Постанова № 57166901, 11.04.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.04.2016 справа №908/6023/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддів: при секретарі: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 не з`явились не з`явилисьрозглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства Управління капітального будівництва, м. Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької областівід12.01.2016 рокуу справі№908/6023/15 (суддя Кагітіна Л.П.)за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Буд-Енерго-Стандарт, м. Запоріжжядо відповідача: Комунального підприємства Управління капітального будівництва, м. Запоріжжяпропро стягнення 46 850,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.01.2016 року по справі №908/6023/15 частково задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Буд-Енерго-Стандарт, м. Запоріжжя до Комунального підприємства Управління капітального будівництва, м. Запоріжжя про стягнення неустойки(пені), відсотків річних всього у розмірі 46 850,26 грн. Стягнуто з Комунального підприємства Управління капітального будівництва (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Рад. України, буд. 60б, код ЄДРПОУ 04054151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Буд-Енерго-Стандарт (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 64, код ЄДРПОУ 37221276) 29 945 (двадцять девять тисяч девятсот сорок пять) грн. 90 коп. пені, 9 061 (девять тисяч шістдесят одна) грн. 38 коп. 3% річних та 1 014 (одна тисяча чотирнадцять) грн. 10 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач, Комунальне підприємство Управління капітального будівництва, м. Запоріжжя звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №юр/0113 від 28.01.2016р. на рішення господарського суду Запорізької області від 12.01.2016р. у справі №908/6023/15, в якій просив суд скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 12.01.2016 року у справі №908/6023/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 04.02.16р. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Чернота Л.Ф., суддів Бойченко К.І., Стойка О.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.02.16р. апеляційна скарга Комунального підприємства Управління капітального будівництва, м. Запоріжжя №юр/0113 від 28.01.2016р. на рішення господарського суду Запорізької області від 12.01.2016р. по справі №908/6023/15 була повернута заявнику без розгляду на підставі п.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України.

Апелянт повторно звернувся з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Запорізької області від 12.01.2016р. у справі №908/6023/15 та надав клопотання про поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги.

Скаржник з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права, зазначає, що судом першої інстанції були неповністю зясовані обставини, що мають значення для справи, тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 12.01.2016 р. по справі №908/6023/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Буд-Енерго-Стандарт, м. Запоріжжя до Комунального підприємства Управління капітального будівництва, м. Запоріжжя про стягнення 46 850,26 грн. у повному обсязі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 03.03.2016р. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Чернота Л.Ф., суддів Бойченко К.І., Стойка О.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 04.03.2016р. у справі №908/6023/15 відновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження та прийнято апеляційну скаргу до провадження. Справу призначено на 11.04.2016р. о 11:00.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Буд-Енерго-Стандарт, м. Запоріжжя до судового засідання не зявися, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №02-34/1464/16 від 15.03.2016р., своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався (а.с.100).

Відповідач до судового засідання не зявися, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №02-34/1406/16 від 12.03.2016р., своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався (а.с.101).

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з`ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи №908/6023/15.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.10.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Буд-Енерго-Стандарт (підрядником) в особі директора ОСОБА_5, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони та Комунальним підприємством Управління капітального будівництва в особі начальника підприємства ОСОБА_6, що діє на підставі Статуту підприємства (замовником) з другої сторони, укладено договір підряду №33/12.

Положеннями п.1.1. договору встановлено, що замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконати будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи, а також постачання необхідного обладнання та устаткування по обєкту: Реконструкція палацу спорту Юність у м. Запоріжжі (надалі обєкт). Пунктом 1.2. договору визначається адреса розташування обєкта(а. с. 9).

Відповідно до п. 1.4 договору, в редакції додаткової угоди від 12.06.2014 р., замовник здійснює фінансування підрядника на будівництво обєкту за рахунок коштів, перерахованих головним розпорядником коштів 93624,63154 тис. грн., наданих для фінансування предмету договору, в межах яких буде проводитись оплата виконаних робіт підрядника та, крім того, оплата витрат на утримання служби замовника (включаючи кошти на здійснення технічного нагляду) у розмірі 2,5% від підсумку глав 1-9 зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва, що орієнтовно становить 2227,65589 тис. грн., у т.ч. ПДВ 371,27598 тис. грн., обсяг фінансування 2012 р. складає 0,00 грн., обсяг фінансування 2013 р. складає 445,56737 тис. грн. (з ПДВ), обсяг фінансування 2014 р. складає 21,30831 тис. грн. (з ПДВ), обсяг фінансування 2015 р. складає 1760,78021 тис. грн. (з ПДВ) (а.с. 18).

Разом з тим, договірна ціна робіт є динамічною та визначається відповідно до вимог нормативних документів у сфері ціноутворення у будівництві, на основі затвердженої проектно-кошторисної документації, що є невідємною частиною договору та складає 93622403,88 грн., в т.ч. ПДВ 15603733,98 грн. Обсяг фінансування 2012 р. складає 0,000 грн., обсяг фінансування 2013 р. складає 18486548,08 грн. (з ПВД), обсяг фінансування 2014 р. складає 926448,25 грн. (з ПДВ), обсяг фінансування 2015 р. складає 74209407,55 грн. (з ПДВ) (п.3.1 в редакції додаткової угоди від 12.06.2014 р.).

Також, положеннями п. 4.1 договору передбачено, що розрахунки проводяться відповідно до законодавства у сфері бюджетного фінансування в межах та за рахунок коштів, перерахованих Головним розпорядником коштів, наданих для фінансування предмету договору шляхом, зокрема, поетапної оплати замовником виконаних робіт після підписання сторонами довідки про вартість виконаних підрядних робіт у формі КБ-3, акту виконаних робіт у формі КБ-2в, складених підрядником відповідно до вимог ДБН Д 1.1.1-2000, у межах ціни цього договору, в строк до 5 календарних днів після надходження коштів для фінансування предмету договору на рахунок замовника.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що рішенням господарського суду Запорізької області від 20.10.2015 р. у справі № 908/4477/15 з Комунального підприємства Управління капітального будівництва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Буд-Енерго-Стандарт стягнуто суму 926 443 (девятсот двадцять шість тисяч чотириста сорок три) грн. 46 коп. боргу за виконані роботи за договором, суму 424 311 (чотириста двадцять чотири тисячі триста одинадцять) грн. 10 коп. втрат від інфляції, суму 28 707 (двадцять вісім тисяч сімсот сім) грн. 06 коп. 3% річних, суму 27589 (двадцять сім тисяч пятсот вісімдесят девять) грн. 23 коп. судового збору. Рішення господарського суду не оскаржувалось і набрало чинності 03.11.2015 р.

04.11.2015 р. господарським судом на виконання зазначеного рішення видано відповідний наказ.

Матеріали справи свідчать, що свої зобовязання щодо сплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Буд-Енерго-Стандарт грошових коштів, стягнутих рішенням господарського суду Запорізької області від 20.10.2015 р. у справі № 908/4477/15 відповідачем не виконано.

Як встановлено судовою колегією, обставини справи свідчать, що сторонами договору без зауважень було підписано та скріплено печатками акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в за квітень 2014 р. № 31 на суму 461406,50 грн. (роботи виконувались у січні), № 32 на суму 209545,42 грн. (роботи виконувались в лютому), № 33 на суму 152447,95 грн. (роботи виконувались в січні), № 34 на суму 103043,59 грн. (роботи виконувались в січні), всього на загальну суму 926 443,46 грн.

Наведені акти були предметом дослідження під час розгляду справи №908/4477/15.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань по сплаті суми 926 443,46 грн. основного боргу, вимоги про стягнення з нього трьох відсотків річних та пені є правомірними з огляду на наступне.

Положеннями ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення зобовязань, зобовязання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільний кодекс України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконане у встановленому законом порядку, не припиняє зобовязальних відносин сторін і не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст. 625 Цивільним кодексом України сум.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобовязання.

Суд першої інстанції вірно зазначає, що за рішенням господарського суду Запорізької області від 20.10.2015р. по справі №908/4477/15 з відповідача стягнуто суму 3% річних за період з 19.07.2014 р. по 30.07.2015 р.

Позивач здійснив розрахунок 3% річних за період прострочення з 01.08.2015р. по 27.11.2015 р. включно, на підставі п.9.3 договору, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. Відсотки в розмірі 3% річних за весь час прострочки складають 9 061,38 грн.(а.с.4).

Перевіривши розрахунок 3% річних наданий позивачем, судова колегія дійшла висновку, що 3% річних в зазначеному розмірі нараховано позивачем відповідно до умов договору, арифметично вірно та без порушень вимог чинного законодавства України. У зв`язку з цим вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду.

Щодо розміру заявленої до стягнення суми пені, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 9.3 договору сторони передбачили, що у випадку порушення замовником строків перерахування оплати замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки від суми платежу за кожний день прострочення.

Позивачем у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань нарахована пеня за період з 27.11.2014р. по 19.01.2015р. за розрахунком, доданим до позову в розмірі 37 788 грн. 88 коп.

Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

11.01.2016р. відповідач надав відзив на позовну заяву в якому заявив про застосування судом строку позовної давності та просив відмовити в позові в частині стягнення пені в сумі 37 788,88 грн.

У відзиві відповідач посилається на те, що позивач протягом шестимісячного строку від дня, коли зобовязання мало бути виконано відповідачем, а саме з 19.07.2014р. по 19.01.2015р., не скористався своїм правом застосувати до відповідача штрафні санкції у вигляді пені, що є підставою для відмови у задоволенні цих вимог з огляду на пропуск позовної давності(а.с.31).

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Предметом розгляду справи №908/6023/15 є 3% річних та пеня.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується скорочена позовна давність строком в один рік.

З розрахунків позивача вбачається, що пеня нарахована відповідачу з 27.11.2014 р. по 19.01.2015 р.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою лише 09.12.2015р., тобто після спливу спеціального строку позовної давності за вимогами про стягнення пені за період з 27.11.2014 р. по 09.12.2014 р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачем втрачено право на звернення із вимогою про нарахування штрафних санкцій(пені), оскільки протягом шестимісячного строку з моменту виникнення у відповідача зобовязання така вимога не заявлялася.

Пунктом 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів № 10 від 29.05.2013 року зазначено, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором). Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за угодою сторін, тому, зокрема, умови договору, за якими сторони встановили, що така давність обчислюється не з моменту прострочення платежу, а з іншої дати, що визначається шляхом зворотного відрахування шести місяців від дати пред'явлення вимоги, суперечать вимогам закону і не застосовуються судом.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку строк позовної давності визначається виходячи з дати подання позовної заяви до суду, а саме 09.12.2015 року, тому клопотання відповідача про застосування строку позовної давності задовольняється судом частково щодо періоду нарахування пені з 27.11.2014 р. по 09.12.2014р.

Таким чином, за висновком суду, з урахуванням застосуванням строків позовної давності, суму пені слід нараховувати на суму основного боргу 929 443,46 грн., яка на час розгляду даної справи відповідачем не сплачена, за період з 09.12.2014 р. по 19.01.2015 р., що складає 29 945,90 грн.

Зважаючи на вищевикладене судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги позивача щодо стягнення пені за період з 27.11.2014 р. по 09.12.2014 р. тому не підлягають задоволенню.

Доводи скаржника щодо відсутності підстав для стягнення 3% річних з огляду на те, що прокуратура Орджонікідзевського району м. Запоріжжя вимогою від 16.07.2014р. № 128-4367 вих.14 зобов'язала Департамент освіти і науки, молоді та спорту Запорізької міської ради, як головного розпорядника коштів, відкликати фінансування об'єкту Реконструкція палацу спорту Юність на час досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно позивача, тому прострочення виконання зобов'язання виникло не з вини відповідача не приймаються судовою колегією.

Як зазначено у п.1.3 Статуту Комунального підприємства «Управління капітального будівництва», підприємство є юридичною особою. Положеннями п.3.4. Статуту зазначено, що підприємство веде самостійний баланс, має розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням.

Згідно з частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів для належного виконання взятих на себе договірних зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського та державного інтересів. Відповідно до п.5 Оглядового листа Вищого господарського суду України N01-06/374/2013 від 18.02.2013р. «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)» відсутність фінансування не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 12.01.2016р. року у справі №908/6023/15 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Управління капітального будівництва, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 12.01.2016 року у справі №908/6023/15 - залишити без задоволення, а рішення - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф.Чернота

Судді К.І. Бойченко

ОСОБА_3

Надр.5 прим:1 у справу;1 позивачу;1 відповідачу;1 ДАГС;1 ГСЗО