документа 22100 кг, нетто 37800 кг, що менше ваги зазначеного в документі на 17380 кг. У комерційному відношенні погрузка вище бортів 150 см в 3 штабеля, крайні штабеля марковані поперечною смугою червоного кольору. Маркування в документі не значиться. Маркування і вантаження не порушені. У технічному відношенні вагон справний, люки закриті. Дана телеграма. Зав. вантажного двору по штатному розкладу немає.

У зв'язку з вищезазначеним, у відповідності зі ст.129 Статуту залізниць України та п.4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, було складено комерційний акт РА №010580/2007 від 22.09.2015.

Відповідно до ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену в накладній масу вантажу Позивачем нараховано Відповідачу штраф у п'ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення, що складає 52530,00 грн. (провізна плата по накладній №332202518 за вагон №65315426 складає 10506,00 грн.), який Позивач просить стягнути з Відповідача.

Згідно з ч. 2 ст.908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 5 ст.307 Господарського кодексу України визначено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Статтею 6 Статуту залізниць України передбачено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею, накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статтею 23 Статуту залізниць України визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Згідно зі ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

У додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 138) та зареєстрованих в Мінюсті України 24.11.2000р. за №863/5084, встановлено, що у графі "маса вантажу, визначена відправником" вказується маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом). У графі "спосіб визначення маси" зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/відправником). У графі "ким завантажено вантаж у вагон (контейнер)" зазначається відправником або залізницею. У графі "правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.

Згідно з відомостями, які внесені у накладну відправником вантажу та правильність внесення яких ним підтверджена, у відповідній графі накладної, маса вантажу визначена відправником та становить 55630 кг.

Спосіб визначення цієї маси - на електронних вагах Заводський №5104179003, завантажено - вантажовідправником.

Згідно зі ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

При цьому, ч.2 ст.129 Статуту залізниць України передбачено перелік обставин, для засвідчення яких складається комерційний акт, серед яких, зокрема, п. "а" передбачена невідповідність найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Частинами 3-5 зазначеної ст.129 Статуту залізниць України визначено, що Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Аналогічні підстави складання комерційних актів передбачені пунктом 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 за N334, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 р. за N567/6855, серед яких також зазначена невідповідність найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.

При цьому, ч.2 даного пункту п.2 Правил передбачає, що дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

Обставини, для засвідчення яких складаються акти загальної форми, визначені пунктом 3 зазначених Правил.

Враховуючи, що Позивачем Відповідачу вміняється саме невідповідність маси наявного вантажу масі, зазначеній перевізному документі - накладній, суд доходить висновку, що в даному випадку мав складатися саме комерційний акт, а не акт загальної форми.

Саме такий комерційний акт РА №010580/2007 від 22.09.2015 з детальним описом виявленої невідповідності складено та представлено суду Позивачем.

На підставі викладеного та враховуючи відсутність прямої заборони в Статуті та зазначених Правилах на складання актів загальної форми поряд з комерційним актом у випадках, коли має складатися саме комерційний акт, суд вважає, що складення Позивачем актів загальної форми №11256 від 11.09.2015 та №18840 від 22.09.2015 в даному випадку носило допоміжний необов'язковий характер, а тому дані акти і враховуються судом для всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи саме як додаткові, допоміжні письмові докази поряд з головним, необхідним та належним доказом - комерційним актом.

Згідно з абз.5 п.4 вищевказаних Правил складання актів комерційні акти складаються на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом.

Доводи Відповідача, що наведений комерційний акт складений з порушенням вищевказаного строку складання акту, оскільки невідповідність маси вантажу встановлена 11.09.2015, а комерційний акт складено 22.09.2015, не можуть бути прийняті судом з наступних підстав.

В акті загальної форми №11256 від 11.09.2015 в графі опис обставин зазначено: при візуальному огляді виявлено погрузка вище бортів 150 см в 3 штабеля маркована у верхньому ряду червоною фарбою. Вагон поданий під контрольне переважування.

Тобто в даному акті не зазначено ні що переважування відбулося саме 11.09.2015, ні, тим більше, що саме в цей день встановлений сам факт невідповідності маси вантажу.

Про факт та дату контрольного переважування та встановлення такої невідповідності прямо зазначено в комерційному акті РА №010580/2007 від 22.09.2015 та акті загальної форми №18840 від 22.09.2015.

Тобто, комерційний акт складено саме в день контрольного переважування та встановлення невідповідності маси вантажу.

Доказів зворотного суду не представлено.

Відповідно до п.10 Правил складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Комерційний акт РА №010580/2007 від 22.09.2015 підписали заст. начальника станції ОСОБА_7, інженер ОСОБА_8, приймальник поїздів ОСОБА_6, тобто, акт підписаний відповідно до наведеного п.10 Правил.

При цьому, суд враховує, що в зазначеному комерційному акті було прямо зазначено, що зав. вантажного двору по штатному розкладу немає.

На лицьовій стороні комерційного акту зазначено вірний номер накладної №33282518. Невелике накладення першої цифри 3 на знак "№" в бланку комерційного акту не спростовує даного факту.

У розділі "Б" Акту "Зазначено в перевізних документах" зазначення ваги нетто - 5563000 кг є фактично помилковим добавленням до вірної ваги двох останніх нулів, а не зазначенням взагалі невірної іншої ваги. В графі "Д" в описі виявленого ця вага вже зазначена вірно.

На підставі викладеного, суд не приймає вищевказані заперечення Відповідача у цій частині та вважає, що комерційний акт РА №010580/2007 від 22.09.2015, яким засвідчено невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у залізничній накладній, по суті складений відповідно до вимог Правил складання актів, а тому є належним, допустимим та достовірним доказом по справі.

Представником Позивача надана копія технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (зввт) №87, з якого вбачається, що найменування засобу ваговимірювальної техніки (зввт) - ваги вагонні, станція - Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці, вид зввт - тензометричні, номер, під яким зввт внесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки - У 2270-06.

Як вбачається з вищевказаного технічного паспорту, з 29.01.2015 по 30.01.2015 вагонним вагам проведено профілактичне технічне обслуговування. Проведено роботи згідно з п.5.12 Інструкції №442 МІУ від 31.07.2012. Ваги пред'явлено на повірку.

30.01.2015. Держповірка ваги відповідають ГОСТ 8453, ГОСТ 29329. Ваги придатні для переважування вантажів, що перевозяться залізничним транспортом. Наступний плановий строк огляду перевірки вагів 30.07.2015.

18.03.2015. Перевіркою стану вагонних ваг виявлено горизонтальний уступ 3 мм в стику рейки на 2-й платформі ваг та колією підходу, що є порушенням вимог п.3.44. Інст. 442 МІУ.

17.06.2015. Перевіркою стану утримання ваг виявлено на 1-й платформі ваг відсутність зазору в стиках рейки на платформі ваг та колією підходу, що є порушенням вимог п.3.44. Інстр. №442 МІЮ. До усунення недоліку зважування забороняється.

30.07.2015. Вагонним вагам проведений огляд перевірка. Перевірка метрологічних характеристик ваг з допомогою еталонів ВПВ №19992106 встановлено відповідність похибки ваг з вимогами таб №3 ГОСТ 29329-92 та керівництво по експлуатації. Ваги придатні для переважування вантажів, що перевозяться залізничним транспортом. Наступний строк повірки вагонних вагів 30.01.2016.

13.08.2015. За результатами інспекційної перевірки зауважень з питань утримання вагової колії немає.

Таким чином, на момент саме контрольного переважування вантажу, ваги були визнані придатними і державною повіркою і внутрішніми перевірками Позивача.

На підставі викладеного, з урахуванням огляду саме оригіналу техпаспорту у суду відсутні підстави вважати викладені в оригіналі дані про перевірки вагів недостовірними.

З урахуванням цього, суд вважає необґрунтованими доводи Відповідача, що переважування вантажу відбулося на несправних та не перевірених вагах, а тому висновок Позивача про невідповідність фактичної маси вантажу задекларованій не відповідає дійсності.

З наведених підстав судом не можуть прийняті і доводи Відповідача, щодо вірного зважування власними вагами та прийняття вантажу без заперечень по вазі вантажоотримувачем.

Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначається у накладних.

Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

У ст.118 Статуту залізниць України передбачено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

З викладених норм вбачається, що ст.122 визначає підстави притягнення для відповідальності, а до ст.118 відсилає лише щодо розміру штрафу, а не підстав його накладення, а тому суд вважає необґрунтованими посилання Відповідача на те, що передбачена ст.118 підстава притягнення до відповідальності "неправильне зазначення властивості вантажу" не охоплює поняття "маса".

Відповідно до п.5.5 Правил оформлення перевізних документів у вищевказаній редакції, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Щодо застосування одного з тарифів, зазначених в накладній (10256,00 грн. та 8928,00 грн.) Позивач пояснив, що відправником фактично сплачено 10256,00 грн., що підтверджує гр.34 залізничної накладної, а не 8928,00 грн., а тому саме цей показник і використовувався Позивачем при обрахунку штрафу.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що Позивачем доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість позовних вимог.

Разом з тим, представником Відповідача подано заяву про зменшення розміру штрафу у разі задоволення позовних вимог до 5253,00 грн., у якій Відповідач зазначає, що він у повному обсязі сплатив заявлений тариф за перевезення вантажу, покупець беззаперечно підтвердив його отримання та не заявив жодних претензій, діями Відповідача не завдано збитків жодному учаснику господарських відносин. Крім того, сума заявлених Позивачем позовних вимог у п'ять разів перевищує суму коштів, сплачених Відповідачем по тарифу.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вказана норма кореспондується з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з п.6.4. роз'яснень Президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" (із змінами) відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 статті 83 ГПК надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Виходячи з цього, суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

З врахуванням того, що мало місце саме недовантаження, а не перевантаження, вагону, тобто:

- це не вело до більшого зношення рухомого складу або можливості руйнації чи пошкодження вагону;

- це не могло призвести до сплати меншого розміру оплати за перевезення вантажу, навпаки Відповідачем оплачено повну вагу, зазначену в накладній;

- Позивачу в даному випадку не завдано ніяких збитків;

- Позивачем не доведено, що саме недовантаження (в тому числі у встановленому розмірі) могло з великою ймовірністю створити загрозу безпеці руху поїздів, як це зазначає Позивач в своїх запереченнях, або завдати інших збитків,

а також враховуючи, що сума штрафу є надмірно великою, оскільки у п'ять разів перевищує суму коштів, сплачених Відповідачем по тарифу, керуючись ст.233 Господарського кодексу України та п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку про доцільність зменшення розміру штрафу до 7000,00 грн.

Згідно з ч.1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.п.4.1. п.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру.

Згідно з п.п.4.3. п.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами) у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що судовий збір має бути покладений в повному обсязі на Відповідача.

Разом з тим, Позивачем подані заяви №13-04/86 від 18.02.2016 та №13-04/90 від 22.02.2016 про стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат на відрядження представника Позивача до Господарського суду Чернігівської області у сумі 2288,56 грн. та 1090,79 грн. відповідно.

Дані заяви Позивач обґрунтовує тим, що ухвалами Господарського суду Чернігівської області від 24.12.2015, 14.01.2016, 02.02.2016 у справі №927/1544/15 визнано явку представника залізниці обов'язковою. На виконання даних ухвал Позивач неодноразово відрядив до Господарського суду Чернігівської області свого представника, у зв'язку з чим вимушений понести витрати.

У судовому засіданні 23.02.2016 представник Позивача усно пояснив, що від Позивача ухвалами суду від 14.01.2016 та від 02.02.2016 був витребуваний оригінал технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки №87, тому Позивач вважає, що явка представника у судові засідання була визнана судом обов'язковою.

Відповідно до ч.1 ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як зазначено в п.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами) відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Як вбачається з матеріалів справи, в ухвалах Господарського суду Чернігівської області у справі №927/1544/15, а саме: в п.6 ухвали від 24.12.2015, п.8 ухвали від 14.01.2016, п. 6 ухвали від 02.02.2016 було зазначено: "При направленні у судове засідання уповноважених представників, останнім мати оригінал та належним чином завірену копію довіреності, а також документ, що посвідчує особу (паспорт); у разі явки керівника організації - належним чином завірену копію наказу про призначення на посаду, документ, що посвідчує особу (паспорт), та установчі документи."

Тобто, явка представника Позивача у судові засідання 14.01.2016, 02.02.2016, 23.02.2016 судом обов'язковою не визнавалася.

Оригінал технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки №87, витребуваний ухвалами суду від 14.01.2016 та від 02.02.2016 Позивач міг надати засобами поштового зв'язку з наступним його поверненням Позивачу після прийняття рішення.

На підставі зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат на відрядження представника Позивача до Господарського суду Чернігівської області у сумі 2288,56 грн. та 1090,79 грн.

Враховуючи наведене, рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2016 у справі №927/1544/15 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст. 104 ГПК України для його скасування або зміни, відсутні. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду слід залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2016 у справі №927/1544/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" - без задоволення.

2. Матеріали справи №927/1544/15 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов