Ухвала суду № 57160080, 05.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/227/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гайворонського С.П.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Ліснік Н.П., Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_3 Русь» на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 26 листопада 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_3 Русь» про визнання договору іпотеки припиненим, зобовязання здійснити державну реєстрацію припинення іпотеки і обтяження, зняття заборони та виведення обєкту нерухомості з Державного реєстру, та повернення правовстановлюючих документів, та зустрічного позову Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_3 Русь» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

17 липня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь» про визнання договору іпотеки припиненим, зобовязання здійснити державну реєстрацію припинення іпотеки і обтяження, зняття заборони та виведення обєкту нерухомості з Державного реєстру, а також повернення правовстановлюючих документів. Вказаний позов позивач мотивував тим, що 26 вересня 2012 року між ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №1308-00-12-2, згідно якого позивачу надано споживчий кредит на суму 490000,00 грн. за процентною ставкою у розмірі 22,0% річних на строк до 26.09.2022 року (далі Кредитний договір).

29.07.2013 року внесено зміни у вигляді переведення даного кредиту у режим не відновлювальної відкличної кредитної лінії та додаткового виділення кредитних коштів, в результаті чого сума кредиту склала 681000,00 грн.

Крім того, відповідно до п.2.5 Кредитного договору позивач ОСОБА_4 26.09.2012 року передав в іпотеку кредитодавцю майно: трикімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 144,3 кв.м., житловою площею 44,6 кв.м. (далі - предмет іпотеки), що підтверджується відповідним договором іпотеки, який був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5, зареєстрований в Державному реєстрі іпотеки за №4228, зі змінами, внесеними 29 липня 2013 року (№3486 в Державному реєстрі іпотек) (далі Договір іпотеки).

Також позивач вказав, що він виконав свої зобовязання за Кредитним договором та достроково погасив кредит у повному обсязі із врахуванням процентів за користування кредитом.

Разом з тим, відповідач відмовився визнати Договір іпотеки припиненим, здійснити державну реєстрацію припинення іпотеки, обтяження, зняти заборону і вивести обєкт нерухомості з Державного реєстру іпотек та видати правовстановлюючі документи.

У звязку з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив суд визнати Договір іпотеки припиненим;

зобовязати відповідача ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь» здійснити державну реєстрацію припинення Договору іпотеки, зняти заборону та виключити його з Державного реєстру іпотек;

зобовязати ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь» повернути ОСОБА_4 правовстановлюючі документи на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру, а саме свідоцтво про право власності та технічний паспорт на квартиру, що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності.

В свою чергу, представник ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь» позовні вимоги не визнав та 17 серпня 2015 року звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за Кредитним договором (а.с.54-57), стверджуючи, що 26 вересня 2012 року між ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь» та ОСОБА_4 був укладений Кредитний договір.

Представник ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь» вказав в позові, що відповідач свої зобовязання по Кредитному договору не виконував, кредитні кошти та відсотки за користування кредитом своєчасно не сплачував, у звязку з чим виникала заборгованість у розмірі 400894,07 грн.

З метою закриття заборгованості за Кредитним договором, 20 березня 2015 року з рахунків фізичних осіб (ОСОБА_6 та ОСОБА_7В.) на рахунок, який належить ОСОБА_4 та відкрито у ПАТ «ОСОБА_3 Русь», в рахунок погашення заборгованості було перераховано грошові кошти в сумі 400894,00 грн.

Разом з тим, Постановою правління Національного банку України від 19.03.2015 року №190 ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь» віднесено до категорії неплатоспроможних. А рішенням №61 розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь» з ринку, запроваджено тимчасову адміністрацію з 19 березня до 19 червня 2015 року та подовжено її здійснення по 19.07.2015 року включно.

Представник позивача по зустрічному позову також стверджував в позові, що переказ грошових коштів, які зберігаються на рахунках юридичних та фізичних осіб, які відкрито у ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь», є можливим виключно у межах сум, що надійшли на їхні рахунки, починаючи з 21.03.2015 року, тому вищезазначений правочин є нікчемним, а заборгованість за Кредитним договором не є погашеною.

У звязку з цим, представник ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь» звернувся до суду з даним зустрічним позовом та просив суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь» грошові кошти у загальному розмірі 440174,72 грн.

У судовому засіданні представник первісного позивача підтримав позов в повному обсязі, просив його задовольнити, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити, надав письмові заперечення проти зустрічного позову (а.с.82-86). Свої заперечення мотивував тим, що ОСОБА_4 достроково погасив заборгованість по Кредитному договору та 20.03.2015 року процедури виведення ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь» з ринку та здійснення тимчасової адміністрації у ньому розпочато не було.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 26 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 були задоволені.

Було визнано Договір іпотеки, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь» 26 вересня 2012 року припиненим.

Було зобовязано відповідача ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь» здійснити державну реєстрацію припинення Договору іпотеки, зняти заборону з предмету іпотеки - трикімнатної квартири та виключити його з Державного реєстру іпотек.

Зобовязано ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь» повернути ОСОБА_4 правовстановлюючі документи на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру, а саме свідоцтво про право власності та технічний паспорт на квартиру, що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності.

Було стягнуто з ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь» на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 243,60 грн.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь» було відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь» ставить питання про скасування зазначеного судового рішення із закриттям провадження у справі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 вересня 2012 року між ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь» та ОСОБА_4 був укладений Кредитний договір, згідно якого позивачу надано споживчий кредит на суму 490 000.00 грн. за процентною ставкою у розмірі 22,0% річних на строк до 26.09.2022 року (а.с.13-17).

29.07.2013 року до Кредитного договору були внесені зміни у вигляді переведення даного кредиту у режим не відновлювальної відкличної кредитної лінії та додаткового виділення кредитних коштів, у результаті чого сума кредиту склала 681000.00 грн. (а.с.18-22).

У відповідності до п.9.1 Кредитного договору строк його дії встановлено: «з дня його підписання до повного виконання Сторонами зобовязань за ним».

Пунктом 4.1 цього договору передбачено, що Позичальник має право здійснювати дострокове погашення Кредиту. При цьому проценти за користування Кредитом розраховуються виходячи із суми залишку заборгованості за Кредитом за фактичний строк користування Кредитом.

Крім того, у відповідності до п.2.5 Кредитного договору 26.09.2012 року ОСОБА_4 уклав з ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь» іпотечний договір, який був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 та згідно якого ОСОБА_4 передав в іпотеку кредитодавцю майно: трикімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.23-29).

Так, згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виходячи із вищевказаної норми матеріального права, ОСОБА_4 свої зобовязання за Кредитним договором погасив достроково у повному обсязі, з вирахуванням процентів, а всього у сумі 400894 грн.

Зазначені обставини підтверджуються довідкою ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь» від 24.04.2015 року №472/01-2432, в якій вказано, що заборгованість за Кредитним договором №1308-00-12-2 від 26.09.2012 року на імя ОСОБА_4 погашена у повному обсязі (а.с.31).

Крім того, факт погашення ОСОБА_4 кредиту та процентів по ньому беззаперечно доведений банківськими виписками від 19.06.2015 року по особовим рахункам позивача №22034900261, №22083900320, №22090900090 (а.с.32-39).

За змістом ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» та п.4.3.1 Договору іпотеки від 26.09.2012 року, іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного і обгрунтованого висновку про те, що іпотека ОСОБА_4 перед ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь» припинена, з чим повністю погоджується колегія суддів.

Разом з тим, у відповідності до п.9 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація припинення іпотеки обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобовязаний подати протягом пяти робочих днів з дня припинення іпотеки, обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів.

Оскільки листом приватного нотаріуса Іллічівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 ОСОБА_4 було відмовлено в знятті заборони та виведення обєкту нерухомості з Державного реєстру іпотек, через відсутність відповідних документів, він був зобовязаний звернутись до суду з позовом для вирішення цього питання.

Враховуючи, що іпотека ОСОБА_4 припинена, про що вказано вище, суд дійшов обгрунтованого висновку про необхідність зобовязання обтяжувача - ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь» здійснити державну реєстрацію припинення Договору іпотеки, зняти заборону з предмету іпотеки, виключити його з Державного реєстру іпотек та зобовязати ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь» повернути ОСОБА_4 правовстановлюючі документи на предмет іпотеки.

З підстав викладеного, суд першої інстанції також дійшов обрунтованого висновку про необхідність відмови ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь» у задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за Кредитним договором у сумі 440174,72 грн., із яких 39280,64 грн. нараховані в якості відсотків за кредитом, пені на відсотки та пені за несплачений кредит, починаючи з 01.04.2015 року, тобто після перерахування коштів на рахунок ОСОБА_4 (а.с.55, 76).

Що стосується доводів заявника апеляційної скарги про те, що оскільки Постановою правління Національного банку України від 19.03.2015 року №190 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_3 Русь» до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19.03.2015 року №61 «Про запровадження тимчасової адміністрації «ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь», згідно з яким з 20.03.2015 року у зазначеному банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації, то ПАТ «ОСОБА_3 Русь» не мав права здійснювати грошові операції по перерахуванню коштів із рахунку одного вкладника на рахунок іншого, то вони є безпідставними, з огляду на наступне.

Так, п.1 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», встановлено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Частиною 6 цієї ж статті передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється зокрема на зобов'язання банку щодо здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації.

Тобто переказ грошових коштів, які зберігаються на рахунках юридичних та фізичних осіб які відкрито у ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь», є можливим виключно в межах сум, що надійшли на їхні рахунки, починаючи з 20.03.2015 року.

Однак, саме 20.03.2015 року посадовими особами ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь», 20.03.2015 року було здійснено перекази грошових коштів з рахунків фізичних та юридичних осіб, а саме:

з рахунку № 2620100342001, який належить ОСОБА_6 та відкрито у ПАТ«Банк «ОСОБА_3 Русь», на рахунок № 2620200691001, який належить ОСОБА_4 та відкрито у ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь» було перераховано грошові кошти в сумі 191 948 (сто девяносто одна тисяча девятсот сорок вісім грн..00 коп.) грн.;

з рахунку № 2620502591001, який належить ОСОБА_7 та відкрито у ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь» на рахунок № 2620200691001, який належить ОСОБА_4, та відкрито у ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь» було перераховано грошові кошти в сумі 208 946 (двісті вісім тисяч девятсот сорок шість грн. 00 коп.) грн.;

Всього на рахунок № 2620200691001, який належить ОСОБА_4 та відкрито у ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь», було перераховано грошові кошти в сумі 400 894 (чотириста тисяч вісімсот девяносто чотири грн. 00 коп.) грн.

У подальшому, з рахунку на рахунок № 2620200691001, який належить ОСОБА_4 та відкрито у ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь», було перераховано грошові кошти в сумі 400 894 (чотириста тисяч вісімсот девяносто чотири грн.. 00 коп.) грн. в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 1308-00-12-2 від 26.09.2012 року.

Таким чином, з метою закриття заборгованості за Кредитним договором, 20 березня 2015 року з рахунків фізичних осіб: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рахунок, який належить ОСОБА_4 та відкрито у ПАТ «ОСОБА_3 Русь», в рахунок погашення заборгованості було перераховано грошові кошти в сумі 400 894 грн., тобто вся кредитна заборгованість ОСОБА_4

Разом з тим, листом ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь» від 16 червня 2015 року №5067/16 ОСОБА_4 було відмовлено визнати договір іпотеки припиненим, здійснити державну реєстрацію припинення іпотеки, обтяження, зняти заборону і вивести обєкт нерухомості з Державного реєстру іпотек та видати правовстановлюючі документи, з посиланням на те, що заборгованість за кредитним договором не є погашеною (а.с.42-43).

При цьому відмова вмотивована тим, що відповідно до ч.3 ст.36, ч.ч.1, 2 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини з перерахування коштів з рахунків інших фізичних осіб на рахунок ОСОБА_4, здійснені 20.03.2015 року, є нікчемними.

Однак, з такими доводами ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь» колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Відповідно до п.1 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 року Національний банк України інформує Фонд про віднесення банку до категорії неплатоспроможних наступного дня після ухвалення відповідного рішення.

Згідно п.2 цього Положення, п.1 ст.34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку тільки на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Таким чином, як було зазначено вище, оскільки Постанову правління Національного Банку України «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_3 Русь» до категорії неплатоспроможних» за №190 було прийнято 19.03.2015 року, то 20.03.2015 року посадові особи ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь» здійснили перевід грошових коштів із рахунку одних вкладників на рахунок інших, для погашення кредитної заборгованості.

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено виключений перелік правочинів неплатоспроможного банку, які є нікчемними та підстави для цього, однак грошові перекази до цього переліку не входять.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_4 свої зобовязання за Кредитним договором погасив достроково у повному обсязі, з вирахуванням процентів, то у відповідності до ст.599 ЦК України його зобовязання вважається припиненим.

Крім того, як вбачається із листа ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь» від 16 червня 2015 року № 5067/16 на імя ОСОБА_4, у звязку з нікчемністю правочину з перерахування грошових коштів фізичними особами на рахунок, який належить ОСОБА_4 у сумі 400894 грн., зазначені грошові кошти були повернуті на рахунки платників за їх заявами (а.с.41-43).

Однак, на пропозицію колегії суддів надати відповідні докази повернення грошових коштів на рахунки платників, тобто ОСОБА_6 та ОСОБА_7, представник ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь» зазначив, що вказані грошові кошти не повернуті платникам, а заблоковані на рахунку ОСОБА_4

Таким чином, ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь», в особі уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації, до теперішнього часу користується коштами ОСОБА_4 у сумі 400894 грн.

В свою чергу, ОСОБА_4, рівно як і ОСОБА_6 та ОСОБА_7, позбавлені можливості користуватись зазначеними грошовими коштами, що в свою чергу свідчить про повне погашення ОСОБА_4 кредитної заборгованості перед ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь».

Що стосується доводів заявника апеляційної скарги про те, що переказ грошових коштів з рахунків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рахунок ОСОБА_4 був здійснений незаконно співробітником ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь», то зазначені доводи не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, так як правовідносини виникли між ним та ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь», а не зі співробітником банку, який має нести відповідальність за незаконні дії перед банком, а не перед ОСОБА_4

Аналогічного висновку колегія суддів дійшла також стосовно довідки за підписом заступника Голови Правління Керуючого Чорноморською філією ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь» ОСОБА_8 від 24.04.2015 року № 472/01-2432, згідно якої заборгованість ОСОБА_4 перед ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь» погашена у повному обсязі (а.с.31).

Також безпідставними є доводи заявника апеляційної скарги про те, що даний спір має вирішуватись в порядку адміністративного судочинства, оскільки в даному випадку уповноважена особа Фонду на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь» виступає в інтересах вказаного банку у правовідносинах, які виникли на підставі цивільно-правової угоди, тобто від імені сторони правочин, не здійснюючи при цьому владних управлінських функцій.

Саме з цих підстав ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 25 листопада 2015 року обгрунтовано було відмовлено представнику ПАТ «Банк «ОСОБА_3 Русь» у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі (а.с.135).

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти первісних позовних вимог, доводів своїх зустрічних позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у звязку з чим апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_3 Русь» відхилити.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 26 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

ОСОБА_9

ОСОБА_2