Ухвала суду № 57149370, 07.04.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження 22ц/790/722/16 Головуючий 1 інстанції - Горбунова Я.М.

Справа № 643/19630/14-ц Доповідач Кірсанова Л.І.

Категорія кредитні

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді: Кірсанової Л.І.

суддів: Трішкової І.Ю., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря - Гребенщикової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги мотивувало тим, що за кредитним договором укладеним 26 грудня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2, останній отримав кредит в розмірі 2 644 000 доларів США зі сплатою 12,5% річних строком до 25 грудня 2012 року.

У забезпечення вказаного кредитного договору, між банком та ОСОБА_2 ОСОБА_3 09 червня 2008 року було укладено договір іпотеки предметом якого є будинок № 31 (літ. В-5) по вулиці Тимурівців у місті Харкові.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року вказаний договір іпотеки визнано недійсним й запис про іпотеку виключено з Державного реєстру іпотек.

У період чинності вказаного рішення на підставі договору купівлі- продажу від 19 жовтня 2009 року та на підставі договору дарування від 17 червня 2011 року, відповідач ОСОБА_1 набув право власності на квартиру № 79 в будинку № 31 (літ. В-5) по вулиці Тимурівців у місті Харкові.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 04 квітня 2012 року заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року скасовано й запис про заборону відчуження обєкта нерухомого майна відновлено.

Позичальник ОСОБА_2 своїх зобовязань за кредитним договором не виконав, у наслідок чого виникла заборгованість, яка згідно судового рішення була стягнута на користь банку в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в розмірі 1 664 543 грн. 02 коп. та 2630 252,33 дол. США.

Посилаючись на те, що до теперішнього часу рішення суду не виконано, кредитна заборгованість не погашена, ПАТ АБ «Укргазбанк просило в рахунок погашення такої заборгованості, розмір якої становив 3 664 801,99 доларів США та 23 800 945 грн. 13 коп. пені, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру № 79 в будинку № 31 (літ. В-5) по вулиці Тимурівців у місті Харкові, власником якої є ОСОБА_1 й яка відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про іпотеку» набула статус іпотекодавця й має всі його права та несе всі його обовязки за іпотечним договором.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2014 року позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено, звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру № 79 в буд.№31 ( літ.В-5) по вулиці Тимурівців у місті Харкові, що належить на праві власності ОСОБА_1, згідно з договором іпотеки від 09 червня 2008 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 26 грудня 2007 року в загальному розмірі 3 664 801,99 дол. США та 23 800 945 грн. 13 коп. пені, з початковою ціною продажу предмету іпотеки з прилюдних торгів у розмірі 90 % від вартості предмета іпотеки визначеної субєктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України( а. с. 145-147 т.1).

Додатковим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 06 червня 2014 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно квартиру № 79, що розташована у літ. В-5, будинку № 31 по вулиці Тимурівців у м. Харкові та належить на праві власності ОСОБА_1 у рахунок погашення заборгованості позичальника ОСОБА_2 по кредитному договору № 20 від 26.12.2007 року у загальному розмірі 3 664 801,99 дол. США та 23 800 945,13 грн. пені, яка складається з пені за прострочку погашення кредиту у сумі 16 956 872,78 грн., пені за прострочку погашення процентів у сумі 6 844 072,35 грн., непогашеного кредиту у сумі 2 382 796,72 дол. США та простроченої заборгованості по процентах у сумі 1 282 005, 27 дол. США. по кредитному договору № 20 від 26.12.2007 року із застосуванням способу реалізації предмета іпотеки- щляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною предмету іпотеки 291 900 грн., але на рівні не нижчому за звичайні ринкові ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій( а. с.161,162 т.1) .

Додатковим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 02 липня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» судовий збір у сумі 114 грн.60 коп.( а. с. 169 т.1)

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ АБ «Укргазбанк»( а. с. 151-155 т.1).

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 04 березня 2015 року зазначене рішення районного суду скасовано й в задоволенні позову відмовлено ( а. с. 223-224 т. 1).

На вказане рішення апеляційного суду з касаційною скаргою звернулося ПАТ АБ «Укргазбанк» .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 04 листопада 2015 року касаційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Харківської області від 04 березня 2015 року скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд( а. с. 32-35 т.2).

Тобто наразі розглядається апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2014 року.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню .

У відповідності до ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючи стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив з наявності підстав, передбачених ст. 23 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою у разі переходу права власності ( права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов»язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як вказаний висновок є обґрунтованим, відповідає обставинам справи та вимогам норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 26 грудня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №20, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 2 644 000 доларів США зі сплатою 12,5% річних строком до 25 грудня 2012 року( а. с. 12-14 т. 1).

У забезпечення цього договору, 09 червня 2008 року між ОСОБА_2 0.1. , ОСОБА_3 та банком було укладено договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_2 і ОСОБА_3 передали в іпотеку банку належний їм на праві власності будинок № 31 (літ. В-5) по вулиці Тимурівців у місті Харкові ( а. с. 17-20 т. 1)).

Відомості про іпотеку були внесені до Державного реєстру іпотек, й накладено заборону на відчуження нерухомого майна( а. с. 21- 24 т. 1).

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року вказаний договір іпотеки визнано недійсним й запис про іпотеку виключено з Державного реєстру іпотек( а. с. 30- 32 т. 1).

Зазначене рішення суду було скасовано рішенням апеляційного суду Харківської області від 04 квітня 2012 року й запис про заборону відчуження обєкта нерухомого майна відновлено(а. с. 33-37 т. 1).

Проте, під час чинності заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року, спірну квартиру було відчужено ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2009 року та на підставі договору дарування від 17 червня 2011 року.

У звязку з невиконанням умов кредитного договору, рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13 травня 2010 року на користь банку з ОСОБА_2 0.1. та ОСОБА_3 II.В. в солідарному порядку було стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 664 543 грн. 02 коп. та 2 630 252, 33 доларів США ( а. с. 27-29 т. 1). Вказане рішення суду на даний час не виконано.

Згідно наданого позивачем розрахунку, розмір заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 20 від 26 грудня 2007 року станом на 01 червня 2013 року становить 3664 801,99 доларів США та 23 800 945 грн. 13 коп,. яка складається з пені за прострочку погашення кредиту у сумі 16 956 872,78 грн., пені за прострочку погашення процентів у сумі 6 844 072,35 грн., непогашеного кредиту у сумі 2 382 796,72 дол. США та простроченої заборгованості по процентах у сумі 1 282 005, 27 дол. США.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог що звичайно ставляться.

Правові наслідки порушення зобовязання, забезпеченого іпотекою передбачені Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, і залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпечено іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому ним Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права та обов'язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).

Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Частиною 5 ст. З Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Як убачається з кредитного договору, строк його дії - до 25 грудня 2012 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у чому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у чому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною на час укладення договору іпотеки) обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначені правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень.

Відповідно до ч. З ст. З цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Аналогічні положення містяться й у ч. 2 ст. З Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої взаємні права й обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Крім того, порядок державної реєстрації іпотек під час виникнення спірних правовідносин регулювався Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410 (утратив чинність 1 січня 2013 року) та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 868.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Пунктами 74, 75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, передбачено, що рішення суду щодо обтяження прав па нерухоме майно, яке набрало законної сили, є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

За таких умов у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, оскільки відпала підстава виключення цього запису.

Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

Зазначений висновок узгоджується і з положенням ст. 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірної договору (а у випадку, що переглядається, у зв'язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню

Відтак ухвалення судом рішення про недійсність договору іпотеки, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину а договір іпотеки (права й обов'язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.

Аналогічні правові позиції висловлені в постановах Верховного Суду України № 53цс 1 5 від 13 травня 2015 року та № 6-639цс15 від 02 вереї 2015 року.

Тому є обгрукнтованим висновок суду про те, що внаслідок скасування рішення суду про виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження цього майна іпотекою таке обтяження зберігається й на ОСОБА_1 відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» поширюється статус іпотекодавця за іпотечним договором, оскільки до нього перейшло право власності на квартиру, яка є складовою частиною будинку - предмета іпотеки.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини у справі, надав належну оцінку доказам і дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Згідно наданого позивачем розрахунку, розмір заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 20 від 26 грудня 2007 року станом на 01 червня 2013 року становить 3 664 801,99 доларів США та 23 800 945 грн. 13 коп., яка складається з пені за прострочку погашення кредиту у сумі 16956872,78 грн., пені за прострочку погашення процентів у сумі 6844072,35 грн., непогашеного кредиту у сумі 2382796,72 дол. США та простроченої заборгованості по процентах у сумі 1282005,27 дол. США

Загальна оціночна вартістю предмета іпотеки будинку № 31 по вулиці Тимурівців у м. Харкові становить 17 070 000 грн.

Ринкова вартість квартири № 79, що розташована у літ. В-5, будинку № 31 по вулиці Тимурівців у м. Харкові і яка є частиною предмету іпотеки будинку № 31 по вулиці Тимурівців у м. Харкові за договором іпотеки №16/08-Б від 09.06.2008 року становить 452 000 грн. без включення ПДВ станом на 23 лютого 2016 року за результатами оцінки суб»єкта оціночної діяльності- Приватне підприємство «Академія оцінки і права».

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності здійснення права вимоги на предмет іпотеки є безпідставними та висновків суду щодо цього не спростовують.

Судова колегія вважає не обґрунтованими посилання представника апелянта, що суд першої інстанції в рішенні на зазначив загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом прилюдних торгів або застосування процедури продаж), встановленої ст. 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно з пунктом 42 Постанови Пленуму ВССУ України з розгляду цивільних і кримінальних справ від З0 березня 2012 року за № 5 резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України.

Зокрема, в ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки: початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності не залежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Зазначені вимоги закону додержані, що підтверджується додатковим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 06 червня 2014 року( а. с. 161,162 т.1).

Суд першої інстанції правильно встановив обставини у справі, надав належну оцінку доказам і дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин підстав для зміни або скасування судового рішення судова колегія не вбачає. Відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: