Рішення № 57156263, 04.04.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/7725/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 квітня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Панька В.Ф., суддів: Куштана Б.П., Мацунича М.В.. при секретарі: Кухта М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 12 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Залужанської сільської ради Мукачівського району, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування, -

в с т а н о в и л а :

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 звернулася з позовом до Залужанської сільської ради Мукачівського району, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з належними до нього надвірними спорудами, згідно технічного паспорту, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом за померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 року батьком ОСОБА_5. Свою позовну заяву мотивує тим, що після смерті ОСОБА_5 єдиною спадкоємицею за законом на все належне йому майно є ОСОБА_2 ( тобто його дочка), позивач прийняла спадщину, проте державним нотаріусом Мукачівської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_6 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_2 Мукачівського району в зв'язку з тим, що представником не подано правовстановлюючих документів, які посвідчують право власності ОСОБА_7 на цей житловий будинок. Тому і звернулася з позовом до суду про визнання право власності на вищевказаний житловий будинок. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 лютого 2016 року позов задоволено, визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_3 Закарпатської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. ОСОБА_1 не погодився з даним рішенням і подав апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального та матеріального права, також зазначає в своїй апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_2 1987 року вийшла заміж, з 1990 року є громадянкою Російської Федерації, ОСОБА_5 важко хворів і потребував сторонньої допомоги, медичної та матеріальної допомоги. ОСОБА_1 вказує в своїй апеляційній скарзі, що доглядали за ОСОБА_5 він та його батьки, сплачували за комунальні послуги, а останні роки він не проживав у напівзруйнованому будинку батьків, а перебував у свого брата ОСОБА_9 тобто у будинку батька ОСОБА_1 Тому просить апеляційну скаргу прийняти до розгляду, рішення Мукачівського міськрайонного суду від 12.02.2016 року скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволення позову ОСОБА_2 до Залужанської сільської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання права власності відмовити повністю. Колегія суддів дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення Мукачівського міськрайонного суду від 12 лютого 2016 року скасуванню, відмовленню в задоволенні позовних вимог з підстав неповного з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи. Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 27.11.2013 року, ОСОБА_7. помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року. З довідки, виданої виконкомом Залужанської сільської ради Мукачівського району № 705 від 26.11.2013 року, вбачається, що забудовником будинку АДРЕСА_4 був ОСОБА_7, який помер 1989 році. Також відповідно до довідки, виданої виконкомом Залужанської сільської ради Мукачівського району № 268 від 12.05.2014 року, на день смерті ОСОБА_7 в будинку АДРЕСА_3 Закарпатської області були зареєстровані та проживали ОСОБА_10 та ОСОБА_5 Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 27.11.2013 року, ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року. Крім того ОСОБА_7 згідно з довідкою, виданою Залужанською сільською радою Мукачівського району № 270 від 12.05.2014 року, на день смерті ОСОБА_10 в будинку АДРЕСА_3 Закарпатської області був зареєстрований та проживав ОСОБА_5, батько позивача. З наведеного випливає, що батько позивача ОСОБА_5 був зареєстрований та проживавАДРЕСА_5 на день смерті своїх батьків. Спадкові відносини виникають з моменту відкриття спадщини. Як ч.2 ст.1220 ЦК України, так і ст.525 ЦК України 1963 визначають, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Також як роз'яснено п.1 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року « Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. Посилаючись на правову позицію Верховного суду України, яка висловлена в постанові від 06.02.2013 року в справі № 6-167 цс 12 відповідно до якої прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом було правом спадкоємця й залежало виключно від його власного волевиявлення. Таким чином для встановлення тієї обставини, чи прийняв спадкоємець спадщину, необхідно встановити чи фактично такий вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи щодо того, що батько позивача ОСОБА_5 був зареєстрований та проживавАДРЕСА_6 на день смерті своїх батьків та після їх смерті, суд прийшов до правильного висновку, що як воля так і дії батька позивача ОСОБА_5 свідчили про те, що останній фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, а саме будинком АДРЕСА_7 Закарпатської області, в порядку та строк, визначених законом, а тому вважається таким, що спадщину прийняв. В постанові Верховного Суду України від 14.05.2014 року ( справа № 6-42цс12) Суд зробив висновок про те, що оскільки відповідно до ч.2 ст.548 ЦК Української РСР прийнята спадщина належить спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини ( аналогічні положення місяться в ч.5 ст.1268 ЦК України), то факт отримання чи неотримання таким спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину не впливає на його право власності. Отже, виходячи з вищезазначеного, ОСОБА_5 як спадкоємець першої черги за законом прийняв спадщину, а тому є власником спадкового майна з моменту відкриття спадщини. Також судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до технічного паспорту на будинок АДРЕСА_8 Закарпатської області від 09.12.2015 року, до складу останнього входить житловий будинок позначений під літ. «А» ( рік побудови - 1922) та господарські будівлі. Згідно з ст.328 ЦК України громадянин набуває права власності намарно на підставах, що не заборонені законом. Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1996 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію ( інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ ( п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у по господарських книгах ( п. 20 Інструкції). Тобто записи у по господарських книгах визнавалися в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. Як роз'яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі від 16.05.2013 року « Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», при вирішення питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішенням про оформлення права власності громадян на будинку, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо. До того ж Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його права власності ( ст.392 ЦК ). Дані правові норми щодо цих правовідносин були правильно встановлені судом першої інстанції. Проте, колегія суддів, вважає, що для визнання за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_8 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року не має підстав виходячи з наступного. Статтею 1270 Цивільного колексу України ч.1. передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Статтею 1272 ЦК України передбачено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Як вже було встановлено ОСОБА_2 звернулася із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом 24 листопада 2015 року. Звернулася вона безпосередньо до нотаріуса Ванінського нотаріального округу Хабаровського краю - Надарян Галини Федорівни, а до нотаріальної контори Мукачівського району Закарпатської області дана заява надійшла 17 грудня 2015 року, тобто ОСОБА_2 було пропущено шестимісячний строк всупереч вимогам ч.1 ст.1270 ЦК України, жодних доказів і відомостей про те, що ОСОБА_2 зверталася до суду з позовом про встановлення додаткового строку для подачі заяви на прийняття спадщини в матеріалах справи немає. Згідно з ч.ч.1,2 ст.1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Правочин про прийняття спадщини є суворо особистим. Тому дії щодо подання заяви про прийняття спадщини повинні бути здійснені самим спадкоємцем. Не допускається прийняття спадщини за дорученням та від імені спадкоємця третіми особами, крім випадків, передбачених частинами цієї статті. Із змісту нотаріального законодавства - ч. 2 ст. 34 ЗУ "Про нотаріат" та абзацу першого пункту 5 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України - чітко випливає, що заяви, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів. Якщо нотаріальна дія вчинена без використання спеціальних бланків нотаріальних документів, вона є не чинною (абзац другий пункту 5 Інструкції). На тексті заяви про прийняття спадщини нотаріусом має бути засвідчена справжність підпису заявника згідно з правилами, викладеними в розділі 28 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Як виключення Інструкція передбачає, що якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом. Така заява є юридичною підставою для заведення спадкової справи. Водночас спадкоємцеві пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або прибути особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини (абзац другий п. 207 Інструкції). Аналіз викладеної норми свідчить про те, що надіслання заяви без засвідчення підпису заявника нотаріусом визнається лише презумпцією прийняття спадщини. У випадку подальшого невиконання заявником законодавчих вимог щодо посвідчення заяви остання не вважатиметься підставою для одержання спадкоємцем спадкової маси. Як вже було встановлено, ОСОБА_2 з 1990 року є громадянкою Російської Федерації, з цього виходить, що разом з своїм батьком ОСОБА_5 разом не проживала. Із заявою про прийняття спадщини звернулася до нотаріуса за місцем свого постійного проживання ( а.с.66), цю заяву було подано двадцять четвертого листопада дві тисячі п'ятнадцятого року, а до державного нотаріуса Мукачівської районної державної нотаріальної контори надійшла 17 грудня 2015 року, тобто ОСОБА_2, пропустила строк для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. В рішенні Мукачівського міськрайонного суду від 12 лютого 2016 року судом було встановлено, що ОСОБА_2, звернулася до державного нотаріуса Мукачівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у визначений рішенням суду додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини, проте даний висновок суду не знайшов відображення в матеріалах справи, адже, в матеріалах справи відсутнє будь-яке рішення суду про поновлення ОСОБА_2 строку для прийняття спадщини. В матеріалах справи на а.с. 23 міститься довіреність, яка була складена 8 грудня 2014 року в селищі Ваніно, Хабаровського краю Російської Федерації, якою ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_12 оформляти спадкові права на все майно, в чому б воно не полягало та де б воно не знаходилося, яке залишилося після ОСОБА_5, з правом прийняття спадку за законом, з правом отримання свідоцтва про право на спадок за законом на ім'я ОСОБА_2, отримати в нотаріальній конторі Мукачівського району Закарпатської області свідоцтво про право на спадок за законом. Як свідчить аналіз правових норм, які були викладенні вище правочин про прийняття спадщини є суворо особистим. Тому дії щодо подання заяви про прийняття спадщини повинні бути здійснені самим спадкоємцем. Не допускається прийняття спадщини за дорученням та від імені спадкоємця третіми особами, крім випадків, передбачених частинами цієї статті. В матеріалах справи на а.с. 15 міститься постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18 грудня 2015 року в якій зазначено, що до державного нотаріуса Мукачівської районної державної нотаріальної контори - ОСОБА_6 звернулася громадянка ОСОБА_4, яка діє від імені ОСОБА_2, на підставі довіреності за № 2-1813, з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 Згідно діючого законодавства щодо оформлення спадкових прав, ОСОБА_2, для того щоб реалізувати своє право на спадщину за законом зобов'язана особисто звернутися із заявою про прийняття спадщини, не допускається прийняття спадщини за дорученням та від імені спадкоємця третіми особами. Тобто суд першої інстанції визнавши за ОСОБА_2, право власності на житловий будинок АДРЕСА_8 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року не з'ясував обставини справи щодо дотримання спадкоємцем порядку прийняття та оформлення спадщини. Судом першої інстанції не було належним чином з'ясовано, не встановлено всіх обставин справи щодо, порядку спадкування, який передбачений нормами Цивільного кодексу України, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Законом України «Про нотаріат» , спадкоємицею ОСОБА_2 За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, рішення Мукачівського міськрайонного суду від 12 лютого 2016 року скасуванню та відмовленню у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.ст. 307, 309,314,316,317,319, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. 2. Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 12 лютого 2016 року скасувати. 3. Відмовити в задоволенні позовних вимог. 4. Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: