Рішення № 57166860, 04.04.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2016р. Справа№ 914/615/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-Український центр «Медсервіс», м. Львів

до відповідача: Червоноградської центральної міської лікарні, м.Червоноград

про стягнення 2 881 грн. 93 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник (довіреність від 12.01.2016 р.);

від відповідача: не зявився

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західно-Український центр «Медсервіс», м. Львів звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Червоноградської центральної міської лікарні, м. Червоноград про стягнення 2 881 грн. 93 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 09.03.2016р. призначив розгляд справи на 23.03.2016 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

Представнику розяснено права та обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг. Позивачем узгоджені сторонами послуги були надані в повному обсязі, що підтверджується підписаним сторонами актом. Відповідач свої зобовязання щодо оплати вартості послуг у строки, визначені договором, не виконав. В подальшому позивач звернувся з позовною заявою в суд з вимогою про стягнення суми основного боргу в розмірі 8 539 грн. 60 коп., 442 грн. 87 коп. 3% річних за період часу з 30.05.2013 р. по 19.02.2015 р., 2 416 грн. 69 коп. інфляційних нарахувань за період часу з червня 2013 року по січень 2015 року. Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.03.2015 р. у справі №914/576/15, яке набрало законної сили, позов задоволено стягнуто 8 539 грн. 60 коп. основного боргу, 442 грн. 87 коп. 3% річних, 2 416 грн. 69 коп. інфляційних нарахувань та судові витрати. Оскільки відповідач сплатив вказану суму боргу лише 22.05.2015 р., позивач просив суд стягнути з відповідача за період часу з 20.02.2015 р. по 21.05.2015 р. 3% річних в розмірі 63 грн. 87 коп., та за період часу з січня 2015 року по квітень 2015 року інфляційні нарахування в розмірі 2818грн. 06 коп., а також судові витрати.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

20 травня 2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Західно-Український центр «Медсервіс» (виконавець) та Червоноградською ЦМЛ (замовник) було укладено договір №13/04/23 про надання послуг.

За цим договором виконавець (позивач) зобовязувався надати послуги з випробування та знежирення медичної кисневої магістралі, а замовник (відповідач) зобовязувався прийняти та оплатити вартість наданих послуг.

Вартість усіх послуг становить 8 539 грн. 60 коп. (п. 2.1. договору).

Відповідно до умов вищевказаного договору позивач виконав роботи, що підтверджується підписаним сторонами 20.05.2013 р. приймально-здавальним актом на суму 8 539 грн. 60 коп. Роботи були виконані в повному обсязі, зауважень до виконання у відповідача не було, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на вищевказаному акті та скріпленням печаткою.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що замовник зобовязаний повністю оплатити повну вартість наданих послуг протягом девяти днів з моменту підписання приймально-здавального акту.

У звязку з несплатою відповідачем вартості наданих послуг за вказаним договором, Товариство з обмеженою відповідальністю «Західно-Український центр «Медсервіс» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з відповідача вартості наданих послуг у розмірі 8539грн. 60 коп., 442 грн. 87 коп. 3% річних за період часу з 30.05.2013 р. по 19.02.2015р., 2 416 грн. 69 коп. інфляційних нарахувань за період часу з червня 2013 року по січень 2015 року.

06.03.2015 р. Господарський суд Львівської області у справі №914/576/15 виніс рішення, яким позов задоволив, стягнув з відповідача на користь позивача 8 539 грн. 60 коп. основного боргу, 442 грн. 87 коп. 3% річних, 2 416 грн. 69коп. інфляційних нарахувань та судові витрати.

Відповідачем сплачено заборгованість 22.05.2015 р., що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Позивачем за період часу з 20.02.2015 р. по 21.05.2015 р. заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 63 грн. 87 коп. та за період часу з січня 2015 року по квітень 2015 року включно інфляційні нарахування в розмірі 2 818 грн. 06 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення 3% річних та інфляційні нарахування за період, протягом якого зобовязання відповідача належним чином не було виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобовязання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом.

Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, які не передбачають підставою припинення зобовязання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобовязання, передбачених договором або законом, зобовязання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобовязання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обовязки сторін зобовязання.

Ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє зобовязальних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, що відображено у постанові Пленуму від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» (п. 7), а також Верховний Суд України, що відображено, зокрема, у постанові від 05.12.2011 р. по справі №16/164 (2010) .

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобовязання відповідачем, що в свою чергу є підставою для стягнення з нього суми 3% річних та інфляційних втрат.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 63 грн. 87 коп. та інфляційні нарахування в розмірі 2 818 грн. 06 коп.

Покликання відповідача на відсутність бюджетного фінансування не є тією обставиною (подією), яка не породжує для відповідача обовязку здійснити розрахунок за виконані роботи, або звільняє відповідача від визначеного договором та/або законом зобовязання розрахуватися за виконані роботи.

Крім цього, виходячи із приписів ст. 511 ЦК України, зобовязання не може створювати обовязку для третьої особи, що не є стороною договору. У випадках, встановлених договором, зобовязання може лише породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Слід також зазначити, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 63 грн. 87 коп. 3% річних, 2 818 грн. 06 коп. інфляційних втрат.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 598, 599, 611, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Червоноградської центральної міської лікарні, м.Червоноград, вул. Івасюка, 2, Львівська область (ідентифікаційний код 01996869) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-Український центр «Медсервіс», м. Львів, вул. Антоновича, 128 (ідентифікаційний код 22334457) 63 грн. 87 коп. 3% річних, 2 818 грн. 06 коп. інфляційних втрат, 1 378 грн. 00 коп. судового збору.

3.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 04.04.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 11.04.2016 р.

Суддя Мазовіта А.Б.