Рішення № 57149367, 12.04.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження : 22ц/790/2630/16 Головуючий 1-ї інстанції Колодяжна І.М.

Справа № 2-641/7079/15 Доповідач - Шевченко Н.Ф.

Категорія : житлове.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Шевченко Н.Ф.

суддів - Івах А.П., Пономаренко Ю.А.

при секретарі - Каплоух Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Служба у справах дітей Комінтернівського району Управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про усунення перешкод в користуванні власністю, виселення та зняття з реєстраційного обліку; зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1. Харківської міської ради в особі Управління комунального майна і приватизації Харківської міської ради, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання приватизації квартири недійсною, відновлення втраченого права, припинення дій, які порушують право, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який було уточнено, до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю, виселення та зняття з реєстраційного обліку відповідачів.

В обґрунтування позову посилалась на те, що вона є власником кооперативної квартири АДРЕСА_1, яка оформлена за нею у звязку з повною виплатою пайових внесків.

В зазначеній квартирі також зареєстровані відповідачі по справі донька (ОСОБА_2Б.), син (ОСОБА_4О.) та онука (ОСОБА_4О.)

ОСОБА_2 разом із чоловіком постійно мешкає в Російській Федерації.

ОСОБА_3 та онука ОСОБА_4 проживають в спірній квартирі, однак за комунальні послуги не сплачують та перешкоджають їй у користуванні та розпорядженні своїм житлом.

В свою чергу, ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом, який було уточнено, до ОСОБА_1, Харківської міської ради в особі Управління комунального майна і приватизації Харківської міської ради про визнання приватизації квартири недійсною, відновлення втраченого права, припинення дій, які порушують право.

В обґрунтування позову посилалась на те, що в 1967 році її батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_5 отримали спірну двокімнатну кооперативну квартиру.

В 1991 році ОСОБА_1 на всіх членів сім'ї, працюючи на заводі «Кристал», отримала трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 та завірила її, що вона з чоловіком та сином будуть мешкати в двокімнатній квартирі по пр. Сталінграда, а сама ОСОБА_6 разом з батьком та молодшою сестрою ОСОБА_7 будуть мешкати в новій квартирі по вул. Н.Ужвій.

Оскільки її чоловік військовослужбовець, вони тимчасово переїхали на Крайню північ, проте, вона продовжувала сплачувати усі комунальні послуги, хоча ними і не користувалась.

У 1992 році вона дізналась від матері, що за їхню відсутність, остання приватизувала на себе квартиру по вул. Г.Сталінграду, яка була заброньована за нею та її чоловіком.

Раніше з питанням про визнання приватизації квартири недійсною не зверталась , оскільки мати пообіцяла, що зробила на неї заповіт на спірну квартиру.

Про те, що заповіт анульовано, стало відомо в червні 2015 коли, коли ОСОБА_1 вирішила продати квартиру по вул. Г.Сталінграду.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Комінтернівського району Управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради ОСОБА_7 проти позову про виселення та зняття з реєстраційного обліку малолітньої дитини заперечувала та просила ухвалити рішення в її інтересах.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 березня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті її позовних вимог, в частині зустрічного позову залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову до відповідачів про усунення перешкод в користуванні власністю і виселення, суд першої інстанції виходив з того, що правових підстав для їх виселення відповідно норм житлового законодавства України немає.

Проте з таким висновком районного суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом установлено, що ОСОБА_1 К,Д. є власником кооперативної квартири АДРЕСА_3, що підтверджується копією реєстраційного посвідчення Харківського бюро технічної інвентаризації від 18.06.1993 року (а.с.10).

У квартирі зареєстрована донька ОСОБА_2, яка проживала в квартирі з моменту надання її члену кооперативу ОСОБА_1 у 1967 році, проте з 1990 року по 1993 рік оформлювала охоронне свідоцтво у звязку з вибуттям у м.Мурманськ (а.с.14,60).

Матеріали справи також свідчать про те, що ОСОБА_2 після повернення з району Крайньої Півночі спільно з батьками не мешкала, членом їх сім ї не була, єдиного бюджету не мала.

Також судом установлено, що на прохання ОСОБА_2 та у звязку з обіцянкою надавати допомогу похилим батькам, позивач ОСОБА_1 у 2002 році зареєструвала у спірній квартирі сина ОСОБА_2 ОСОБА_3, який в свою чергу без згоди власника квартири зареєстрував у 2012 році свою доньку ОСОБА_4

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1, з посиланням на норми ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, посилалась на те, що сімя доньки ОСОБА_2 будь-якої допомоги їй не надає, комунальні послуги за квартиру не сплачує, у квартиру її не пускають, просила виселити відповідачів із квартири, тому що має намір продати квартиру через тяжкий матеріальний стан, необхідність значних затрат на лікування, якого вона потребує.

На підтвердження наміру продати квартиру ОСОБА_1 надала копію договору про наміри від 16.04.2015 року (а.с.17).

Вказану обставину не спростовувала ОСОБА_2 у суді першої інстанції.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що норми ЖК України спірних правовідносин не регулюють, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. . Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

ОСОБА_1 також заявлено позов про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом скасування реєстрації відповідачів з неповнолітньою ОСОБА_4 у спірній квартирі, оскільки саме через наявність такої реєстрації вона позбавлена можливості продати квартиру, тобто здійснювати своє право користуватися та розпоряджатися належним їй майном, і цей спосіб захисту цивільного права відповідає вимогам, установленим ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Матеріали справи свідчать про те, що малолітня ОСОБА_4 ніколи членом сімї власника квартири ОСОБА_1 не була, разом з нею у квартирі не проживала, а тому закріплені в ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» норми щодо захисту прав неповнолітніх при виселенні неповнолітньої разом з батьком ОСОБА_3 не порушуються..

Таким чином, ураховуючи, що судом першої інстанції при вирішенні спору за позовом ОСОБА_1 допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення позову ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 316, 317, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 березня 2016 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Виселити ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4 із квартири АДРЕСА_4 без надання іншого жилого приміщення та зняти їх з реєстраційного обліку.

В іншій частині з рішення не переглядалось, оскільки сторонами не оскаржувалось. .

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя:

Судді колегії: